ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сутність зайнятості та її визначення.Теорії зайнятості

Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов’язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво ВНП, а отже економічну основу життя суспільства. Разом з тим вона має і соціальний характер: відображає потреби людей не лише в заробітках, але й у самореалізації через суспільно корисну діяльність. Отже,зайнятість як економічна категорія – це певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу й перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі в суспільно-корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Крім того, зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення-це найузагальненіша характеристика економіки. Вона відображає досягнутий рівень економічного розвитку,внесок живої праці в досягнення виробництва.Зайнятість є тим фактором,який об`єднає виробництво і споживання,а її структура визначає характер їх взаємозв`язків.

Існує декілька теорій зайнятості,а саме:

- Теорія Т.Мальтуса, вона свідчить про те,що безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії. Мальтус одним із перших поставив питання про неминучі демографічні та екологічні проблеми розвитку, які нині стають визначальними. В свою чергу, Т.Р.Мальтус вважав, що людські ресурси є

одним з найважливіших чинників економічного розвитку, однак

засуджував державні програми підтримки бідних, оскільки був

переконаний, що злидні породжують злидні.

- Класична теорія безробіття (В.Петі, Ж.Б.Сей, та ін), де безробіття – це результат надмірно високої заробітної плати.

- За теорією К.Маркса, наймані працівники, приймаючи участь у нагромадженні капіталу, тим самим у зростаючих масштабах виробляють засоби виробництва, які роблять найманих працівників надлишковим населенням.

Згідно з Дж.Кейнсом безробіття – це наслідок деформації і гнучкості ринку праці. Виникає воно внаслідок невідповідності сукупного попиту сукупній пропозиції. Дж. Кейнс визнавав найважливішими умовами економічного зростання розвиток і реалізацію здібностей людини та розширення можливостей її особистого вибору. Кейнс поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту».На думку Кейнса, безробіття - це зворотна функція сукупного попиту. «Обсяг зайнятості абсолютно певним чином пов'язаний з об'ємом ефективного попиту». Недостатній обсяг ефективного попиту обумовлює млявість інвестиційного процесу і, отже, неможливість забезпечення зайнятості, що веде до зростання безробіття. Вихід з цієї ситуації Кейнс бачив у підвищенні ролі держави у формуванні сукупного попиту за рахунок збільшення державних витрат, насамперед - на інвестиційні товари.

Згідно з Ф. Хайєк, зростання державних витрат неминуче веде до інфляції, яка, досягнувши критичної позначки, сама стає причиною збільшилася безробіття. Вихід з цього замкненого кола він бачив у тому, щоб припинити інфляційну політику повної зайнятості. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого стрибка безробіття, але саме це, за ідеєю Хайєка, дасть можливість виявити всі пороки в розміщенні праці, розробити і здійснити неінфляційним методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості.

Поняття „зайнятість” включає економічний, соціальний та правовий аспект і розглядається як єдність категорій: економічної, соціальної та правової.

З економічної точки зору суспільства,зайнятість – це діяльність працездатного населення у створенні суспільного продукту або національного доходу. Вона, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення і визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень, якість життя населення в цілому та добробут окремих громадян.

Згідно з соціальних позицій – це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою. У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів у відповідності до потреб суспільства.

Зайнятість пов`язана з участю людей в суспільно корисній праці, з процесами формування, розподілу й використання трудових ресурсів. Вона вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями, а також на рівень соціального захисту в реалізації права на працю. Громадяни мають право вільно обирати види своєї діяльності, професію і місце роботи. Спонукання до праці в будь-якій формі не допускається, незайнятість громадян не є основою для притягання їх до кримінальної чи адміністративної відповідальності. На державному рівні заохочення до зайнятості відбувається через проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на створення робочих місць та розвиток підприємницької діяльності. Види зайнятості: Стандартна повна зайнятість. Її ознаками є: робота в певного підприємця,робота в постійному виробничому приміщенні роботодавця,стандартне трудове навантаження протягом певного періоду*тиждень,місяць,рік),укладання трудового договору .Нетипові форми зайнятості,а саме:праця на дому,часткова,тимчасова зайнятість,випадкова праця за наймом,праця домогосподарок. З розвитком ринкової економіки нетипові форми зайнятості все активніше стали витісняти стандартну зайнятість.Якщо раніше вони були добровільними,то тепер внаслідок загострення проблем зайнятості у світовій економіці в умовах НТР стали необхідними.

За формою зайнятості, враховуючи вид діяльності населення, розрізняють:

• економічно-господарську зайнятість, а саме всі види діяльності по створенню валового продукту й національного доходу;

• службову зайнятість, що пов`язана з службою в армії, роботою на вибраних, назначених посадах;

• соціальну зайнятість, яка пов'язана з виконанням функцій соціального характеру (це творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія, а також догляд за дітьми, похилими людьми та інвалідами).

· Наймана праця за договором.Найпоширеніша форма офіційної зайнятості,у ній приймає участь 65-90% населення.

· Тимчасова зайнятість за власним бажанням:а)на певний час;б)сезонна праця;в)через посередництво спеціальних фірм(від 5-15 до 20-34% залежно від країни);

Зайнятість важливо розглядати,враховуючи режим повного і неповного робочого дня.

Регламентована тривалість дня в даний час враховуючи роботу в нормальних умовах становить 40 годин в тиждень. Повним робочим днем вважається передбачений законодавством скорочений робочий день для окремих категорій працівників: для працівників і службовців віком від 15 до 16 років – 24 години; від 16 до 36 років – 36 годин в тиждень.Відповідно, одним з важливих моментів, що дозволяє реалізувати робочу силу, є гнучка зайнятість з режимами неповного робочого часу. В більшості індустріально розвинутих країн світу робочий тиждень складає 35 годин. Високий темп росту зайнятих за схемою гнучкої зайнятості властивий для таких країн, як Німеччина, Англія. В структурі зайнятих жінок в цих країнах 44% працюють за гнучким графіком і неповним робочим часом. [16]

Безумовно,необхідним є вивчення якісних аспектів зайнятості, тобто відповідності фізичних, професійно-кваліфікаційних здібностей людини технічним характеристикам робочого місця і виконуваних нею функцій.

Згідно з розвитком економіки змінюється і структура зайнятості, в кожний момент частина зайнятих працівників звільняються з виробництва, разом з тим постійно, через певний час, інша частина, що раніше вивільнилась, повертається в сферу виробництва, пройшовши підготовку і перепідготовку. Такий постійний рух контингентів працівників і визначає особливості зайнятості в ринковій економіці.

На показники зайнятості впливають такі фактори:

-Спосіб і мета виробництва: задоволення потреб і отримання прибутку;

-Рівень розвитку продуктивних сил;

-Форма організації виробництва (товарна,планова,змішана та дії економічних законів);

-Соціально-економічний устрій та політика держави(більш ринкова,більш регульована,більш соціально орієнтована)

-Динаміка,темп і тип економічного зростання;

-Розмір інвестицій;

У контексті вивчення зайнятості населення та передумов забезпечення її

ефективності можна виділити такі аспекти проблематики зайнятості:

1) економічний, який відображає головний зміст зайнятості як системи

відносин щодо забезпечення робочих місць; цей напрям стосується проблем взаємоузгодженості матеріально-технічного і особистісного факторів виробництва, а також галузевої, професійної і кваліфікаційної структур зайнятості тощо;

2) демографічний, він відображає питання зайнятості населення відповідно до статево-вікових характеристик працюючих;

3) регіональний, який полягає у вивченні та виявленні особливостей зайнятості населення, обумовлених специфікою природноекономічної зони, етнічного складу населення, урбанізації.

В ринковій економіці зайнятість населення виступає як результат взаємодії пропозиції робочої сили,попиту на неї,ціни і конкуренції та функціонування регіонального ринку праці. Вона є матеріальною основою відтворення робочої сили і трудових ресурсів завдяки отриманому продукту,доходу.Так,основним індикатором збалансованості ринку праці є саме зайнятість робочої сили.

потрясіння.Отже,важливим проявом макроекономічної нестабільності, соціальним лихом сучасної економіки є високий рівень безробіття.

Безробіття, розглядається як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань.Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції. По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції. Опираючись на досвід: певний відсоток безробіття існує завжди. Оперуючи цим безперечним фактом, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Щодо повної зайнятості,то ознакою її існування є рівновага на ринку праці, тобто попит на робочу силу дорівнює її пропозиції. За таких умов кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць. Проте рівновага на ринку праці не зводить безробіття до нуля, а розгалужує його на фрикційне і структурне безробіття. Такі види безробіття спричинені не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною.

Отже, повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне та структурне безробіття.Безумовно,наявність цих двох видів безробіття є природною потребою економіки, оскільки їх існування - необхідна умова для пристосування ринку праці до змін, які постійно відбуваються в економіці.

Природне безробіття пов`язане з пошуком роботи,переходом на іншу роботу. Може існувати за наявності робочих місць і небажання працювати. Для аналізу рівня зайнятості фактичне безробіття порівнюється з природним безробіттям. Якщо фактичне безробіття відповідає природному рівню, то це означає, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості: працюють усі, хто може і хоче працювати, а не працюють ті, хто не може або не хоче

1.3Чинники формування безробіття. На сьогодні безробіття в Україні і світі є однією із проблем,які потребують негайного втручання. Сутність поняття безробіття є такою:безробіття-це стан частки трудових ресурсів,яка не має можливостей для існування і відтворення робочої сили завдяки праці.Це економічний стан,за якого ті,хто бажає працювати не можуть знайти роботу при звичайній зарплаті;стан незайнятості частки трудових ресурсів.

На безробіття впливають такі чинники:

· Зростання технічної будови виробництва та темпи економічного зростання;

· Використання праці емігрантів;

· Розорення маси дрібних виробників та банкрутство;

· Коливання попиту та пропозиції робочої сили;

· Економічна політика держави і регулювання ринку праці;

Що ж до причин безробіття, то їх тлумачення дають багато економічних шкіл. Одним з перших пояснень знаходимо в праці англійського економіста – священика Т. Мальтуса «Досвід про закон народонаселення». Він дослідив, що безробіття викликають демографічні причини, у результаті яких темпи росту народонаселення перевищують темпи зростання виробництва. Проте,дана теорія зокрема не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинених країнах з низькою народжуваністю. К. Маркс у праці «Капітал» відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва, що приходиться на одного працівника. Це призводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. теорії Кейнса безробіття виникає тоді, коли в міру росту національної економіки в розвинутому ринковому господарстві в більшості населення не весь прибуток споживається. Певна його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони стали інвестиціями необхідно мати визначений рівень так званого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестувань, виробництво не зростає, а може навіть згортатися, що приводить до безробіття.

ln w = a + β · ln u + ν,

де w – заробітна плата; u – рівень безробіття;ν – статистична похибка.Отримані результати такі: коефіцієнт кореляції – –0,80, коефіцієнт детермінації логарифмічної залежності – 64,8 %, але статистика Дарбіна-Уотсона становить усього 0,969372. Отже, необхідно проводити усунення автокореляції в моделі. У кінцевій моделі (з усуненням автокореляції) коефіцієнт кореляції становить –0,67, а коефіцієнт детермінації – 44,5 % .Усі показники статистично значущі, на що вказує показник рівня значущості – p-level. Залишки є нормально розподіленими.Загалом модель має такий вигляд (рис. 2): ln w = 3,86 – 1,36 · ln u + ν,де w – заробітна плата; u – рівень безробіття;ν – статистична похибка.

Рис. 2. Вигляд кривої «заробітна плата – безробіття» для України

Як бачимо, коефіцієнт β за рівня безробіття u дорівнює –1,36, тобто гіпотеза про те, що β = –0,1 не справджується для вітчизняної кривої «зарплата–безробіття».Отже, здійснивши побудову кривої, яка відображає залежність заробітної плати від незайнятості, ми переконалися, що в Україні існує обернена залежність між цими економічними величинами.[27]

послугам. Прийняття податкового Кодексу може збільшити гроші у місцевому бюджеті для формування фонду для безробітних .Постановою КМУ було розроблено ряд пропозицій щодо поліпшення стану ринку праці в Україні,

однак збалансованості інтересів у суспільстві не досяглося, взаємозв’язок політики зайнятості та державної економічної політики з дієвістю банківських установ, податковою та службами держаних та місцевих адміністрацій не забезпечено.

Подана статистика[11] свідчить,що у 2010 році рівень зайнятості населення зріс порівняно з 2009 роком.Одним із чинників,які спричинили ріст є ефективне державне регулювання,створення нових моделей заохочення працездатного населення.

Створення розвиненої системи зайнятості в Україні, що забезпечує відтворення, розподіл та перерозподіл населення, передбачає:

- вдосконалення законодавчо-нормативної бази та адміністративно-організаційних методів її реалізації для регулювання соціально-трудових відносин ринкового типу;

- спрямування політики зайнятості на продуктивне використання людських ресурсів, розвиток підприємництва, інтеграцію України у глобальне економічне середовище;

- стратегія зайнятості повинна бути найвищим пріоритетом держави, а соціально-економічна політика України повинна пов’язуватися із розробкою

Завдання директорів центрів зайнятості базового рівня – забезпечити збір і реєстрацію точних даних про професійні і кваліфікаційні характеристики тих, хто шукає роботу. Також важливим завданням центрів зайнятості є задовільнити вимоги навіть тих безробітних,хто звільнився за власним бажанням,з`ясувати причини звільнень,адже як свідчить статистика число звільнених за власним бажанням та не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх закладів порівняно з 2009 роком зросла(таблиця1).[11].

Це – половина успіху на шляху до їхнього працевлаштування. Разом із тим база даних кожного третього центру підтверджує, що на місцях працівниками центрів навмисне завищуються вимоги безробітного до зарплати. Така ситуація потребує особливої уваги з боку керівництва центрів зайнятості всіх рівнів.Сьогодні стоїть завдання: перш за все посилити інформаційно-роз’яснювальну роботу з платниками страхових внесків,забезпечити оперативне погашення заборгованості і засобами жорсткого контролю не допускати появи нової.

відповідно до нових вимог стає однією з головних причин формування довготривалого безробіття.Важливо зазначити,що на сьогодні безробіття характеризується:

– зростанням масштабів;

– зрушенням у соціально-професійній структурі безробітних (безробітними стають не тільки робітники, а й спеціалісти, управлінці);

– зрушенням у статевовіковій структурі безробітних (серед незайнятого населення більше жінок, ніж чоловіків, більше молоді, ніж людей зрілого віку);

– підвищенням вимушеної часткової зайнятості та добровільної незайнятості;

– збільшенням тривалості безробіття.

Отже,головними чинниками формування безробіття є такі,як зменшення робочих місць,втрата професійних можливостей,підвищення вимог до працівників,збільшення податків для підприємств,монополізація,тіньова діяльність,незадовільна охорона праці,низький розмір платні та ін. Важливо згадати ще один із чинників-це заборгованості по заробітній платні.

Середня облікова чисельність працівників підприємства або цеху, прийнятих за неповний робочийдень, обчислюється так: загальна кількість людино-годин, відпрацьованих цими працівниками за місяць, ділиться на встановлену тривалість робочогодня й отримане таким чином число відпрацьованих людино-днів, ділять начисло робочих днів у місяці за календарем.
Наприклад, за місяць, у якому за календарем 22 робочих дні, робочими відпрацьовано 12500 людино-годин. Тоді при п'ятиденному робочому тижні число відпрацьованих людино-днів становитиме 1524, як частка від ділення 12500 на 8,2; т.е.12500: 8,2. Середня облікова чисельність робітників, прийнятих

режимі підбирати працівників відповідно до вимог роботодавців, а також пропонувати шукачам роботи підходящі вакантні робочі місця, тим самим активно сприяючи працевлаштуванню громадян. У результаті запровадження в діяльність усіх центрів зайнятості України цих двох технологій суттєво зросли показники працевлаштування безробітних, а також скоротилися терміни пошуку ними підходящої роботи. При цьому можна зауважити, що на сучасному етапі служби зайнятості розвинених країн виконують такі основні функції: посередництво у працевлаштуванні; розвиток інформаційних систем ринку праці; регулювання ринку праці; управління допомогою по безробіттю, а також управління працевлаштуванням вітчизняних працівників за кордоном. Також вони здійснюють регулювання приватних служб зайнятості, координацію діяльності роботодавців і працівників при ліквідації підприємств, а також моніторинг найму працівників, з точки зору відповідності до законодавчих актів. [22]