ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Законодавче регулювання фрахтування в Україні

Слід звернути увагу, що в Кодексі торгового мореплавання України рейсовий чартер і тайм-чартер регулюються різними нормами. Більше того рейсовий чартер регулюється тими нормами, які регулюють договори морського перевезення, а не договори фрахтування. Виходячи з цього, можна говорити про те, що законодавець вважає рейсовий чартер одним з видів договорів морського перевезення, а не фрахтування.

Дійсно, у договорі морського перевезення і договорі рейсового чартеру (особливо, якщо для перевезення вантажу наймається не усе судно, а його частина) є багато спільного. Фактично і в тому, і в іншому випадку метою укладення договору є доставка вантажу в певний порт. Але в той же час, на нашу думку, юридично рейсовий чартер все ж є видом фрахтування, а не морського перевезення.

На підтвердження цієї позиції говорить той факт, що предметом договору рейсового чартеру (також як і тайм-чартера) є не перевезення вантажу, а наймання судна або його частини. Тому вважаємо більш доцільним об’єднання норм, які регулюють рейсовий чартер і тайм-чартер, в одній главі Кодексу торгового мореплавання України.

1) Тайм-чартер.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торгового мореплавання України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальникові для перевезення пасажирів, вантажів і для інших цілей торгового мореплавання на певний час. Тобто, глава 1 розділу 6 Кодексу Торгового мореплавання України регулює тайм-чартер.

Договір фрахтування (чартеру) на певний час укладається у письмовій формі. Обов’язковими реквізитами тайм-чартера (його істотними умовами) відповідно до ст. 205 Кодексу торгового мореплавання України являються:

· назва судна, його технічні й експлуатаційні характеристики (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість та інше);

· район плавання;

· мета фрахтування;

· термін дії договору;

· місце прийому і здачі судна.

Судновласник зобов’язаний передати судно фрахтувальникові в морехідному стані. Морехідним станом судна вважається стан придатний для його використання з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час. Також судновласник зобов’язаний підтримувати судно в морехідному стані упродовж усього терміну дії договору фрахтування на певний час, оплачувати страховку і, у випадку якщо за умовами договору судно має бути укомплектоване екіпажем, зміст екіпажа.

Екіпаж підкоряється розпорядженням фрахтувальника відносно експлуатації судна, за винятком розпоряджень відносно управління судном, внутрішнього розпорядку на судні і складу екіпажа. Фрахтувальник зобов’язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов договору фрахтування на певний час.

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою, тобто передавати судно в суборенду.

2) Рейсовий чартер.

Рейсовий чартер регулюється главою 2 розділу 5 Кодексу торгового мореплавання України, яка регулює стосунки морського перевезення. Відповідно до ст. 133 Кодекси торгового мореплавання України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтовщик зобов’язується перевезти увірений йому посилачем вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а посилач або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтовщиком і фрахтувальником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Відповідно до ст. 134 Кодексу торгового мореплавання України документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, являється, зокрема, рейсовий чартер, який підписується у разі, якщо договір передбачає умову надання для перевезення усього судна, його частини або окремих приміщень на судні.

Рейсовий чартер полягає у письмовій формі. Згідно ст. 136 Кодексу торгового мореплавання України обов’язковими реквізитами рейсового чартеру (його істотними умовами) є:

· найменування судна і вантажу;

· порт відправлення;

· порт призначення (чи місця напряму судна).

Види фрахтування

Як було згадано вище, основними видами фрахтування є рейсовий чартер і тайм-чартер.

Рейсовий чартер – фрахтування судна на один або декілька рейсів.

Тайм-чартер – фрахтування судна на певний час.

У свою чергу основні види фрахтування діляться на декілька підвидів. Рейсовий чартер має такі підвиди: фрахтування судна на один рейс, фрахтування судна на декілька рейсів, фрахтування судна на круговий рейс і фрахтування судна за контрактом. У свою чергу в тайм-чартері виділяють власне тайм-чартер, бербоут-чартер і дімайз-чартер.

Види договорів фрахтування
Рейсовий чартер	Тайм-чартер
Фрахтування на один рейс	Фрахтування на декілька послідовних рейсів	Фрахтування на круговий рейс	Фрахтування за контрактом	Тайм-чартер	Бербоут-чартер	Дімайз-чартер

Слід зазначити, що на сьогодні існує маса видів змішаних договорів фрахтування, зокрема найбільш поширені з них, – це дейлі-чартер, слот-чартер і договір на управління судном.

Рейсовий чартер:

Фрахтування судна на один рейс. Фрахтувщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частина і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення.

Фрахтування судна на круговий рейс. Фрахтовщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частина і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення і у зворотному напрямі.

Фрахтування судна на декілька послідовних рейсів. Фрахтовщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частину і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення. Судно після закінчення одного рейсу повинне негайно повернутися в порт відправлення для здійснення наступного рейсу в тому ж напрямі. Складається один чартер, в якому вказується кількість рейсів.

Фрахтування судна за контрактом. Фрахтовщик зобов’язується за певний період часу перевезти певну кількість вантажу в певному напрямі. Перевезення виконується різними судами, найменування яких в контракті не вказується. На кожен рейс судна складається окремий чартер або виписується коносамент, в якому робиться посилання на контракт.

Тайм-чартер:

Власне тайм-чартер. Фрахтовщик надає фрахтувальникові судно в наймання (оренду) на певний час разом з командою, члени якої є співробітниками фрахтовщика.

Бербоут-чартер. Фрахтовщик надає фрахтувальникові судно в наймання (оренду) на певний час без команди.

Дімайз-чартер. Фрахтовщик надає фрахтувальникові судно в наймання (оренду) на певний час разом з командою, члени якої стають співробітниками фрахтувальника.

Кодекс торгового мореплавання України виділяє два види тайм-чартера : фрахтування судна з екіпажем і фрахтування судна без екіпажа.

Змішані договори фрахтування :

Дейлі-чартер. Фрахтовщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частину і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення. На відміну від рейсового чартеру плата за перевезення встановлюється за тонну дедвейту судна за кожен день його знаходження в рейсі.

Слот-чартер. Договір між декількома фрахтувальниками судна, по якому між його учасниками розподіляється місткість судна відповідно до встановлених квот завантаження (слотами).

Договір на управління судном. Судновласник передає право на комерційну експлуатацію судна спеціальному менеджерові, який здійснює усі витрати на управління судном від його імені і на його ризик, а судновласник компенсує менеджерові витрати і виплачує винагороду.

Всі невідповідності, що розглянуто вище, між теорією торгового мореплавання і чинним законодавством України спричиняють за собою ряд проблем на практиці при укладенні і виконанні договорів фрахтування. Невизначеність юридичної природи цього виду договорів породжує безліч суперечок між їх сторонами. Зокрема такі спори пов’язані з визначенням прав і обов’язків сторін, а також відповідальності за неналежне виконання договору.

1. Фрахтування: поняття, визначення, призначення. Договір фрахтування судна: поняття, визначення, порівняльний аналіз договору фрахтування та оренди. Види договору фрахтування. Тайм-чартер: поняття, визначення, форма, сторони, суттєві умови. Бербоут-чартер: поняття, визначення, форма, сторони, суттєві умови. Порівняльний аналіз договорів тайм-чартеру та бербоут-чартеру.

1. Фрахтування: поняття, визначення, призначення. Фрахтування — угода про наймання судна для виконання рейсу чи ряду рейсів, або на обумовлений період часу. За договором фрахтівник (одна зі сторін договору фрахтування, яка бере на себе зобов’язання здійснити перевезення вантажів морським чи авіаційним транспортом за відповідну, зазначену угодою винагороду у порт призначення на умовах надання для цього всього судна, його частини або окремих приміщень) зобов’язується надатифрахтувальникові (друга сторона договору фрахтування, яка пропонує для перевезення морським чи авіаційним транспортом вантаж або пасажирів і бере на себе зобов’язання про сплату відповідних витрат) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу,пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Відповідно до статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час[1]. Відповідно до статті 61 Повітряного кодексу України фрахтове повітряне перевезення виконується на підставідоговору фрахтування (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить чинному законодавству України[2]. Фрахтова біржа Уся інформація про попит на тоннаж та його пропозицію, про рівень фрахтових ставок, про умови угод фрахтування тощо концентрується на фрахтовій біржі. Фрахтова біржа (англ. Freight exchange) є місцем обміну інформації про транспортні пропозиції. Головними користувачами біржі є перевізники і експедитори, які шукають вільний вантаж і вантажні поверхні. Фрахтова біржа дозволяє здійснити швидку організацію транспорту. Тут концентрується інформація про: – попит і пропозицію на тоннаж; – рівень фрахтових ставок; – умови договору фрахтування. Саме на фрахтовій біржі формуються фрахтові тарифи (офіційно визначена система цін на транспортні морські або повітряні перевезення) та фрахтові ставки (ціни морського перевезення вантажів, пасажирів). Фрахтові ставки включають витрати на транспортування продукції і середній прибуток. Вони установлюється на певний період залежно від виду фрахту, терміну його дії і кількості рейсів[3]. Грошова сума, що виплачується фрахтувальником фрахтівникові за перевезення вантажу судном, визначається розміром фрахтової ставки. Фрахтові ставки визначаються залежно від ринкової кон’юнктури і встановлюються безпосередньо судновласником. Загальне уявлення про середній рівень фрахтових ставок можна дістати зтаких англомовних видань, як «Lioyd-s List», «Lioyd’s Shipping Economist», «International Transport Journal». Коротка історія фрахтових бірж[ред. • ред. код] Найбільший міжнародний фрахтовий центр знаходиться в Лондоні. Досить могутні фрахтові біржі знаходяться в Гамбурзі, Генуї, Токіо, Нью-Йорку, Гонконгу. Насвітовому фрахтовому ринку велика частина операцій здійснюється на фрахтових біржах . Довгий час для океанського тоннажу центральним фрахтовим ринком був Лондон – з це відповідало домінуючій ролі англійського торгівельного флоту в світовомусудноплавстві. Котирування Лондонської біржі були вирішальними для останніх місцевих фрахтових ринків. З кінця 20-х — початку 30-х рр. ХХ ст. зростання комерційних флотів США, Норвегії, Греції, Японії, Німеччини, Італії і ін. країн привело до посилення ролі національного фрахтових ринків цих країн і до звільнення їх від монополії Лондона. В середині 70-х рр. посилилася роль національного фрахтового ринку, особливо в Осло (Норвегія), де здійснюється багато операцій на наливні судна, в Нью-Йорку — для фрахтування суден по перевезенню вугілля і зерна і т.п. Проте значення Лондонської фрахтової біржі як і раніше велике[4]. Фрахтовий ринок Система фрахтових бірж утворює фрахтовий ринок (англ. Freight market) Фрахтовий ринок – специфічний ринок транспортних послуг, морських і повітряних пасажирських і товарних перевезень з наданням відповідних послуг фізичним іюридичним особам — суб’єктам підприємницьких відносин. Характеризується співвідношенням пропозиції морської чи авіаційної інфраструктури (обсягів імовірних перевезень) і пред’явленого попиту на загальні обсяги товарних і пасажирських перевезень та інші супутні і додаткові послуги. Договір фрахтування судна: поняття, визначення, порівняльний аналіз договору фрахтування та оренди. Стаття 203. Поняття договору чартеру (фрахтування) суден За договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласникзобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер). Коментар: Коментована стаття дає легальне визначення договору чартеру (фрахтування) суден. Даний договір є одним із різновидів договору майнового найму (оренди), що регулюється загальними нормами цивільного законодавства. Сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Відповідно до ст. 20 Кодексу судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує на інший законних підставах (див. коментар до ст. 20). Судновласник від власного імені надає судно на певний час іншій особі – фрахтувальнику, який від свого імені фрахтує його для здійснення цілей торговельного мореплавства. Не дивлячись на те, що договір чартеру (фрахтування) судна відноситься до договорів майнового майну, застосування законодавцем таких характерних для морського права понять як “судновласник” та “фрахтувальник” на відміну від “наймодавець” та “наймач” свідчить про те, що даний договір має свої особливості порівняно із договором майнового найму. Виходячи із положень ч. 1 ст. 203 обов’язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, перш за все, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов’язаний повернути судновласнику судно. Цей строк може становити від декількох місяців до декількох років або час, необхідний для виконання одного або декількох рейсів. Зафрахтоване на певний час судно, перш за все, може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів. Крім того, як визначає ч. 1 коментованої статті, судно також може використовуватися фрахтувальником для інших цілей торговельного мореплавства. Зокрема, це може бути розвідка та добування корисних копалин, лоцманська та криголамна проводка, здійснення науково-дослідних робіт тощо. При цьому судно, зафрахтоване за договором чартеру (фрахтування) може використовуватися виключно в цілях торговельного мореплавства і не може використовуватися як готель, склад, ресторан тощо. Саме ця особливість відрізняє даний договір від договору майнового найму. У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов’язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату. Таким чином, даний договір має оплатний характер, що відносить його до господарських договорів, правове регулювання яких регулюється загальними нормами Господарського кодексу України. Договір чартеру (фрахтування) відноситься до консенсуальних договорів, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов. Частина 2 коментованої статті визначає два види договору чартеру (фрахтування): тайм – чартер і бербоут-чартер. Договір тайм-чартеру має всі основні ознаки договору чартеру (фрахтування) судна. Особливістю даного виду договору є те, що не дивлячись на те, що судно переходить тимчасово у користування та володіння фрахтувальника, воно одночасне не виходить із володіння судновласника. Так, члени екіпажу залишаються працівниками судновласника, його розпорядження щодо управління судном обов’язкові для всіх членів екіпажу. Таким чином, в даному випадку можна говорити про те, що судно знаходиться в подвійному володінні або співволодінні судновласника та фрахтувальника. Не дивлячись на значну схожість договору тайм-чартеру з договором бербоут-чартеру, останній має свою специфіку. Дуже часто в торговельному мореплавстві договір бербоут-чартеру визначається як димайз-чартер. Проте, бербоут-чартер являє собою договір фрахтування судна, у формування екіпажу якого судновласник не приймає ніякої участі. В свою чергу, димайз-чартер охоплює як договір, за яким до фрахтувальника переходить тільки судно, так і договір, на підставі якого до фрахтувальника переходить не тільки судно, але й поступає на роботу екіпаж або його частина. В будь-якому із цих варіантів всі члени попереднього екіпажу розглядаються в якості працівників фрахтувальника. Предметом договору бербоут-чартеру є передача фрахтувальнику судна на певний час без надання послуг екіпажу. У визначенні договору бербоут-чартеру вказується, що за цим договором надається не споряджене, тобто не забезпечене будь-якими запасами, судно. Однак, міжнародна практика виходить з того, що за цим договором може бути передбачене надання не спорядженого або частково спорядженого судна. Так, як і за договором тайм-чартеру, при фрахтуванні судна за бербоут-чартером судновласник зобов’язаний надати судно фрахтувальнику за обумовлену плату і на визначений термін. В правовому регулюванні відносин по тайм-чартеру і бербоут-чартеру багато спільного, про що свідчить той факт, що ці договори регулюються однієї главою Кодексу. Зокрема, це стосується форми договору (ст. 204), змісту договору (ст. 205), укладання субдоговорів (ст. 206) тощо. Стаття 204. Докази укладення договору чартеру (фрахтування)суден Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Стаття 205. Реквізити договору чартеру (фрахтування) суден У договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна. Стаття 206. Суборенда Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним із судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави. Стаття 207. Морехідний стан судна Судновласник зобов’язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов’язаний, крім того, спорядити та укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартера в морехідному стані, оплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Стаття 208. Обмеження щодо користування судном Фрахтувальник зобов’язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Стаття 209. Право фрахтувальника на укладання договорів перевезення Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видаватиконосаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов’язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів. Стаття 210. Підпорядкування екіпажу судна фрахтувальнику У разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу. Стаття 211. Відповідальність фрахтувальника Фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини. Стаття 212. Сплата фрахту Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбаченідоговором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника. Стаття 213. Сплата фрахту в разі загибелі судна У разі загибелі судна фрахт підлягає сплаті по день загибелі судна, а якщо цей день встановити неможливо – по день отримання останньої звістки про нього. Стаття 214. Винагорода за рятування на морі Винагорода, належна зафрахтованому за тайм-чартером судну за врятування на морі, що мало місце до закінчення дії тайм-чартера, розподіляється рівними частками між судновласником і фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу. Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, належить фрахтувальнику. Договір фрахтування Багатовікова практика торговельного мореплавання привела до створення типових договорів перевезення – договорів фрахтування. Договір фрахтування суднана певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність та зміст договору фрахтування судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Порядок укладення договору фрахтування, а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами). У договорі фрахтування зазначаються такі основні пункти: – час і місце укладення договору; – повне юридичне найменування сторін; – назва й опис судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо); – право заміни спочатку зазначеного терміну; – рід вантажу; – місце навантаження і розвантаження; – умови навантаження і розвантаження, у тому числі умови оплати демереджу – грошового відшкодування, що сплачується фрахтувальником судновласнику за простій судна під навантажувальними роботами понад установлений у чартері термін, і диспачу – відшкодування, яке виплачується судновласником фрахтувальнику за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення судна; – порядок оплати фрахту (плата судновласникам за користування судном за певний час або плата за завантаження, перевезення і розвантаження товарних вантажів); – термін подання судна, включаючи канцелінг – кінцевий термін подання судна під навантаження, при недотриманні якого фрахтувальник має право розірвати чартер; – інші умови (льодове застереження, застереження за обставин непереборної сили тощо). Умови договору фрахтування Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. Судновласник зобов’язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час. Фрахтувальник зобов’язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором фрахтування судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов’язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів. Фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини. У разі загибелі судна фрахт підлягає сплаті по день загибелі судна, а якщо цей день встановити неможливо – по день отримання останньої звістки про нього[1]. Винагорода, належна зафрахтованому за тайм-чартером судну за врятування на морі, що мало місце до закінчення дії тайм-чартеру, розподіляється рівними частками між судновласником і фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу. Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, належить фрахтувальнику. Для визначення того, чи відноситься договір чартеру (фрахтування) до договорів про передання речей у користування, слід визначити співвідношення понять «чартер», «фрахтування» та «найм». КТМ України ототожнює поняття «чартер» і «фрахтування». ПК України містить лише поняття «чартер» в контексті «чартерного перевезення». Тобто ПК України дає однозначну відповідь на питання про правову природу договору чартеру – це договір перевезення. До такої ж думки схиляється і Діковська І.А., яка досліджувала цю тематику. Зокрема, на її думку, договір повітряного чартеру не є договором орендного типу оскільки предметом договору майнового найму є будь-яка тілесна, неспоживна річ, в той час, як предметом договору повітряного чартеру є місткість літака, а місткість не є матеріальною. Крім того, за договором повітряного чартеру право володіння та користування літаком не переходить до фрахтувальника [8, С.5]. На нашу думку, ця дискусія повинна бути вирішена наступним чином. ЦК України містить положення про договір чартеру у главі «перевезення». Більше того, поняття «чартер» і «фрахтування» вживаються як синоніми, бо стаття 912 ЦК України має назву «Договір чартеру (фрахтування)». Натомість в КТМ України положення щодо договору фрахтування судна фактично містять норми про оренду та суборенду морського судна. Таким чином, в контексті КТМ України договір фрахтування за своєю правовою природою є договором найму, а не перевезення. До такої ж думки схиляється і Стрельцова Є.Д., яка пропонує чітко розмежувати договір морського перевезення вантажу та договір фрахтування морського судна, який є субінститутом договору оренди транспортного засобу [7, С.7]. До такої ж думки схиляється і Клепікова О.В., яка теж аргументує позицію, згідно з якою договір фрахтування не є видом договору морського перевезення вантажу, тому що відноситься до договорів майнового найму [6, С.3]. Варто зазначити, що законодавча невизначеність у розмежуванні таких понять як «чартер» та «фрахтування» негативно відображається і на судовій практиці. Зокрема, навіть суд не завжди правильно розуміє різницю між цими поняттями. Наприклад, в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006р. у справі за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Надвірнянському районі на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2006р. у справі №А-13/149 за позовом Дочірнього підприємства «Серін» товариства з обмеженою відповідальністю «Серін Юкей Лімітед» до ДПІ в Надвірнянському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначено, що з огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не укладав договору фрахтування, перевезення або найму транспортного засобу з метою перевезення з нерезидентами, тому немає правових підстав сплачувати шість відсотків податку на фрахт [29]. Таким чином, суд розмежовує поняття фрахтування, перевезення та найм транспортного засобу. Натомість відповідно до чинного законодавства фрахтування відноситься або ж до перевезення (ст. 61 ПК України, ст.912 ЦК України), або до найму (ст.ст. 203-214 КТМ України). В іншій справі суд приходить до висновку, що договір найму автомобіля – це договір тимчасового фрахтування, і тому до цих відносин слід застосовувати відповідні положення про найм транспортного засобу, які містяться у ЦК України [30]. Знову ж таки, можна зробити висновок, що суди неправильно оперують поняттєвим апаратом, оскільки поняття «фрахтування» вживається лише в контексті відносин найму морського або повітряного судна. Крім того, самі сторони договірних зобов’язань інколи невірно вживають поняття «фрахтування» для позначення їх договірних зв’язків. Наприклад, з судової справи за позовом суб’єкта підприємницької діяльності А. до товариства з обмеженою відповідальністю “ВАСТ-ТРАНС” про визнання недійсними пунктів договору фрахтування вбачається, що сторони уклали договір фрахтування транспортного засобу (автомобіля) [31]. Натомість зміст укладеного договору фрахтування зводиться до того, що перевізник доручає, а замовник бере на себе зобов’язання по підшуканню клієнтів на здійснення вантажного автомобільного перевезення та забезпеченню завантаження автомобілів перевізника. Тобто за своєю правовою природою укладений договір є договором доручення, а не договором перевезення чи найму. Натомість сторони назвали його фрахтуванням, а суд також не заглиблювався у суть відносин, що виникли між сторонами. Проте за даних умов застосуванню до відносин, що виникли між сторонами, підлягали норми про договір доручення, а не норми про договір найму, які суд і застосував. Отож, поняття «чартер» найчастіше вживається для позначення перевезення певного виду, а саме чартерного перевезення. Про це свідчать відповідні правові норми, які містяться у ЦК України, ПК України, а також в інших нормативно-правових актах, зокрема, Правила виконання чартерних рейсів, затв. наказом Міністерства транспорту України № 297 від 18.05.2001р. Поняття «фрахтування» вживається як для позначення відносин перевезення (ст.912 ЦК України, ст.61 ПК України), так і для – найму транспортного засобу (ст.ст.203-214 КТМ України). Натомість поняття фрахтування і чартер пов’язані досить тісно, оскільки навіть у визначенні договору чартеру сторони називаються фрахтівник і фрахтувальник, а друга назва цього договору – договір фрахтування повітряного судна (ст.61 ПК України). ЦК України у ст.912 теж вживає ці поняття як синоніми – договір чартеру (фрахтування). Крім того, поняття «фрахт», що походить від поняття «фрахтування», означає винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму чи піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (пп.1.35.1 п.1.35 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Це ще раз засвідчує те, що поняття фрахтування характерне як для відносин перевезення, так і найму. Застосування терміну “фрахтування” в законодавстві України та міжнародній практиці свідчить про те, що воно використовується як у правовому позначенні договорів перевезення, так і найму (оренди) транспортних засобів. Отже, воно близьке до понять “найм судна”, “оренда судна”, “найм частини судна”. Звичним для підприємницької практики є застосовування понять “найм судна” навіть коли мається на увазі договір перевезення. Отже, поняття „фрахтування” та „чартер” застосовується у КТМ України як у розділі 6 про фрахтування суден на певний час, так і для позначення договору морського перевезення. Визначення договору чартеру (фрахтування), яке наводиться у ст.203 КТМ України, фактично співпадає з визначенням договору найму, вказуючи на особливості предмету договору. Зокрема, відповідно до ст.203 КТМ України, за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та інших цілей торгівельного мореплавства на певний час, тобто одна сторона передає іншій стороні у користування певне майно за плату на певний строк. Це ще один доказ того, що договір фрахтування відноситься до договорів про передання майна в користування. Також передбачено два види такого договору фрахтування судна на певний час: тайм-чартер (коли судно укомплектоване екіпажем) та бербоут-чартер (не споряджене та не укомплектоване екіпажем). Водночас ч.1 ст.133 КТМ України передбачає, що сторонами договору морського перевезення є перевізник або фрахтівник та відправник або фрахтувальник, тобто знову ж таки з’являється певне ототожнення договору фрахтування та договору перевезення. Це дає підстави певним авторам робити висновок про те, що у КТМ України ототожнюється договір фрахтування, передбачений у ст.133, із договором перевезення вантажу, який передбачає надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень. Зокрема, такої позиції притримується Яворська О.С. [18, С.707]. Інші автори зазначають, що договором фрахтування іменується договір найму транспортного засобу із екіпажем, а особливості такого договору у торгівельному мореплавстві визначені розділом 6 КТМ України [32, С.69]. Булгакова І.В. висловлює думку про те, що однією із розмежовуючих ознак договору фрахтування судна (як договору найму) та договору перевезення є мета договору [33, С.313]. Договір перевезення укладається з метою саме перевезення, а договір фрахтування – не лише для перевезення, але й інших цілей мореплавства. Зокрема, у ч.2 ст.1 КТМ України передбачено інші цілі торговельного мореплавства – використання суден для рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Також окремі науковці стверджують, що оскільки у ЦК України стаття, присвячена договору чартеру міститься у главі “Перевезення”, це дозволяє вирішити дискусійну проблему визначення місця договору чартеру у системі приватноправових договорів [34, С.303]. Водночас інші автори відзначають, що терміни “чартер” та “фрахтування” є синонімами [33, С.314]. Варто зазначити, що у літературі також має місце категоричне віднесення тайм-чартеру та бербоут-чартеру до договорів оренди, а також вбачається поєднання ознак договору перевезення та оренди [35, С.183]. Так Клепікова О.В. у дисертаційному дослідженні робить висновок про те, що договір фрахтування не є видом перевезення вантажу, а відноситься до договорів майнового найму [6, С.3]. Інші дисертанти зазначають, що чартер є різновидом договору оренди транспортного засобу [7, С.7]. Діковська І.А, досліджуючи правову природу повітряного чартеру, робить висновок про те, що договори повітряного чартеру та повітряного тайм-чартеру належать до різних типів цивільно-правових договорів, останній з яких визначається як різновид договору оренди [8, С.5]. Вважаємо, що договір фрахтування судна на певний час, передбачений главою 1 розділу 6 КТМ України, є договором найму (оренди) транспортного засобу – торгівельного судна з наступних міркувань. Перш за все на те, що тайм-чартер та бербоут-чартер є договорами оренди, судна вказують особливості викладу правових норм у відповідних розділах КТМ України. Зокрема розділ 6 КТМ України “Фрахтування суден” містить дві глави – “Договір фрахтування суден на певний час” та “Договір лізингу судна”. Договір лізингу судна – це договір, за яким власник судна зобов’язується передати фрахтувальнику судно без екіпажу для використання з метою торгівельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно. Таким чином, спільною рисою для об’єднання регулювання договорів лізингу судна та договорів фрахтування судна на певний час (тайм-чартер та бербоут-чартер) в одному розділі стало те, що судно передається в користування. На те, що договір фрахтування судна на певний час є договором оренди транспортного засобу вказує також ст.206 КТМ України, яка називається “суборенда”. Отож, під “наданням судна фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торгівельного мореплавства на певний час” розуміється оренда судна, проте у статті “суборенда” законодавець знову застосовує термін “договір фрахтування судна”. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.206 КТМ України фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Отож, для внесення чіткості у правове регулювання і для правильного застосування норм про найм (оренду) транспортних засобів, які містяться у ЦК України та КТМ України, слід главу 1 розділу 6 КТМ України назвати «Договір найму (фрахтування) судна». В інших статтях цієї глави слід також замінити словосполучення «договір чартеру (фрахтування)» на словосполучення «договір найму (фрахтування)». Таким чином, можна буде вирішити дискусії щодо правового регулювання та правової природи договору фрахтування судна, а також тайм-чартеру та бербоут-чартеру як видів договору фрахтування судна на певний час. У ПК України, так само як і в КТМ України, застосовано обидва терміни „фрахтування” та „чартер”. Зокрема у ст.61 ПК України наводиться визначення договору чартеру (фрахтування повітряного судна). Водночас застосування термінів “фрахтування судна” та “чартер” як в перевезеннях, так і в орендних відносинах на практиці зумовлює непорозуміння між сторонами. Зокрема, до господарського суду міста Києва звернулася страхова компанія “А” з позовом до підприємства “В” про визнання страхового захисту за Генеральним договором співстрахування від 02.10.1998 р. та додатку від 15.10.1998 р. щодо страхування повітряного судна ІЛ-78, бортовий номер “т”, таким, що втратив чинність. Між позивачем, страховою компанією “А” та відповідачем було укладено договір страхування. Підпункт “в” пункту 10.2 договору передбачав, що страхувальник зобов’язаний у випадку зміни характеру ризиків, зокрема зміни експлуатанта, здачі повітряного судна в оренду протягом однієї доби повідомити страховиків. Відповідно до пункту 3.3. договору, страховий захист надається всьому парку повітряних суден, вказаних у додатках, які підприємство “В” самостійно експлуатує або передає в оренду, за умови письмового погодження з страховиками договору передачі повітряного судна в оренду. Проте між підприємством та авіакомпанією “Т” було укладено договір. Позивач зазначив, що укладений договір є договором оренди судна, а відповідно він повинен бути погоджений зі страховиком Відповідач стверджував, що підприємство надає транспортні послуги авіакомпанії “Т” на підставі укладеного договору від 02.10.1998 р. Він зазначив, що між ними укладений договір чартеру (фрахтування) судна, за яким фрахтувальнику надано за плату всю місткість повітряного судна для повітряного перевезення пасажирів, вантажу і пошти. Суд дійшов висновку, що укладений договір між підприємством “В” та авіакомпанією “Т” є договором оренди транспортного засобу, а не договором транспортного перевезення (чартеру). Саме на виникнення відносин оренди було спрямоване волевиявлення сторін, що підтверджується відповідними умовами договору. Отож, судом встановлено, що між підприємством “В” (орендодавцем), з однієї сторони, та авіакомпанією “Т” (орендарем), з другої сторони, укладено договір оренди повітряного судна ІЛ-78, бортовий номер “т” з льотним та інженерно-технічним складом орендодавця. Суд задовольнив позов страхової компанії “Х” про визнання страхового захисту за договором страхування цього повітряного судна [36]. Отже, ПК України дає більш чітку відповідь щодо місця договору чартеру (фрахтування повітряного судна) у системі договорів, ніж КТМ України. Стаття 61, яка називається «Чартерне повітряне перевезення», міститься у розділі 11 “Повітряні перевезення”. Також Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 187 від 14.03.2006р., застосовують цей термін для позначення виду перевезення. Проте підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють відносини щодо реєстрації та експлуатації повітряного судна (зокрема, Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні, затв. наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 67 від 31.01.2006р.; Правила сертифікації експлуатантів, затв. наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 684 від 20.09.2005р.; Правила експлуатації комерційних цивільних повітряних суден, затв. наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 995 від 30.12.2005р.), розмежовують поняття орендоване повітряне судно та зафрахтоване повітряне судно, оскільки зазвичай поняття орендоване та зафрахтоване повітряне судно вживаються через «кому», як два різні за змістом поняття, проте в жодному з цих підзаконних нормативно-правових актів не наведено чіткого розмежування цих понять. Натомість із змісту цих актів випливає, що орендоване та зафрахтоване судно – це поняття тотожні, оскільки відносини перевезення (в тому числі і чартерні) цими нормативними актами не регулюються. Отже, до договору оренди повітряного судна не застосовуються положення про чартер (фрахтування), які законодавством про використання повітряного простору відносяться виключно до системи договорів про повітряне перевезення. Таким чином, з метою усунення колізій та конкуренцій у застосуванні правових норм щодо укладення договору чартеру (фрахтування) судна та найму судна, слід чітко визначити поняттєвий апарат та розмежувати такі поняття як «чартер» та «фрахтування». Поняття «чартер» слід застосовувати виключно до відносин перевезення. Натомість поняття «фрахтування» слід застосовувати виключно для характеристики відносин найму судна (повітряного, морського, річкового). ГЛАВА 2. ДОГОВІР ЛІЗИНГУ СУДНА Стаття 215. Поняття договору лізингу судна За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов’язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метоюторговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно. Лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу. Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених статтею 17 цього Кодексу. Стаття 216. Докази укладення договору лізингу Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути доведені виключно письмовими доказами. Стаття 217. Реквізити договору лізингу судна У договорі лізингу судна повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінченні якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані. Стаття 218. Морехідний стан судна Лізингодавець зобов’язаний передати судно лізингоодержувачу в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором лізингу судна. Лізингодавець несе відповідальність за будь-які недоліки судна, які існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про які він не заявив під час передачі судна. Претензії з приводу несправності судна та інших недоліків щодо його стану можуть бути пред’явлені лізингоодержувачем протягом року з дня передачі судна.Недотримання сторонами досудового порядку врегулювання спору не перешкоджає зверненню до суду в порядку, встановленому законом. Стаття 219. Експлуатація судна лізингоодержувачем Лізингоодержувач зобов’язаний підтримувати судно у справному стані і нести витрати, пов’язані з його утриманням та ремонтом. Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження судна переходить на лізингоодержувача після передачі судна. Стаття 220. Відмова від договору лізингу судна Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу судна і зажадати відшкодування збитків, якщо: 1) лізингодавець не передасть судно лізингоодержувачу протягом обумовленого договором лізингу судна терміну; 2) внаслідок вказаних у частині другій статті 218 цього Кодексу недоліків судно не може бути використано лізингоодержувачем відповідно до договору лізингу судна. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу судна і зажадати повернення судна, якщо лізингоодержувач не вніс лізингової плати протягом трьох місяців після настання терміну платежу. Стаття 221. Повернення судна лізингодавцю У разі повернення судна лізингодавець має право на частину лізингової плати, належної за користування судном. Внески, сплачені лізингоодержувачем у рахунок договірної ціни, підлягають поверненню лізингоодержувачу. Лізингоодержувач зобов’язаний повернути лізингодавцю судно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу. У разі погіршення стану судна лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю спричинені цим збитки. Зроблені лізингоодержувачем удосконалення на судні, якщо їх можна відділити, можуть бути вилучені лізингоодержувачем у разі незгоди лізингодавця відшкодувати їх вартість. Види договору фрахтування. Розрізняють наступні види фрахтування: 1. Фрахтування на один рейс; Фрахтування на один рейс – це вид фрахтування, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправлення в один чи кілька портів призначення. Фрахтування на послідовні рейси; Фрахтування на послідовні рейси – це вид фрахтування, який використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одному і тому ж напрямку кількома послідовними рейсами. Фрахтування за генеральним контрактом; Фрахтування за генеральним контрактом – це вид фрахтування, за яким судновласник зобов’язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару. Фрахтування на умовах тайм-чартеру; Фрахтування на умовах тайм-чартеру – договір про оренду судна, коли все судно чи його частина надаються на конкретний час у розпорядженняфрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов’язаний тільки утримувати судно у справному стані та сплачувати платню екіпажу[3]. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов’язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. У разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу.

Фрахтування на умовах димайз-чартеру; Фрахтування на умовах димайз-чартеру – це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на визначений термін разом із командою, члени якої стають працівниками наймача, котрий бере на себе усі витрати з експлуатації судна, у т. ч. зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику. Фрахтування на умовах бербоут-чартеру. Фрахтування на умовах бербоут-чартеру – це оренда судна без екіпажу. Фрахтувальник бере на себе усі витрати на його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден на виплат. У такому разі договір оренди є також договором купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна. Слот-чартер(Slot – charter) – угода, що стосується розподілу контейнеровместімості великотоннажних контейнеровозів між учасниками угоди відповіднодо встановлених квот завантаження – слотів (Slots). Викликано необхідністю укомплектування вантажами контейнеровозів місткістю 6-7 тис. TEU, які почали поповнювати світовий флот з в 70-80-дов XX століття; Види фрахтування Як було згадано вище, основними видами фрахтування є рейсовий чартер і тайм-чартер. Рейсовий чартер – фрахтування судна на один або декілька рейсів. Тайм-чартер – фрахтування судна на певний час. У свою чергу основні види фрахтування діляться на декілька підвидів. Рейсовий чартер має такі підвиди: фрахтування судна на один рейс, фрахтування судна на декілька рейсів, фрахтування судна на круговий рейс і фрахтування судна за контрактом. У свою чергу в тайм-чартері виділяють власне тайм-чартер, бербоут-чартер і дімайз-чартер. Види договорів фрахтування Рейсовий чартер Тайм-чартер Фрахтування на один рейс Фрахтування на декілька послідовних рейсів Фрахтування на круговий рейс Фрахтування за контрактом Тайм-чартер Бербоут-чартер Дімайз-чартер Слід зазначити, що на сьогодні існує маса видів змішаних договорів фрахтування, зокрема найбільш поширені з них, – це дейлі-чартер, слот-чартер і договір на управління судном. Рейсовий чартер: Фрахтування судна на один рейс. Фрахтувщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частина і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення. Фрахтування судна на круговий рейс. Фрахтовщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частина і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення і у зворотному напрямі. Фрахтування судна на декілька послідовних рейсів. Фрахтовщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частину і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення. Судно після закінчення одного рейсу повинне негайно повернутися в порт відправлення для здійснення наступного рейсу в тому ж напрямі. Складається один чартер, в якому вказується кількість рейсів. Фрахтування судна за контрактом. Фрахтовщик зобов’язується за певний період часу перевезти певну кількість вантажу в певному напрямі. Перевезення виконується різними судами, найменування яких в контракті не вказується. На кожен рейс судна складається окремий чартер або виписується коносамент, в якому робиться посилання на контракт. Тайм-чартер: Власне тайм-чартер. Фрахтовщик надає фрахтувальникові судно в наймання (оренду) на певний час разом з командою, члени якої є співробітниками фрахтовщика. Бербоут-чартер. Фрахтовщик надає фрахтувальникові судно в наймання (оренду) на певний час без команди. Дімайз-чартер. Фрахтовщик надає фрахтувальникові судно в наймання (оренду) на певний час разом з командою, члени якої стають співробітниками фрахтувальника. Кодекс торгового мореплавання України виділяє два види тайм-чартера : фрахтування судна з екіпажем і фрахтування судна без екіпажа. Змішані договори фрахтування : Дейлі-чартер. Фрахтовщик за певну плату (фрахт) надає фрахтувальникові для перевезення вантажу усе судно або його частину і зобов’язується перевезти вантаж з одного або декількох пунктів відправлення в один або декілька пунктів призначення. На відміну від рейсового чартеру плата за перевезення встановлюється за тонну дедвейту судна за кожен день його знаходження в рейсі. Слот-чартер. Договір між декількома фрахтувальниками судна, по якому між його учасниками розподіляється місткість судна відповідно до встановлених квот завантаження (слотами). Договір на управління судном. Судновласник передає право на комерційну експлуатацію судна спеціальному менеджерові, який здійснює усі витрати на управління судном від його імені і на його ризик, а судновласник компенсує менеджерові витрати і виплачує винагороду. Всі невідповідності, що розглянуто вище, між теорією торгового мореплавання і чинним законодавством України спричиняють за собою ряд проблем на практиці при укладенні і виконанні договорів фрахтування. Невизначеність юридичної природи цього виду договорів породжує безліч суперечок між їх сторонами. Зокрема такі спори пов’язані з визначенням прав і обов’язків сторін, а також відповідальності за неналежне виконання договору. Щоб уникнути ризику неправильного тлумачення положень договору фрахтування під час його виконання, рекомендуємо детально регламентувати умови фрахтування в самому договорі. Тайм-чартер: поняття, визначення, форма, сторони, суттєві умови. Сьогодні термін «фрахтування» в морському праві означає угоду про найм судна (його частини) або для здійснення певного рейсу (рейсів), або на певний період часу. Відповідно, дослідники виділяють два основні види фрахтування: рейсовий чартер і тайм-чартер. Якщо при укладенні договору рейсового чартеру судно фрахтується на один або декілька рейсів, то при укладенні тайм-чартера судно фрахтується на певний час незалежно від кількості рейсів, які будуть здійснені зараз. Законодавче регулювання фрахтування в Україні Слід звернути увагу, що в Кодексі торгового мореплавання України рейсовий чартер і тайм-чартер регулюються різними нормами. Більше того рейсовий чартер регулюється тими нормами, які регулюють договори морського перевезення, а не договори фрахтування. Виходячи з цього, можна говорити про те, що законодавець вважає рейсовий чартер одним з видів договорів морського перевезення, а не фрахтування. Дійсно, у договорі морського перевезення і договорі рейсового чартеру (особливо, якщо для перевезення вантажу наймається не усе судно, а його частина) є багато спільного. Фактично і в тому, і в іншому випадку метою укладення договору є доставка вантажу в певний порт. Але в той же час, на нашу думку, юридично рейсовий чартер все ж є видом фрахтування, а не морського перевезення. На підтвердження цієї позиції говорить той факт, що предметом договору рейсового чартеру (також як і тайм-чартера) є не перевезення вантажу, а наймання судна або його частини. Тому вважаємо більш доцільним об’єднання норм, які регулюють рейсовий чартер і тайм-чартер, в одній главі Кодексу торгового мореплавання України. 1) Тайм-чартер. Відповідно до ст. 203 Кодексу торгового мореплавання України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальникові для перевезення пасажирів, вантажів і для інших цілей торгового мореплавання на певний час. Тобто, глава 1 розділу 6 Кодексу Торгового мореплавання України регулює тайм-чартер. Договір фрахтування (чартеру) на певний час укладається у письмовій формі. Обов’язковими реквізитами тайм-чартера (його істотними умовами) відповідно до ст. 205 Кодексу торгового мореплавання України являються: назва судна, його технічні й експлуатаційні характеристики (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість та інше); район плавання; мета фрахтування; термін дії договору; місце прийому і здачі судна. Судновласник зобов’язаний передати судно фрахтувальникові в морехідному стані. Морехідним станом судна вважається стан придатний для його використання з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час. Також судновласник зобов’язаний підтримувати судно в морехідному стані упродовж усього терміну дії договору фрахтування на певний час, оплачувати страховку і, у випадку якщо за умовами договору судно має бути укомплектоване екіпажем, зміст екіпажа. Екіпаж підкоряється розпорядженням фрахтувальника відносно експлуатації судна, за винятком розпоряджень відносно управління судном, внутрішнього розпорядку на судні і складу екіпажа. Фрахтувальник зобов’язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов договору фрахтування на певний час. Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою, тобто передавати судно в суборенду. 2) Рейсовий чартер. Рейсовий чартер регулюється главою 2 розділу 5 Кодексу торгового мореплавання України, яка регулює стосунки морського перевезення. Відповідно до ст. 133 Кодекси торгового мореплавання України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтовщик зобов’язується перевезти увірений йому посилачем вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а посилач або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтовщиком і фрахтувальником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Відповідно до ст. 134 Кодексу торгового мореплавання України документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, являється, зокрема, рейсовий чартер, який підписується у разі, якщо договір передбачає умову надання для перевезення усього судна, його частини або окремих приміщень на судні. Рейсовий чартер полягає у письмовій формі. Згідно ст. 136 Кодексу торгового мореплавання України обов’язковими реквізитами рейсового чартеру (його істотними умовами) є:

Фрахтовщик зобов’язаний завчасно, до початку рейсу, привести судно в морехідний стан. Під морехідним станом в рейсових чартерах розуміється технічна готовність судна до плавання, спорядження судна належним чином, забезпечення його усім необхідним, укомплектовування екіпажем. Окрім цього фрахтовщик зобов’язаний привести трюми і інші приміщення судна, в яких перевозиться вантаж, в стан, який забезпечує належний прийом, перевезення і збереження вантажу (ст. 143 Кодексу торгового мореплавання України). Круг условий, содержащихся в чартере очень широк. Можно выделить следующие наиболее важные условия чартера: Субститут (англ. substitute) — право судовладельца заменить поименованное судно другим; Мореходность (англ. Seaworthiness). Данное условие означает, что судно должно быть водонепроницаемым, надежным и крепким и во всех отношениях снаряженным для данного рейса; Безопасный порт (англ. safe port). Данное условие означает, что в тех случаях, когда в чартере не обозначен порт или порты, делается оговорка, что порт должен быть безопасным; Всегда на плаву (англ. always afloat). Судно ни при каких условиях не должно осуществлять грузовые операции, если под килем нет достаточного запаса воды; Сталийное время (англ. laytime) — время, отводимое на грузовые операции; Демередж (англ. demurrage) — плата за простой. За простой судна сверх нормы судовладельцу возмещаются затраты на содержание судна во время стоянки; Контрсталийное время (англ. detention) — время, превышающее сталийное время. В случае, если фрахтователь держит судно в простое дольше установленного в чартере срока (обычно это 5-10 суток), на него ложится обязанность возместить судовладельцу не только расходы на содержание судна, но и убытки, которые могут возникнуть из-за возможных задержек. Диспач (англ. dispatch) — компенсация усилий фрахтователя за окончание погрузки груза до истечения сталийного времени; Канцеллинг (англ. cancelling) — право фрахтователя расторгнуть договор морской перевозки, если судно не пришло в порт погрузки к определенному сроку. Нотис о готовности судна (англ. notice of readiness). Данное условие означает, что прибыв в назначенный порт, капитан должен заявить о готовности судна к грузовым операциям. Прекращение ответственности (англ. cesser clause). Данная оговорка освобождает фрахтователя от ответственности с того момента, когда судно загружено. Бербоут-чартер: поняття, визначення, форма, сторони, суттєві умови. Бербо́ут-ча́ртер (англ. Bareboat charter) — у торговому мореплаванні договір фрахтування судна без екіпажу. Основні права й обов’язки сторін[ред. • ред. код] За договором фрахтування судна без екіпажа судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику в користування і у володіння на певний термін неукомплектоване екіпажем і не споряджене судно для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання. Фрахтувальник же уповноважений розпоряджатися судном протягом терміну дії чартеру на свій розсуд на правах власника. Він приймає на себе всю відповідальність і витрати зі спільного володіння. Крім того, він має право змінити прапор судна, нанести свої фірмові знаки, а також укладати від свого імені договори фрахтування судна без екіпажу з третіми особами на весь термін дії бербоут-чартеру або на частину даного терміну (суббербоут-чартер). Глава XI. Договор фрахтования судна без экипажа (бербоут-чартер) Статья 211. Определение договора фрахтования судна без экипажа (бербоут-чартера) По договору фрахтования судна без экипажа (бербоут-чартеру) судовладелец обязуется за обусловленную плату (фрахт) предоставить фрахтователю в пользование и во владение на определенный срок не укомплектованное экипажем и не снаряженное судно для перевозок грузов, пассажиров или для иных целей торгового мореплавания. Статья 212. Применение правил, установленных настоящей главой Правила, установленные настоящей главой, применяются, если соглашением сторон не установлено иное. Статья 213. Содержание бербоут-чартера В бербоут-чартере должны быть указаны наименования сторон, название судна, его класс, флаг, технические и эксплуатационные данные (грузоподъемность, грузовместимость, скорость и другие), количество расходуемого им топлива, район плавания, цель фрахтования, время, место передачи и возврата судна, ставка фрахта, срок действия бербоут-чартера. Статья 214. Форма бербоут-чартера Бербоут-чартер должен быть заключен в письменной форме. Статья 215. Договор субфрахтования судна без экипажа (суббербоут-чартер) В случае, если бербоут-чартером не предусмотрено иное, фрахтователь в пределах предоставленных бербоут-чартером прав может заключать от своего имени договоры фрахтования судна без экипажа с третьими лицами на весь срок действия бербоут-чартера или на часть данного срока (суббербоут-чартер). Заключение суббербоут-чартера не освобождает фрахтователя от исполнения бербоут-чартера, заключенного им с судовладельцем. К суббербоут-чартеру применяются правила, установленные настоящей главой. Статья 216. Мореходное состояние судна Судовладелец обязан привести судно в мореходное состояние к моменту его передачи фрахтователю – принять меры по обеспечению годности судна (его корпуса, двигателя и оборудования) для целей фрахтования, предусмотренных бербоут-чартером. Фрахтователь обязан в течение срока действия бербоут-чартера поддерживать судно в мореходном состоянии, однако устранение скрытых недостатков судна является обязанностью судовладельца. Статья 217. Экипаж судна Фрахтователь осуществляет комплектование экипажа судна. Фрахтователь вправе укомплектовать экипаж судна лицами, ранее не являвшимися членами экипажа данного судна, или в соответствии с условиями бербоут-чартера лицами, ранее являвшимися членами экипажа данного судна, при соблюдении правил, установленных статьей 56 настоящего Кодекса. Независимо от способа комплектования экипажа судна капитан судна и другие члены экипажа судна подчиняются фрахтователю во всех отношениях. Статья 218. Обязанности фрахтователя по эксплуатации судна и его возврату Фрахтователь осуществляет эксплуатацию судна в соответствии с условиями бербоут-чартера и несет все связанные с эксплуатацией расходы, в том числе расходы на содержание членов экипажа судна. Фрахтователь возмещает расходы на