ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Королівський співтрапезник

Поліптик -

Бегетрії –сільські самоврядні громади на території християнських піренейських держав ,які самостійно обирали собі патрона-феодала, сплачуючи йому відповідні суми за захист своєї безпеки та інтересів

Манс–(позднелат. mansus — житло, від латів.(латинський) maneo — проживаю), комплекс житлових і господарських споруд і земельних володінь, що складав селянське господарство в середньовічній Західній Європі. М. в раннє середньовіччя — незрідка володіння вільного общинника-аллодіста (див. Алод), з виникненням феодальної вотчини увійшов до її складу як тримання сім'ї залежного селянина і в той же час — одиниця внутрішньовотчинного обкладення (тягловий М.).

Домен - (фр., від лат., володіння)

1. Спадкове земельне володіння короля у середньовічній Європі.

2. Частина вотчини феодала із самостійним господарством.

3. Державне майно, як правило, земельне.

4. фіз. Просторове включення в твердому тілі з характерними особливостями, напр., магнітний домен.

5. техн. Частина інформаційного інтернет-простору, асоційована з певним власником (державою, організацією, індивідом).

Вассал(лат. - слуга) - феодал, залежний від крупнішого феодала (сеньйора), земельна ділянка, що отримала від нього, і зобов'язаний за це йому служити. Крупний феодал, у свою чергу, підкорявся феодалові, що стоїть над ним (сюзерен). Все це складало так звані феодальні сходи - вассалітет. На Русі великому князеві підкорялися питомі князі, а ним - бояри.

Скальд(норв. Skald ісл. Sk?ld) — норвезькі та ісландські поєті, співці та декламаторі ІХ—ХІІІ ст.ст..

Сага (давньосканд. saga — сказання) — оригінальні та перекладні епічні (історичні та героїчні) твори з віршованими вставками, поширені в Ірландії та Ісландії (8-13 ст.).

Індульгенція ( лат. Indulgentia від латини indulgeo — дозволяю )— у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення

Єресь (грец. αἵρεσις, «вибір, напрямок») — сукупність теологічних або релігійних доктрин, ідей, що суперечать визнаному в церкві або релігійній громаді догмату віри або не співпадають з ним, і пов'язане із цим виділення зі складу церкви нової громади.

Оммажу Західній Європі періоду середніх віків, акт укладення угоди, а іноді і сама угода, яка супроводжувалась відповідним символічним церемоніалом. Відносини, що виходили із принесення омажу не обов'язково були васально-сеньйоріальними, але омаж практично завжди приносився лише особисто вільною особою. Після принесення омажу особа, що його принесла става «людиною» свого сеньйора, звідки і походить французька назва цього акту.

Ордалії або «Суд Божий» (лат. ordalium, суд або вирок) — найстаріший тип судочинства у вигляді покладання на вирок Божий чи сил природи, з вірою, що надприродне втручання визначить винного і врятує невинного. Здійснювався за браком інших доказових засобів, або якщо вони не дали наслідків.

Майордом (лат. major domus - старший по двору, фр. maire du palais), або палатний мер -старший сановник палацу часів Меровінгів. У зв'язку з ослабленням королівської влади династії Меровінгів в середині VII ст. Починає набувати особливу силу посаду мажордома. Важко визначити первісне значення цієї посади.

Понтифікат (від лат. pontificatus; pons (роп-tis) — міст, поміст і ...ficatus від facere — робити) — церковна влада і час перебування на посаді Папи Римського, один з титулів якого (з 5 століття) — верховний понтифік^[1].

Канонік(лат. canonicus) — католицький клірик, що є членом кафедрального, або колегіального капітулу. Термін має грецьке походження: канонік — назва священнослужителя, внесеного до списку, канону, тобто каталог єпархії.

Капітул(від лат. «caput – capitulum» – «голова – глава») - єпископська палата, зібрання духовенства при єпископі. Має функції дорадчого органу.

Прелат (від лат. praelatus букв. — кращий, вищий церковнослужитель) — у католицькій та англіканській церквах — почесний титул представника вищого духовенства (кардинала, архієпископа, єпископа тощо)

Пфальцграф - різновид графського титулу. У середньовічній державі франків пфальцграфом називався королівський чиновник, який очолював королівський суд. При Каролінгах у Східно-Франкському королівстві і Священній Римський імперії пфальцграф представляв у герцогствах інтереси короля (імператора). Пізніше пфальцграф став можновладним князем. Титул проіснував до 1806.

Руни — древня германська і нордична абетка. Рунічне письмо частково демонструє вплив латинської абетки, але воно має теж і багато відмінностей. Найстарші руни були викарбувані в Данії і походять з бл. 200 р.

Скріпторій (лат. sсriptorium від scriptor — писар, переписувач) — майстерня по листуванню рукописів, переважно в монастирях. Перші скрипторії виникли в VI—VII століттях на півдні Італії, у Франції, в Ірландії, Іспанії. Найбільшою славою в епоху Карла Великого користувався скрипторій Турського монастиря Святого Мартіна, абатом якого був Алкуїн

Сюзерен (фр. suzerain от старофр.: suserain) — тип крупного феодального правителя, власть которого основана на вассальном подчинении ему более мелких феодалов, получавших от сюзерена право на часть земли (феод) в его владениях.

Шериф (англ. sheriff від англосакс, scir — графство і gerefa — службовець, правитель) — в деяких країнах виборна (напр., у США) або призначувана королем (у Великобританії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції.

Лорд— у середньовічній Англії — феодальний землевласник (лендлорд або поміщик), згодом — збірний спадковий титул англійського дворянства (герцоги, маркізи, графи, барони, віконти).

Аллод- Термін "Алод" прийшов з середньовіччя, коли їм називався наділ землі, чий господар володів ним, поки там знаходився. При покиданні свого алода його господар автоматично втрачав всі права на володіння

Феод (або лен) — спадкове земельне володіння, за яке потрібно було нести службу, переважно військову.

Прекарій(лат. precarium, від preces — прохання), в римському і середньовічному праві користування землею, що надається власником на більш менш тривалий термін на звернене до нього письмове прохання.

Бенефіцій. Земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом (королем) в пожиттєве користування васалам за умови несення військової або адміністративної служби.

Персональне право

Інвеститура(від латів. investio - облачаю), в середні віки в Зап. Європі юридичний акт введення васала у володіння феодом. Інвестітура духовних осіб, окрім цієї світської інвестітури, включала також затвердження єпископа, абата в духовному сані (духовна інвестітура)

Бонд — особисто вільна людина в середньовічній Скандинавії

Бонд — в економіці: довгострокова облігація

Імперська церква

Сакаліба- спочатку цим терміном в арабських джерелах позначалося слов'янське населення Східної Європи, пізніше колишні воїни (дезертири) слов'янських контингентів візантійської армії, що перейшли в ході боїв в Азії VII-XIII на сторону мусульман.[1] Згодом терміном сакаліба іменувалися слов'янські невільники, що вивозяться в ісламські країни

Мечеть (араб. مسجد - масджид) — молитовний дім у мусульман

Фрамея (лат. framea), дротик давніх германців, завдовжки близько півтора метра з тонким і гострим наконечником. Використовувалось як метальна зброя в рукопашному бою

Константинів дар- підроблений дарствиний акт (лат. Constitutum Constantini) Костянтина Великого римському папі Сильвестру. Згодом він увійшов до складу «Лжєїсидорових декреталій», а з половини XI служив одним з головних підстав для папських домагань на верховну владу як в Церкві, так і на вищий сюзеренітет в середньовічній Європі.

Філіоквелатинське формулювання, яке в християнстві означає походження Святого Духа «і (від) Сина» і було додане до Нікейського символу віри:

Кардинал найвища посадова особа католицької церкви після папи, найчастіше єпископ. Всі кардинали разом складають Колегію кардиналів або Священну колегію, що наділена правом на конклаві обирати папу римського. Повна назва — Кардинал Святої Римської церкви

Дож (іт. doge, от лат. dux — «вождь, проводир— титул голови держави в італійських морських республіках — Венеціанській, Генуезькій і Амальфійській.

Герцог (нім. Herzog, фр. duc, англ. duke, іт. duca) — найвищий шляхетський титул.

Драккардовгий вузький дерев'яний корабель вікінгів з високо заломленим носом і кормою.

Конунг (давньонорвезьке konungr) — військовий вождь, вищий представник родової знаті у скандинавів у період раннього Середньовіччя.

Ярл (Jarl) — вищий титул в ієрархії в середньовічній Скандинавії, що початково означав довірену особу короля, наділену владою.

Варяги прибалтійський народ невизначеного етнічного походження, згадуваний у візантійських і руських джерелах в рамках подій ХІ ст.

Варанги

Буллаособливий вид патенту або грамоти, що видається папою Римським і її назва походить від печатки, що прикріплюється внизу до документа.

Лімес (limes — межа, границя) — кордон між окремими ділянками землі, відведеними для громадян громади. За часів Римської імперії лімесом називали укріплений кордон держави, який охороняли легіонери.

Тунгін

Данійські гроші

Емір або амір (араб. امير, amīr, «вождь», «повелитель», «князь», «той, хто наказує, велить») — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах Азії й Африки, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повелителя мусульман взагалі.

Халіфат (араб. خلافة إسلامية) — феодальна теократична арабо-мусульманська держава, що виникла в результаті арабських завоювань VII—IX століть і очолювалося халіфами. Також халіфат як термін означає ісламську теократичну державу, яка має об'єднувати усіх мусульман. Втім лише перший Омейядський халіфат дійсно об'єднував усю умму

Джихад(від араб. «зусилля») — поняття в ісламі, що означає старанність на дорозі аллаха. Зазвичай джихад асоціюється з озброєною боротьбою, проте поняття значно ширше.

Мосараби(від араб.(арабський) муста''ріб — арабізіровавшийся), християни Піренейського півострова, що жили на захопленій арабами в 8 ст території і що сприйняли арабську мову і культуру.

РЕНЕГАДОС (ісп. renegados), у арабських державах на Піренейському п-ове (у 8-15 вв.) християни, що прийняли іслам; розглядалися християнською церквою як «відступники» (ренегати).

Мескіта (гал. A Mezquita, ісп. La Mezquita) — муніципалітет в Іспанії, у складі автономної спільноти Галісія, у провінції Оренсе. Населення — 1365 осіб (2009)

Тен –(англо-сакс.thegn,thane лат.miles, minister )-в англо – саксонській Англії королівські дружинникі, які з’являлися до королівського ополчення кінними разом із почтом. Мінімальний розмір земельного наділу Т.-2-5 гайд.Після трьох поколінь королівської служби отримували спадковий статус лицаря.

Гезит (англо-сакс.: gesithes; лат. comites) — шар військової служилої знаті у ранній період існування англосаксонських королівств. У соціальному відношенні гезити протистояли вільним селянам — керлам та дали початок прошаркам тенів та ерлів, які пізніше склали феодальний клас англосаксонського суспільства.

Рейхстаг (нім. Reichstag, дослівно — імперські збори) — Вищі суспільно-представницькі збори у Священній Римській імперії німецької нації

Вергельд (нем. Wergeld, від др.-верх.-нем. Wеr — людина і Gеlt — ціна) — грошова компенсація за вбивство вільної людини, встановлена в німецьких варварських правдах. Вергельд виплачувався родом вбивці сім'ї убитого, поступово витіснивши кровну помсту. Встановлювався залежно від соціального положення убитого, його підлоги і віку, від того, до якої національності він належав (галло-рімською або німецькою).

Антрустіони — дружинники французьких королів з династії Меровінгів, привілейована група франкського суспільства. До VIII століття назва виходить з вжитку.

Королівський співтрапезник

Колонколон (лат., землероб)
1. У Стародавньому Римі орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника.