ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Структура та функції правової свідомості.

123

Структура правосвідомості - це його внутрішня будова, ті елементи, з яких воно складається. У структурі правосвідомості розрізняють:

Елементи, що виражають знання правової дійсності;

Елементи, що виражають відношення до правової дійсності;

Елементи, що виражають мотивацію юридично значимого поводження.

Всі ці елементи - взаємозалежні, оскільки свідомість виявляє єдність знання й відносини до нього, що проявляються у вольовому поводженні людей.

Знання правової дійсності, думка про те, яка вона є, який повинна бути, виражають поняття, подання, погляди, судження, переконання, ідеї людей, які мають місце як в індивідуальному, так і в суспільній правосвідомості. Ідеї, тобто теоретичні принципи, які відображають правову дійсність із погляду соціальних інтересів і спрямовані на затвердження або зміну існуючого правопорядку, лежать в основі так званої правової ідеології, покликаної активно впливати на правотворчество й правореализацию. Відношення до правової дійсності, що стало тією чи іншою мірою предметом пізнання людей, виражають їхні відповідні настрої, емоції, почуття. Всі вони охоплюються поняттям «правова психологія». Мотивацію юридично значимого поводження виражають різного роду мотиви, установки.

У структурі правосвідомості виділяють такі елементи.

1. Правова психологія — це структурний елемент правосвідомості, що включає правові почуття, настрої, інші емоційні сприйняття правових явищ.

Виникнення й існування правової психології пов'язане з властивістю людей безпосередньо чуттєво відображати правове середовище, емоційно реагувати на зовнішні правові явища. При цьому вона відображає право не узагальнено, а конкретизовано.

У структурі правової психології виділяють:

• сталі частини (настрої, почуття, переживання);

• пізнавальні частини (правові емпіричні знання, уявлення, погляди);

• емоційні складові (правові емоції, почуття, настрої);

• регулятивні елементи (правові звички, традиції).

2. Правова ідеологія — це структурний елемент правосвідомості, який охоплює знання, уявлення, поняття про зміст права, що формуються в результаті правового виховання та юридичних наукових досліджень.

Іншими словами, це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображають теоретичне (наукове) відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин.

У структурі правової ідеології виділяють такі складові:

• правові ідеї, теорії, переконання;

• правові поняття, правові категорії;

• правові принципи.

На відміну від правової психології, що формується стихійно, правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і сучасного, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права.

Сучасна правова ідеологія включає: концепцію поділу влади, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства і, відповідно, домінування загальновизнаних норм міжнародного права, теорію правової держави і громадянського суспільства, принципи демократизму, гуманізму, невідчуження природних прав людини тощо.

3. Правова поведінка — це вольова сторона правосвідомості, яка становить процес перетворення норм права в реальну правову поведінку.

У структурі поведінкової частини правосвідомості виділяють такі елементи:

• мотиви правової поведінки;

• правові установки, які є одним з найбільш складних компонентів правосвідомості. Вони відображають не тільки готовність до певної правової поведінки, а й схильність до певних уявлень, оцінки правових явищ.

Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому.

До основних функцій правосвідомості належать:

1) когнітивна — пізнання правової дійсності, в результаті чого формуються правові теорії, концепції, ідеї, носії правосвідомості набувають правові знання;

2) правотворча — правосвідомість знаходить своє об'єктивування, вираження, закріплення у праві. Правові нормативні акти виступають, як форми зовнішнього виразу правосвідомості суспільства в цілому і законотворчих органів держави зокрема. Правові принципи, що є результатом правосвідомості, визначають основні якості норм права, форм і засобів правового регулювання;

3) регулююча — право впливає на суспільні відносини через правосвідомість суб'єктів права, їхні правові знання, оцінки, почуття, мотиви й установки;

4) оціночна — правосвідомість оцінює явища реальної дійсності, дії суб'єктів суспільного життя з позиції їхньої відповідності вимогам закону, і навпаки.

4. Різновиди правосвідомості.

За суб'єктами (носіями)правосвідомість поділяється на індивідуальну, групову, масову та суспільну.

Індивідуальна правосвідомістьформується під впливом особистих обставин, психофізіологічних рис, рівня освіти, соціального стану, навколишнього середовища.

Групова правосвідомість існує на рівні різних соціальних організацій (громадських об'єднань, політичних партій, профспілкових організацій та ін.), верств населення (молоді, етносів, осіб з обмеженими можливостями тощо). На процес її формування впливають спільність інтересів, традицій, умов життя, стереотипи у державно- правовій сфері.

Масова правосвідомість характерна для нестабільних, тимчасових громадських утворень, наприклад, натовпу, учасників мітингів, демонстрацій. Масовій правосвідомості не властиве досягнення згоди учасників з широкого кола питань; ці об'єднання мають ситуативний, нестійкий характер.

Суспільна правосвідомість притаманна великим соціальним утворенням (населенню країни, окремого регіону). Вона зумовлена як індивідуальною, так і груповою правосвідомістю. Наприклад, існують певні характерні особливості правосвідомості населення європейських, мусульманських держав.

За рівнем глибини відображення правової дійсності виокремлюють три рівні правосвідомості.

Побутова правосвідомість – найпоширеніший її рівень, що формується на основі повсякденного досвіду людей у правовій сфері. Як правило, вона має емоційний характер, в її структурі домінує правова психологія, емоційне сприйняття дійсності превалює над раціональним. Вона передбачає встановлення лише зовнішніх зв'язків між правовими явищами та процесами, не зачіпаючи їхньої сутності.

Професійна правосвідомість формується внаслідок одержання професійної (юридичної) підготовки, а також під час роботи в юридичній сфері (суді, прокуратурі, адвокатурі, нотаріаті тощо). Носії професійної правосвідомості володіють не тільки спеціалізованими знаннями щодо законодавства, а й уміннями, навичками його застосування. Хоча професійній правосвідомості юристів притаманний високий рівень розвитку, це не виключає можливості виявів її деформації (наприклад, обвинувальний нахил у позиції слідчих кадрів, формалізм тощо).

Наукова правосвідомість притаманна науковцям, викладачам юридичних навчальних закладів, які займаються теоретичним розробленням загальних або галузевих правових проблем. Вона передбачає вміння оперувати правовими категоріями, принципами, теоріями, концепціями, здійснювати широкі та глибокі узагальнення правового матеріалу, тобто має систематизований, комплексний характер. Особливості наукової правосвідомості розкриваються також через співвідношення її структурних елементів – у ній правова ідеологія превалює над правовою психологією.

123