 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| ПОДІЛ КРАЇН ЗА ІНФРАСТРУКТУРОЮ 12
Тема 2. Політична карта світу
1. Типи країн світу 2. Етапи формування політичної карти 3. Міжнародні організації 4. Суверенні держави
1. З попередніх курсів вам відомо, що однією з найважливіших характеристик країни є її природно-ресурсний потенціал. За цією ознакою країни світу також відрізняються надзвичайною різноманітністю: від тих, чий ресурсний потенціал оцінюється як бідний або недостатній, через середньозабезпечені до багатих. У залежності від однієї з особливостей географічного положення — виходу до акваторій — країни класифікуються як такі, що мають вихід до моря (США, Мексика, Україна, Росія, Індія, Чилі тощо), і внутрішньоконтинентальні (Чад, Малі, Параґвай, Непал, Бутан). До розпаду соціалістичної системи використовувалася типологія, в основу якої було покладено приналежність країни до однієї з двох політико-економічних формацій: капіталістичної (ринкова економіка) або соціалістичної (планова централізована економіка).
Яку ж ознаку для типології, тобто поділу країн світу на групи за спільними рисами, беруть за основну? Це — рівень їх соціально-економічного розвитку. Найточніше його характеризує показник виробництва валового національного продукту (ВНП) на душу населення. За цим показником виділяють три групи країн: високорозвинені, середньорозвинені й ті, що розвиваються. ВВП – сукупна ринкова варість усього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих у країні за один рік (враховуючи надходження від імпорту і експорту) ВНП – відрізняється від ВВП на суму надходжень від використаних ресурсів за кордоном (зарубіжні капіталовкладення, заробітки населення за кордоном туристи) ПОДІЛ КРАЇН ЗА ІНФРАСТРУКТУРОЮ Аграрні країни Індустріальні країни Постіндустріальні країни
До високорозвинених країн належать держави так званої великої сімки. Це США, Канада, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція та Італія. Вони є безперечними економічними лідерами сучасного світу.
Другу групу формують малі високорозвинені країни Європи й Азії. Вони невеликі за площею і населенням. Але за виробництвом продукції на душу населення, рівнем його життя не поступаються країнам «великої сімки», а іноді й випереджають їх. До таких країн належать Австрія, Норвегія,Швеція, Швейцарія, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Тайвань, Ізраїль та ін. Середньо розвинені країни: Ця група країн не є однорідною. Тут можна виділити країни з економічним розвитком, дещо вищим за середній, і країни, які мають рівень, нижчий за середній. До першого типу середньорозвинених країн можна віднести Грецію, Бразилію, Аргентину, Уругвай, Чилі, Мексику, Угорщину, Чехію, Південно-Африканську Республіку (ПАР) та деякі інші. Ці держави швидко і стабільно розвиваються і впевнено рухаються до групи високорозвинених країн. Другий тип формують країни з нижчим від середнього рівнем розвитку економіки. Ці країни на сучасному етапі розвитку, на підміну від попередніх, характеризуються внутрішньою політичною нестабільністю. В них є впливові сили, які гальмують перебудову економіки на прогресивний лад. Це стосується не лише деяких колишніх соціалістичних країн, але й тих, де значну роль, відіграє тіньовий капітал, внутрішній ринок належить іноземним компаніям тощо. Прикладом таких країн можуть бути Білорусь, Болгарія, Росія, Молдова, Україна, Латвія, Литва, Туреччина, Болівія, Колумбія, Парагвай, Індонезія, Філіппіни, Марокко, Туніс.
Переважна частина людства нині живе в країнах, що розвиваються. Найбільше їх в Африці, а також в Азії, Америці та Океанії. Головним чином це колишні колонії. У більшої частини їх населення відсутні політична воля, прагнення до прогресивних змін в економіці. Низький освітній рівень, злидні, політична та економічна залежність від інших країн не створюють передумов для піднесення економіки. Ці країни є сировинними донорами для розвинених країн (мал. 2 ст.19).
На політичній карті світу є низка дуже багатих країн. Своєрідну групу серед них становлять так звані нафтоекспортні країни. Високий рівень життя своїх громадян вони забезпечили, нещадно експлуатуючи багаті на нафту родовища. До таких країн належать ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, Бахрейн та деякі інші невеликі держави Середнього Сходу. Казково багатою за рахунок видобутку місцевих фосфатів стала і колишня злиденна, країна Океанії Науру. Інші в недалекому минулому дуже бідні країни стали багатими завдяки правильно обраним спеціалізації й моделі розвитку. Це “країни-готелі”, які експлуатують свій чудовий клімат і блакитне море. Країни в яких розвинене плантаційне господарство; Ямайка, Барбадос, Трінідад і Тобаго. Країни. Що розвиваються, можуть реформувати свою економіку досить високими темпами і з великою ефективністю перебудовувати її. Такі країни відрізняються високими темпами індустріалізації, інтенсифікацією праці, залученням іноземного капіталу, високим прибутком від експорту промислової продукції, тому їх називають країнами нової індустріалізації. До групи ново-індустріальних країн входить близько 20 держав, серед яких Сінґапур, Республіка Корея, Бразилія, Мексика, Аргентина, Уругвай, Венесуела, Чилі.
Запитання Хто вашу думку, зацікавлений в блокуванні прогресивних реформ, наприклад, в Україні, Болгарії і Колумбії? Навіщо вони діють за принципом «чим гірше, тим краще»? Чому для державної безпеки невигідно передавати підприємства України в іноземне управління? Розповідь викладача з елементами бесіди
2. Політична карта світу містить інформацію про країни сучасного світу, їх політико-адміністративну структуру. Але карта, якою ми користуємося зараз, стала такою нещодавно, особливо якщо порівнювати цей термін з тривалістю існування людства. Оскільки політична карта відображає зміну статусу окремих територій, колоній, країн, історія її формування має інтерес для всіх, хто цікавиться історією цивілізації на Землі, — політологів, географів, культурологів, істориків і багатьох інших. Кілька тисячоліть існують на Землі держави і, відповідно, кілька тисячоліть триває формування політичної карти. Цей величезний за людськими мірками проміжок часу можна, відповідно до основних особливостей, розділити на такі періоди.
1.Давній період: від виникнення перших форм державності до падіння Римської імперії в V ст. н. є. Давній період характеризується виникненням, розквітом і згасанням рабовласницької суспільно-економічної формації, яка була основою таких великих держав давнини, як Єгипет, Вавилон, Карфаген, Крит, Греція та Рим.
2.Середньовічний період: V—XV ст., епоха феодалізму. Політичні функції держави ускладнюються і стають більш різноманітними, формується внутрішній ринок, який сприяє подоланню відособлення окремих регіонів. Постає потреба у відкритті і освоєнні нових земель, оскільки територія Європи вже досить чітко поділена і з по-
Уся карта світу зазнала справді величезних змін внаслідок Великих географічних відкриттів, які сприяли зміні феодалізму капіталізмом, що формувався у той час.
3. Новий період: кінець XV ст.— початок Першої світової війни(1914). Епоха Великих географічних відкриттів і розвиток капіталістичних відносин поклали початок колоніальному поділу світу. Першими метрополіями стали Іспанія і Португалія, потім — Англія, Франція, Нідерланди, Німеччина, в XIXст.— США. Колоніальний поділ світу на межі XIX—XX ст. йшов надшвидкими темпами: менш ніж за чверть століття — з 1876 р. до 1900 р.— європейські країни збільшили свої колонії в Африці з 10 до 90 % території материка. На початку минулого століття на планеті практично не залишилося «нічиїх» територій.
4. Новітній період:із закінчення Першої світової війни до теперішнього часу. Різноманіття і гігантський масштаб подій, що відбувалися у світі, зумовили виділення всередині цього періоду кількох етапів:
1-й: 1917 р. (Жовтнева революція) — 1939 р. (початок Другої світової війни). Розпад Османської, Російської і Австро-Угорської імперій, внаслідок чого на політичній карті світу з'явилися нові суверенні держави — Австрія, Чехословаччина, Угорщина, Польща, Фінляндія, Королівство сербів, хорватів, словенців і перші у світі соціалістичні держави — СРСР, потім Монголія. За результатами Першої світової війни змінилися кордони держав, що існували, і колоніальних володінь: німецькі колонії були перерозподілені між Великою Британією, Францією, Бельгією і Японією. Почалися визвольні рухи в колоніальних країнах і формування соціалістичного табору.
2-й:1945 р. (закінчення Другої світової війни) — кінець 1980-х рр. До 1959 р. склався світовий соціалістичний табір: НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Югославія, Албанія, Китай, Північна Корея. У 60—70-ті рр. політичну незалежність отримали близько 100 колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці.
3-й: з кінця 1980-х рр. до нашого часу. Крах світової соціалістичної системи (соціалістичний устрій досі в якійсь мірі зберігають Китай, Північна Корея, В'єтнам, Куба, Лаос). Возз'єднання НДР і ФРН. Розпад СРСР, 12 республік якого (крім прибалтійських, що оголосили про свою повну незалежність) увійшли до складу СНД. Поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину, Ефіопії — на Ефіопію і Ерітрею, Югославії — на 5 держав (Боснія і Герцеґовина, Хорватія, Македонія, Словенія, Югославія).
3. Подібні зміни політичної ситуації в глобальному масштабі контролюються світовою спільнотою, її різними організаціями. Розглянемо найважливіші з них.
Питання. Яка з міжнародних організацій, на ваш погляд, найбільше впливає на світове співтовариство? Нині у світі налічується понад 4 тис. міжнародних організацій, їх утворюють дві або кілька держав для реалізації певних спільних інтересів. XX ст. стало століттям найбільш катастрофічних в історії людства військових конфліктів. Тому питання безпеки стали першою причиною створення міжнародних організацій. Найавторитетнішою і найвпливовішою у світі міжнародною організацією є ООН
Країни ЄС Країни НАФТА Країни СНД Країни МЕРКОСУР Країни АСЕАН Країни ЄС 12 |
відь учителя.
АВСТРАЛІЯ ТА ОКЕАНІЯ