МегаПредмет

ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение


Как определить диапазон голоса - ваш вокал


Игровые автоматы с быстрым выводом


Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими


Целительная привычка


Как самому избавиться от обидчивости


Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам


Тренинг уверенности в себе


Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"


Натюрморт и его изобразительные возможности


Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.


Как научиться брать на себя ответственность


Зачем нужны границы в отношениях с детьми?


Световозвращающие элементы на детской одежде


Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия


Как слышать голос Бога


Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)


Глава 3. Завет мужчины с женщиной


Оси и плоскости тела человека


Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.


Отёска стен и прирубка косяков Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.


Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні.





Тема 2.5. Правовий режим використання та охорони надр

1. Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні.

2. Державне управління і еонтроль у галузі геологічного вивчення і використання і охорони надр.

3. Право користування надрами. Порядок надання надр у користування.

4. Основні права та обовязки надрокористувачів.

5. Платежі за користування надрами.

6. 6. Правова охорона надр.

7. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні.

Надра (ст. 1 Кодексу України про надра) - це частина земельної кори, що розташована під поверхнею суші та під дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для_геологічного вивчення тя освоєння.

З екологічних позицій надра слугують своєрідним фундаментом землі, її основою.

З економічних позицій розміщувані в надрах корисні копа­лини є цінною сировинною базою для розвитку промисло­вості країни і зміцнення її економіки.

В зв'язку з цим вини­кає необхідність у законодавчому регулюванні суспільних відносин з приводу використання надр (гірничих відносин).

Гірничі відносини в Україні регулюються:

Конституцією України,

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища,

Кодексом Українипро надра та ін. актами законодавства.

Усі надра на території України складають Державний фонд надр, до якого входять уже використовувані ділянки надр, а також ділянки надр, не залучені до викори­стання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Державний фонд надр формується Державним комітетом України по геології і використанню надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Усі родовища корисних копалин складають Державний фонд родовищ корисних копалин.

Родовища корисних копалин– це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймитщ, які за якістю, кількістю і умовами залягання є апридатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Корисні копалини за своїм значенням для народного господарства, поділяються на такі види:

- корисні копалини загальнодержавного значен­ня;

- корисні копалини місцевого значення.

Оцінка значу­щості корисних копалин і віднесення їх до того чи іншого виду здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету по геології і використанню надр.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 р., що затверджує відповідні переліки корисних копалин, до корисних копалин загальнодержавного значення відносяться: горючі (газ природний, нафта, вугілля, сланці горючі), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, роз­сіяні, рідкісноземельні, радіоактивні), неметали (сировина нерудна для металургії, гірничохімічна сировина, гірничо­ рудна і т. ін.), води, інертні гази; до корисних копалин місце­ вого значення: сировина для хімічних меліоративних грунтів, для будівельного вапна і гіпсу, бутового каменю, піщано- гравійна, цегельно-черепична.

 

Згідно вказаних законодавчих актів надра в Україні є вик­лючною власністю народу України. Угоди або дії, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності народу Ук-раїни на надра, є недійсними (ст. 4 Кодексу України про надра.

Право власності на надра народ України здійснює через Верховну Раду України , Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Відповідно до положення ст. 7 Кодексу України про надра Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання гірничих відносин, визначає основні напрямки державної політики у галузі геологічного вивчення, використання і охо­рони надр, визначає повноваження органів державної вико­навчої влади, місцевих рад народних депутатів щодо викорис­тання і охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належить реаліза­ція державної політики в галузі регулювання гірничих відно­син, визначення порядку і координація діяльності органів державної виконавчої влади в галузі використання і охорони надр, визначення темпів і порядку використання матеріально-сировинної бази, організація державної експертизи для оцінки запасів корисних копалин, визначення нормативів плати за користування надрами, здійснення державного контролю у галузі використання і охорони надр, в тому числі геологічного вивчення, утворення та використання технічних (місця накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які мають промислове значення) родовищ.

До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів у сфері регулювання гірничих відносин належить вирішення питань щодо надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; забезпечення розробки, затвердження та реалізації місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр; здйснення контролю за охороною і використанням надр, припинення права користування ділянкою надр у випадках і порядку, передбаченому законодавством, розподіл між відповідними місцевими бюджетами платежів за користування надрами, оголошення геологічних об'єктів, що становлять наукову або культурну цінність, об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення.

Сільські, селищні, міські і районні ради народних депу­татів відповідно до своєї компетенції погоджують клопотан­ня про надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин місцевого значення, забезпечують реалізацію програм розвитку міне­рально-сировинної бази, раціонального використання і охо­рони надр, здійснюють контроль за охороною і використан­ням надр, вирішують питання щодо обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках порушення ними порядку і умов користування надрами.

 

2. Державне управління в галузі геологічного вивчення, вико­ристання і охорони надр

Державне управління в галузі геологічного вивчення, ви­користання і охорони надр здійснюють державні органи уп­равління загальної і спеціальної компетенції.

Державні органи управління загальної компетенції:

Кабі­нет Міністрів України,

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим,

місцеві ради;

органи виконавчої влади на місцях — вирішують питання планування, розвідувальних робіт, встановлюють порядок реєстрації, обліку, ліцензування і квотування корисних копалин, передачі розвіданих родовищ корисних копалин у користування і т. ін.

Спеціальні органи державного управління у галузі надро­користування:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища;

Державний ко­мітет України по геології і використанню надр;

Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

інші дер­жавні органи, — відповідно до своєї компетенції і їх органи на місцях здійснюють регулювання розвідки і пошуку корисних копалин, раціонального використання надр.

Усі органи державного управління у галузі надрокористу­вання здійснюють в межах своєї компетенції контроль про­ведення суб'єктами гірничих відносин заходів, пов'язаних з використанням і охороною надр.

Взаємодія цих органів управління у галузі надрокористу­вання основується на принципах чіткої координації робіт, невтручання у вирішення завдань і виконання функцій, що визначені чинним законодавством для кожного з них, суво­рому дотриманні норм чинного законодавства, в тому числі екологічних правил.

Особливості функцій державного управління у галузі надро­користування

Завдання регулювання пошуку і оцінки родовищ корисних копалин, організації розвідувальних робіт покладена на Держкомгеології України і здійснюється у процесі геологічного вивчення надр.

Геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержан­ня даних про геологічну будову надр, процеси, які відбува­ються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчен­ня закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корис­них копалин, а також використання надр для цілей, не по­в'язаних з видобуванням корисних копалин.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин.

Державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин — це система збору, обробки та зберігання даних про результати геологорозвідуваль­них та гірничодобувних робіт. Метою державного обліку є постійне визначення стану, перспектив розвитку, раціонального використання та охорони матеріально-сировинної бази.

Державний облік здійснює Держкомгеології як по ділян­ках надр, що використовуються, так і по ділянках надр, не залучених до використання, на підставі звітів про результати геологозйомних, пошукових, геологорозвідувальних, тематичних, проектно-пошукових та науково-дослідних робіт геологічного профілю, річних звітів гірничодобувних підприємств, звітів про результати технологічних випробувань мінеральної сировини, техніко-економічних обгрунтувань та інших документів, що стосуються оцінки та списання запасів корисних копалин.

З метою запобігання негативним демографічним, соціаль­ним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку ко­рисних копалин на видобуток окремих видів корисних копа­лин державними управлінськими органами встановлюютьсяквоти. Квоти визначають граничний обсяг видобутку порівня­но з обсягом, передбаченим проектом розробки родовища корисних копалин або його фактичним обсягом, у межах конкретних родовищ або їх окремих ділянок.

Основними критеріями запровадження квот є стан міне­рально-сировинної бази, екологічні умови в районах видо­бутку корисних копалин, кон'юнктура мінеральної сирови­ни в державі та за її межами, економічно обгрунтовані про­порції видобутку типів і сортів корисних копалин, мета вста­новлення яких — збереження найбільш цінних та обмежених запасів на тривалий період.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологіч­ного вивчення, використання та охорони надр.Завданням державного контролю і нагляду у галузі надрокористування є забезпечення дотримання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання ними обов'язків щодо охорони надр України.

Державний контроль за веденням робіт з геологічного ви­вчення надр здійснюється Головним управлінням державного екологічного контролю, що утворюється в структурі Держ­комгеології, та територіальними інспекціями державного гео­логічного контролю.

Вказані органи, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють державний контроль за виконанням державних програм геологорозвідувальних завдань і замовлень, обгрун­тованістю напрямів пошукових і розвідувальних робіт, мето­дичним забезпеченням і обгрунтованістю застосовуваних методик та технологій з геологічного вивчення надр, ефек­тивністю і цільовим використанням виділених для геологіч­ного вивчення коштів, інших покладених на них функцій.

Положення про державний геологічний контроль за веден­ням робіт з геологічного вивчення надр затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України від ЗО листопада 1994 р. № 801.

Державний нагляд за веденням робіт з геологічного ви­вчення надр, їх використання та охорони, а також викорис­тання і переробки мінеральної сировини (державний гірни­чий нагляд) здійснюється Держнаглядохоронпраці та його органами на місцях. Державний гірничий нагляд здійснюєть­ся шляхом проведення комплексних обстежень (раз на 3 роки стосовно розробки цінних корисних копалин, кожних 5 років — стосовно розробки будівельних матеріалів, переробки міне­ральної сировини, експлуатації підземних споруд), вибірко­вих перевірок (у разі потреби), погодження нормативної до­кументації.

Під час проведення комплексних обстежень перевіряється своєчасність та правильність введення в експлуатацію розві­даних родовищ корисних копалин і розробки цих родовищ, повнота видобування запасів і наявних в них компонентів, додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, своєчасність заходів щодо забезпечення безпеки людей і навколишнього природного середовища у процесі користування надрами, вирішення інших питань щодо на­гляду за використанням і охороною надр.

Повноваження органів гірничого нагляду визначені Поло­женням про порядок здійснення державного гірничого на­гляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 21 лютого 1995 р. № 134.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють також місцеві ради на­родних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища та ядерної безпеки України і його органи на місцях.

Розмежування повноважень з контролю за здійсненням заходів, пов'язаних з охороною і раціональним використан­ням надр, закріплене відповідною Інструкцією, затвердже­ною наказом Мінекобезпеки, Держнаглядохоронпраці, Держкомгеології, Держкомзему від 30 листопада 1995 р. № 136/18/22/4.

 

Право надрокористування

Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра користува­чами надр можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні особи і громадяни. Іноземним юридичним особам і громадянам над­ра у користування надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів). Порядок укладення контрактів на корис­тування надрами за участю іноземних юридичних осіб і гро­мадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. № 948.

Види користування надрами:

1. Для таких потреб (ст. 14 Кодексу України про надра):

- геологічного вивчення, в тому числі до­слідно-промислової розробки родовищ корисних копалин за­гальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, в тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу, інших речовин, захоронення шкідливих відходів виробництва;

- творення геологіч­них територій та об'єктів, що мають важливе наукове, куль­турне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, гео­логічні заповідники і т. ін.).

2. За строками:

- постійне (без заздалегідь встановленого строку);

- тим­часове:

короткострокове (до п'яти років);

довгострокове (до двадцяти п'яти років).

Перебіг строку користування надрами починається з мо­менту одержання ліцензії, що підтверджує право користу­вання.

Порядок надання дозволів (ліценцій) на користуван­ня надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709.

Ліцензії на користування надрами надаються спеціалізова­ним підприємствам, установам, організаціям, а також грома­дянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами на конкурсних засадах Держкомгеології за погодженням з Мінприроди. Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його орга­нами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами затверджена наказом Мінекобез­пеки України від ЗО вересня 1996 р. № 119.

Заявники узгоджують питання про надання ліцензії на ко­ристування надрами також з місцевими радами щодо надання земельної ділянки для зазначених потреб (на експлуатацію родовищ — і з Держнаглядохорон-праці), у разі потреби — з іншими заінтересованими міністер­ствами і відомствами.

Надра континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України надаються у користування з ура­хуванням правового режиму морських просторів. У ліцензії на їх використання передбачається спеціальний режим ве­дення робіт, який узгоджується з органами, що забезпечу­ють охорону державного кордону України, регулюють паро­плавство, рибний та інший промисли, екологічну безпеку.

Без спеціальних дозволів (ліцензій) мають право видобу­вати корисні копалини місцевого значення і торф земле­власники і землекористувачі у межах наданих їм земельних ділянок для своїх господарських чи побутових потреб. При цьому їм дозволяється використання надр для вказаних цілей за умови глибини розробки до двох метрів і прісних вод до 20 м, а з застосуванням спеціальних технічних пристроїв, які можуть призвести до небажаних змін довкілля, — за по­годженням з місцевими радами та органами Мінприроди на місцях.

Використання надр користувачами здійснюється (за наяв­ності у них ліцензії) в межах гірничого відводу. Гірничим відводомє частина надр, надана користувачам для промис­лової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва та експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуван­ням корисних копалин, надаються Держнаглядохоронпраці.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

Порядок надання гірничих відводів користувачам для розробки родовищ твердих, рідких, газоподібних корисних копалин, а також будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, встановлено Положенням про надання гірничих відводів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №59.

Без надання гірничого відводу надра надаються у користу­вання для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загаль­нодержавного значення, а також для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу.

Надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод допускаєть­ся у виняткових випадках при додержанні норм, правил та вимог, передбачених законодавством України.

Підстави припинення права надрокористування:

- відпала потреба у користуванні,

- порушення вимог надрокористування, передбачених законодавством і умова­ми ліцензії і т. д.

- якщо надрокористувач без поважних причин про­тягом двох років не приступив до користування надрами.

 





©2015 www.megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.