Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні. Тема 2.5. Правовий режим використання та охорони надр 1. Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні. 2. Державне управління і еонтроль у галузі геологічного вивчення і використання і охорони надр. 3. Право користування надрами. Порядок надання надр у користування. 4. Основні права та обовязки надрокористувачів. 5. Платежі за користування надрами. 6. 6. Правова охорона надр. 7. Відповідальність за порушення законодавства про надра. Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні. Надра (ст. 1 Кодексу України про надра) - це частина земельної кори, що розташована під поверхнею суші та під дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для_геологічного вивчення тя освоєння. З екологічних позицій надра слугують своєрідним фундаментом землі, її основою. З економічних позицій розміщувані в надрах корисні копалини є цінною сировинною базою для розвитку промисловості країни і зміцнення її економіки. В зв'язку з цим виникає необхідність у законодавчому регулюванні суспільних відносин з приводу використання надр (гірничих відносин). Гірничі відносини в Україні регулюються: Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища, Кодексом Українипро надра та ін. актами законодавства. Усі надра на території України складають Державний фонд надр, до якого входять уже використовувані ділянки надр, а також ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Державний фонд надр формується Державним комітетом України по геології і використанню надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Усі родовища корисних копалин складають Державний фонд родовищ корисних копалин. Родовища корисних копалин– це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймитщ, які за якістю, кількістю і умовами залягання є апридатними для промислового використання. Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини. Корисні копалини за своїм значенням для народного господарства, поділяються на такі види: - корисні копалини загальнодержавного значення; - корисні копалини місцевого значення. Оцінка значущості корисних копалин і віднесення їх до того чи іншого виду здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету по геології і використанню надр. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 р., що затверджує відповідні переліки корисних копалин, до корисних копалин загальнодержавного значення відносяться: горючі (газ природний, нафта, вугілля, сланці горючі), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, розсіяні, рідкісноземельні, радіоактивні), неметали (сировина нерудна для металургії, гірничохімічна сировина, гірничо рудна і т. ін.), води, інертні гази; до корисних копалин місце вого значення: сировина для хімічних меліоративних грунтів, для будівельного вапна і гіпсу, бутового каменю, піщано- гравійна, цегельно-черепична. Згідно вказаних законодавчих актів надра в Україні є виключною власністю народу України. Угоди або дії, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності народу Ук-раїни на надра, є недійсними (ст. 4 Кодексу України про надра. Право власності на надра народ України здійснює через Верховну Раду України , Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади. Відповідно до положення ст. 7 Кодексу України про надра Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання гірничих відносин, визначає основні напрямки державної політики у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, визначає повноваження органів державної виконавчої влади, місцевих рад народних депутатів щодо використання і охорони надр. До відання Кабінету Міністрів України належить реалізація державної політики в галузі регулювання гірничих відносин, визначення порядку і координація діяльності органів державної виконавчої влади в галузі використання і охорони надр, визначення темпів і порядку використання матеріально-сировинної бази, організація державної експертизи для оцінки запасів корисних копалин, визначення нормативів плати за користування надрами, здійснення державного контролю у галузі використання і охорони надр, в тому числі геологічного вивчення, утворення та використання технічних (місця накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які мають промислове значення) родовищ. До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів у сфері регулювання гірничих відносин належить вирішення питань щодо надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; забезпечення розробки, затвердження та реалізації місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр; здйснення контролю за охороною і використанням надр, припинення права користування ділянкою надр у випадках і порядку, передбаченому законодавством, розподіл між відповідними місцевими бюджетами платежів за користування надрами, оголошення геологічних об'єктів, що становлять наукову або культурну цінність, об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення. Сільські, селищні, міські і районні ради народних депутатів відповідно до своєї компетенції погоджують клопотання про надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин місцевого значення, забезпечують реалізацію програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр, здійснюють контроль за охороною і використанням надр, вирішують питання щодо обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках порушення ними порядку і умов користування надрами. 2. Державне управління в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр Державне управління в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють державні органи управління загальної і спеціальної компетенції. Державні органи управління загальної компетенції: Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради; органи виконавчої влади на місцях — вирішують питання планування, розвідувальних робіт, встановлюють порядок реєстрації, обліку, ліцензування і квотування корисних копалин, передачі розвіданих родовищ корисних копалин у користування і т. ін. Спеціальні органи державного управління у галузі надрокористування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища; Державний комітет України по геології і використанню надр; Державний комітет України по нагляду за охороною праці; інші державні органи, — відповідно до своєї компетенції і їх органи на місцях здійснюють регулювання розвідки і пошуку корисних копалин, раціонального використання надр. Усі органи державного управління у галузі надрокористування здійснюють в межах своєї компетенції контроль проведення суб'єктами гірничих відносин заходів, пов'язаних з використанням і охороною надр. Взаємодія цих органів управління у галузі надрокористування основується на принципах чіткої координації робіт, невтручання у вирішення завдань і виконання функцій, що визначені чинним законодавством для кожного з них, суворому дотриманні норм чинного законодавства, в тому числі екологічних правил. Особливості функцій державного управління у галузі надрокористування Завдання регулювання пошуку і оцінки родовищ корисних копалин, організації розвідувальних робіт покладена на Держкомгеології України і здійснюється у процесі геологічного вивчення надр. Геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин, а також використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин. Державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин — це система збору, обробки та зберігання даних про результати геологорозвідувальних та гірничодобувних робіт. Метою державного обліку є постійне визначення стану, перспектив розвитку, раціонального використання та охорони матеріально-сировинної бази. Державний облік здійснює Держкомгеології як по ділянках надр, що використовуються, так і по ділянках надр, не залучених до використання, на підставі звітів про результати геологозйомних, пошукових, геологорозвідувальних, тематичних, проектно-пошукових та науково-дослідних робіт геологічного профілю, річних звітів гірничодобувних підприємств, звітів про результати технологічних випробувань мінеральної сировини, техніко-економічних обгрунтувань та інших документів, що стосуються оцінки та списання запасів корисних копалин. З метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин на видобуток окремих видів корисних копалин державними управлінськими органами встановлюютьсяквоти. Квоти визначають граничний обсяг видобутку порівняно з обсягом, передбаченим проектом розробки родовища корисних копалин або його фактичним обсягом, у межах конкретних родовищ або їх окремих ділянок. Основними критеріями запровадження квот є стан мінерально-сировинної бази, екологічні умови в районах видобутку корисних копалин, кон'юнктура мінеральної сировини в державі та за її межами, економічно обгрунтовані пропорції видобутку типів і сортів корисних копалин, мета встановлення яких — збереження найбільш цінних та обмежених запасів на тривалий період. Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення, використання та охорони надр.Завданням державного контролю і нагляду у галузі надрокористування є забезпечення дотримання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання ними обов'язків щодо охорони надр України. Державний контроль за веденням робіт з геологічного вивчення надр здійснюється Головним управлінням державного екологічного контролю, що утворюється в структурі Держкомгеології, та територіальними інспекціями державного геологічного контролю. Вказані органи, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють державний контроль за виконанням державних програм геологорозвідувальних завдань і замовлень, обгрунтованістю напрямів пошукових і розвідувальних робіт, методичним забезпеченням і обгрунтованістю застосовуваних методик та технологій з геологічного вивчення надр, ефективністю і цільовим використанням виділених для геологічного вивчення коштів, інших покладених на них функцій. Положення про державний геологічний контроль за веденням робіт з геологічного вивчення надр затверджено постановою Кабінету Міністрів України від ЗО листопада 1994 р. № 801. Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється Держнаглядохоронпраці та його органами на місцях. Державний гірничий нагляд здійснюється шляхом проведення комплексних обстежень (раз на 3 роки стосовно розробки цінних корисних копалин, кожних 5 років — стосовно розробки будівельних матеріалів, переробки мінеральної сировини, експлуатації підземних споруд), вибіркових перевірок (у разі потреби), погодження нормативної документації. Під час проведення комплексних обстежень перевіряється своєчасність та правильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин і розробки цих родовищ, повнота видобування запасів і наявних в них компонентів, додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, своєчасність заходів щодо забезпечення безпеки людей і навколишнього природного середовища у процесі користування надрами, вирішення інших питань щодо нагляду за використанням і охороною надр. Повноваження органів гірничого нагляду визначені Положенням про порядок здійснення державного гірничого нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. № 134. Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють також місцеві ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його органи на місцях. Розмежування повноважень з контролю за здійсненням заходів, пов'язаних з охороною і раціональним використанням надр, закріплене відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Мінекобезпеки, Держнаглядохоронпраці, Держкомгеології, Держкомзему від 30 листопада 1995 р. № 136/18/22/4. Право надрокористування Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні особи і громадяни. Іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів). Порядок укладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. № 948. Види користування надрами: 1. Для таких потреб (ст. 14 Кодексу України про надра): - геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; - видобування корисних копалин; - будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, в тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу, інших речовин, захоронення шкідливих відходів виробництва; - творення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники і т. ін.). 2. За строками: - постійне (без заздалегідь встановленого строку); - тимчасове: короткострокове (до п'яти років); довгострокове (до двадцяти п'яти років). Перебіг строку користування надрами починається з моменту одержання ліцензії, що підтверджує право користування. Порядок надання дозволів (ліценцій) на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709. Ліцензії на користування надрами надаються спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами на конкурсних засадах Держкомгеології за погодженням з Мінприроди. Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами затверджена наказом Мінекобезпеки України від ЗО вересня 1996 р. № 119. Заявники узгоджують питання про надання ліцензії на користування надрами також з місцевими радами щодо надання земельної ділянки для зазначених потреб (на експлуатацію родовищ — і з Держнаглядохорон-праці), у разі потреби — з іншими заінтересованими міністерствами і відомствами. Надра континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України надаються у користування з урахуванням правового режиму морських просторів. У ліцензії на їх використання передбачається спеціальний режим ведення робіт, який узгоджується з органами, що забезпечують охорону державного кордону України, регулюють пароплавство, рибний та інший промисли, екологічну безпеку. Без спеціальних дозволів (ліцензій) мають право видобувати корисні копалини місцевого значення і торф землевласники і землекористувачі у межах наданих їм земельних ділянок для своїх господарських чи побутових потреб. При цьому їм дозволяється використання надр для вказаних цілей за умови глибини розробки до двох метрів і прісних вод до 20 м, а з застосуванням спеціальних технічних пристроїв, які можуть призвести до небажаних змін довкілля, — за погодженням з місцевими радами та органами Мінприроди на місцях. Використання надр користувачами здійснюється (за наявності у них ліцензії) в межах гірничого відводу. Гірничим відводомє частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва та експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються Держнаглядохоронпраці. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду. Порядок надання гірничих відводів користувачам для розробки родовищ твердих, рідких, газоподібних корисних копалин, а також будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, встановлено Положенням про надання гірничих відводів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №59. Без надання гірничого відводу надра надаються у користування для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу. Надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод допускається у виняткових випадках при додержанні норм, правил та вимог, передбачених законодавством України. Підстави припинення права надрокористування: - відпала потреба у користуванні, - порушення вимог надрокористування, передбачених законодавством і умовами ліцензії і т. д. - якщо надрокористувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами. |