ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Правова природа фінансово-правової відповідальності: особливості та співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності

1 234

Питання правової природи фінансово-правової відповідальності у науці вітчизняного фінансового права, та й юридичній науці загалом, залишається достатньо дискусійним. Це пов’язано з тим, що по сьогоднішній день тривають суперечки між юристами-фінансистами стосовно того, чи взагалі в юриспруденції є об’єктивна необхідність у виділенні окремого узагальненого виду юридичної відповідальності, в той час, коли вже тривалий час існують та успішно функціонують інститути податкової, валютної, банківської, бюджетної відповідальності.

Сутність фінансово-правової відповідальності полягає у компенсаційно-каральному впливі на суб’єктів фінансових правовідносин. Дієвість такого впливу полягає в мотивації зазначених суб’єктів до правомірної поведінки через усунення можливості отримання економічного зиску від невиконання покладених на них обов’язків. Ця ідея опосередковується в фінансових санкціях, які містять вказівку на негативні наслідки протиправної поведінки. Сутність таких санкцій зумовлюється характером правовідносин, нормальне функціонування яких вона покликана забезпечити. Специфічний — владно-майновий — характер фінансових правовідносин (в яких відносини влади невіддільні від майнових), зумовлює майновий (компенсаційно-каральний) характер фінансових санкцій, які застосовуються до порушників[22].

Держава завжди була й буде зацікавленою у створенні й дотриманні встановленого порядку фінансових відносин, забезпеченні її майнових інтересів, зокрема, поповненні доходної частини бюджетів усіх рівнів, а також витрачанні коштів цих бюджетів. Порушення встановлених правил поведінки у фінансових відносинах призводить до притягнення до відповідальності. Надаючи суб’єктам фінансових правовідносин певні права і свободи, держава зі свого боку вимагає від цих суб’єктів належної реалізації встановлених приписів. Тим самим пояснюється необхідність і можливість державного примусу, однією з форм якого і є фінансово-правова відповідальність. І, таким чином, відповідальність за порушення фінансового законодавства має соціальні підстави – необхідність охорони суспільних відносин у фінансовій сфері.

Наявність бюджету та податків є однією з ознак держави і складає елемент правового статусу суверенітету держави. Порушення фінансової дисципліни в першу чергу зачіплює публічні інтереси держави. Примусове вилучення частини власності у грошовій формі сприяє виникненню у платників податків на рівні підсвідомості готовність до приховування доходу чи до інших неправомірних діянь, що забезпечують використання та розпорядження отриманим майном у повному обсязі без врахування суверенного права держави на частину цього доходу. Порушенню фіскальних прав держави також сприяють високі податкові ставки та низкий рівень життя громадян. Сукупність перерахованих факторів створює передумови для здійснення чисельності податкових деліктів, і як наслідок, реакцію держави щодо захисту своїх майнових інтересів. Ще мають місце чисельні порушення встановленого порядку використання бюджетних коштів з боку розпорядників та одержувачів, що теж впливає на публічні інтереси держави.

Як уже зазначалося, поняття фінансово-правової відповідальності є однією з основних категорій фінансового права, її конструкція багато в чому визначає місце і роль правового регулювання фінансових відносин. Станом на сьогодення існують певні невирішені проблеми у дослідженні відповідальності за порушення фінансово-правових норм, зокрема, відсутність визначення фінансово-правової відповідальності, яке доцільно було б закріпити у загальній частині галузевого законодавчого акту. Але такий єдиний кодифікований акт, який би оформлював основи правового регулювання відносин в сфері публічної фінансової діяльності в Україні відсутній[23].

У сучасній юридичній науці існують два підходи до визначення природи фінансово-правової відповідальності. Одні науковці дотримуються погляду, що фінансово-правова відповідальність не є особливим видом юридичної відповідальності, а різновидом адміністративної (А. Альохін, Е. Белінський, А. Бризгалін, В. Заріпов, Т. Коломоєць, Л. Кроліс, С. Пєтков та ін.) [24]. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне звернути увагу на дане питання та детальніше його розглянути.

Найбільш проблемним питанням, яке становить предмет даної дискусії, є відмежування фінансово-правової відповідальності від адміністративної, адже, на думку більшості науковців-фахівців у галузі адміністративного права, фінансово-правова відповідальність не може мати самостійного характеру в зв’язку з тим, що вона є різновидом адміністративної відповідальності і має адміністративно-правову природу. Так, наприклад, на думку Р.А. Усенко: «Фінансові санкції виступають як міра юридичної відповідальності в самих різних галузях права і, з огляду на це, уявляється некоректним конструювати на їх основі окремий вид юридичної відповідальності – фінансову відповідальність в межах фінансового права. В той же час, про фінансову відповідальність можна вести мову як про різновид адміністративної відповідальності».

Все ж таки, говорячи про правову природу фінансово-правової відповідальності, важливо проаналізувати її схожість та відмінність з адміністративною відповідальністю, адже саме це питання викликає найбільш яскравий спір у науковому світі.

Обидва ці види юридичної відповідальності мають такі спільні риси:

- публічно-правовий характер;

- характеризуються більш спрощеною процедурою застосування заходів відповідальності у порівнянні з кримінальною;

- правопорушення, за вчинення яких застосовуються дані види юридичної відповідальності мають приблизно однаковий ступінь суспільної небезпеки.

Не дивлячись на наявність схожості між фінансово-правовою та адміністративною відповідальністю, вони все ж таки різні. Обґрунтувати самостійність фінансово-правової відповідальності та визначити характер її зв’язку з адміністративною відповідальністю видається можливим шляхом їх зіставлення за певними критеріями, які дають змогу побачити їх відмінні риси.

До критеріїв розмежування даних видів відповідальності необхідно віднести: підстави застосування (нормативні та фактичні); органи, які застосовують заходи даних видів юридичної відповідальності; коло суб’єктів відповідальності; мета відповідальності; процедура застосування; характер санкцій; характер правових наслідків реалізації відповідальності та ін [25].

Окрім порівняння адміністративної та фінансової відповідальності, на думку вченого Муконіна О.В., з метою обґрунтування фінансово-правової відповідальності як виду, необхідно проаналізувати найбільш суттєві риси закріплених Конституцією України видів юридичної відповідальності та їх співвідношення із фінансово-правовою відповідальністю.

Зокрема, науковець звертає увагу на те, що велика кількість фінансових правопорушень є кримінально караними, і саме у таких випадках необхідно знайти відмінності між кримінальною та фінансовою відповідальністю. Зокрема, це нормативно-правовий акт, який закріплює ті об’єкти, які підлягають охороні. Для кримінальної відповідальності – це Кримінальний кодекс, для фінансової відповідальності ж такого кодифікованого акту не існує. Окрім цього відмінною рисою виступає суб’єктний склад, наявність чи відсутність умислу у діяннях, а також основних та додаткових або лише основних покарань за вчинення відповідного правопорушення.

Така ж ситуація склалася із цивільно-правовою відповідальністю, яка має багато спільних рис із фінансовою, зокрема, можливість настання відповідальності без вини, можливість притягнення до відповідальності як фізичних, так і юридичних осіб, компенсаційний характер, майновий характер відповідальності. Проте, такі види відповідальності також необхідно розрізняти, зокрема, за основною підставою – різними сферами їх правового регулювання (приватно правова та публічно-правова сфери)[26].

Виходячи з цього, можна припустити, що поряд з традиційними видами юридичної відповідальності, які безпосередньо вказані в Конституції України, є й інші види. Таке тлумачення даної конституційної норми є цілком закономірним та виправданим, адже стан суспільних, зокрема економічних, відносин у державі не залишається статичним, а перебуває в постійному розвитку, що обумовлює необхідність появи нових видів юридичної відповідальності, їх теоретичної розробки та законодавчого оформлення. Не дивлячись на спірність питання визнання самостійності фінансово-правової відповідальності на теоретичному рівні, відповідними органами держави, які уповноважені здійснювати фінансову діяльність та контроль за дотриманням норм фінансового законодавства застосовуються фінансові санкції до осіб, які скоїли фінансове правопорушення. Це свідчить про те, що фінансово-правова відповідальність фактично зайняла міцне місце у правозастосовчій практиці[27]. Тому велика кількість науковців вважають доцільним виділити фінансово-правову відповідальність у самостійний вид юридичної відповідальності (Л. Воронова, М. Кучерявенко, С. Савченко, А. Нечай, О. Орлюк, Н. Пришва, А. Іванський, І. Криницький, О. Гетманець, І. Веремєєнко, Г. Гуревіч, М. Карасьова, О. Лукашев, М. Разгильдієва, О. Солдатенко, В. Чернадчук та ін.)[28].

Представники фінансово-правової науки у складі фінансово-правової відповідальності виділяють такі її різновиди: податкова (Л. Воронова, М. Кучерявенко, Н. Пришва, І. Криницький, О. Орлюк), бюджетна (Д. Бекерська, О. Гетманець), валютна (Л. Савченко), банківська (публічна) відповідальність (І. Заверуха, Т. Латковська). Крім того, Ю. Крохіна стверджує, що фінансово-правова відповідальність формується за інституційною ознакою «знизу вгору», оскільки більш детальне законодавче оформлення і наукове осмислення отримує податкова, бюджетна і валютна відповідальність.

Дійсно, серед найбільш значущих сфер фінансової діяльності держави, що регулюються нормами фінансового права, є сфери податкових, бюджетних, валютних відносин. Але, окрім перерахованих сфер фінансової діяльності, до предмета фінансового права належить і сфера публічних банківських і страхових, розрахункових та інших відносин. Тому об’єктами фінансових правопорушень є не тільки податкові, бюджетні, валютні, але й публічні банківські і страхові, розрахункові та інші відносини. За правопорушення в цих сферах передбачена фінансово-правова відповідальність[29].

Попри це, спірним залишається питання стосовно співвідношення фінансово-правової відповідальності та фінансової санкції, а також, розмежування понять «фінансова відповідальність»та«фінансовий примус».

Аналіз законодавчих актів та наукових публікацій щодо визначення виду відповідальності за податкові правопорушення,свідчить про те, що часто безпідставно змішуються два фундаментальних поняття теорії права, які мають різний зміст, а саме, «відповідальність» і «санкція». Як зазначав О.Е.Лейст, в теорії права поняття «санкція» пов’язано з так званою «логічною структурою» (теоретичною моделлю) правової норми, згідно з якою кожна правова норма має гіпотезу, диспозицію, санкцію. Лейст О.Е. стверджує, що між санкцією та відповідальністю існує зв'язок, а саме – без санкції не існує відповідальності. На його думку дані поняття поєднуються при їх реалізації, а саме – санкція виступає формою і мірою відповідальності.

Фінансову відповідальність не потрібно ототожнювати з санкцією правової норми, оскільки:

- наявність санкцій ще не означає настання відповідальності, бо санкція існує постійно як елемент правової норми, в тому числі до моменту її реалізації;

- санкція відрізняється від відповідальності як за метою, так і за обсягом впливу на відповідного суб’єкта правовідносин;

- відповідальність виникає і реалізується як у загальних, так і в конкретних правовідносинах, а санкція – лише в конкретних ситуаціях;

- санкція не співпадає в часі з моментом виникнення негативної юридичної відповідальності.

Фінансово-правова відповідальність може наступати, а правова санкція не застосовується і навпаки, фінансово-правова відповідальність може не виникнути, а санкція знаходить своє застосування. Негативна відповідальність завжди пов’язана з «санкцією в дії».

Таким чином, фінансово-правова санкція – це застосування уповноваженими на те державними органами, їх посадовими особами до юридичних і фізичних осіб за скоєння правопорушення в установленому порядку заходів державного примусу, що виражається в грошовій формі і перераховується в бюджет з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, а також покарання правопорушників. Фінансово-правова відповідальність – особливий вид юридичної відповідальності, яка настає при скоєнні фінансового правопорушення та полягає у застосуванні до правопорушника відповідних заходів впливу.

Отже, з метою досягнення ефективності застосування фінансово-правової відповідальності та фінансово-правової санкції слід усвідомити їх відмінні риси та не зводити поняття «відповідальність» до «санкції». Ці поняття потрібно трактувати як самостійні правові категорії, хоча вони пов’язані між собою. Тільки через фінансову відповідальність реалізується фінансова санкція[30].

Фінансове право також містить у собі можливість застосування примусових заходів і в своїй регулюючій дії на суспільні відносини не може обійтися без державного примусу. Н. Пришва, досліджуючи роль дії механізму примусу при регулюванні відносин у сфері обов’язкових платежів, визначила механізм примусу у сфері фінансової діяльності з акумуляції обов’язкових платежів як закріплену законом сукупність дій та способів впливу владного суб’єкта на іншого учасника правовідносин зі сплати обов’язкових платежів з метою забезпечення невідворотності їх сплати та захисту фіскального інтересу як різновиду публічного.

Важливе значення фінансово-правового примусу зумовлюється і характерним для всіх публічних галузей права методом владних приписів. Оскільки фінансове право пов'язане з фінансовою діяльністю держави, метод владних приписів, як підкреслює О. Орлюк, являє собою органічну систему, що уособлює цілісність юридичних фактів, з якими пов'язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, юридичний статус їхніх суб'єктів, розподіл прав та обов'язків між ними, встановлення санкцій за порушення приписів фінансових правових норм та порядок їх застосування.

Аналіз сучасної юридичної літератури показує, що юридична відповідальність дуже часто визначається через призму заходів державного примусу, дане цілком стосується і фінансово-правової відповідальності. Слід також відзначити, що фінансово-правовий примус «пронизує» фінансово-правову відповідальність – у трактуваннях її не лише як заходів державного примусу, але і в інших аспектах. Це ще раз підкреслює інтеграційний характер поняття фінансово-правової відповідальності. Для повнішого дослідження проблеми співвідношення фінансово-правової відповідальності та фінансово-правового примусу необхідно з'ясувати, на якому рівні і в якому об'ємі буде присутній елемент державного примусу (примусовості) у фінансово-правовій відповідальності. Фінансово-правова відповідальність пов’язана не з усім комплексом заходів фінансово-правового примусу. У юридичній літературі достатньо часто згадується про те, що категорія «державний примус» ширша за змістом, ніж категорія «юридична відповідальність», оскільки юридична відповідальність – це різновид державного примусу, з цим варто погодитись.

Фінансово-правова відповідальність і фінансово-правовий примус не тотожні поняття. Дане випливає, зокрема, з того, що момент притягнення винної особи до фінансово-правової відповідальності та момент застосування до правопорушника заходів фінансово-правового примусу істотно розходяться в часі. Встановлення вини і притягнення до фінансово-правової відповідальності, хоча і не завжди, передують безпосередньо самому застосуванню встановлених у нормативних актах заходів фінансово-правового примусу. Застосування заходів фінансово-правового примусу до дотримання норм фінансового права є наслідок примусового притягнення особи до фінансово-правової відповідальності, метод дії на правопорушника, властивий ретроспективному аспекту фінансово-правової відповідальності. Особа і міра її вини встановлюються раніше, потім визначається вид фінансово-правової відповідальності, до якої притягуються правопорушники, і лише після цього слідують заходи державного примусу. В деяких випадках на практиці заходи фінансово-правового примусу застосовуються незалежно від фінансово-правової відповідальності, тобто як самостійні.

У цілому при аналізі співвідношення понять «фінансово-правова відповідальність» та «заходи фінансово-правового примусу» можна зробити висновок, що застосування заходів фінансово-правової відповідальності та заходів фінансово-правового примусу може мати різні цілі, може відрізнятися порядок втілення в життя різних фінансово-правових норм тощо. У демократичній правовій державі державний примус не повинен бути домінуючою складовою фінансово-правової відповідальності. Такою складовою виступає усвідомлена на індивідуальному рівні потреба як всього суспільства, так і кожного громадянина у дотриманні фінансової дисципліни[31].

Висновок

Отже, за результатами проведеного дослідження, можемо зробити висновок про те, що попри невизнання фінансово-правової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності, її виділяти необхідно, оскільки вона стала невід’ємним елементом правозастосовної практики як в Україні, так і закордоном, тісно взаємодіє, проте не поглинається передбаченими Конституцією України видами відповідальності, та являє собою категорію з подвійним значенням, і її поняття можна сформулювати як обов’язок особи, яка вчинила фінансове правопорушення, зазнати негативних наслідків майнового характеру, що забезпечується шляхом застосування до особи особливих заходів фінансово-правового примусу – фінансових санкцій, та як правовідносини, в межах яких реалізується такий примус та виконується відповідний обов’язок у встановленій фінансовим законодавством процесуальній формі.

1 234