 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Злочини проти життя особи.
На самостійну роботу ст. 116, 117, 118. ч. 1 ст. 115. Поділяючи вбивства на такі, що мають пом'якшуючі, обтяжуючі обставини, а також за їх відсутності слід звернути увагу на те, що злочини передбачені ч. 1 і ч. 2 ст. 115 КК відрізняються від тих різновидів посягання на життя спеціального потерпілого, що передбачені статтями 112, 348, 379, 400, ч.4 ст. 404 КК. За певних умов такі різновиди посягання впливають на кваліфікацію вчиненого. ч. 2 ст. 115 п. 1 ч. 2 ст. 115. ПВСУ в п. 5 вказує на обов'язковість встановлення єдиного умислу винного, який охоплював би смерть двох або більше осіб при вбивстві. В правозастосовній практиці виділяється принаймні дві ситуації, які не знайшли відображення в постанові ПВСУ: а) При вчиненні умисного вбивства особа мала намір позбавити життя принаймні трьох осіб, але фактично вбила одну особу б) При вчиненні умисного вбивства особа мала намір позбавити життя принаймні 3 осіб, але вбила лише 2. ПВСУ в 4 Постанови вказує на необхідність врахування ознак замаху на умисне вбивство, але змісту зазначених двох ситуацій не конкретизує. при цьому такі ситуації можуть ускладнювати більш складними обставинами. (заподіянням різної ступеня тяжкості стороннім потерпілим) А) ч. 2(3) ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Б) ч. 2 (3) ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК; п.1 ч. 2 ст. 115 КК.
п. 2 ч.2 ст. 115 КК. Потерпілі особи - малолітня дитина, якій не виповнилось 14 років; жінка, яка завідомо для потерпілого перебувала в стані вагітності (див. п. 6 Постанови). Особливістю є те, що винний має усвідомлювати такі спеціальні ознаки потерпілого, тобто малолітній вік особи або наявність вагітності. Умови відповідальності за п. 3 є визнання потерпілою особою заручником (окремі характеристики - захоплення та тримання особи як заручника - див. ч. 1 ст. 147 КК). Зокрема винна в умисному вбивстві особа має усвідомлювати, що потерпілий захоплений або утримується саме як заручник з відповідною метою (така мета є обов'язковою характеристикою поняття заручника та визначена у ч. 1 ст. 147 КК). ПВСУ в аб. 2 п. 7 Постанови вказує, що для кваліфікації за п. 3 ч. 2 ст. 115 КК не має значення чи була винна в умисному вбивстві особа причетна до вчинення злочину передбаченого ст. 147 КК, проте мотив і мета визначені в ч. 1 ст. 147 КК при кваліфікації за п. 3 ч. 2 ст. 115 КК мать враховуватись обов'язково. В ч. 2 ст. 147 КК однією з альтернативних ознак кваліфікованого складу є спричинення тяжких наслідків тому ПВСУ пропонує кваліфікувати дії винної в умисному вбивстві заручника особи та у вчиненні злочину передбаченого в ст. 147 КК за сукупністю: п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 147 КК, в останньому випадку за ознакою спричинення тяжких наслідків.
п. 4 ч. 2 ст. 115 КК - умисне вбивство з особливою жорстокістю - поняття особливою жорстокості (див. аб.1 п. 8 Постанови). Слід звернути увагу на такі основні моменти: -- Зміст особливої жорстокості утворюють: а) Особливі фізичні страждання б) Особливі психічні страждання в) Особливі моральні страждання г) Глумління над трупом потерпілого, якщо ці дії поєднувались з умисним вбивством і вчиняється в присутності близьких потерпілому осіб д) Вчинення умисного вбивства в присутності близьких осіб В аб. 2 п.8 Постанови ПВСУ заперечує необхідність кваліфікувати за п. 4 ч. 2 ст. 115 дії винної особи вчиненні стосовно струпу з мето його приховання.
п. 5 ч. 2 ст. 115 - поняття способу небезпечного для великого кола осіб в п. 5 не розкривається проте в статтях особливої частини КК використовуються схожі характеристики способу. Наприклад в ч. 2 ст. 194 такий спосіб описується як загально небезпечний, що охоплює підпали, вибух та інші дії; в іншому випадку при характеристиці поняття терористичного акту (ч. 1 ст. 248 КК) використовується формулювання "застосування зброї, вчинення вибуху підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку...". Умовами визнання застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій способом небезпечним для життя багатьох осіб ПВСУ в аб. 1 п. 9 Постанови називає створення таким способом небезпеки для життя не лише потерпілої особи, але і інших осіб, при цьому небезпека для життя інших осіб має бути реальною, а винна особа має усвідомлювати це. В аб.3 п.9 Постанови наводиться позиція стосовно кваліфікації за правилами сукупності дій спрямованих на умисне вбивство багатьох осіб зазначеним способом при цьому стороннім потерпілим також було заподіяно шкоду. Проте ПВСУ не висловлює власного бачення стосовно кваліфікації заподіяння "фізичної шкоди" стороннім особам з необережності.
п. 6 ч. 2 ст. 115 - з корисливих мотивів - поняття такого мотиву, як певної вигоди - див. аб. 1, 2 п. 10 Постанови. В аб. 3 п. 10 Постанови вказується на правила кваліфікації злочинів (за сукупністю), які можуть призвести до одержання такої вигоди й поєднуються з умисним вбивством потерпілого.
П. 7 ч. 2 ст. 115 - з хуліганських мотивів - особа вчиняє умисне вбивство внаслідок неповаги до суспільства, нехтування загально людськими цінностями (див. аб.1 п.11 Постанови). ПВСУ заперечує потребу кваліфікувати за п. 7 у випадках, коли бійку розпочав сам потерпілий, з ревнощів, помсти та інших мотивів, які виникли на ґрунті особистих стосунків.
п.8 ч. 2 ст. 115 - потерпілим є "особа чи її близький родич" стосовно яких вчиняється умисне вбивство у зв'язку з виконанням такою особою службового чи громадського обов'язку, тобто підставою визнання цих осіб потерпілими є наявність мети не допустити або припинити правомірну діяльність потерпілого у зв'язку з виконанням такого обов'язку (детальніше див. аб. 1 п. 12 Постанови, а про зміст службового обов'язку - аб. 2). Слід враховувати, що в частині 3 ст. 296 потерпіла особа визначається як представник влади або громадськості, який виконує обов'язку з охорони громадського порядку, а також будь-які особи, які припиняли хуліганські дії. Якщо вчиняється умисне вбивство цих осіб (спочатку хуліганство, а після нього таке вбивство) скоєне кваліфікується за сукупністю відповідної частини ст. 296 та п. 8 ч. 2 ст. 115. В особливій частині КК передбачена відповідальність за посягання на життя спеціальних потерпілих (ст. 112, 348, 349, ч. 4 ст. 404, 443 КК). Вчинення умисного вбивства таких осіб кваліфікується лише за цими статтями, проте якщо у вчиненому наявні обставини передбачені іншими (крім п.8 ) пунктами частини 2 ст. 115 КК, то вчинене кваліфікується додатково за цими пунктами.
п.9 ч.2 ст. 115. В аб. 2 п. 13 Постанови Визначається, що кваліфікації за п. 9 ч. 2 ст. 115 не має значення чи був винний причетний до вчинення злочину, який приховується. В будь-якому випадку вчинення таких злочинів має кваліфікуватись за правилами сукупності, проте додаткова кваліфікація за ч. 1 ст. 396 не потребується. В аб. 3 визначаються особливості кваліфікації випадку коли вчинення злочину передбаченого п. 9 ч. 2 ст. 115 КК є заздалегідь обіцяним. В таких випадках також має місце сукупність злочинів, зокрема такі дії потребують додаткової кваліфікації, як у пособництво у тому злочині, що приховується. Аб. 4 Постанови - визначення змісту формулювання "полегшити його вчинення". Такий зміст визначається незалежно від того чи був цей злочин чи ні.
п. 10 ч. 2 ст. 115. Аб. 1 п. 14 Постанови визначає, що кваліфікація за п. 10 має місце у випадках, коли умисне вбивство вчиняється в процесі зґвалтування, або одразу після нього. При цьому ПВСУ пропонує додатково кваліфікувати такі дії за ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153 КК (також визначаються особливості врахування вимог ст. 15 КК). Таким чином ПВСУ пропонує подвійне врахування однакових наслідків при кваліфікації й не враховує, що передбачені ч. 4 ст. 152 КК (особливо тяжкі наслідки) мають наставати саме в результаті зґвалтування (самостійно див. положення аб. 3 п. 6 Постанови, п .12 ПВСУ від 30 травня 2008 року № 5)
П. 11 ч. 2 ст. 115. Умисне вбивство вчинене на замовлення - визначається як умисне позбавлення життя потерпілого здійснене виконавцем за дорученням іншої особи - замовника. В межах цієї "угоди" виконавець зобов’язується позбавити життя потерпілого, а замовник вчинити в інтересах виконавця відповідні дії матеріального чи нематеріального характеру. Для кваліфікації не має значення розрив у часі між угодою і моментом її виконання (аб. 2 п. 15 Постанови) Поняття дій матеріального та нематеріального характеру - див самостійно аб.3 п. 15. В аб 4 ПВСУ окремо наголошує на тому, що за сукупністю п. 6 і 7 за сукупністю має кваліфікуватись дії винного, коли він вчиняє умисне вбивство на замовлення з метою одержання від замовника певних матеріальних цінностей, вигоди матеріального характеру, проте слід враховувати, що не у всіх випадках вчинення вбивства на замовлення передбачає одержання певної вигоди матеріального чи нематеріального характеру, наприклад, випадки, коли замовлення має форму обов'язкового наказу чи розпорядження. В аб. 5 п. 15 визначається особливості кваліфікації такого умисного вбивства вчиненого у співучасті з розподілом ролей. Відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 настає в тих випадках коли замовляється саме умисне вбивство, а не якийсь інший злочин (аб. 7 п. 15). При цьому слід враховувати можливість фактичної помилки в діях замовника та виконавця, а також інших співучасників цього злочину.
П. 12 ч. 2 ст. 115 Умисне вбивство вчинене за попередньою змовою групою осіб - визначальний момент - наявність домовленості до початку вчинення умисного вбивства про його спільне виконання. Відповідальність настає також стосовно осіб, які не вчиняли безпосередньо дій, що заподіює смерть особі, але були причетні до них, зокрема об’єднаними зусиллями з іншими співучасниками, вчинили певну частину дій (Наприклад: такими діями був зумовлений безпорадний стан потерпілої особи, необхідний групі осіб для заподіяння потерпілому смерті). Зміст обставин, які свідчать про спільний умисел такої групи осіб визначений в аб. 2 п. 16 Постанови. Окремої уваги потребує ситуація, коли кожен окремий учасник такої групи позбавляв життя лише одного потерпілого, але спільний намір стосувався вбивства двох або більше осіб - кваліфікація здійснюється за п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК, в тих випадках, коли така група осіб набуває ознак організованості й відповідно вчиняє дії передбачені іншими статтями особливої частини кваліфікація здійснюється за правилами сукупності (наприклад: ст. 255, 257, 258 КК).
п. 13 ч. 2 ст. 115 КК ПВСУ визначає умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком тих, що передбачені ст. 116, 118 КК, як специфічний різновид повторності злочинів, при цьому кваліфікація за п. 13 настає незалежно від того на якій стадії був припинений злочин, чи мала місце співучасть у його вчиненні тощо. Такі випадки слід відмежовувати від ситуацій коли має місце продовжуваний злочин, зокрема реалізація вбити двох або більше осіб Окремо слід відзначити, що відповідальність за п. 3 настає незалежно від того чи була винна особа засуджена за попередній злочин. В аб. 3 п. 17 Постанови пропонується кваліфікувати за правилами сукупності вчинення кількох умисних вбивств, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК за відсутності ознак продовжуваного злочину, при цьому кваліфікація за п. 13 є обов'язковою. Під раніше вчиненим умисним вбивством Пленум також пропонує розуміти злочини передбачені ст. 94, 93 КК 1960 року, а також різновиди посягань на життя "спеціальних потерпілих"
п. 14 ч. 2 ст. 115 - умисне вбивство вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Ознаки вказаних різновидів стосуються характеристики мотивів умисного вбивства й охоплюють будь-які спонукання його вчинити на ґрунті вказаних різновидів неприязні до людини (за змістом може співпадати з передбаченою в частині 2 ст. 110 КК національною та релігійною ворожнечею).
Самостійно: ст. 116 - 119.
Доведення до самогубства (ст. 120): в ч. 1 ст. 120 КК передбачено, що доведення потерпілої особи до самогубства є своєрідним наслідком жорстокого поводження з особою шантажу, примусу або систематичного приниження людської гідності при цьому такий наслідок закріплений в частині 1 у двох проявах: а) Доведення особи до самогубства б) Доведення особи до замаху на самогубства Проблеми: -- Має місце невідповідність назви статті та диспозиції частини 1 -- Вживається поняття замаху на дії, які не є кримінально караним. Тому слід виходити з того, що кримінально караним є не замах на самогубство, а замах на самогубство, який є результат (наслідком) дії передбачений в частині 1.
ст. 121. ст. 121. В ч. 1 наведено визначення поняття умисного тяжкого тілесного ушкодження, в змісті якого виділяються наступні ознаки (в окремих випадках такі ознаки мають альтернативний характер), зокрема: наявність небезпеки в момент заподіяння (така небезпека для життя має бути об'єктивною або наявною й мати реальний характер); умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу, його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я; обов'язкова ознака - спричинення стійкої втрати працездатності (не менш як на 1\3); переривання вагітності; непоправне знівечення обличчя. Проблема: слід мати на увазі, що не всі із зазначених ознак, передбачених в частині 1 цієї статті є альтернативними, зокрема така альтернативність має подвійний характер, зокрема стосується: А) Наявності небезпеки для життя в момент його заподіяння чи іншого розладу здоров'я поєднаного з певними "чинниками", що мають соціальні та медичні характеристики. (такі чинники визначені в частині 1 альтернативно й стосуються втрати працездатності переривання вагітності, а також моральних та фізіологічних характеристик, непоправного знівечення обличчя.) -- Небезпека для життя в момент заподіяння: означає, що за певних умов таке тяжке тілесне ушкодження закінчилося б смертю потерпілого, проте у зв'язку з наявністю певних фактичних обставин смерть потерпілого не настає. Об'єктивність такої небезпеки означає наявність загрози для життя потерпілого, що певним чином триває у часі, маючи початковий та кінцеві моменти. Реальність загрози - має вказувати на можливість або неминучість настання смерті потерпілого, а також сприйняття останнім такої загрози для його життя як можливої або неминучої. -- Поняття іншого розладу здоров'я охоплює втрату будь-яких функціональних можливостей організму, що не стосується (не охоплюється поняттям втрати органу, психічної хвороби або відповідних функцій), проте в будь-якому випадку такий розлад має поєднуватись із зазначеними вище чинниками. Стосовно вказаних характеристик див. самостійно правила судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкодження затверджених наказом МОЗ 17.01.95 № 6 -- При визначенні змісту вказаних чинників з якими має поєднуватись розлад здоров'я потерпілого слід враховувати: а) Стійка втрата працездатності не менше 33 % - визначається на підставі положення про медико-соціальну експертизу, яке затверджено постановою КМУ від 03.12.09 № 1317 б) Переривання вагітності як наслідок будь-якого суспільно небезпечного діяння в будь-якому випадку належить до тяжких тілесних ушкоджень в) Непоправне знівечення обличчя - випадки коли певні діяння призводять до наслідку пов'язаного з потворним виглядом обличчя людини; такий наслідок має характеризуватись двома ознаками: непоправність ушкодження та знівечення обличчя. Непоправність ушкодження означає, що воно не може бути усунуто відповідних методів лікування (медичних заходів); знівечення обличчя - має оціночний характер (оцінюється досудовим слідством або судом з урахуванням зовнішнього вигляду потерпілого тощо).
Кваліфікованими ознаками складу цього злочину називаються: -- Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення має майже ті самі характеристики, що стосуються особливої жорстокості при умисному вбивстві та означають певні страждання потерпілої особи. -- Умисне тяжке тілесне ушкодження заподіяне групою осіб (в ч. 2 не передбачено наявності попередньої змови такої групи осіб для заподіяння тяжкого тілесного ушкодження). -- Наявність мети залякування потерпілого чи інших осіб - здатність дій винної особи викликати в потерпілого почуття страху. -- Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, а також вчинене на замовлення - за змістом співпадають з пунктами 11 і 14 ч. 2 ст. 115 ККУ. -- Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (в аб. 1 п. 22 Постанови ПВСУ від 07.02.2003 року наголошується на особливостях визначення умислу й необережності при заподіянні потерпілому тілесного ушкодження та смерті). Суб'єктивна сторона характеризується умислом при заподіянні тяжкого тілесного ушкодження та необережністю будь-якого виду до настання смерті потерпілого. Сама по собі локалізація тілесних ушкоджень на тілі потерпілого без урахування інших обставин події не може свідчити однозначно про умисне або необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. При відмежуванні ч.1 ст.115 та ч. 2 ст. 121 КК слід також враховувати, що смерть потерпілого може наставати через тривалий час після заподіяння такого тілесного ушкодження.
Самостійно: ст. 122 - 126, 128.
Ст. 129 - погроза вбивством. Обов'язковою ознакою, що характеризує небезпеку для жаття потерпілого в частині 1 ст. 129 КК визначено як наявність реальних підстав побоюватись здійснення погрози вбивством. В такому випадку психічне сприйняття потерпілим об'єктивності, дійсності небезпеки для його життя повинно мати реальний характер.
|
