ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття та категорії іноземців й осіб без громадянства в Україні. Підстави їх перебування в Україні.

12 3

План

1.Вступ. 2.Поняття та категорії іноземців й осіб без громадянства в Україні. Підстави їх перебування в Україні.3. Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. 4. Основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні. 5. Відповідальність іноземців в Україні. 6. Особливості правового статусу біженців в Україні. 7. Висновки.

1.Вступ.Конституція України 1996 р. суттєво демократизувала правовий статус людини і громадянина, що має позитивне значення й для забезпечення статусу іноземних громадян і біженців, що проживають в нашій державі. Для розуміння основ їх правового статусу принципове значення має ст. 26 Основного Закону, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами, чи міжнародними договорами України, їм може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Більш детально правовий статус іноземців і біженців регламентується законами України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р., «Про біженців» від 21 червня 2001 р. Закон «Про правовий статус іноземців» визначає правове становище іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і встановлює порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом або виїздом з України. Закон «Про біженців» встановлює правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, закріплює державні гарантії захисту біженців. Правовий статус іноземця в будь-якій країні своєрідний, оскільки складається як би з двох елементів: правового статусу громадянина своєї держави (або статусу особи без громадянства в країні його постійного проживання) і правового статусу іноземця. У особи без громадянства він, у принципі, один, і визначається державою, на території якої особа перебуває. Іноземець, перебуваючи за межами своєї держави, зберігає з нею юридичний зв'язок, правовий статус своєї держави, підкоряється її законам, користується її піклуванням і захистом. Водночас іноземець (як іноземний громадянин або особа без громадянства) підпадає під дію суверенної влади держави, на території якої він перебуває, тобто перебуває під її юрисдикцією, повинен додержуватися Конституції, законів і прав країни перебування1.Іноземці в Україні перебувають на національному правовому режимі, тобто володіють тими ж правами і обов'язками, що й громадяни України, але за деякими винятками. Вони є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Визначено, що коли іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадян України, які перебувають за кордоном, Кабінет Міністрів може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Тобто вступає в дію принцип взаємності. Рішення може бути скасоване, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийняте. Безумовно, здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Відповідно іноземці зобов'язані поважати та дотримуватись Конституції та законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Поняття та категорії іноземців й осіб без громадянства в Україні. Підстави їх перебування в Україні.

Поняття «іноземець» та «особа без громадянства» тотожно визначають Закон України (ЗУ) «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII та ЗУ «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. № 2235-III, відповідно до яких «іноземець» – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, а «особа без громадянства» – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Отже, іноземцем та особою без громадянства є будь-яка особа, що не є громадянином України (далі – іноземець). Поняття «іноземець» не слід ототожнювати з поняттям «нерезидент», яке законодавство визначає як фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.

Підстави перебування іноземців в Україні визначає, зокрема, постанова КМУ від 29 грудня 1999 р. № 1074 (далі – постанова). Відповідно до постанови іноземці, за винятком визначеного цим документом кола осіб, при в’їзді в Україну повинні пройти процедуру реєстрації паспортного документа (далі – реєстрація). Строк, на який здійснюється реєстрація (строк перебування іноземця в Україні), визначений п. 19 постанови, що до 11 липня 2007 р. був викладений у такій редакції: «…Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування – для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в’їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в’їзду – на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах…».

Режим перебування іноземців в Україні «не більш ніж 90 календарних днів між в’їздом та виїздом» був привабливим та прийнятним для іноземних працівників. Більшість іноземців, що працювали в Україні на підставі дозволу на працевлаштування, від’їжджали з України не рідше, ніж раз на 90 днів, тим самим не порушуючи митне законодавство та не потребуючи додаткової реєстрації у відповідних державних органах.

11 липня 2007 р. у постанову були внесені зміни постановою КМУ № 917, відповідно до якої п. 19 був викладений у такій редакції: «Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування – для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в’їзду на період дії візи, але не більш ніж 90 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в’їзду – на термін не більш ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами».

Тобто зручний та зрозумілий для іноземців порядок в’їзду та строк перебування в Україні 11 липня 2007 р. з метою боротьби з нелегальною міграцією було змінено на нові, обмежувальні умови перебування. Іноземці з країн з безвізовим режимом (а їх більшість серед іноземців, що в’їжджають до України) можуть у сукупності, незалежно від тривалості кожного з візитів, перебувати в Україні не більш ніж 90 днів на півроку. Це нововведення незручне передусім для іноземців, метою приїзду в Україну для яких є працевлаштування та ведення бізнесу.

На сьогодні дію постанови КМУ від 11 липня 2007 р. № 917 призупинено листом МЗС України від 2 серпня 2007 р. № 71/КПП/14-563 на невизначений термін. На практиці продовжує діяти п. 19 постанови в редакції до 11 липня 2007 р., а дата початку застосування чинної редакції зазначеного пункту постанови не визначена. Іноземці з країн з безвізовим режимом, котрі бажають знаходитися в Україні більш ніж 90 днів на півроку, після початку дії постанови КМУ від 11 липня 2007 р. № 917 можуть обрати один з трьох можливих варіантів продовження свого перебування в Україні.

Першим варіантом продовження перебування в Україні є продовження строку дії реєстрації шляхом проставлення в паспортний документ відповідного штампа, який скріплюється реєстраційною печаткою, та занесення відомостей про іноземця та його паспортних даних до відповідного обліку. Перебування іноземця в Україні може бути продовжене на весь час існування обставин його приїзду до України (строк дії дозволу на працевлаштування).

Для продовження терміну перебування в Україні у зв’язку з отриманням дозволу на працевлаштування серед переліку документів, що подаються до відповідного територіального підрозділу Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (Департамент), найбільше значення мають наступні.

1. Документ, що підтверджує факт реєстрації в Департаменті приймаючої сторони. Приймати іноземців можуть зареєстровані в Департаменті юридичні особи та фізичні особи, що постійно проживають або тимчасово перебувають в Україні. Оптимальним варіантом є поєднання юридичної особи-роботодавця та приймаючої сторони в одній особі. Реєстрація юридичної особи в Департаменті не покладає на роботодавця жодного обов’язку, проте з моменту прийняття одного іноземця (продовження терміну перебування в Україні, отримання посвідки на тимчасове проживання) роботодавець набуває статусу приймаючої сторони, і у випадку видворення іноземця з України зобов’язаний відшкодувати Департаменту витрати на таке видворення.

2. Копія договору оренди іноземця, посвідченого у відповідному ЖЕКу, або ж якщо приміщення, в якому проживає іноземець, належить юридичній особі-роботодавцю – документ, що підтверджує право власності юридичної особи на таке приміщення. Під час вибору однієї з вказаних форм підтвердження місця проживання іноземця потрібно враховувати також і податкові аспекти.

Відповідно до ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» використання житла, наданого платнику податку у безоплатне користування його роботодавцем, є доходом, отриманим платником податку (іноземець) від його роботодавця (приймаюча сторона) як додаткове благо, крім випадку, якщо таке надання житла працівнику-іноземцю передбачене трудовим договором (контрактом) між іноземцем та його роботодавцем. Тому у разі проживання іноземця в житлі, що належить його роботодавцю, слід включити в трудовий договір (контракт) обов’язок роботодавця надати працівнику в безоплатне користування житло на строк дії контракту. Досить поширеною в наш час є оренда житла, за якої і орендар (іноземець), і орендодавець є фізичними особами. В такому випадку оптимальним варіантом правового статусу орендодавця є фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, і в свідоцтві про сплату єдиного податку якої вказаний вид діяльності «здавання в оренду нерухомості» (вказаний спосіб оподаткування доходу від здачі в оренду нерухомого майна заощаджує кошти орендодавця у разі, якщо ціна договору оренди перевищує 1335 грн.). У разі якщо орендодавець є фізичною особою, що не є суб’єктом підприємницької діяльності або ж суб’єктом підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності або ж фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, проте в свідоцтві про сплату єдиного податку якої відсутній вид діяльності «здавання в оренду нерухомості», то з доходу орендодавця від здачі в оренду житла має бути утриманий та перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, отже, розмір фактичного доходу орендодавця зменшується на 15%.

Недоліком викладеного способу продовження перебування в Україні є припинення строку, на який іноземцю було продовжено перебування в Україні у разі першого ж перетину кордону, тобто «продовження терміну перебування в Україні» – оптимальний варіант для працівників, які не мають наміру залишати її територію протягом строку дії дозволу на працевлаштування.

Другим варіантом продовження перебування в Україні є отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Ця посвідка видається на строк дії дозволу на працевлаштування. Перелік документів, що подаються до Департаменту для отримання посвідки на тимчасове проживання, дещо ширший, аніж для попереднього варіанта. Перевагою посвідки на тимчасове проживання є можливість іноземця безперешкодно перетинати кордон України протягом строку дії вказаної посвідки.

Отримання посвідки на тимчасове проживання передбачає тимчасову (на строк її дії) реєстрацію іноземця за адресою, вказаною в договорі оренди. Для отримання посвідки на тимчасове проживання під час укладення договору оренди потрібно враховувати не лише рекомендації стосовно договору оренди у разі продовження терміну перебування в Україні, орендодавець має погодитися зареєструвати іноземця на строк дії посвідки на тимчасове проживання (до 1 року) за адресою житлового приміщення, вказаного у договорі оренди. Більшість орендодавців зазвичай відмовляються реєструвати іноземців, навіть на чітко визначений строк, хоча жодних ризиків орендодавець у зв’язку з такою реєстрацією не несе.

Останнім варіантом продовження перебування в Україні є отримання посвідки на постійне проживання. Іноземець, що отримав таку посвідку, має всі права громадянина України, крім виборчого права та права членства у політичних партіях, зокрема, може вступати в трудові відносини зі своїм роботодавцем без отримання дозволу на працевлаштування та безперешкодно перетинати кордон і перебувати в Україні необмежений термін. Законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для отримання цієї посвідки. Її можуть отримати, зокрема, особи, які раніше перебували в громадянстві України, особи, що здійснили іноземну інвестицію в економіку України на суму не менш ніж $ 100 тис. Особа, яка отримала посвідку на постійне проживання, як і особа, котра отримала посвідку на тимчасове проживання, повинна в 10-денний строк з моменту отримання посвідки зареєструватися за місцем проживання, проте ця реєстрація здійснюється на необмежений строк.

Оптимальний варіант для іноземця, що має бажання довгостроково працювати в Україні, є отримання посвідки на постійне проживання, проте, враховуючи обмеженість підстав її надання, більшість працівників-іноземців отримати таку посвідку не можуть.

На сьогодні, коли попередній режим перебування іноземців в Україні постановою КМУ скасовано, проте на підставі листа МЗС дія його триває, а дата набрання чинності новим режимом ще не відома, найбільш негативним нюансом є те, що момент відліку 90 днів перебування іноземця в Україні досі не встановлений. У цій ситуації рекомендуємо юридичним особам-роботодавцям зареєструватися в Департаменті, тобто отримати всі підстави для якомога швидшого набуття статусу приймаючої сторони. Це надасть можливість у випадку набрання чинності новим режимом у максимально стислі терміни отримати для працівника-іноземця посвідку на тимчасове проживання.

3. Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Будь-яка країна має поширювати свої конституційні права, свободи та обов’язки не тільки на своїх громадян, але й на осіб, які у тій чи іншій ролі перебувають на її території. Тому, з точки зору конституційного права, є важливим дослідження іноземців у ролі суб’єктів конституційних правових відносин.

В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" пішли по шляху зрівняння у правах своїх громадян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права людини, - іноземцям.

Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, став-лення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Поряд з громадянами України на її території перебувають іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом громадян України закладені у ст. 36 Конституції України, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і методами, а також несуть ті самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. В той же час слід врахувати, що розбіжність принципів набуття і припинення громадянства у ряді країн породжує такий стан, як безгромадянство і багатогромадянство. Правовий статус осіб, які не мають громадянства, у більшості країн світу збігається з правовими положеннями іноземних громадян. Це повною мірою збігається з конституційним законодавством України, зокрема зі ст. 26 Конституції України і Законом України "Про правовий статус іноземців", прийнятим 4 лютого 1994 р. Стаття 1 цього Закону визначає поняття "іноземці". Іноземцями визнаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - апатриди тобто особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Деякі держави (Болгарія, Іспанія) у своїх конституціях виділяють права та обов'язки, які притаманні всім, а також такі, що належать лише громадянам цих держав. В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" пішли по шляху зрівняння у правах своїх громадян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права людини, - іноземцям. Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Закон України "Про правовий статус іноземців" визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він:

- має в Україні законне джерело існування;

- перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України;

- перебуває на утриманні громадянина України;

- має на своєму утриманні громадянина України;

- в інших випадках, передбачених законами України. Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або

для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

Відповідно до Конституції та законодавства України іноземцям може надаватися притулок. Іноземці можуть також набути статусу біженця з підстав і в порядку, передбачених Законом України "Про біженців" від 21 червня 2001 р. Відповідно до Конституції та Закону України "Про громадянство України" іноземці можуть набути громадянства України (натуралізуватися).

Конституція України 1996 р. суттєво демократизувала правовий статус людини і громадянина, що має позитивне значення й для забезпечення статусу іноземних громадян і біженців, що проживають в нашій державі. Для розуміння основ їх правового статусу принципове значення має ст. 26 Основного Закону, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами, чи міжнародними договорами України, їм може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Більш детально правовий статус іноземців і біженців регламентується законами України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р., «Про біженців» від 21 червня 2001 р. Закон «Про правовий статус іноземців» визначає правове становище іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і встановлює порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом або виїздом з України. Закон «Про біженців» встановлює правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, закріплює державні гарантії захисту біженців.

Правовий статус іноземця в будь-якій країні своєрідний, оскільки складається як би з двох елементів: правового статусу громадянина своєї держави (або статусу особи без громадянства в країні його постійного проживання) і правового статусу іноземця. У особи без громадянства він, у принципі, один, і визначається державою, на території якої особа перебуває. Іноземець, перебуваючи за межами своєї держави, зберігає з нею юридичний зв'язок, правовий статус своєї держави, підкоряється її законам, користується її піклуванням і захистом. Водночас іноземець (як іноземний громадянин або особа без громадянства) підпадає під дію суверенної влади держави, на території якої він перебуває, тобто перебуває під її юрисдикцією, повинен додержуватися Конституції, законів і прав країни перебування.

4. Основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Іноземці в Україні перебувають на національному правовому режимі, тобто

мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією ( 888-09 ), цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Іноземці зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він:

- має в Україні законне джерело існування;

- перебуває на утриманні громадянина України;

- має на своєму утриманні громадянина України;

- в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

Відповідно до Конституції ( 888-09 ) та законодавства України іноземцям може надаватися притулок.

Іноземці можуть набути статусу біженця з підстав і в порядку, передбачених Законом України "Про біженців" ( 3818-12 ).

Відповідно до Конституції та Закону України "Про громадянство України" ( 1636-12 ) іноземці можуть набути громадянства України (натуралізуватися).

- Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такі ж права і обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції та законів України.

- Іноземці мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. ( Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000 )

Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.

- Іноземці мають право на відпочинок нарівні з громадянами України.

- Іноземці, які постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами.

Всім іншим іноземцям медична допомога подається у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

- Іноземці мають право на соціальний захист, в тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

У разі, коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю на підставах і в порядку, встановлених законодавством України і міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном.

- Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України.

Право власності на житло іноземці набувають відповідно до законодавства України.

Іноземці повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримувати правил користування жилими приміщеннями.

- Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права.

- Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України.

Всі інші іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземці, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права і обов'язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

- Іноземці мають право на користування досягненнями культури нарівні з громадянами України і зобов'язані дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури, інших культурних цінностей.

- Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань.

Іноземці не можуть бути членами політичних партій України.

- Іноземцям гарантується право на свободу совісті нарівні з громадянами України.

Забороняється розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, а також образа почуттів громадян України та іноземців у зв'язку з їх релігійними переконаннями.

- Іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України.

Іноземці мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.

- Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України.

- Іноземці можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

- Іноземці обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

- Іноземці мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав.

В судочинстві іноземці як учасники процесу користуються такими ж процесуальними правами, що й громадяни України.

- Іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах.

- На іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.

12 3