МегаПредмет

ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение


Как определить диапазон голоса - ваш вокал


Игровые автоматы с быстрым выводом


Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими


Целительная привычка


Как самому избавиться от обидчивости


Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам


Тренинг уверенности в себе


Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"


Натюрморт и его изобразительные возможности


Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.


Как научиться брать на себя ответственность


Зачем нужны границы в отношениях с детьми?


Световозвращающие элементы на детской одежде


Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия


Как слышать голос Бога


Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)


Глава 3. Завет мужчины с женщиной


Оси и плоскости тела человека


Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.


Отёска стен и прирубка косяков Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.


Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Спектральна класифікація зір





Спек­траль­ний клас Абсолютна зоряна величина Ефективна температура Основні спектральні лінії Колір зорі
О Від -5,7 до -3,3 40000— 28 000 К Н, Не Світло-блакитний
В Від -4, 7 до +0,5 28000— 10000 К Не, Н Світло-блакитний
А Від +0,1 до +3,7 10000— 7000 К Н Білий
Р Від +2, 6 до +4, 6 7000—6000 К Н, Са+ Жовтувато-білий
О Від +4, 4 до +6,0 6000—5000 К Са+, Fе, Ti Жовтуватий
К Від +5, 9 до +9,0 5000—3500 К Fе, Ті Жовтогарячий
М Від + 9, О до +16,0 6++16+16,0 3500— 2500 К ТіО Червонуватий

Скупчення зір поділяють на два типи: розсіяне і кулясте.

Розсіяне скупчення утворене яскравими молодими зорями, які лише формуються і розташовані відносно близько одна до одної. Роз­сіяні скупчення зір можна спостерігати неозброєним оком у сузір'ях Рак, Великий Пес, Телець, Вітрила, Скорпіон.

Кулясті скупчення значно більші від розсіяних, вони групуються навколо центрального потовщення галактики. Містять до мільйона зір. Наприклад, у галактиці Молочний Шлях відомо близько 150 ку­лястих скупчень. Кулясті скупчення складаються з дуже старих зір, які розташовані на відстані 20000—100000 св. р. від Землі. Куляс­ті скупчення зір можна спостерігати неозброєним оком у сузір'ї Пе­гас та В бінокль у сузір’ї Центавр.

Зорі поділяють на звичайні, подвійні, фізичні змінні.

Прикладом звичайної зорі можна вважати Сонце.

Наше Сонце самотнє в космосі, але багато зір утворюють пари або більші зоряні системи. Зорі, розташовані парами, наздаються подвійними, або кратними.

Подвійні зорі бувають кількох типів: оптично-подвійні, фізично-подвійні, візуально-подвійні, затемнено-подвійні, спектрально-по-двійні. Вчені припускають, що ЗО % усіх зір є подвійними.

Оптично-подвійні зорі здаються близько розташованими в проек­ції на небесну сферу, але в просторі можуть бути значно віддалені од­на від одної.

Фізично-подвійні зорі розташовані в просторі достатньо близько одна від одної і зв'язані значними силами гравітації.

Системи зір з числом зір від 3 до 9 називають кратними. У візуально-подвійних зорях при спостереженні в телескоп компо­ненти системи розділяються.

Затемнено-подвійні зорі мають таку особливість: під час руху одна зоря закриває іншу, внаслідок чого змінюється яскравість системи зір.

У спектрі спектрально-подвійних зір лінії періодично зміщують­ся або роздвоюються.

Фізичні змінні зорі поділяють на пульсуючі (цефеїди) і спалахуючі.

Пульсації — періодичні розширення і стискання зорі. Пульсува­ти можуть зорі-гіганти і надгіганти.

Цефеїди мо­лоді зорі-гіганти — які пульсують з періодом від декількох днів до декількох тижнів.Їхподіляють на короткоперіодичні (періоди пульсацій — від 80 хв до 1 доби. Приклад — КК Ліри); класичні, або довгоперіо­дичні (період пульсацій - від 1 до 70 діб); довгоперіодичні змінні (пе­ріод пульсацій — від 70 до 1400 діб).

Спалахуючі зорі поділяють на нові, наднові зорі та пульсари.

Нові зорі. Світність цих зір за короткий проміжок часу може змі­нюватися в 400000 разів, а амплітуда зміни яскравості — від 7 до 14 зоряних величин. За кілька діб яскравість зорі досягає максиму­му, а потім протягом кількох років зменшується до первинного значення. У момент найбільшої яскравості із зорі зривається зовніш­ній шар і з величезною швидкістю видаляється в навколишній про­стір. Відомі повторні нові зорі.

Наднові зорі. Спалахи наднової зорі набагато інтенсивніші, ніж нової. Яскравість наднової зорі за кілька діб збільшується на де­сятки зоряних величин. Скидання і розширення оболонки відбу­вається з істотно більшою швидкістю, ніж у нових зір. На місці вибуху наднової зорі утворюється туманність. Отже,

Наднова — колосальний вибух, що супроводжує смерть надгігантської зорі. На короткий час наднова спалахує з силою мільярдів сонць. Наднові досить рідкісні і звичайно побачити їх можна тільки у телескоп. У 1987 р. уперше за останні 400 років вибух, названий надновою 1987А, можна було спостерігати неозброєним оком протягом дев'яти місяців. В 1054 р. після спалаху надновою зорі утворилася Крабоподібна туманність. У нашій Галактиці виявлено понад 100 залишків спалахів надно­вих зір.

Пульсари — це нейтронні зорі, які утворюються після спалаху наднової зорі. Вони ви­пускають імпульси інтенсивного радіовипромінювання кожні десять секунд або частіше, якщо оберта­ються досить швидко, їх називають нейтронними зорями. Пульсари відкрито в 1967 р. за допомогою радіотеле­скопа. Наприклад, у Крабоподібній туманності є пульсар з періодом 0,033 с. Припуска­ють, що це особливо щільні зорі, які вмирають, тобто пульсар можна вважати завершальним етапом еволюції деяких зір.

ЕВОЛЮЦІЯ ЗІР

Зорі народжуються і вмирають весь час. Великі зорі живуть усього десять мільйонів років, а зорі се­редніх розмірів, такі як наше Сон­це, живуть 10 млрд. років.

Можливі три кінцеві стадії еволюції зір різної маси: білі карлики, нейтронні зорі (пульсари), чорні діри.

Білі карлики

Сонце і зорі, подібні до Сонця, еволюціонують таким чином: Сонце вже існує близько 5 млрд років. Протягом ще 5 млрд років водень ви­горятиме в гелій. Сонце збільшиться в розмірах і перетвориться в червоний гігант. З поверхні червоного гіганта за 100 млн років ві­дірветься оболонка і почне розширюватися в просторі. Ця оболонки стане планетарною туманністю.

Залишок Сонця стиснеться в білий карлик. Білими карликами називають­ся маленькі білі зорі, які утворю­ються, коли зоря втрачає весь газ з поверх­ні і стискається. За розмірами він порівнянний з діаметром Землі.

Після охолодження утвориться чорний карлик.

Нейтронні зорі

Якщо маса зорі становить 1,4—2 маси Сонця, то, минувши стадію білого карлика, ядро продовжує стискатися в гарячу нейтронну зорю (пульсар), а потім поступово охолоджується. Нейтронні зорі — все, що залишилось від надгіганта після вибуху наднової. Вони стають пульсарами. Діаметр нейронних зір становить близько 10—20 км, а густина речовини цих маленьких зір — близько 1016 кг/м3 (густина атомних ядер).

Чорні діри

Якщо маса зорі більша, ніж три маси Сонця, то в результаті стискан­ня утворюється чорна діра, яка не випромінює електромагнітні хви­лі і скривлює світлові промені, що проходять поблизу чорної діри. Радіус чорної діри залежно від її маси становить від кількох метрів до мільярдів кілометрів. Чорних дір налічують більше, ніж звичай­них зір. Існує припущення, що в центрі кожної галактики є одна чорна діра.

Якщо невелика зоря складається з речовини дуже великої густини, вона може почати стискатися під дією власної гравітації. Причому, стискаючись, вона стає ще густішою, а її гравітація ще сильнішою. Аж поки зоря не перетвориться на нескінченно малий об’єкт, який називається матеріальною точкою. Її гравітаційне тяжіння настільки велике, що речовина провалюється в неї, як у воронку. Ця діра всмоктує все, що перебуває у межах досяжності її могутньої гравітації, разом з тим і світло, тому її називають «чорною». Чорну діру можна виявити завдяки потужному випромінюванню, яке випускають зорі, що розриваються вщент, коли цей космічний монстр усмоктує їх.

Матеріальна точка в центрі чорної діри дуже мала. Розмір діри навколо неї залежить від того, скільки речовини сформувало чорну діру. Розмір чорної діри, яка міститься в центрі нашої галактики, наближено дорівнює розміру Сонячної системи.

Все, що потрапляє до чорної діри, не повертається звідти. Існує точка, від якої повернення вже неможливе. Вона називається горизонтом подій. Потрапивши до цієї точки предмет розтягується як спагеті — стає тонким і довгим, доки сильна гравітація не розірве його.

Із зорі газопилової туманності, що утворилася після спалаху, з ча­сом можуть утворитися зорі нового покоління. Таким чином, у Все­світі здійснюється своєрідний кругообіг речовини.

Галактики

Сонце — лише одна з 2 млрд. зір, що входять до скупчення зір, яке нагадує формою яєчню. Це скупчення називається галактикою. Ми спостерігаємо його в смузі зір, що простяглася через нічне, небо, яка називається Чумацький Шлях. На початку XX сторіччя вчені зробили відкриття: наша галактика лише одне з мільйона подібних зоряних скупчень, розкиданих у космосі. Ці скупчення також називають галактиками.

Отже, Галактикоюназивають найбільше об'єднання зір. Усередині галак­тик зорі утворюють скупчення. Майже всі зорі, які утворюють зоря­ні скупчення, приблизно одного віку і рухаються в космосі з однако­вою швидкістю. Одне з найвідоміших зоряних скупчень — Плеяди

в сузір'ї Тельця.

Перші дослідження галактик провів В. Гершель наприкінці XVIII ст. У 1925 р. Е. Хаббл зробив першу класифікацію галактик. За його класифікацією виділяють п'ять видів галактик: еліптич­ні, лінзоподібні, звичайні спіральні, спіральні з перетинкою, непра­вильні.

Еліптичні галактики (Е)мають вигляд кіл або еліпсів, яскравість яких плавно зменшується від центру до країв. Форма — від круглої до овальної (поділяють на вісім підтипів від ЕО до Е7). В еліптичних галактиках багато старих червоних зір, але мало газу і пилу. При­клади: М87 у сузір'ї Діви, МСС 5128 у сузір'ї Центавра. Еліптичні галактики найдавніші з усіх, мають форму м'яча для регбі.

Спіральні галактики (8).У звичайної спіральної галактики (тип 8) е ядро і два або більше загнутих рукавів із зір, що виходять без­посередньо з ядра. Спіральна галактика з перетинкою (тип 8В) має центральну перетинку, або перемичку, з рукавами на кожному кінці. Залежно від ступеня розвитку рукавів галактики 8 і 8В поділяють на підкла­си: 8а, 8Ь, 8с; 8Ва, 8ВЬ, 8Вс. Приклади: галактика Мол очний Шлях, галактика Туманність Андромеди. Учені припускають, що біль­шість галактик є спіральними. Спіральна галактика схожа на восьминога, що потрапив у вир. «Щупальця» з зоряних скупчень закручені, тому що галактика обертається. Насправді, спіральні галактики, такі як Чумацький Шлях, схожі на вогненне колесо, яке обертається. А від центра галактики з перемичкою відходять відгалуження, тому вона схожа на садовий розбризкувач, що обертається.

Проміжними між галактиками Е і 8 є лінзоподібні галактики,яскравість яких від центру до краю змінюється стрибкоподібне.

Неправильні галактики (Іг)(становлять 5 % від загальної кількос­ті) не мають чітко вираженого ядра і симетричної структури. При­клади: Велика Магелланова Хмара, Мала Магелланова Хмара.

Залежно від активності ядра галактики поділяють на галактики зі слабо активними ядрами (до цього класу відносять радіогалак­тики, інтенсивність випромінювання яких у радіодіапазоні набага­то більша, ніж в оптичному) і галактики з активними ядрами (сейфертівські).

Галактики з активними ядрами поділяються на N-галактики (об'єкти, у яких світність активного ядра не перевершує світності ре­шти галактики) і квазари (об'єкти, у яких світність ядра значно пе­ревершує світність решти галактики).

Примітка. Тільки 10 % квазарів є одночасно могутніми джерела­ми радіовипромінювання.

Галактика Молочний Шляхспіральна (єприпущення, що спіраль­на з перетинкою). Центр Галактики подібний до сплюснутого диска, від якого відгалужуються чотири рукави. Сонце перебуває поблизу зовнішнього краю одного з рукавів. Діаметр — 100000 св. р., товщина 1000 св. р, маса — 7 11 мас Сонця. Кількість зір — близько 400 млрд. Ближче до цен­тру період обертання Галактики менший, ніж по краях.

Відстань від центру Галактики до Сонячної системи — близько 10000 пк. Сонячна система здійснює повний оберт навколо центру Галактики за 250 млн років зі швидкістю близько 250 км/с. Період обертання Сонця навколо центру Галактики називають галактич­ним роком.Сонячна система рухається у напрямі сузір'їв Ліра і Гер­кулес. Апексомсонячного руху називають напрям, в якому рухаєть­ся Сонячна система. Вік Галактики — близько 15 млрд років.





©2015 www.megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.