ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основи спадкового права України

Спадкове право –це підгалузь цивільного права, який регулює порядок і форми спадкування прав та обов’язків від померлої фізичної особи(спадкодавця) до інших осіб, тобто спадкоємця. Ключові критерії спадкового права:спадщина, система спадкування. Спадкування –перехід прав та обов’язків від померлого до інших осіб. Проводиться по закону або за заповітом. Спадщина –це всі права та обов’язки, що належать спадкодавцю на момент відкриття спадщини і які не припиняються внаслідок його смерті. Частиною спадщини можна назвати ті спадкові активи, тобто права спадкодавця на володіння певними речами. Учасники спадкових відносин:спадкодавець(та особа, яка приймає спадщину). Спадкодавцем може бути тільки фізична особа. Спадкоємець за законом(тільки фізичні особи): 1.ті, які є живими на час відкриття спадщини. 2.ті, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємці за заповітом:(4 категорії): -фізичні особи; -юридичні особи; -територіальні громади; -Україна або іноземні держави. Спадкування за заповітом –це особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті. Дана норма виконується за наступними критеріями:1. Може бути складена будь-якою дієздатною фізичною особою. 2.При складанні та посвідченні заповіту забезпечується його таємниця. 3.Може бути засвідчений при свідках. 4.Складається тільки у письмовій формі. 5. В обов’язковому порядку посвідчується нотаріусом. Обов’язкова частина у спадщині:незалежно від змісту заповіту мають право на ½ частки слідуючі категорії:малолітні діти спадкодавця, неповнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова або вдівець, непрацездатні батьки.

Спадкування за законом застосовується, коли спадкодавець за свого життя не зробив розпорядження про частку належних йому прав та обов’язків. Спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово: перша черга:діти та батьки, та один з подружжя спадкодавця; друга черга:рідні брати та сестри, баба та дід спадкодавця; третя черга:рідні дядьки та тітки; четверта черга:особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім*єю не менше 5 років з часу відкриття спадщини; п’ята черга:інші родичі спадкодавця до 6 ступеня споріднення включно, які не були членами сім*ї спадкодавця, але не менше 5 років одержували від нього матеріальну допомогу, яка була для них єдиним і основним джерелом засобу для існування. Зміна черговості може відбуватися тільки за договором між спадкоємцями або за рішенням суду. Деякі близькі родичі, які прямо не включені до спадкових черг можуть приймати участь у спадкуванні за законом замість своїх померлих родичів.

За заявою:спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. В такому випадку він зобов’язаний на протязі 6 місяців після смерті спадкодавця оголосити у письмовій формі свою волю. Без заяви можуть приймати спадщину:спадкоємці, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, неповнолітні та малолітні особи, недієздатні особи, особи з обмеженою цивільною дієздатністю. Строк оформлення:6 місяців. Відмерла спадщинавизнається судом у разі відсутності спадкоємців усунення їх від права на спадщину, не прийняття ними спадщини, а також відмова від її прийняття переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Трудове право –це галузь права, яка регулює суспільні відносини, пов’язані з використанням найманої праці фізичних осіб. Предметом трудового права є ті суспільні відносини, які регулюються даною галуззю. Особливості трудових відносин:-вони є довготривалими; -вони є двохсторонніми; вони є об’єктом відносин (сама жива праця, сам процес праці; наймана праця – працівник, який включається в трудовий колектив, а всі інші організаційні норми покладаються на роботодавця); -працівник виконує ту функцію, яка відповідає займаній посаді та спеціальності; -робота виконується з дотриманням певного трудового режиму; трудові правовідносини виникають з моменту фактичного допуску працівника до роботи, а зупиняється з моменту припинення трудового договору.

Відносини, які не є трудовими, але тісно з ними пов’язані: 1)відносини, що передують трудовим(відносини щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування) 2)відносини, які суміжні з трудовими(відносини трудового колективу з роботодавцем щодо організації праці; відносини щодо організації дисципліни праці, відносини щодо розгляду трудових спорів); 3)відносини, що витікають з трудових.

Роботодавець може застосувати до працівника:догана, попередження, звільнення.

Види трудових договорів:1)за формою укладення трудового договору:усна, письмова.2)за строком виконання:безстроковий(на невизначений строк), строковий(на визначений строк, який встановлюється за погодженням сторін), договір, який укладається на час виконання певної роботи.3)за змістом: трудовий договір з працівниками-мігрантами; з фізичною особою роботодавцем, з молодим фахівцем (тобто з нами), з державним службовцем, з неповнолітньою особою, за суміщенням посад або професій, основний контракт. поря док прийняття працівників на роботу: досягнення згоди за всіма пунктами між робітником та роботодавцем. Документи, які потрібно подати роботодавцю:трудова книжка і документ, що засвідчує особу, документ про освіту, довідка про стан здоров*я. забороняється вимагати від працівника:партійну чи національну приналежність, прописку, склад сім*ї, які не стосуються виконання робіт та не передбачені законодавством. Забороняється:необґрунтована відмова в укладанні трудового договору в тому числі на підставі: -статті; майнового стану, кольору шкіри, расової приналежності, наявності дітей, наявності вагітності.

Випробуваннявстановлюється з метою перевірки відповідності працівника роботі, яку йому доручають. Встановлюється лише при укладанні трудового договору; може бути факультативною умовою і обумовленою сторонами. До 1 місяця для робітників; 2 місяці для службовців; 6 місяців за погодженням з профспілкою. Не встановлюєтьсядля осіб, які не досягли 18 років, молоді працівники після профтехучилищ, молоді спеціалісти вишів, особи звільненого запасу Збройних сил, інваліди, що направлені в цех, при прийнятті на роботу тієї самої установи в іншій місцевості.

Кримінальне право –це галузь права України, яка визначає які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання необхідно застосувати до осіб, які їх вчинили. У системі загальної частини Кримінального права містить норми, які визначають: 1)завдання Кримінального кодексу; 2)підстави кримінальної відповідальності; 3)поняття злочину і покарання; 4)загальні засади призначення покарань та звільнення від них. Особлива частина:-вичерпний перелік діянь, що визначаються злочинами та конкретні покарання за вчинені діяння; -злочин проти життя і здоров*я особи; злочини проти свободи, честі і гідності людини. Поняття кримінальної відповідальності – вимушене визначення особою, яка вчинила злочин державного осуду, а також передбачених кримінальним кодексом обмежень особистого, майнового та інших характерів, які визначаються обвинувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави. Злочин – це передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, яке вчинене суб’єктом злочину. Ознаки злочину: наявність діяння, передбаченість діяння чинним кримінальним кодексом, суспільно-небезпечний характер діяння, винність особи у вчиненні діяння, вчинення діяння суб’єктом злочину, карність.

Класифікація злочинів: злочини невеликої тяжкості(передбачається міра покарання позбавлення волі до 2 років),середньої тяжкості(не більше 5 років), тяжкі злочини (до 10 років), особливо тяжкі злочини(понад 10 років або довічне ув’язнення).

Склад злочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак, що означають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Елементи:об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона. Об’єкт злочину –це те, проти чого спрямований злочин, тобто те, чому він спричиняє або може заподіяти шкоду(особа, предмет, дія). Суб’єкт злочину –це фізична особа, яка є осудною і досягла встановленого чинним законодавством віку кримінальної відповідальності(16 років, у деяких випадках – 14 років). Об’єктивна сторона злочину –це та дія, в результаті якої злочин виявляється в реальній дійсності.(ДТП). Суб’єктивна сторона –це психічне ставлення особи до вчиненого діяння, яке передбачене чинним кримінальним кодексом та наслідків, що настали або можуть настати в результаті цього діяння. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність:1)необхідна оборона. 2)затримання особи, яка вчинила злочин. 3)крайня необхідність. 4)фізичний або психічний примус. 5)виконання наказу або розпорядження. 6)діяння, пов’язане з ризиком. 7)виконання спеціального завдання з попередження чи викриття злочинної діяльності. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності:дійове каяття, примирення винного з потерпілим, зміна обстановки, закінчення перебігу строків давності.