ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Характеристика окремих екологічних прав.

Поняття і види екологічних прав громадян

Екологічні закони України передбачають участь громадян у прийнятті рішень і місцеві органи влади повинні гарантувати безпечне довкілля громадянам. Часто ці обов’язки існують лише на папері, бо немає процедури, щодо впровадження цих норм у життя.

Екологічні права та обов'язки громадян України - система юридична закріплених за громадянами повноважень і зобов'язань в екологічній сфері.

Найповніше екологічні права та обов'язки закріплено в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (статті 9-12).

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки.

До того ж і в Конституції України записано: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення" (ст. 50).

Аналогічні формулювання пояснюються тим, що дане право - одне з головних прав людини. Цьому Праву відповідає обов'язок держави забезпечувати здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення та оздоровлення навколишнього природного середовища.

Характеристика окремих екологічних прав.

Питания про екологічні права людини і громадянина є центральним у національному і міжнародному екологічному праві. Воно тісно пов'язане з правом на життя і охорону здоров'я населення.

Загальна декларація прав людини — перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основніправа та свободи людини, — прямо не закріплювала екологічні права, однак поряд з правом на життя проголосила право на такий життєвий рівень, який необхідний кожній людині для підтримання їїздоров'я і добробуту (ст. 25). Необхідність правового забезпечення права людини на сприятливенавколишнє середовише була виголошена на Стокгольмській конференції ООН по оточуючому людину середовищу та закріплена в Принципі першому Декларації цієї конференції, який проголосив, що «людина має основне право на сприятливі умови життя у навколишньому середовищі, якістьякого дозволяє вести гідне благополучне життя, та несе головну відповідальність за охорону іпокращення навколишнього середовища на благо нинішніх і майбутніх поколінь».

Найбільш повно екологічні права людини знайшли відображення в Конвенції ООН про доступ доінформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосудия з питань, що стосуються навколишнього середовища, схваленій на Нараді міністрів охорони навколишнього середовища в Орхусі (Данія) у червні 1998 р. і ратифікованій Верховною Радою України в 1999 році. Конвенція проголосила права кожної людини іііііііішііч нинішніх і майбутніх поколінь: жити внавколишньому середовищі, сприятливому для його здоров'я і добробуту; вільного доступу доекологічної інформації; участі у прийнятті екологічних рішень, проведенні екологічної експертизи, розробці екологічних програм, планів, політики, проектів нормативних актів тощо.

Українське національне законодавство стало найбільш прогресивним у цій сфері, оскільки з прийняттям в 1991 р. Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» впершезакріплено правову категорію «екологічні права та обов'язки громадян». 3 1996 року екологічні права в Україні належать до конституційних. Стаття 50 Конституції України закріпила право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. 3 метою забезпечення цього права кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Такаінформація ніким не може бути засекречена.

Екологічніправа — комплексна правовакатегорія,яка охоплюєцілуі систему таких прав,визначену Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до ст. 9 якого кожен громадяннн України має право на:

а) безпечне для життя та здоров'я навколишне природне середовище (право на екологічну безпеку);

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалівщодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на станнавколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значимих рішень);

в) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища,раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності нанавколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян провідшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнєприродне середовище;

Екологічний характер мають права, закріплені й іншими законами. Так, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» в статті 6 проголошено право кожного на охорону здоров'я, що передбачає: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживав; безпечні і здорові умовипраці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я іздоров'я населения, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь тощо. Закон України«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населения» передбачив у статті 4 право на безпечні для здоров'я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренніта громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічногоблагополуччя населення, внесения пропозицій з цих питань до відповідних органів та інше. ЗаконУкраїни «Про екологічну експертизу» конкретизує можливості громадян та їх об'єднань брати участь у проведенні громадської експертизи об'єктів, визначених у статті 7, при додержанні встановленихцим Законом принципів, вимог та правил.

Екологічні права закріплені також у законах України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про захистнаселення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та інших.

Наявність сукупності правових норм про екологічні права громадян дає змогу розглядати їх уоб'єктивному значенні,тобто як комплексний міжгалузевий інститут загальної частини екологічногоправа. У такому значенні екологічні права виступають правовими приписами, які: а) звернені до законодавця і визначають зміст екологічної політики та інших правових норм; б) формують правозастосовну практику, впливаючи на процес прийняття виважених екологічних рішень; в) є інструментом прямого впливу громадян на екологічну політику і практику.

Екологічні права громадян розглядаються і в іншому аспекті — як суб'єктивні права, що становлятьсукупність повноважень фізичних осіб у галузі екології, тобто визначену правовими нормами можливу та необхідну поведінку у сфері раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. За таких умов екологічніправа громадян — це персоніфіковані права, які належать кожній фізичній особі.

Слід розмежовувати екологічні права і екологічні інтереси, які не персоніфіковані і тому належать усім громадянам (суспільству). Екологічні права громадян розглядаються як забезпечені системою праваюридичні можливості особи реалізувати у передбачених законодавством формах надані повноваження в галузі екології. Такі можливості випливають з мети та завдань екологічного законодавства. Екологічні інтереси — це природні і соціально обумовлені потреби осіб у відповідній галузі, які випливають зі змісту норм екологічного законодавства.

Форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються системою соціально-правових гарантій. Порушені екологічні права громадян підлягають поновленню, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України (ст. 11 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні інтереси задовольняються в процесі реалізації сукупності екологічних заходів: організаційних, технічних, економічних, превентивних та в процесі забезпечення екологічного порядку.

Екологічніправа громадян— цезакріпленавзаконі і гарантованаправом сукупнкть юридичних можливостей тазасобів, якідають змогу задовольнятипотреби таінтересигромадян угалузіохорони навколишнього природного середовища, використання природнихресурсів ізабезпеченняекологічноїбезпеки.

Різноманітність екологічних прав громадян дає можливість здійснювати їх наукову класифікацію. Так, за рівнем правового регулювання екологічні права поділяють на основні та інші.Перші —фундаментальні — закріплені в Конституції України, другі — в законах України. Залежно від суб'єктів реалізації виділяють галузеві таміжгалузевіекологічні права. Залежно від видів регульованих відносин — еколого-політичні, економічні, соціальні, культурні права. Є й інші класифікації: за формою реалізації — індивідуальніта колективні;за ступенем визначеності суб'єктів — абсолютніівідносні;залежно від об'єкта реалізації екологічних прав та законних інтересів — майновіта немайнові;за охоронно-захисною спрямованістю — mi, що підлягаютьохороні або захисту.

3.Екологічні права, як і будь-які інші, не можуть існувати без обов'язків, що їм кореспондують. Стаття 66 Конституції України закріпила обов'язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки. А стаття 12 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає обов'язком кожного берегти природу, охороняти, раціональновикористовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів таштрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України. Такі обов'язки в еколого-правовій літературі називають загальними, тобто такими, що повинні здійснюватися будь-якими громадянами незалежно від їх правового статусу.

На відміну від загальних обов'язків екологічне законодавство України закріплює й так звані спеціальніобов'язки громадян, які випливають із умов права власності на природні ресурси, права природокористування та реалізації громадянами екологічно небезпечної діяльності, тобтопідтверджують реалізацію особою її спеціального статусу. Такі обов'язки закріплюються успеціальних законодавчих актах природоресурсного та природоохоронного характеру або випливають із норм права, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки. За своїм характеромтакі обов'язки можуть мати спільні ознаки та поділяються на майновіта немайнові.Майновий характер мають обов'язки громадян щодо своєчасного внесения зборів за забруднення навколишнього природного середовища, за погіршення якості природних ресурсів та понадлімітне використання природних ресурсів; проведення заходів щодо попередженнянегативного впливу діяльності на стан навколишнього природного середовища та природних ресурсів, здійснювати комплекс заходів щодо їх відновлення; запроваджувати новітні технології, устаткування та пристрої з метою очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення виливушкідливих факторів, а також прилади контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів; компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи,екологічного аудиту об'єктів, здатних негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та інше.

Немайновий характер мають обов'язки громадян щодо одержання дозволів на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, життя та здоров'я людей; передачі еколопчно небезпечних об'єктів на екологічну експертизу та дотримання її висновків;безперешкодного надання органам екологічного контролю відомостей про характер екологічно небезпечної діяльності та повного сприяння їм при проведенні перевірок та обстежень з точки зору додержання вимог екологічного законодавства, а також виконувати їх розпорядження; здійсненняпервинного обліку використання природних ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище; погодження своєї діяльності з іншими суб'єктами, якщо вона спроможна потенційно зашкодити здоров'ю людини і навколишньому природному середовищу; оволодіння екологічнимизнаннями і практичними навичками щодо їх реалізації та інше.

Порушення встановлених у законодавстві обов'язків тягне застосування заходів юридичної відповідальності до винних осіб.

4. Відповідно до ст. 11 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» державагарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. На ради,спеціально уповноважені органи управління в галузі охорони навколишнього природного середовищаі використання природних ресурсів покладено обов'язок подавати всебічну допомогу громадянам уздійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодополіпшення станунавколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Стаття 10 цього ж Закону визначила гаранта екологічних прав, які забезпечуються: проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської таіншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів; участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди,заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Гарантії реалізації екологічних прав громадян поділяють на організаційно-розпорядчі, контрольно-виконавчі, превентивно-обмежувальні, процесуально-правовіта охоронно-забезпечувальні (захисні)гарантії.Так, на забезпечення екологічних прав громадян спрямована превентивно-обмежувальнадіяльність органів держави щодо виявлення екологічно небезпечних об'єктів, джерел, зон, територій;проведення їх інвентаризації, класифікації, реєстрації, паспортизації, ліцензування екологічно небезпечної діяльності; запровадження нормування викидів і скидів забруднюючих речовин унавколишнє природне середовище, шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на нього;проведення екологічної експертизи об'єктів, небезпечних для стану навколишнього природного середовища, здоров'я і життя людей.

Діяльність, що перешкоджає здійсненню екологічних прав громадян, підлягає обмеженню, зупиненню (тимчасово) та припиненню у встановленому законодавством порядку.

Процесуально-правовими гарантіями виступають визначені у законодавстві можливості і процедури як реалізації окремих прав громадян (наприклад, порядок одержання екологічної інформації, порядок проведення громадської екологічної експертизи, громадського екологічного контролю тощо), так і звернення за захистом порушених екологічних прав до органів управління і контролю в галузіекології, до органів адміністративної юрисдикції, до органів прокуратури та до судових органів.

Охоронювально-забезпечувальними засобами є закріплені в законодавстві види юридичної відповідальності у сфері порушення екологічних прав громадян.

5. У законодавстві не міститься визначення поняття захисту екологічних прав громадян. Зазначається лише, що порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища можуть бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України(ст. 11 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Тобто закон визначає порядок та засоби (способи) захисту порушених прав. Отже, захист екологічних прав громадян доцільнорозглядати як сукупність юридичних заходів, що спрямовані на припинення порушення таких прав, усунення перепон у їх реалізації, відновлення порушених прав.

При цьому доцільно розмежовувати такі поняття, як: засоби, способи та форми захисту порушенихекологічних прав. Так, засоби захисту — це дії уповноваженої особи, за допомогою яких остання може вимагати здійснення захисту своїх екологічних прав від посягань інших суб'єктів (наприклад, подання позову, скарги, заяви). Способи захисту — це дії державних органів у межах їх компетенції, які безпосередньо спрямовані на захист екологічних прав громадян (наприклад, визнання права наекологічну інформацію судом, розгляд земельних спорів радою, опротестування прокуратурою акта органу державної влади, що порушує екологічні права тощо). Форми захисту — це варіантизвернення громадян за захистом свого порушеного права, обумовлені різницею діяльності державних та інших органів із захисту прав у цілому. Тобто громадяни та інші особи вправі звертатися за захистом своїх екологічних прав до правоохоронних органів, органів адміністративної чи судової юрисдикції, які зобов'язані в межах своїх повноважень розглянути такі звернення та застосувати відповідні способи захисту порушених прав.

Конституційний принцип розподілу державної влади на три відносно незалежні гілки передбачив якісну зміну ролі, авторитету і впливу кожної із влад у сфері вирішення суспільних справ, особливо у галузі охорони довкілля, забезпеченні екологічної безпеки, що відкрило для громадян нові юридичні шляхи захисту їхніх екологічних прав та інтересів.

Так, законодавча влада забезпечує нормотворчу форму захисту екологічних прав шляхом розробки ефективних механізмів їх реалізації. Згідно з Конституцією (ст. 92) виключно законами УкраїниВерховна Рада України повинна визначати права і свободи людини і громадянина (у тому числі екологічні), гаранта цих прав; екологічну безпеку; організацію і діяльність органів виконавчої влади та засоби парламентского контролю за апаратом управління в цій сфері. Наприклад, з урахуванням вимог ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії, і тому звернення громадян до суду для захисту прав, передбаченихст. 50, гарантується. Крім цього, Конституція України гарантуєкожному судовий захист будь-яких його прав і свобод (ст. 55), в тому числі екологічних, а такожправо звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України. Така посада запроваджена відповідно до ст. 101 Конституції України з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних (в тому числі екологічних) прав і свобод людини ігромадянина. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради України визначена Законом України від23 грудня 1997 р., згідно з яким, зокрема, він вправі приймати до свого розгляду звернення, подане протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За даними першої щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про порушенняекологічних прав звертаються громадяни з усіх регіонів України, переважно з Південно-Східного регіону (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та Луганська області), де постійно перевищуються нормативи викидів шкідливих речовин у повітрі та воді, що тягне за собою порушення права на безпечне довкілля.

Відповідна роль у механізмі захисту екологічних прав громадян належить Конституційному СудуУкраїни, який вирішує питания про відповідність законів та інших правових актів про екологічні праваКонституції України і дає їх тлумачення (ст. 147 Конституції). Зокрема, у справі за конституційним зверненням громадянки Стешиної Рити Анатоліївни щодо офіційного тлумачення положения пункту 1частини другої статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Конституційний Суд України рішенням від 25 жовтня 2000 р.розтлумачив, що зона відчуження — це територія, що з 26 квітня 1986 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 р. на підставі відповідних актів органів державної влади незалежно від часу прийняття цих актів та проведения евакуації. Отже, при вирішенні спорів про визнання осіб потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи таке визначення матиме відповідне значення при захисті прав громадян такої категорії.

У випадках, коли використані всі національні засоби правового захисту, кожен має правозвертатися за захистом своїх порушених прав і свобод до відповідних органів міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55 Конституції України). 3 метою сприяння громадянам України звертатися до таких органів уцентральній газеті державної виконавчої влади «Урядовий кур'єр» опубліковані Правила звернення вЄвропейську Комісію з прав людини.

Адміністративний порядок захисту таких прав базується на конституційному положенні проможливість звернення до органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування іззаявок» (клопотанням) про усунення шкідливих дій (бездіяльності), що порушують будь-які, в томучислі екологічні, права. 3 точки зору положень екологічного законодавства такими діями (бездіяльністю) можуть виступати: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнєприродне середовище; порушення норм екологічної безпеки; порушення вимог законодавстваУкраїни при проведенні екологічної експертизи, в тому числі подання завідомо неправдивогоекспертного висновку; невиконання вимог державної екологічної експертизи; фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств,споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; допущення наднормативних, аварійних і залповихвикидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншогошкідливого впливу на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог призберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, атакож про джерела забруднення, приховування або фальсифікація відомостей про стан екологічноїобстановки чи захворюваності населения та інше (ст. 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Закон України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» визначив загальний адміністративнийпорядок оскарження колегіальних та індивідуальних дій (рішень) державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб, у результаті яких: порушено права і законні інтереси чи свободигромадян (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконнопритягнуто до відповідальності.

У випадках, коли встановлено факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, органи держави можуть винести рішення про заборону діяльності окремихпідприємств, установ, організацій чи об'єктів.

Законодавство України прямо не передбачає судову заборону екологічно небезпечної діяльності. Однак частина друга ст. 10 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює, щодіяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншимзаконодавством України. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про власність» кожен громадянин особисто або через громадські організації має право вимагати заборони діяльності підприємств, установ, організацій і громадян, які завдають шкоди навколишньому середовищу.