ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СУТНІСТЬ ТА ТИПИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

1 2 3 45

Економічне зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг протягом тривалого часу. Оскільки вироблена сума товарів і послуг називається «валовий національний продукт» (ВНП), те економічне зростання зводиться до постійного збільшення ВНП, Основними показниками економічного зростання є:

1) збільшення обсягу ВНП,

2) ріст ВНП на душу населення,

3) зростання промислового виробництва.

Економічне зростання виміряється в натурально-речовинній (асортименти товарів і послуг) і у вартісній (грошова оцінка товарів і послуг) формах.
Вартісні показники економічного зростання сильно спотворюються інфляцією. Тому показником реального економічного зростання є динаміка фізичного обсягу ВНП, вимірюваного у відсотках (наприклад, якщо реальний ВНП торік склав 100 у. о., а в поточному - 120, то ріст склав 20%).
Найважливіші фактори економічного зростання: 1) ріст вкладень капіталу в економіку (ріст інвестицій). Приріст капіталовкладень збільшує масштаби виробництва і загальний обсяг ВНП; 2) розподіл національного доходу: чим більше національного доходу направляється у фонд нагромадження, тим більше можливостей для розширення виробництва; 3) число зайнятих у виробництві працівників: збільшення зайнятості за інших рівних умов збільшує обсяг виробництва.

Залежно від особливостей використовуваних факторів економічний ріст підрозділяється на два типи: «екстенсивний» й «інтенсивний».
Екстенсивне зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення вже застосовуваних факторів виробництва, а інтенсивне зростання — за рахунок застосування якісно нових технологій, підвищення кваліфікації працівників, застосування ресурсозберігаючої техніки й т.д.

Економічне зростання являє собою постійне збільшення виробництва товарів і надання послуг на основі якісного вдосконалення всього функціонування національної економіки. Отже, про економічне зростання говорять тоді, коли не тільки має місце збільшення масштабів виробництва, але коли й сама економіка стає все більш ефективною.

У реальній дійсності економічне зростання - це надзвичайно складний процес не тільки з погляду факторів і умов його здійснення, а й з позиції особливостей розвитку і функціонування продуктивних сил, які й забезпечують це зростання. В економічній теорії виділяють два основні типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип являє собою збільшення масштабів виробництва за рахунок збільшення кількості задіяних ресурсів. Інтенсивний же тип передбачає зростання виробництва на основі більш ефективного використання всіх факторів.

У чистому вигляді жодний тип економічного зростання не зустрічається. Часто інтенсифікація виробництва за рахунок застосування досягнень науки і техніки супроводжується зростанням інвестицій, що, по суті, є показником екстенсивного розвитку. У практиці ці два типи мають місце тільки як переважно екстенсивний або переважно інтенсивний.

Процес економічного зростання вимірюється низкою показників. Це всі ті показники, які відображають зміни в масштабах суспільного виробництва за певний період. До них належить, перш за все, показник зростання реального ВВП. Він розраховується як відношення реального ВВП поточного періоду до реального ВВП базового періоду:

Важливе значення має і масштаб ВВП у розрахунку на душу населення. Цей показник особливо цікавий у разі визначення динаміки його змін, а це можна зробити за такою формулою:

Ці загальні показники доповнюються також характеристикою виробництва окремих товарів як в абсолютних цифрах, так і у відносних. В останньому випадку часто розраховують кількість окремих товарів на душу населення.

Другою групою макроекономічних показників економічного зростання є показники ефективності функціонування економіки. Принциповий підхід до їх визначення полягає в одному - у співвідношенні результатів виробництва та сукупних витрат, а вже використовуючи дані, що відображають окремі процеси і явища, визначають такі показники економічного зростання, як енергомісткість національного доходу, його фондомісткість тощо.

Серед найбільш відомих моделей економічного зростання слід назвати модель Харрода-Домара, яка названа на честь двох дослідників - Р.ФХаррода (Англія) та С Д. Домара (США), які зробили досить схожі моделі економічного розвитку, які об'єднані в одній. Ці дослідники за попередню умову беруть такий етап відтворення, що характеризується рівновагою попиту та пропозиції, повним залученням у виробництво всіх наявних факторів, постійним співвідношенням між інвестиціями та заощадженнями.

Рівняння Харрода-Домара має такий вигляд:

G = S / C,

де G - темп економічного зростання;

S - частка заощаджень у національному доході;

C - відношення капіталу до національного доходу.

При цьому, за умовою цього рівняння, заощадження дорівнюють інвестиціям (/).

Практичне застосування ця модель знаходить під час розробки прогнозів економічного розвитку на перспективу. Вона дає можливість приблизно спрогнозувати темп економічного зростання на найближчий період.

Досить широко відомою є також модель американських учених П.Дугласа та Х.Кобба, яка відома як модель Кобба-Дугласа. її особливість у тому, що вона є двофакторною, і за нею визначається розмір національного доходу як величина, функціонально залежна від капіталу і праці. Модель Кобба-Дугласа має такий вигляд:

Q = F (L, K)

де Q - обсяг національного доходу;

L - людський капітал (сукупні витрати праці);

K - вкладений капітал.

Ця формула доводить, що зростання витрат праці і капіталу приводить до такого ж збільшення національного доходу.

У подальшому в моделі економічного зростання почали вводити все нові й нові фактори і на основі врахування їх взаємодії робили пошуки оптимальних варіантів економічного розвитку. Однією з таких найбільш відомих стала модель Р.Солоу (США). Він у своїй моделі виходить з того, що чисті інвестиції - це приріст капіталу, ресурси робочої сили зростають постійними темпами, а реальна заробітна плата визначається граничною продуктивністю праці. Р.Солоу доводить, що економічне зростання може бути рівноважним (тобто повна зайнятість, повне використання капіталу й рівновага між попитом і пропозицією) та стійким. Рисунок 1.7 демонструє приклад економічного зростання та його фактори.

Рисунок 1.7 – Економічне зростання

За Р.Солоу, зростання економіки забезпечується двома основними факторами:

) постійним зростанням чисельності населення;

) технологічним прогресом, який реалізується через зростання ефективності праці найманого робітника.

Моделі економічного зростання знайшли своє застосування в практиці прогнозування багатьох високорозвинених країн, таких як СІНА, Канада, Франція, Нідерланди і деякі інші.

1 2 3 45