ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Конституційна ніч (з уривку праці українського історика Г. Касьянова)

«Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. постало питання про конституційні засади нової держави. Згідно із Законом України «Про правонаступництво України» «до ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української PCP». Наступні роки в конституційному процесі буди складними. До старої Конституції внесено сотні доповнень і поправок, дію окремих її розділів було зупинено, з'явилися нові розділи і положення — про Президента, Автономну Республіку Крим, Конституційний Суд тощо. Проте це були тимчасові заходи, що мали значною мірою «косметичний характер». На порядку денному постало питання про розробку і прийняття нової Конституції нашої держави.

У 1992 р. було сформовано перший склад Конституційної комісії, яку очолили Голова Верховної Ради України І. Плющ і Президент України Л. Кравчук, але подальший процес її прийняття загальмувався внаслідок політичних суперечок і боротьби за владу. Лише після обрання нового складу Верховної Ради і Президента України у 1994 р. конституційний процес поновився Конституційну комісію було переформовано, її очолили нові керівники держави - О. Мороз і Л. Кучма.

Проте політичні суперечки заважали плідній роботі — до 26 червня 1996 р. Верховна Рада не ухвалила жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, 26 червня Президент України підписав Указ, яким призначив на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу з розгляду Конституції, змінивши технологію цього процесу. Були створені робочі групи з розгляду найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо.

Обговорення окремих статей та їх узгодження тривало цілу добу без перерви. О 9.30 ранку, вже 28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію держави».

Конституція України — основний закон держави Україна. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Діюча Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень.

Тексту Конституції передує Преамбула: «Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України».

ВІ розділі «Загальні засади» визначається, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою у формі республіки. Водночас вона характеризується як унітарна і світська держава.

Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2). Носієм суверенітету України є народ. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17).

Демократичну суть держави конкретизує принцип народовладдя. Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Виключно народові належить право визначати і змінювати конституційний лад, це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5). Державна влада в Україні здійснюється у межах, установлених Конституцією і відповідно до законів України на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6). Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. При цьому держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15).

Соціальний характер Української держави визначає принцип соціальної спрямованості економіки, її зобов'язання відповідати перед людиною за свою діяльність, проголошення головним державним обов'язком утвердження і забезпечення прав і свобод людини, забезпечення екологічної безпеки. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, а також розвиткові всіх корінних народів і національних меншин України. У ст. 10 закріплюються засади мовної політики держави. Державною мовою в Україні є українська мова. Тому держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Гарантується також вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Україна дбає й про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Проголошується принцип верховенства права (ст. 8). Визначено ознаки правової держави, як: найвища юридична сила Конституції; відповідність їй норм законів та інших нормативно-правових актів; пряма дія норм Основного Закону; гарантоване звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 8); заборона примушувати робити те, що не передбачено законодавством; обов'язок органів влади та самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

У цьому розділі врегульовано також важливі питання про основи національної безпеки та зовнішньополітичної діяльності держави. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, не допускається розташування іноземних військових баз (ст. 17). Зовнішньополітична діяльність держави має бути спрямована на забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства (ст. 18).

Загальні засади у ст. 20 визначають державні символи України: Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів; Великий Державний Герб, основу якого становить малий Державний Герб України - Знак Княжої Держави Володимира Великого; Державний Гімн - національний гімн на музику М. Вербицького.

Розділ II«Права, свободи та обоє 'язки людини і громадянина» розроблено з урахуванням принципових положень міжнародно-правових актів: Загальної Декларації пре - людини (1948 p.). Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966), Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966 p.), Європейської конвенції про права і основні свободи людини (1950 p.), Паризької хартії для нової Європи (1990) та ін. – установлені праваі свободи відповідають найвищим міжнародним стандартам, гарантуються і не можуть бути скасовані.

Розділ ІІІ «Вибори. Референдум» встановлює основи організації виборів, референдуму й інших форм безпосередньої демократії.

Розділ IV «Верховна Рада України» визначає структуру й компетенцію єдиного органу законодавчої влади і Україні.

Розділ V «Президент України»надає Президентові України статус глави держави.

Розділ VI. «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» визначає структуру і повноваження органів виконавчої влади.

Розділ VII «Прокуратура» визначаю функції прокурорських органів та порядок призначення і звільнення Генерального прокурора України.

Розділ VIII «Правосуддя»встановлює принципи і основні засади судочинства, структуру і порядок утворення судових органів України.

Розділ IX «Територіальний устрій України»містить засади територіального устрою, основними з яких є єдність та цілісність державної території, збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів, тощо.

Розділ X «Автономна Республіка Крим» визначається конституційний статус Кримської автономії у складі України та її вищих органів, основні повноваження АРК.

Розділ XI «Місцеве самоврядування» встановлює гарантоване право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Розділ XII «Конституційний Суд України»містить принципові засади організації та діяльності, основні повноваження єдиного органу конституційної юрисдикції – Конституційного Суду.

Розділ XIII «Внесення змін до Конституції України» передбачає ускладнену процедуру внесення змін, що має сприяти стабільності Основного Закону.

Розділ XIV «Прикінцеві положення» зазначається, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття і цей день є державним святом.

Розділ XV «Перехідні положення» слугує врегулюванню та узгодженню нормативно-правової бази, процедурних питань у зв’язку з прийняттям Конституції.

Висновки

Отже, прийняття Конституції – це історична подія, що знаменувала п’ятирічний період утвердження суверенної України, заклала підвалини для її становлення як демократичної, соціальної і правової держави. Хоч Конституція має чимало недоліків, проте будучи базою поточного законодавства, вона стимулює подальший розвиток і оновлення законодавства в Україні. Конституція України – основний закон держави. Це основна галузь національного права і всієї правової системи України. Зважаючи на порівняно довгий процес творення конституційних норм в Україні (починаючи від “Руської Правди “Конституції Пилипа Орлика 1710р., IV Універсалу Центральної Ради 9 січня 1918 року і закінчуючи Конституцією УРСР 1978 року ,яка була прийнята та за основу Конституції України 1996 року) можна сміливо сказати, що прийняття Конституції – Основного Закону України було і є визначною подією у державотворенні нашої молодої держави. Проаналізувавши Конституцію України ми прийшли до висновку, що основні принципи демократії, такі як: свобода слова, думки, віросповідання, право народу обирати і бути обраним, право на власність і т.п. стали головними базовими засадами нашого закону.