ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Характеристика принципів дидактики у ВНЗ

Тернопільський національний педагогічний університет

Імені Володимира Гнатюка

ІНДЗ

З педагогіки вищої школи

на тему:

«Характеристика принципів дидактики

Вищої школи»

Виконала

студентка 5 курсу мГ групи

географічного факультету

Хоптій Ірина Михайлівна

м. Тернопіль – 2015 рік

ЗМІСТ

Поняття про дидактичні принципи

Характеристика принципів дидактики вищої школи

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Поняття про дидактичні принципи

Принципи навчання(дидактичні принципи) – керівні ідеї, основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи; це певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Принципи завжди містять у собі функціональне значення законів. У цьому розумінні сформульовані педагогікою вищої школи принципи навчання виконують логічні функції систематизації педагогічних знань, регулятивну функцію побудови науково-дидактичних теорій, а в умовах бурхливого зростання науково-технічної інформації виступають носіями відносно стійкого знання, пронизуючи всю систему педагогічних знань і субординуючи їх. Саме за цих умов принципи навчання відображають дидактичні закони і закономірності.

Принципи сучасної дидактики створюють систему, цілісну єдність та взаємозв'язок: реалізація одного принципу пов'язана з реалізацією інших. Умовно дидактичні принципи можна поділити на:

· філософські (загальнонаукові) - науковість, системність, зв'язок теорії з практикою;

· психологічні - індивідуальний підхід до студентів, урахування вікових особливостей тощо.

· безпосередньо дидактичні - систематичність, міцність засвоєння знань, цілеспрямованість навчання, активність студентів, відповідальність за результати навчання тощо.

Викладач вищої школи повинен використовувати у навчальному процесі всі дидактичні принципи у їх взаємозв'язку.

Характеристика принципів дидактики у ВНЗ

1. Принцип цілеспрямованості і науковості навчання у вищій школі

Зміст освіти у відповідності з поставленою метою і завданнями вищої освіти (навчання, виховання і всебічний розвиток особистості студента) має відображати об'єктивні наукові факти, закони, теорії, забезпечувати професійну спрямованість навчання у вищій школі. Це означає, що студентам пропонуються для засвоєння точно встановлені сучасною наукою закони, факти та закономірності.

Принципи цілеспрямованості і науковості висувають такі вимоги до процесу навчання:

1. Ретельний відбір найсуттєвішого змісту навчальної дисципліни з урахуванням закономірностей і принципів дидактики, логіки вивчення предмету.

2. Розгляд явищ, фактів, закономірностей науки (навчальної дисципліни) з різних сторін, з урахуванням взаємозв'язку конкретної науки з іншими.

3. Точність і однозначність словесного означення понять, законів, концепцій, їх відповідність рівню розвитку сучасної науки.

4. Розкриття у процесі навчання історії відкриття явищ і наукових законів, створення у студентів правильних уявлень про методи наукового пізнання та його найважливіші закономірності.

5. Використання у процесі викладу матеріалу методів наукового пізнання, способів формування творчого мислення, що спонукає студентів до творчої діяльності.

2. Принцип доступності навчання

При реалізації принципу науковості водночас необхідно пам'ятати про принцип доступності навчання,лаконічно сформульований ще Я. Коменським: від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного.

Сутність цього принципу полягає у вивченні та врахуванні індивідуальних психологічних і вікових особливостей кожного студента з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних рис особистості, забезпечення на цій основі підвищення якості його навчання та всебічного розвитку. Щоб ураховувати індивідуальні особливості студентів, викладач повинен уважно вивчати кожного, знати мотиви навчання, індивідуальні інтереси та здібності своїх підопічних. Значної уваги потребує виявлення причин відхилень у навчально-пізнавальній діяльності і поведінці (девіацій) окремих студентів та їх усунення.

3. Принцип гуманізації навчання

Цей принцип означає створення умов для формування кращих якостей і здібностей студента, джерел його життєвих сил. Принцип гуманізації передбачає психологічну трансформацію особистості викладача, його перетворення з передавача інформації та контролера діяльності студента в порадника та консультанта. Таким чином у світлі сучасних вимог навчання студента постає центром навчально-виховного процесу, а повага до його особистості, розуміння запитів, інтересів, довір'я до студента визначаються як основні правила виховання гуманної особистості.

4. Принцип єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання

Цей принципє віддзеркаленням функцій навчання: освітньої, розвивальної і виховної. Викладач ВНЗ, плануючи навчальний процес, має продумувати всі аспекти, щоб забезпечити оптимальні умови для реалізації принципу єдності навчання, розвитку і виховання.

Слід урахувати, що в процесі навчання особистість оволодіває знаннями, уміннями і навичками, що сприяє формуванню її наукового світогляду. В умовах навчально-пізнавальної діяльності відбувається інтелектуальний розвиток особистості. Окрім того, зміст навчальної інформації, участь студентів у навчальній роботі постають засобами формування у них відповідних морально-духовних, естетичних якостей. Навчаючи, необхідно мати на увазі "зону найближчого розвитку особистості" і просувати її в наступну, більш високу, але доступну зону (концепція Л.С. Виготського).

5. Принцип забезпечення органічної єдності теоретичної і практичної підготовки фахівців вищої кваліфікації.

Мета і зміст навчання у вищій школі повинні передбачати не тільки виклад науково-теоретичних положень, понять, законів, а й розкривати їх місце і значення у навколишньому світі, у реальному житті: для чого це потрібно знати фахівцю, які блага (духовні й матеріальні) дає людству ця наука, як забезпечує умови життєдіяльності і які потреби людини задовольняє.

Викладачеві слід пам'ятати, що практика – це поштовх до активної пізнавальної діяльності і водночас критерій перевірки істинності знань, недарма англійський філософ і соціолог Г. Спенсер зазначав, що "Найвеличніша мета освіти - не знання, а дії".

6. Принцип активності і творчої самостійності студентів та їх відповідальності за результати навчально-пізнавальної діяльності

Цей принцип передбачає опору на активність студентів при спрямовуючій та стимулюючій ролі викладача: той, хто навчається повинен бути суб'єктом творчої пізнавальної діяльності, який чітко усвідомлює ціль навчання, вміє планувати і організовувати свою роботу, здійснювати її самоаналіз і самоконтроль, усвідомлювати відповідальність за результати навчально-пізнавальної діяльності.

Викладачеві вищої школи необхідно ураховувати, що активності студентів у навчанні можна досягти, якщо пам'ятати, що знання передати не можна. Вони можуть стати надбанням особистості лише в результаті свідомої самостійної діяльності.

Тому логічною вимогою до конструювання навчального процесу у вищій школі має бути гармонійне поєднання науково-дослідної і навчально-пізнавальної діяльності студентів,що передбачає створення і функціонування такої організації навчального процесу, котра спроможна забезпечити формування (за умови сприйняття і засвоєння системи сучасного наукового знання) спеціаліста, здатного до творчої праці в певній галузі народного господарства.

7. Принцип систематичності і послідовності

Принцип систематичності і послідовності у процесі навчальної діяльності викладача і самостійної роботи студентазумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, яка відбувається відповідно до вікових закономірностей розвитку особистості.

Цей принцип передбачає системність у викладанні (опору на раніше пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд нового матеріалу частинами, фіксування уваги студентів на вузлових питаннях, продумування системи занять, забезпечення міжпредметних зв'язків), а також системність у роботі студентів (виконання домашніх завдань, систематичне повторення навчального матеріалу, цілеспрямована самостійна робота). Принцип систематичності і послідовності повинен забезпечуватися досконалими навчальними планами і навчальними програмами, за якими здійснюється організація навчального процесу, оптимізацією розкладу навчальних занять.

8. Принцип поєднання конкретного і абстрактного у навчальному процесівищої школи (принцип наочності)

У народній педагогіці невипадково говорять: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути".

Сучасна дидактика трактує наочність як принцип навчання, який грунтується на демонстрації конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень. Ідея наочності навчання у сучасному ВНЗ реалізується засобами використання наочних посібників, комп'ютерної підтримки навчального процесу, широкого упровадження INTERNET, залученням студентів до діяльності, пов'язаної з моделюванням та експериментуванням.

Принцип ґрунтовності

Принцип міцності знань, вмінь і навичок, розвитку розумових сил студентів (принцип ґрунтовності)передбачає тривале та свідоме відтворення у пам'яті набутих знань, умінь і навичок.

Принцип міцності вимагає, щоб знання стали невід'ємною частиною свідомості студента, сприяли розвитку його розумових сил. Психологія вчить, що якість запам'ятовування і відтворення матеріалу залежить не тільки від матеріалу, але й від відношення до нього. Тому викладачеві для міцного і глибокого засвоєння студентами знань треба сформувати їх позитивну мотиваційну настанову, інтерес до вивченого та створювати сприятливе емоційне тло навчання. Принцип забезпечення ґрунтовності засвоєння навчального матеріалу вимагає відмови від практики "штурму знань" у період екзаменаційної сесії, коли вивчене через короткий проміжок часу забувається. Під цим кутом зору більш продуктивною постає рівномірно напружена і рівномірно розподілена в часі модульно-рейтингова система навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Педагогічні ідеї Я. А. Коменського і його "Велика дидактика" / С. В. Білецька, В. М. Білик, Н. О. Борисенко // Історія педагогіки : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за заг. ред. Г. В. Троцко. – Х. : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2008. – С. 60–81.

2. Туркот Тетяна Іванівна. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / Т. І. Туркот. – К.: Кондор, 2011. – 628 с.

3. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання / К. Д. Ушинський // Педагогічна майстерність : хрестоматія : навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / за ред. І. А. Зязюна ; упоряд.: І. А. Зязюн, Н. Г. Базилевич, Т. Г. Дмитренко [та ін.]. – К. : Вища шк., 2006. – С. 275-277.

4. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Педагогічної антропології. Т. 1 / К. Д. Ушинський // Твори : в 6 т. – К. : Рад. шк., 1952. – Т. 4 : Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології. – С. 21–451.

5. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / М. М. Фіцула. – 2-ге вид., доп. – К. : Академвидав, 2010. –с. 132 - 144