ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Функції, форми та види контролю навчальних досягнень учнів

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ІМЕНІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Факультет правоохоронної діяльності та правознавства

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Діагностика навчання

Виконала:

курсант 321 навчальної групи

Адамовська Д.Є.

Хмельницький

План

Вступ

1. Діагностика навчання

2. Функції, форми та види контролю навчальних досягнень учнів

Список використаних джерел

Вступ

Педагогічне діагностування — це вид діяльності, мета якої полягає у встановленні і вивченні ознак, що характеризують стан і результати процесу навчання, і що дає змогу на цій основі прогнозувати можливі відхилення, визначати шляхи їх попередження, а також коригувати процес навчання з метою підвищення якості його результату.

У поняття «діагностування» вкладається ширший і глибший зміст, ніж у поняття «перевірка знань, умінь і навичок» учнів. Останнє тільки констатує результати, не пояснюючи їх походження. У той час як діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, розглядає результати з урахуванням способів їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку дидактичного процесу.

Педагогічний діагноз — це опис об'єкта (особистості, групи) та педагогічної ситуації на основі різнобічного їх вивчення, що є основою для прийняття конкретного рішення та розробки ефективних навчально-виховних дій та операцій.

За своїми завданнями, цілями та сферою застосування педагогічна діагностика самостійна, але багато в чому вона запозичила свої методи у психологічної діагностики. І стверджувати, що педагогічна діагностика є сформованою науковою дисципліною, передчасно.

Предметом педагогічної діагностики є ознаки та індикатори компонентів педагогічних (навчальних) процесів, симптоми індивідуально-педагогічних особливостей особистості, групи.

Мета педагогічної діагностики: розробка методів всебічного вивчення ознак, симптомів педагогічного процесу та забезпечення валідності, надійності та достовірності їхніх результатів.

Завдання педагогічної діагностики — розробка методів розпізнавання стану особистості (або групи) шляхом фіксації його найважливіших (визначальних) параметрів та зіставлення виявлених параметрів із законами і тенденціями педагогіки для прогнозу поведінки досліджуваного об'єкта, прийняття рішення про вплив на його поведінку в наміченому напрямі.

Педагогічна діагностика стосується до різних розділів навчально-виховного процесу: до вивчення особистості індивіда, групи і колективу людей, навчальної та виховної діяльності, до системи управління освітою. Її застосовують у всіх типах дошкільних та позашкільних установ і навчальних закладів.

Діагностика навчання

Діагностика – прояснення обставин протікання педагогічного процесу, визначення його результатів. Розрізняють діагностування навченості і навчання. Діагностування включає: контроль, перевірку, оцінювання, накопичення даних, їх аналіз, прогнозування подій. Контроль – виявлення, вимірювання і оцінювання знань, умінь учнів. Виявлення і вимірювання називають перевіркою; визначає рівень, якість навченої, об'єм учбової праці. Контроль містить в собі також оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки. У табелях, класних журналах оцінки фіксуються у вигляді відміток (умовних позначень).

Функції контролю:

1. Контролююча функція полягає у виявленні стану знань, умінь і навиків як у окремих учнів, так і у всієї групи (класу) для визначення можливості подальшого просування у вивченні програмного матеріалу і в той же час служить засобом контролю ефективності як викладання, так і учення. Перевірочна функція в умовах підсумкового контролю (іспиту) має ще і оцінну частину, яка істотно ускладнює реалізацію даної функції у зв'язку з тим, що дуже складно об'єктивно оцінити відповіді учнів, про що ми поговоримо пізніше.

2. Навчальна функція вимагає такої організації перевірки знань, щоб її проведення було корисне для всієї групи. Вона сприяє самоконтролю (слухаючи відповіді своїх товаришів, кожен може зіставити свої знання із знаннями тих, що відповідають); активізує діяльність кожного члена групи (наприклад, учень бере участь в опиті, ставлячи додаткові питання); забезпечує закріплення погано засвоєного матеріалу і тому подібне.

3. Виховуюча функція полягає в привчанні тих, що навчаються до систематичної учбової роботи, в їх дисциплінуванні, виробленні вольових зусиль, допомагає розібратися кожному в своїх знаннях і здібностях. На іспитах повинна виховуватися в першу чергу чесність (відповідь без шпаргалок); справедливо і об'єктивно виставлені оцінки також виховують учнів.

4. Організуюча функція починає діяти задовго до підсумкового контролю, з самого початку навчання, коли викладач дає установки і висуває вимоги, які будуть пред'явлені при тому або іншому виді контролю. Як засоби і форми, що реалізовують цю функцію, слід зазначити систему питань за програмним матеріалом, систему консультацій.

5. Розвиваюча функція пов'язана з першими двома, оскільки при правильній організації контролю мають місце і розвиток мислення, і виховання вольових, етичних і інших якостей особи, тобто вона реалізується такими, що самими вчаться.

6. Методична функція здійснюється самим викладачем для подальшого вдосконалення курсу, корекції всього учбового процесу.

Принципи діагностування і контролю:

1. Об'єктивність – полягає в науковообгрунтованому змісті завдань, діагностичних процедур, рівному відношенні педагога до всіх учнів, точному оцінюванні знань, умінь.

2. Систематичність – полягає в необхідності проведення діагностичного контролю на всіх етапах дидактичного процесу – від сприйняття знань і до їх практичного застосування.

3. Принцип наочності (гласності) – полягає в проведенні відкритих випробувань всіх учнів по одних і тих же критеріях, вимагає оголошення і мотивації оцінок.

Методи контролю. Методи контролю – це способи отримання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення учбово-пізнавальної діяльності учнів, про ефективність роботи вчителя. Вони покликані визначити результативність учення і викладання на всіх етапах учбового процесу.

В даний час застосовуються наступні методи контролю знань, умінь і навиків: усний, індивідуальний, комбінований і фронтальний опити; перевірка письмових, графічних і практичних робіт; програмований, стандартизований (машинний і безмашинний) контроль; тестова перевірка.

Усний опит – найпоширеніший і ефективніший метод контролю знань, який застосовується при вивченні майже всіх предметів і на всіх етапах навчання. Суть його полягає в тому, що педагог в прямому контакті з тим, що відповідає виявляє рівень його знань шляхом різних форм опиту (фронтального, індивідуального або групового).

Індивідуальний опит передбачає грунтовну перевірку знань, умінь і навиків окремих учнів. Його недолік – пасивність решти навчаються. Тому в практику вводиться комбінований опит, коли один учень відповідає у дошки, а інші виконують або індивідуальні, або групові самостійні завдання.

Фронтальний опит дозволяє педагогові у відносно короткий термін перевірити знання у великої кількості учнів, що спонукає їх до високої активності; сприяє узагальненню і систематизації повторюваного матеріалу, що дуже важливе при переході до вивчення нового матеріалу.

Серед інших методів слід зазначити перевірку письмових і графічних робіт (поточних і контрольних). Письмові і контрольні роботи дозволяють ефективніше, об'єктивно і оперативно перевірити знання студентів і є корисною вправою, в процесі якої учень самостійно виконує індивідуальне завдання.

Суть програмованого опиту полягає в пред'явленні що всім навчається однакових (стандартних) вимог, тобто в ході такого опиту застосовуються однакові по кількості і складності контрольні завдання або питання. Для оцінювання знань використовуються кількісні характеристики.

Ефективним є тестовий опит і оцінка знань. Він служить для швидкого виявлення рівня засвоєння знань у великої кількості учнів. У педагогічній теорії і практиці виділяють тести досягнень (засвоєння знань) і тести інтелекту.

Система перевірки знань, умінь і навиків:

1. Першою ланкою в системі перевірки слід рахувати попереднє виявлення рівня знань учнів. Здійснюється на початку навчального року, щоб визначити знання такими, що вчаться найважливіших (вузлових) елементів курсу попереднього навчального року.

2. Другою ланкою перевірки знань є їх поточна перевірка в процесі засвоєння кожної теми, що вивчається. Забезпечує можливість діагностування засвоєння учнями лише окремих елементів учбової програми.

3. Третя ланка перевірки знань, умінь – повторна перевірка, яка, як і поточна, повинна бути тематичною. Паралельно з вивченням нового матеріалу повторюють вивчений раніше.

4. Четверта ланка в системі – періодична перевірка знань, умінь учнів по розділу або значній темі курсу. Проводиться діагностування якості засвоєння такими, що вчаться взаємозв'язків між структурними елементами учбового матеріалу, що вивчалися в різних частинах курсу.

5. П'ята ланка – підсумкова перевірка і облік знань, умінь учнів, придбаних ними на всіх етапах дидактичного процесу. Проводиться в кінці чверті, семестру, навчального року.

Спеціальним виглядом є комплексна перевірка (завершальна). Діагностується здатність учнів застосовувати отримані при вивченні різних учбових предметів знання, уміння для вирішення практичних завдань (дипломні проекти і роботи).

Будь-яка перевірка знань, умінь або навиків учнів повинна завершуватися оцінкою.

Системи оцінювання. Результати учбово-пізнавальної діяльності що вчаться виражаються в оцінках (характеристиках цінності, рівня або значення яких-небудь об'єктів або процесів).

Оцінка, як і контроль, має освітнє і виховне значення.

Оцінка учбово-пізнавальної діяльності виражається в оцінних думках і висновках педагога, які можуть бути зроблені в усній або письмовій формі. Кількісним виразом оцінки є відмітка. Об'єктивність і точність виставляння відміток при оцінці учбової діяльності що навчаються забезпечуються відповідними критеріями: 5 балів ставиться за знання в повному об'ємі вимог, що пред'являються програмою; 4 бали – за знання в об'ємі вимог програми з невеликими відхиленнями; 3 бали – за знання, які дозволяють працювати далі; 2 бали ставиться тоді, коли рівень знань не дозволяє студентові просуватися за програмою далі. У учбових закладах прийнята і така система оцінювання: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, що відповідає цифровій відмітці.

Разом з системою балів для виявлення якості знань, умінь і навиків застосовується рейтингова система. Її суть полягає і тому, що учні отримують певну кількість балів за різні види робіт, які підсумовуються, і, таким чином, визначається рівень знань, умінь і навиків учнів. Рейтингові оцінки активізують учбову діяльність, сприяють творчій роботі, прояву ініціативи, викликають інтерес до навчання.

Функції, форми та види контролю навчальних досягнень учнів

Контроль знань, умінь і навичок учнів є багатофункціональною складовою навчального процесу, а саме виконує такі функції: контролюючу, освітню, мотиваційну, діагностичну, інформаційну, виховну, стимулюючу, розви-вальну, коригувальну, прогностичну, керівну.

Контролююча функція полягає у з'ясуванні рівня знань, умінь та навичок як окремих учнів, так і класу в цілому, для визначення перспектив навчання. Перевірка знань дає змогу виявити прогалини в них і внести корективи в навчальний процес для їх ліквідації.

Освітня функція вимагає такої організації контролю, щоб він сприяв розширенню й поглибленню знань і вмінь учнів, розвитку їхніх пізнавальних можливостей, підготовці до вивчення нового матеріалу, активізації навчальної діяльності. Правильно організований контроль стимулює роботу пам'яті, формування прийомів розумової діяльності учнів, впливає на глибину й міцність їхніх знань і тим самим забезпечує інтелектуальний розвиток особистості.

Мотиваційна функція сприяє формуванню мотивів навчання, усвідомленню значущості й необхідності певних знань, умінь і навичок.

Діагностична функція спрямована на визначення рівня знань, умінь і навичок з метою одержання науково обґрунтованої інформації для вдосконалення навчального процесу.

Виховна функція полягає в залученні учнів до систематичної робо ти, виробленні в них вольових якостей, почуття відповідальності, формуванні наполегливості й цілеспрямованості.

Стимулююча функція полягає в тому, що контроль навчальних досягнень учнів формує в них навички систематичної роботи, дає змогу бачити власні недопрацювання та успіхи, сприяє підвищенню інтересу до здобуття знань.

Розвивальна функція реалізується під час обґрунтування вчителем оцінки, що сприяє розвиткові в учнів умінь аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати; в процесі контролю знань розвиваються мислення, пам'ять, увага, мовлення учнів.

Інформаційна функція забезпечується інформуванням учнів про те, як вони засвоїли програмний матеріал.

Коригувальна функція дає змогу вчителеві на підставі результатів оцінювання досягнень учнів вносити корективи в хід навчального процесу.

Прогностична функція реалізується через зіставлення результатів навчальної діяльності учнів із наміченими дидактичними цілями.

Керівна функція полягає в тому, що результати контролю навчальних досягнень учнів дають змогу вчителеві вдосконалювати організацію навчання школярів. Крім того, навчальні досягнення учнів є одним із показників діяльності вчителя-предметника, педагогічного колективу та школи в цілому.

Форми контролю значною мірою залежать від способу організації навчально-пізнавальної діяльності учнів або способу одержання інформації вчителем від учнів. У дидактиці немає єдиної класифікації форм і видів контролю. Одну з них наведено на рис. 11.1.

Контроль навчальних досягнень учнів
Форми	Види
За способом організації:	За способом одержання інформації:	Попередній Поточний Періодичний Підсумковий
· індивідуальна · диференційована · групова · фронтальна	· усна · письмова · експерементальна · комп’ютерна

Рис. 11.1 Класифікація форм контролю навчальних досягнень учнів

Види контролю засвоєння навчального матеріалу учнями зумовлюються дидактичною метою. Розрізняють попередній, поточний, періодичний (тематичний) та підсумковий контроль.

Попередній контроль проводиться на початку навчального року перед вивченням нового розділу або теми й дає змогу виявити, чи готові учні до цього. Попередня перевірка знань здійснюється перед лабораторними роботами, навчально-практичними заняттями з біології. Це спонукає учнів до систематичного вивчення й повторення навчального матеріалу.

Поточний контроль здійснюється майже на кожному уроці біології, а його дані застосовуються для забезпечення ритмічної навчальної роботи школярів, своєчасного виявлення відстаючих і надання їм допомоги в засвоєнні програмного матеріалу. Поточний контроль проводиться на початку уроку, щоб з'ясувати, як учні засвоїли попередній матеріал. При цьому зв'язок між учнями та вчителем має бути найтіснішим, бо без цього вчитель не зможе правильно організувати свою роботу.

Нині традиційні види контролю знань і вмінь учнів зазнають змін. Офіційними документами Міністерства освіти і науки України визнано обов'язковими тематичне й підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів.

Періодичний контроль досить часто збігається з тематичним. На підставі його даних вживаються заходи для поліпшення організації навчального процесу, а також для запобігання зниженню успішності учнів.

Тематичний контроль спрямований на перевірку основних знань із теми та рівня сформованості навчальних умінь. Він охоплює матеріал серії уроків і включає в себе як поточний контроль засвоєння матеріалу учнями, так і підсумковий — за всією темою, а його дані використовуються для кількісного та якісного аналізу засвоєння програмної теми. Це дає змогу виявити, як учні засвоїли систему основних біологічних понять, істотні зв'язки та залежності між природними явищами й процесами. У старших класах для тематичної перевірки можна проводити узагальнювальні уроки й заліки, на яких опитують лише тих учнів, рівень знань яких до кінця не з'ясовано.

Підсумковий (заключний) контроль забезпечується під час проведен ня перевідних і випускних екзаменів, а його дані використовуються як показники рівня засвоєння школярами навчального матеріалу. Цей вид контролю допомагає систематизувати знання учнів, перевірити, чи вміють вони виділяти найістотніше в навчальному матеріалі, чи розуміють взаємозв'язки між окремими розділами курсу біології.

Кожному виду контролю притаманні свої форми, але їхня суть одна — зіставити досягнуті учнями результати засвоєння навчального матеріалу з еталонними, що визначаються метою навчання на кожному його етапі.

Список використаних джерел:

1. Богданова О. Використання методик розвитку критичного мислення у викладанні історії Стародавньої Греції. // Історія України. – 2005.– №10

2. Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. – М., 1988

3. Комаров В. Деякі актуальні питання розвитку методики навчання історії як науки. // Історія в школах України. – №6. – 2000.

4. Кревер ГЛ. Вивчення теоретичного змісту курсів історії в 5–9 класах. – М., 1990).

5. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей. / Отв. ред. Н.Г. Дайри. – М., 1978. – Ч 2.

6. Пидкасистый П.И., Портнов М.Л. Искусство преподавания: Первая книга учителя. – М., 1999.