ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Структура соціального конфлікту

1 23

1. Сторони, що конфліктують. У соціальному конфлікті беруть участь щонайменше дві сторони (конфліктанти). Крім них, у конфлікті можуть бути задіяні й провокатори, співчуваючі, консультанти, посередники тощо. Соціолог повинен з´ясувати соціальні характеристики сторін (належність до певної страти, соціальна роль, службове становище, вік, стать, освіта — якщо йдеться про індивидів).

2. Зона конфліктної взаємодії. Конфлікт виникає лише за наявності предмета суперечки, який зумовлює зону взаємодії його учасників. Часто його важко розпізнати, конфліктанти іноді й самі нечітко його уявляють. У зв´язку з цим зона конфлікту є дуже рухомою, може розширюватися та звужуватися.

3. Уявлення про ситуацію. Кожний з конфліктантів має власне уявлення про всі обставини, що спровокували та супроводжують конфлікт. А це створює додаткові підстави для непорозумінь.

4. Причини, мотиви. Кількість їх може бути необмеженою. Іноді вони є відкритими, іноді прихованими, усвідомленими або навпаки. Самі вони спонукають до вступу в конфлікт, постаючи як сукупність об´єктивних та суб´єктивних умов, що стимулюють конфліктну активність суб´єктів. Мотиви конфліктів конкретизуються у цілях, переслідуваних їх учасниками.

5. Умови, за яких відбувається конфлікт. З´ясування їх дає змогу розглядати конфлікт не як ізольовану систему, а як реальну соціальну ситуацію. Як правило, вони бувають політичними, економічними, культурними, психологічними тощо.

6. Дії. За конфліктної ситуації дії кожної зі сторін заважають іншій досягти мети й оцінюються як ворожі. Здебільшого вони проявляються в:

— створенні прямих або побічних перешкод для реалізації планів та намірів однієї зі сторін;

— невиконанні іншою стороною своїх обов´язків та зобов´язань;

— загарбанні або утриманні того, що, на думку цієї сторони, належить саме їй;

— нанесенні прямої чи побічної шкоди майну чи репутації;

— фізичному насильстві;

— погрозах та інших діях, що змушують протилежну сторону діяти всупереч своїй волі та обов´язкам;

— діях, що принижують гідність людини, соціальної спільноти.

Управління соціальним конфліктом, механізми регулю-

Вання.

Певних умов потребує не тільки виникнення, але й успішне розв'язання конфлікту. Набагато легше попередити конфлікт, ніж його розв'язати. Але якщо конфлікт виник, необхідно зробити все для його швидкого розв'язання.

Умови розв'язання конфлікту:

• своєчасна і точна діагностика причин виникнення конфлікту, в ході якої виявляються об'єктивно існуючі протиріччя, інтереси, цілі сторін. На підставі такого аналізу визначається так звана "ділова зона конфлікту";

• взаємна зацікавленість сторін у подолання існуючих між ними протиріч. Це можливо лише за умови визнання інтересів кожної із сторін, подолання недовіри одна до одної;

• спільний пошук шляхів подолання конфліктів

Розв'язання конфлікту — це повне чи часткове усунення причин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасників конфлікту.

Розв'язання конфліктів є головною, проте не єдиною складовою процесу управління конфліктами, який включає в себе заходи і стратегії не тільки подолання, а й попередження конфліктів.

Управління конфліктами — це цілеспрямований вплив відповідних державних органів, громадських організацій на характер відносин між соціальними суб'єктами з метою:

• уникнення їх конфліктної взаємодії,

• усунення чи мінімізації причин ймовірних конфліктів,

• а у разі їх виникнення — корегування поведінки учасників конфлікту у напрямку пошуку взаємоприйнятних шляхів його конструктивного розв'язання.

Розробка технологій управління соціальними конфліктами, регулювання конфліктних відносин у суспільстві є однією з центральних проблем сучасної соціології конфлікту. Такі технології спираються на використання апробованих практикою науково обґрунтованих методів розв'язання конфліктів.

Метод уникнення конфлікту дозволяє виграти час, мобілізувати ресурси, об'єктивно оцінити ситуацію, скорегувати свої цілі, однак не усуває причини, а, отже — ї ймовірності виникнення конфлікту у майбутньому.

Метод переговорів дозволяє уникнути насильницьких методів, зняти гостроту конфлікту, зрозуміти аргументацію опонента, об'єктивно оцінити реальне співвідношення сил та умови примирення. Переговори дозволяють розглянути альтернативні ситуації, прийти до взаєморозуміння, відкрити шлях до співробітництва.

Метод використання посередництва.Практика доводить, що вдало підібраний посередник може швидко врегулювати конфлікт там, де без його участі згода була б неможливою. Метод третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлікту здійснюється у чіткій відповідності нормам закону, у тому числі, й міжнародного права.

Використання зазначених методів, або їх поєднання дозволяє учасникам конфлікту успішно реалізувати ту чи іншу стратегію виходу з конфлікту.

Апробація зазначених методів та стратегій розв'язання конфліктів на практиці дозволила вченим сформулювати також принципи поведінки суб'єктів конфлікту.

Профілактика конфліктів — сукупність напрямів, засобів та методів управління соціальними організаціями, що зменшують ймовірність виникнення конфліктів.

Важливою складовою запобігання конфліктів є "навчання" співробітників організації правилам безконфліктної поведінки, дотримання яких дозволить зменшити ризик виникнення та поглиблення конфліктів в організації із суб'єктивних причин.

Важливою проблемою управління конфліктами є їх інституалізація — формування у суспільстві стійкого комплексу формальних і неформальних правил, принципів, норм регулювання конфліктних відносин, які визнаються суб'єктами соціальної взаємодії. Наявність інституційних механізмів, які забезпечують проведення консультацій, переговорів, залучення третьої сторони, пошук взаємоприйнятних рішень, вивчення можливих альтернатив тощо є запорукою мирного, ненасильницького врегулювання конфліктів.

Поряд із закріпленням у суспільній свідомості певних правил і норм конфліктної поведінки, інституціалізація конфліктів також передбачає:

• закріплення на ментальному рівні образу конфлікту як нормального, а не патологічного явища, його своєрідна легітимація у суспільній свідомості;

• визнання альтернативності соціальних позицій — політичних, соціально-економічних, духовно-ідеологічних, соціокультурних, національно-етнічних, релігійних тощо;

• розповсюдження загальновизнаних правил, норм конфліктної поведінки не тільки на дії суб'єктів конфліктів, а й їх закріплення у політико-правовій культурі суспільства, держави;

• наявність або формування спеціальних інститутів регулювання соціальних конфліктів;

• існування конституційних підходів до управління соціальними конфліктами.

Значну роль у попередженні та подоланні конфліктів відіграють також соціологічні методи їх вивчення, які дозволяють своєчасно діагностувати, всебічно аналізувати та прогнозувати розвиток конфліктів. До таких методів, зокрема, належать:

• метод системно-структурного аналізу, за допомогою якого визначаються змістовні та просторово-часові параметри конфлікту, з'ясовуються його структурні елементи та характер зв'язків між ними, встановлюється їх ієрархія;

• метод системно-функціонального аналізу, який дозволяє зафіксувати зовнішні прояви конфлікту у суспільстві, його вплив на макро- і мікросередовище;

• методи конкретних соціологічних досліджень, зокрема, метод вимірювання, за допомогою якого здійснюється регулярне вимірювання соціальної напруженості та її діагностика, методи збору та аналізу соціологічної інформації, що дозволяють узагальнити та систематизувати соціальні факти про розвиток конфлікту та поведінку конфліктуючих сторін та інші.

ПРАКТИЧНЕ

1.Соціальний конфлікт— це зіткнення протилежних інтересів, цілей,

позицій і думок, поглядів у системі суспільних відносин людей,соціальних груп, соціальних інститутів, суспільства у цілому.

Предметом соціології конфлікту — загальні закономірності виникнення конфліктів, розвитку і завершення.

Об'єктом її комплексного вивчення є конфлікти в цілому.

Об'єктом конфлікту завжди є дефіцитний ресурс. Це, наприклад, одне директорське крісло, на яке претендують декілька кандидатів.

Предметом конфлікту є об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка виступає причиною суперечки між суб'єктами. Власне кажучи, це і є протиріччя, заради вирішення якого і починається боротьба.

Межі конфлікту — зовнішні стурктурно-динамічні кордони конфлікту:

Вирізняють три аспекти визначення меж конфліктів: просторові, часові, суб'єктні.

Просторові межі конфлікту: визначення меж територій, на яких відбувається конфлікт. Це дуже важливо для соціальних, міжетнічних, міжнародних конфліктів.

Часові межі: тривалість конфлікту в часі, його початок і кінець.

Від суб'єктної межі конфлікту залежить кількість учасників у конфлікті на його початку.

Гострота конфлікту — ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії.

Кон’юнктура — характеристика конфлікту, яка пов’язана з встановленням балансу сил. На цій стадії боротьба не виходить на рівень стратегії. Тактикою кон’юнктури є намагання придбати максимум зисків із ситуації, яка склалася.

Конкуренціявид боротьби. Її потрібно було б розмістити вище аго- ни й нижче суперництва. Але за деякими своїми вимірами конкуренція має більш глобальний і глибший характер, ніж всі наведені вище різновиди розвитку конфлікту. Конкуренція завжди мотивована принциповою несхожістю, дійсним антагонізмом основ.

Інцидент– це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

1.Кон'юнктура;

2.Передконфліктна ситуація- перша сутичка конфліктантів, стадія, на якій може бути завершений конфлікт, коли конфліктанти вирішують свої непорозуміння.

3.Конфлікт- зіткнення протилежних цілей, позицій, думок і поглядів у системі суспільних відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів, суспільства в цілому.

4.Межі конфлікту – зовнішні структурно-динамічні кордони конфлікту.

5. Всі види соціальних конфліктів.

6.Гострота конфлікту — ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії.

7. Поведінка особи або групи, яка приводить до соціального конфлікту, а також взаємовідносини людей у процесі вирішення соціального конфлікту.

8.Конкуренція - особлива форма конфлікту, мета якої — отримання вигоди,прибутку або доступу до дефіцитних благ.

А.Сміт.

Завдання 4.Визначте, до якого виду можна віднести нижче наведені конфлікти:

а) «Підлеглий прийшов до свого керівника з вимогою унормувати години його праці. За словами робітника, його робочий день перевантажений. Керівник у дуже жорсткій формі вказав на помилки в його роботі і відповів, що у зв’язку з цим години праці залишаться попередньо визначеними»;

б) «Підприємство «Ритм» уклало договір із залізницею на відправку вантажів власного виробництва. Але залізниця вчасно не подала залізничних вагонів. Як наслідок, був зірваний план пос-

тачання, у зв’язку з чим були недоотримані і засоби на виготовлену продукцію»;

в) «Ірина вчиться у престижному університеті на 5-му курсі спеціальності міжнародна економіка. Досягла високих успіхів у навчанні, заклала підгрунтя для професійної кар’єри. Перемогла

на університетському конкурсі «Найкращий спеціаліст у галузі міжнародна економічна діяльність» і отримала запрошення працювати за кордоном. Але в Ірини є юнак, кохана людина, яку вона не може зараз залишити. Вона вагається у виборі: їхати за кордон і стати бізнес-леді, чи залишитися з коханою людиною на батьківщині і бути щасливою»;

г) «Працівники одного відділу певної фірми давно планували на вихідних поїхати разом відпочивати за місто, до того ж відділ працював наполегливо. У п’ятницю ввечері в їх безпосереднього начальника виникли проблеми щодо виконання термінового завдання, і керівник наполіг, щоб підлеглі взялися вирішувати ці проблеми у вихідні дні. Інакше під загрозою зриву опинився б украй вигідний для фірми контракт. Серед членів відділу склалися непорозуміння. Деякі члени відділу наполягали на праві від-

починку, інші пропонували підтримати керівника».

Завдання 5.Проаналізувавши нижченаведений текст, висловіть думку про те, як функції конфлікту залежать від типу структури суспільства. Використайте теоретичні положення Л. Козера.

— «У гнучких соціальних структурах індивіди, являючись антогоністами в одній конфліктній ситуації, можуть бути союзниками в іншій».

— «Якщо у суспільстві допускається відкрите вираження суперниками своїх претензій, то конфлікти можуть сприяти усуненню причин і зміцненню єдності суспільства».

— «Чим жорсткіша соціальна система, тим менше в ній визнаних законними засобів, що дозволяють гасити або зменшувати соціальну напругу, тим гострішим буде конфлікт».

— «Численні конфліктні ситуації, пересікаючись одна із одною, ліквідують накопичення протиріч по обидва боки. Плюралізм веде до того, що існує багато конфліктних «фронтів», а значить інтенсивність будь-якого з них буде вірогідно низькою.Таким чином, «часткова» участь індивідів у більшості соціальних конфліктів є балансуючим механізмом соціальної структури сус-

пільства».

Завдання 7.Індивідуальні творчі завдання.

Змоделюйте один із видів соціального конфлікту:

1) внутрішньоособистісний;

2) міжособистісний горизонтальний;

3) міжособистісний вертикальний;

4) міжгруповий;

5) конфлікт належності;

6) конфлікт із зовнішнім середовищем.

1 23