ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1920-1921 рр.

123

25 квітня 1920 р.– початок наступу польсько-українських військ проти більшовиків в Україні.

6 травня 1920 р.– вступ польсько-українських військ до Києва.

Польська влада в Україні:

- відновлення поміщицької влади на землю
- створення польського адміністративного апарату
- репресії щодо українського населення
- вороже ставлення українського населення до окупаційної влади
- розгортання партизанської боротьби
- підтримка населення контрнаступу Червоної армії

14-26 травня 1920 р. – початок контрнаступу Червоної армії проти проти поляків

12 червня 1920 р. – захоплення Києва більшовиками

Липень 1920 р. – радянська армія прогнала поляків з України й почала просуватися територією Польщі. В Україні вчетверте і остаточно була встановлена радянська влада більшовиків.

Серпень-вересень 1920 р. – наступ польських військ, у результаті якого Червона армія залишала Польщу та західну Україну. Початок переговорів.

12 жовтня 1920 р. – підписання перемир’я поляків та більшовиків.

«Лінія Керзона» – умовна демаркаційна лінія (східний кордон Польщі, запропонована міністром закордонних справ Великобританії Дж. Керзоном як можливий кордон перемир’я у війні між більшовицькою Росією і Польською республікою під час польсько-радянської війни.

Березня 1921 р. – укладання Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР (більшовицькою Росією) та УСРР (більшовицькою Україною).

Умови Ризького договору:

- анулювання Варшавського договору між Польщею та УНР

-припинення стану війни, встановлення дипломатичних відносин.

- визнання Польщею УСРР
- передача Польщі західноукраїнських земель
- забезпечення умов для національно-культурного розвитку росіянам, українцям та білорусам у Польщі

У листопаді 1921 р. відбувся Другий зимовий похід військ УНР на чолі з Ю.Тютюнником з метою об’єднати українські військові загони і підняти повстання проти більшовиків. Це була остання спроба військ УНР відновити владу в Україні. НЕВДАЛО.

РОЗГРОМ ВІЙСЬК П.ВРАНГЕЛЯ І ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В КРИМУ

3 квітня 1920 р. головнокомандувачем Добровольчої армії після А. Денікіна став майор П.Врангель.

запропонував низку заходів для забезпечення підтримки населення у боротьбі з більшовиками:

— розробка «Закону про землю» (частина поміщицьких земель передавалася селянам за викуп);

— видання «Закону про волосні земства та сільські общини» (такі органи селянського самовряду-вання повинні були замінити сільські ради);

— надання обласної автономії козацьким землям;

— розробка нового фабричного законодавства, яке б реально захищало права робітників.

10 вересня 1920 р. відбулася зустріч представників УНР із П.Врангелем з метою спільних дій проти більшовиків.

7-12.11.1920 − форсування черв арм Сивашу, взяття Перекопських і Чонгарських укріплень.

Листопада 1920 р. Червона армія остаточно звільнила Крим від військ П.Врангеля. Радянська влада була встановлена в Криму.

МАХНОВСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ

Махновський рух (махновщина) –селянський рух 1918-1921 рр. в Україні (переважно на Катеринославщині), очолюваний Нестором Махно (батько Махно). Махновці сповідували анархічні ідеї.

Анархізм – ідейно-теоретична та соціально-політична течія, в основі якої – заперечення державного управління суспільством. Анархісти вважали, що життя селян можливе на основі селянських общин без державного управління.

Махно Нестор Іванович (1888−1934)— український повстанський отаман, один із лідерів анархістського руху в Україні. У 1906 р. став членом анархістської організації «Спілка бідних хліборобів», що діяла на Катеринославщині. У березні 1917 р. повернувся з ув'язнення і розгорнув широку діяльність як політик і військовий діяч. Створена Н. Махном місцева адміністрація провела розподіл местностей великих землевласників серед селянства, примусила місцевих підприємців значно підняти заробітну плату робітникам. Ідейне обґрунтування махновського руху в 1918-1920 pp. здійснювала українська анархістська організація '

«Набат», створена 1918 p., що висунула лозунг проведення «третьої соціальної революції». Н. Махно, перебуваючи під впливом ідей анархізму, виступав проти будь-якої форми влади (ідеї «вільних рад» та «безвладної держави»), відстоював ідею життя трудівників на основі безпартійності та безвладдя. В умовах протиборства двох сильних противників в Україні Н. Махно намагався стати «третьою силою» поряд з Директорією і більшовиками. Спроба більшовиць-ких органів влади втілити «політику воєнного комунізму» призвела до антибільшовицьких настроїв у махновських військах. У червні 1919 p. Н. Махно, об'єднавшись із армією М. Григор'єва, відкрито виступив проти радянської влади. Наприкінці 1919 — на початку 1920 р. проти махновців були стягнуті великі сили радянських військ під командуванням Й. Якіра. Під час наступу військ П. Врангеля у вересні-жовтні 1920 p. Н. Махно знову пішов на зближення з більшовиками. Відразу після розгрому військ П. Врангеля радянське командування розпочало ліквідацію частин свого недавнього союзника. З кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 p. Н. Махно вів виснажливу боротьбу проти більшовицької влади. У серпні 1921 р. Махно разом із 77 бійцями перейшов кордон із Румунією. У квітні 1925 р. переїхав до Парижа, де і помер у 1934 р.

Жодного дня не служивши в армії, Н. Махно застосовував дуже ефективну партизанську форму ведення війни, одним із перших почав робити рейди по тилах ворога, а також винайшов І кулеметну тачанку.

Літо-осінь 1918 р. – селянські повстання проти влади гетьмана П.Скоропадського, які очолив Н.Махно.

1919 р. – боротьба махновців разом із Червоною армією проти Директорії, а потім боротьба з білогвардійцями армії А.Денікіна. Далі н. Махно розриває з більшовиками, чинить спробу побудувати свою республіку (Гуляйполе) на основі анархічної ідеології.

Восени 1920 р. – підписання Старобільської угоди, згідно з якою Н.Махно зобов’язався припинити боротьбу проти більшовиків. Початок спільної боротьби махновців та більшовиків проти П.Врангеля.

Наприкінці 1920 р. радянська Червона армія остаточно розгромила махновський загін.

123