ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Організація діяльності підприємства

1 23

Виробнича структура підприємства - це склад його підрозділів, взаємозв'язки у процесі виготовлення продукції і обслуговування колективу робітників, співвідношення чисельності робітників, виробничої площі й обладнання, територіальне розміщення підрозділів.

Виробнича структура не є чимось незмінним, вона змінюється у процесі виробництва і залежить від багатьох факторів. Виробнича структура визначається завданнями плану підприємства. На підприємстві завжди діють декілька структурних підрозділів. Кожне з підрозділів виконує свою функцію.

Основними частинами підприємства є провідне, допоміжне і підсобне виробництва, що і є головними структурними підрозділами підприємства. Від взаємодії цих підрозділів залежить успішне виконання завдань підприємства.

Провідне виробництво - це частина підприємства, яке безпосередньо виготовляє продукцію, яке характеризує належність підприємства до цієї або іншій галузі промисловості.

Допоміжне виробництво - це постачання і забезпечення провідного виробництва паром, енергією, паливом, запасними частинами, інструментом. Допоміжне виробництво забезпечує безперервність роботи підприємства.

Підсобне виробництво - це виробництво матеріалів, яке споживає провідне виробництво.

Підприємство може мати непромислове господарство. До нього належать ті частини підприємства, що обслуговують побутові потреби робітників:

житлово-комунальне господарство, дитячі заклади, підсобне господарство. На виробничу структуру підприємства впливає асортимент вироблюваних виробів: чим він різноманітніший і ширший, тим складніша структура підприємства, тим складніший їх взаємозв'язок.

На виробничу структуру підприємства впливає ступень складності технологічного процесу, обладнання, що використовується, а також - масштаб

підприємства - чим він більший, тим структура більш складна. Для забезпечення чіткого керівництва окремими виробничими частинами створюються самостійні виробничі одиниці, які діють на принципах господарського розрахунку і очолюються відповідними керівниками. Провідною структурною одиницею промислового підприємства середнього і великого масштабу є цех.

Цехом називається адміністративно відокремлена частина підприємства, колектив якого виконує певне завдання, яке є частиною загального виробничого плану підприємства. На чолі цеху стоїть начальник, який підпорядковується директору підприємства. Ділення підприємства на цехи обумовлюється типом обладнання і його розміщенням, характером технологічного процесу, асортиментом вироблюваних виробів.

Цехи можуть бути організовані за предметному, технологічним і змішаним принципами. Цехи, в свою чергу, діляться на виробничі дільниці.

Для удосконалення методів керування виробництвом, ліквідації паралельно діючих ланок і здешевлення виробництва на малих та середніх підприємствах використовується безцехова структура виробництва. При цій структурі ділення на цехи немає, а основною структурною частиною є виробничі дільниці на чолі з майстром.

Безцехова структура виробництва заснована на повній централізації на підприємстві усіх функцій управління: планування підготовки виробництва, технічного обслуговування, оперативного регулювання. При цій структурі підвищується роль майстра, його відповідальність.

Організація основного виробництва.

Основне виробництво — це частина підприємства, що безпосередньо займається виготовленням продукції, визначає приналежність підприємства до конкретної галузі.

Основною адміністративно-виробничою ділянкою виробництва є цех.

При розподілі виробництва на цехи повинні бути враховані кількість й тип обладнання, його розміщення, характер технологічного процесу і асортимент продукції, що виробляється. Цехи можуть бути організовані за такими принципами:

1) предметним;

2) технологічним;

3) змішаним.

Ділення на цехи відбувається з урахуванням розмірів виробництва.

Безцехова структура існує на невеликих виробництвах.

Робочі місця членів бригади, на яких відбувається процес праці, є складовими частинами комплекту.

Виробничий процес являє собою взаємну дію робітників й засобів праці на сировину і матеріали, в результаті чого одержується готова продукція. Виробничий процес - це ціленаправлена діяльність колективу. Він складається з багатьох частин. У кожній частині робітники діють в напрямку засобів праці і виконують операції. Ці частини виробничого процесу називаються частковими. Часткові процеси підрозділяються на основні й допоміжні.

Основні процеси - це технологічні процеси, за допомогою яких відбувається обробка сировини для придання їм необхідних властивостей.

Допоміжні процеси - це процеси, що забезпечують виробництво матеріалів, енергії, пара, які необхідні для основних процесів.

Виробничий процес повинен бути організована таким чином, щоб всі часткові процеси були узгоджені один з одним. Тому на різних ділянках виробництва повинні бути забезпечені пропорції потужності. Узгодженість взаємозв'язаних часткових процесів є найважливішім завданням організацій виробництва і успішної роботи підприємства. Організація виробничого процесу залежить від різних факторів: видів вироблюваної продукції , типа обладнання.

Організація виробництва в основному цеху.

Виробничий процес - основна діяльність будь-якого виробничого підприємства, являє собою взаємодію трьох основних елементів - засобів праці, предметів праці і живої праці, в результаті якої предмет праці стає головною продукцією, що необхідна для задоволення потреб суспільства.

Виробничий процес складається з основних і допоміжних процесів. Процеси складаються з операцій, операції складаються з робочих прийомів.

Робочий прийом - це закінчена дія робітника, що має цільове призначення. Організація виробничого процесу - це створення системи найбільш ефективного функціонування всіх його елементів і забезпечення високих кінцевих результатів діяльності підприємства.

Кожній галузі промисловості притаманні свої форми й методи організації виробництва. Але основні принципи, якими керуються при організації виробничого процесу в будь-якій галузі, незмінні.

Принцип пропорційності - встановлення певних кількісних відносин між окремими процесами, робочими місцями, дільницями, цехами.

Принцип прямоточності - розміщення обладнання по ходу технологічного процесу з метою скорочення витрат часу і праці на переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції.

Принцип спеціалізації - закріплення випуску певної продукції за окремими ділянками, цехами , технологічними переходами й робочими місцями.

Принцип паралельності - одночасне використання робіт на всіх стадіях виробництва різними його ланками.

Принцип неперервності — уникнення перерв між технологічними переходами і операціями в процесі виготовлення продукції. Чим менше перерв, тим коротший виробничий цикл.

Принцип ритмічності - рівномірний випуск продукції відповідно до встановленого графіка. Неритмічність призводить до погіршення якості продукції і підвищення її собівартості, перевитрат ФОП і перевантаження обладнання.

Принцип додержання технологічній і трудовій дисципліни – виконання правил технічної експлуатації обладнання, дотримання параметрів його роботи.

Організація типів виробництва. Технічна підготовка підприємства

Організація виробництва на підприємстві залежить від багатьох факторів: його технологічної озброєності, асортименту виготовлюваної продукції, виду сировини, що використовується, методів обробки сировини, розмірів виробництва, ступеня його спеціалізації. Особливе значення має спеціалізація, від якої в значній мірі залежить приналежність підприємства до того чи іншого організаційного типу.

Тип виробництва - це сукупність основних ознак, що визначають організаційно - технічну характеристику виробничого процесу, який відбувається на підприємстві.

Головною ознакою , що характеризує належність виробництва до того чи іншого організаційного типу, є ступень його спеціалізації, з нею дуже тісно пов'язані особливості розподілу праці.

Практичне значення класифікації типів виробництва полягає в тому, що від них залежить характер і особливості підготовки, планування, обміну і контролю виробництва, форми організації праці й виробництва, характер керування ними.

У промисловості розрізняють три організаційних типи виробництва: масовий, серійний та одиничний.

Масове виробництво - характеризується великим обсягом виробленої продукції, обмеженої номенклатури протягом довгого періоду. Усі робочі місця в цьому виробництві спеціалізовані , тобто за кожним з них закріплена окрема операція. Порівняно з серійним і одиничним цей тип виробництва має ряд переваг:

- з'являється можливість втілення технологічного процесу, який розроблений за деякий час до цього, можливості використання спеціалізованого обладнання, продуктивність якого більше ніж у універсального;

- скорочуються зупинки обладнання, покращується його використання;

- створюються умови для підвищення продуктивності праці робітників, які обслуговують спеціалізоване обладнання, підвищення їх кваліфікації;

- спрощується розробка планів і норм у виробництві, організація обліку і керування.

Серійне виробництво - характеризується виготовленням продукції періодично повторюючими партіями чи серіями. Залежність від розміру партій і терміну їх випуску розрізняють крупно-, середньо- і дрібносерійне виробництво.

Одиничне виробництво — характеризується великою різноманітністю виробів і виконанням різних робот на робочих місцях без їх повторювання.

Продукція виробляється у невеликій кількості або одиницями. Виготовлення продукції кожного виду пов'язано з впровадженням відповідної індивідуальної інженерної підготовки. У виробництві, як правило, використовується дороге обладнання, на якому можуть виконуватися різні операції.

Воно потребує частих перезаправок з одного виду продукції на інший, тому його простої дуже великі, а продуктивність, навпаки, невелика. Все це призводить до зниження продуктивності праці, підвищення собівартості продукції. Цей тип організації характерний для випробувальних виробництв, він виправдує себе економічно тільки при виготовленні унікальних виробів, які потрібні в невеликій кількості.

На одному підприємстві можуть існувати дільниці масового, серійного і одиничного типу організації випуску продукції.

Операція - це частина виробничого процесу, що складається з перезавчасно встановлених діянь на предмет праці і виконується на одному робочому місці, одним або декількома робітниками, а також без участі робітників чи під їх спостереженням за допомогою відповідних засобів праці.

За призначенням трудові операції розподіляються на наступні:

- технологічні— при виконанні яких змінюються властивості й форми предметів праці, здійснюються їх збирання в готові вироби;

- контрольні- в результаті яких встановлюється відповідність тим чи іншим вимогам, що пред’являють до предметів праці (контроль сировини, напівфабрикатів, виконання технічних процесів готової продукції);

- транспортні - які, не змінюючи властивостей предмету праці, забезпечують його переміщення відповідно до вимогам виробничого процесу ( транспортування сировини , продукції).

- обслуговуючі - в результаті яких забезпечуються необхідні умови для виконання технологічних, контрольних і транспортних операцій (ремонт, обслуговування, прибирання приміщень)

При організації основного виробного процесу завдання полягає в тому , щоб узгодити між собою всі операції, забезпечити узгодженість обладнання, визначити найбільш оптимальні засоби переміщення предметів праці, створити умови для планомірного ритмічного випуску продукції.

Тривалість виробничого процесу впливає на техніко-економічні показники підприємства. Тому одне з основних завдань полягає в тому, щоб його скоротити. Чим коротше виробничий процес, тим менше потрібно оборотних коштів підприємству. При цьому збільшується оборотність оборотних коштів, обсяг продукції, що реалізується, прибуток, підвищується рентабельність. Відповідно до форми організації виробничого процесу визначається тривалість виробничого циклу, який є найважливішим показником роботи підприємства.

Виробничий цикл - це загальний календарний час, в який одиниця виробу перебуває у процесі виробництва від запуску сировини до випуску готового виробу. Інакше, виробничий цикл являє собою сукупність усіх витрат часу, що зв'язані з виготовленням виробу.

Виробничий цикл складається з трьох елементів: технологічного часу (тобто сукупність витрат часу на технологічні операції, включаючи технологічний контроль); час транспортування виробу між технологічними операціями і цехами; час очікування напівфабрикату (незавершеного виробу), послідуюча обробка на проміжних стадіях.

Технологічний час може бути зменшений в результаті удосконалення техніки й технології виробництва, втілення нових режимів обробки, удосконалення конструкції виробу та ін.

Час транспортування виробів можна скоротити в результаті механізації транспортних операцій, підвищення швидкості переміщення вантажів, скорочення шляху проходження предметів праці в наслідок раціонального планування обладнання і робочих місць.

Скорочення часу очікування предметів праці на робочих місцях і напівфабрикатів на проміжних стадіях залежить, головним чином, від прийнятої системи організації виробництва, а також від методів оперативного планування і регулювання ходу виробництва.

Тривалість технологічного циклу залежить від виду сполучення технологічних операцій у виробничому процесі, а також від кількості предметів праці в партії.

Три види сполучення операцій - послідовне, паралельне і змішане.

При послідовному сполученні операцій предмети праці на кожній операції обробляють поштучно або партією. При обробці партіями вироби передаються від операції к операції лише по закінченні обробки всієї партії.

Рис.7 - Організаційна структура підприємства

1 23