ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Знакова система – це сукупність знаків і правил, за якими знаки пов’язують і використовують в різних комунікативних ситуаціях.

За типом відношень між матеріальною формою знака і позначуваним об'єктом знаки поділяють на:

· знаки-індекси,

· знаки-копії,

· знаки-сигнали і

· знаки-символи.

Знаки-індекси (знаки-прикмети і знаки-симптоми) — знаки, пов'язані з позначуваними предметами, як дії зі своїми причинами (причиново-наслідковий зв’язок).

Знаки-копії (ікони) — відтворення, репродукції, подібні на позначувані предмети, їх ще називають іконічними знаками. Типовими іконічними знаками є більшість фотографій, картин, карт, креслень, а також деякі жести, звуконаслідувальні слова.

Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій, реакцій.

Знаки-символи — знаки, які використовують для передачі (визначення) абстрактного змісту.

З погляду фізичної природи (за способом сприйняття їх людиною) знаки поділяють на 5 видів:

· акустичні (слухові, вокально-інструментальні);

· оптичні (зорові);

· дотикові (брайлівський алфавіт для сліпих);

· нюхові (запах етилмеркаптану як застережливий знак для шахтарів);

· смакові (існують вони більш теоретично, ніж практично).

Найважливіші для людини слухові (акустичні) та зорові (оптичні) знаки залежно від способу їх творення поділяють на 4 підвиди (субкоди):

1) зоровий скороминучий (мімічна мова глухонімих);

2) зоровий тривалий (письмо);

3) вокально-слуховий (усне мовлення);

4) інструментально-слуховий (мова бубнів, що поширена серед деяких африканських племен). Це різновиди одного й того ж коду — мови.

Розглядати мову як знакову систему є сенс у тому разі, коли враховується специфіка мовного знака. Ф. де Соссюр вважав, що мовні знаки характеризуються такими рисами, як

довільність (умовність), тобто відсутність між позначником і позначуваним якогось природного зв'язку (ця риса зближує мовні знаки з немовними),

лінійність (звуки в слові вимовляють один за одним у часовій протяжності, а передані письмом характеризуються і просторовою лінійністю),

змінність.

Своєрідність мови як знакової системи полягає в тому, що:

1. Мова виникає природним шляхом, постійно розвивається, удосконалюється, тобто має динамічний характер. Вона здатна до саморегулювання, тоді як інші знакові системи є штучними, конвенціональними (виникають за домовленістю) і статичними.

2. Мова, на відміну від інших знакових систем, є універсальним засобом спілкування, вона здатна маніфестувати будь-яку ділянку людського досвіду. Усі інші знакові системи в генетичному плані вторинні стосовно мови і мають обмежені виражальні можливості й обмежену сферу застосування.

3. Мова є поліфункційною знаковою системою. Крім комунікативної функції, що є єдиною для інших знакових систем, їй притаманні репрезентативна, гносеологічна, прагматична, фатична, метамовна й інші функції. Мова передає не тільки інформацію про якісь факти, а й ставлення мовця до повідомлення, його оцінку дійсності. Мова — знаряддя мислення, засіб пізнання об'єктивного світу.

4. Мова — багаторівнева і складна ієрархічна система, яка має два способи організації — парадигматичний (відбір) і синтагматичний (сполучуваність). На відміну від інших знаків мовним знакам притаманна розмитість меж (пор. нормативне кохати дружину і невідмічене *кохати спортивний клуб).

Парадигма - це впорядкована сукупність всіх знаків, які утворюють певну множину.

Будь-який клас знаків, а також інші феномени утворюють відповідні парадигми:

літери згруповані (упорядковані) в абетці – частковий випадок парадигми;

дієслова – в дієвідмінюванні;

іменники – у відмінюванні;

сукні – в шафах;

кольори – у спектрі;

хімічні елементи – в таблиці Менделєєва;

студенти - в академічних групах тощо.

Класифікація штучних мов:

Неспеціалізовані мови загального призначення (есперанто, волапюк);

Есперáнто (есп. esperanto) – штучна міжнародна мова, її створив польський лікар і поліглот Людовик Лазар Заменгоф у 1887 році на основі інтернаціональної лексики.

Волапю́к (Volapük: від vol — світ + pük — мова, тобто «мова світу») — штучна мова, її створив у 1879 році німецький католицький священик Йоганн Мартін Шлейєр.

Спеціалізовані мови різного призначення (наприклад, символічні мови науки (математика 16 ст., логіка 18 ст.).

До другого класу належать мови людино-машинного (комп’ютерного) спілкування (мови програмування, мови операційних систем, мови інформаційних систем тощо).

Мови програмування (МП) – це клас штучних мов, призначених для опрацювання інформації за допомогою комп’ютера. Налічують приблизно 1000 мов програмування.

Несловесну інформацію вивчають паралінгвістика і паракінесика. До паралінгвістикиналежать усі ті способи передавання інформації, які пов'язані зі звучанням мови: акустичні характеристики голосу (тембр, висота, гучність), паузи, інтонація тощо. До паракінесикиналежать жести і міміка.

Кожне повідомлення складається в середньому з 7% вербальних елементів (слів), 38% звукових (тон голосу, відтінок та інші звуки) і аж з 55% невербальних елементів (мова тіла).

Отже, мова як своєрідна семіотична система є поліфункційною, багаторівневою і глобальною за значенням. Це вторинна природна багатовимірна динамічна система, яку супроводжують невербальні системи знаків.

Когнітологія досліджує моделі свідомості, пов'язані з процесами пізнання, з набуттям, виробленням, зберіганням, використанням, передаванням людиною знань, з репрезентацією знань і обробленням інформації, яка надходить до людини різними каналами, з переробленням знань, з ухваленням рішень, розумінням людської мови, логічним виведенням, аргументацією та з іншими видами пізнавальної діяльності.

Когнітологія є комплексною наукою. Як зауважив К. Стернін, «складіть разом логіку, лінгвістику, психологію і комп'ютерну науку — і ви отримаєте когнітивну науку».

Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition «знання, пізнання», «пізнавальна здатність») — мовознавчий напрямок, який функціювання мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища.