ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Завдання: самостійно дібрати матеріал.

Отже, комунікативні принципи презентації повинні бути дотримані щодо вимог мовної культури при ділових публічних стосунках.

9. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати

Уміння слухати є важливим компонентом техніки професійного спілкування. Уміння слухати співрозмовника – сьогодні досить рідкісна риса, і тим більшого успіху в спілкуванні досягає той, хто такою майстерністю володіє.

Слухання – це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути та інтерес до співрозмовника. Часто заважає слухати зосередженість на власних думках, проблемах чи бажаннях, іноді формально ми чуємо партнера, а насправді – і, тобто виникає псевдослухання, імітація уваги до співрозмовника.

Поширеним є агресивне слухання – прагнення якомога швидше висловити власні погляди і судження, не беручи до уваги позицію. Вибіркове слухання дає можливість зосередитись лише на деяких аспектах, деталях повідомлення, найбільш важливих або цікавих для реципієнта, за цих умов не вимальовується загальна картина.

Розглядаючи слухання як елемент техніки професійного спілкування, виділяють пасивне і активне. Пасивне– це таке слухання, за якого відсутні дії реципієнта, що інформували б про те, чи сприйняли і зрозуміли його повідомлення. З метою кращого порозуміння співрозмовників рекомендують використовувати техніку активного слухання:

а) з’ясування – полягає у зверненні до співрозмовника за уточненнями та у постановці перед ним відкритих запитань;

б) дослівне повторювання – відтворення частини висловлювання партнера або усієї його фрази. Допомагає зосередитися на його словах і постійно стежити за міркуваннями співрозмовника;

в) перефразування – коротке відтворення основного змісту повідомлення, його сутності;

г) резюмування – використовується, якщо під час виступу увага переключається на інше, часто другорядне питання.

Як стати «успішним слухачем» під час розмови?

1. Важливо слухати співрозмовника всім тілом. Будьте повернуті обличчям до співрозмовника, підтримуйте візуальний контакт. Поза. Жести повинні свідчити, що ви уважно слухаєте. Не потрібно відволікатися в цей момент.

2. Слідкуйте за невербальними сигналами співрозмовника.

3. Чим більше схвалення почує співрозмовник від вас, тим легшее йому говорити. Використовуйте такі репліки: це логічний висновок, у такому випадку це було розумне рішення і т.д..

4. Не робіть поспішних висновків, завжди вислухайте всі аспекти.

5. Не ставте одночасно занадто багато питань. Не варто напаати на співрозмовника з вигуками.

6. Не давайте непотрібних порад, якщо вас про це не просять.

Під час сприймання публічного виступу слухачів зазвичай дратують:розповіді про особисті справи, банальність (розмова про відомі всім речі, повторення жартів, афоризмів), пасивність, самозаглиблення, надмірна серйозність відсутність такту, схильність до спішних висновків, зневага до співрозмовника, брутальність і надмірна балакучість.

Логічності виступу сприяють питальні конструкції. Ставлячи питання, формують відповідь на нього. З допомогою питальних висловлювань окреслюють проблему, викладають нову інформацію.

Види запитань, якими послуговуються під час виголошення і сприйманняпублічного виступу:

1. Закрите запитання– на яке можна відповістиоднозначно так-ні, назвати точну дату, ім’я, число. Використовують, щоб отримати конкретну інформацію, уточнити твердження, сфокусувати розмову.

2. Відкрите запитання– на яке важко відповісти одним словом. Воно часто починається словпами чому, навіщо, у який спосіб, яка ваша думка з цього проиводу– це вимагає розгорнутої відповіді.

3. Альтернативні запитання – ставлять їх у формі відкритого запитання, але пнри цьому усім слухачам відома, треба тільки актуалізувати її для сприймання слухачем; 2) таке запитання на яке ніхто не знає відповіді або її зовсім не існує (хто винен, що робити, куди йдемо). Але промовець, не чекаючи відповіді, вважає за потрібне поставити запитання, щоб підкреслити незвичайність ситуації.

5. Підтверджувальні запитання (техніка Сократа) – одержати від співрозмовника низку відповідей так, щоб або створити атмосферу згоди, або додати розмові інерції та змусити вимовити так на головне запитання. Це можна робити за допомогою фраз: правда, ви згодні, чи не так, справді,правильно?

6. Спрямовувальні запитання – коли потрібно скерувати розмову в певному напрямі.

7. Запитання-кристалізатори – допомагають шліфувати думку.

8. Інформаційні запитання – забезпечують отримання інформації.

9. Однополюсні запитання – віддзеркалюють запитання співрозмовника.

10. Проблемні запитання формулюють мету виступу, мікротему, визнаячають завдання.

11. Провокаційні запитання підбурюють на певні дії, спонукають до бажаних.

12. Навідні запитання стимулюють мислення, спрямовують хід думоку потрібному напрямку (Чи віддаєтн ви переваг?)

13. Прикінцеві запитаннявикористовують на етепі завершення розмови. Виступу, їм мають передувати одне-два підтверджувальні запитання (Чи зміг я вас переконати?). Потім без додаткового переходу можна ставити прикінцеве запитання.

Отже, вміле використання промовцем різих запитан сприяє ефективному сприйманню слухачами виступу.

Практичні завдання:

Вправа 1. Установіть відповідність між словами й описовими тлумаче­ннями їхніх значень.

Одіозний, амбіція, корифей, еклектика, дефініція, лапідарний, сентенція, аналогія, анахронізм.

Гонор, самолюбство, честолюбство; стисле логічне визначення поняття; короткий, стислий, але чіткий і ясний; вислів повчального характеру, коротке напучення; подібність, застаріле, пережиткове явище; схожість між предмета­ми, явищами, поняттями; неприємний, небажаний, ненависний, неприйнят­ний; провідний, видатний діяч науки, мистецтва; відсутність оригінальності й самостійності.

Вправа 2. Перефразуйте звороти з дієприкметниками, уникаючи кальки. Укажіть, у який спосіб досягли поставленої мети.

Висівший в повітрі, організуючий справу, привикший, вимірюючий прилад, підбадьорюючий тон, заспокоюючий засіб, рухаюча сила, наступаючий рік, виконуючий обов’язки, колекціонуючий марки, оточуючі слова, бесідуюча пара, гальмуючий прилад, зростаючий тиск, танцюючі діти.

Вправа 3. Запишіть типові орфоепічні, граматичні, лексичні, стилістичні помилки, які допускають в українському мовлення суспільні діячі, політики.

Вправа 4. Користуючись посібником Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес.-2-e вид. – К.: Політвидав України, 1989, підготуйтесь до виступу за обраною темою (на вибір):

1. Передусім зміст та етика розмови. Голос і слух – посередники у вста­новленні зв’язків з навколишнім світом.

2. Вибір слів. Упорядкування мови.

3. Поза, жести, міміка людини під час мовлення. Встановлення контактів.

4. Як привернути й утримати увагу слухачів. Особистість мовця.

5. Чого треба уникати. Навчіться розуміти мову без слів.

6. Вміння переконувати.

7. Мета розмови. Стосунки між людьми у світлі досягнень психології.

8. Початок, головна частина й закінчення виступу. На першому місці слухачі.

9. Виклад. Стиль і мовний рівень виступу. Власне виступ.

Вправа 5. Підготуйте наукову доповідь з проблем свого фаху, використовуючи логічну аргументацію. Зробіть риторичний аналіз промови за схемою:

1. Як оратор сформував тему, мету, представив предмет?

2. Яка композиція (вступ, основна, заключна частини) тексту і як вона спрямована на досягнення мети?

3. Монолог, діалог, полілог.

4. Логічність, послідовність і доцільність побудови промови.

5. Як сформульовано тези, наскільки вдало вибрано тип аргументації та види доказів?

6. Образна система тексту. Ключові слова.

7. Характеристика засобів милозвучності: евфонічні чергування голос­них і приголосних; вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення).

8. Засоби активізації уваги слухачів.

Вправа 6. Підготуйте промову з теми «Український молодіжний сленг», застосовуючи тактики контрастивного аналізу, вказівки на перспективу, об­ґрунтованих оцінок.

Вправа 7*.Підготуйте і виголосіть 3-хвилинну інформаційну промову "Мовні засоби переконання", послуговуючись прийомами створення проблемної ситуації, незначного відступу від теми, висунення несподівано нових гіпотез, припущень.

Вправа 8*. Складіть цитатний план до теми «Мовленнєва комунікація у фаховій діяльності». Подумайте, у якій послідовності варто розташувати ви­слови видатних людей.

Вправа 9. Підготуйтеся до тренінгу «Мистецтво презентації»: підготуйте та виголосіть промову на одну із тем (див. блок «Теми рефератів та наукових повідомлень).

Напишіть промову, створіть за допомогою Power Point презентацію, яка б допомогла вам зацікавити, привернути увагу аудиторії. Під час тренінгу будь­те готові аналізувати публічні виступи ваших однокурсників за критеріями, запропонованими нижче.

Основні критерії оцінювання публічної промови: обізнаність промовця з вибраної теми; точне, цікаве формулювання назви теми: чинник актуальності і новизни теми: ефективність вступу; інформаційна свіжість; логічність роз­витку теми; аргументація основних положень; контраргументація; наочність; контакт з аудиторією; засоби активізації уваги слухачів; мистецтво цитування; прийоми драматизації виступу; поведінка оратора; стилістична вираз­ність виступу; техніка і культура мовлення; засоби художнього мовлення; афористичність мовлення; інтонаційна різноманітність; елементи театралі­зації; гумор; цікаві приклади тощо.