 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| ТЕМА: РИТОРИКА І МИСТЕЦТВО ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Лекція 2 План 1. Риторика. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. 2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання: 3. Підготовка до публічного виступу та архітектоніка виступу. 4. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. 5. Мистецтво аргументації. 6. Жанри красномовства. 7. Презентація як різновид публічного мовлення. 8. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації (самостійно). 9. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати. Література: 1. Вагапова Д. X. Риторика в интеллектуальньїх играх и тренингах / Д. X. Вагапова. – М.: Цитадель, 1999. 2. Вандишев В. М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: навч. посіб. / В. М. Вандишев. – К.: Кондор, 2003. 3. Гандапас Р. Учимся виступать публично (видеофильм) // http://www. radislavgandapas.com. 4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004. – С. 307 – 310. 5. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – Харків: Торсінг, 2003. – С. 163 – 170; 63 – 64. 6. Карнеги Д. Как выработать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично / Д. Карнеги. – Днепропетровск: Титул, 1996. 7. Когут О. І. Основи ораторського мистецтва: практикум / О.І. Когут. – Тернопіль: Астон, 2005. 8. Корнилова Е. Н. Риторика – искусство убеждать / Е. Н. Корнилова.– М., 1998. 9. Кунь 3. Риторичний словник / 3. Кунь. – К.: Рідна мова, 1997. 10. Мацько Л. І. Риторика: навч. посіб. / Л. І. Мацько, О. М. Мацько. – К.: Вища школа, 2003. 11. Меш Г. Ш. 10 уроків ораторської майстерності тим, хто вчиться виступати публічно / Г. Ш. Меш. – К., 1993. 12. Оперчук О. Факультативний курс «Українське ділове мовлення». – 10–11 класи. – К: Любисток, 2004. – С. 149 – 151. 13. Сагач Г.М. Ділова риторика: мистецтво риторичної комунікації: навч. посіб. / Г.М. Сагач. – К.: Зоря, 2003. 14. Сагач Г. М. Золотослів: навч. посіб. для середніх і вищих навч. закладів / Г. М. Сагач. – К.: Райдуга, 1993. 15. Таранов П. С. Искусство риторики: Универсальное пособие для умения говорить красиво и убедительно / П. С. Таранов. – Симферополь, 2001. 16. Токарська А.С., Кочан І.М. Культура фахового мовлення правника. – Львів: Світ, 2003. – С. 44 – 52; 183 – 187. 17. Томан І. Мистецтво говорити /1. Томан. – К.: Політвидав України, 1986. 18. Українська мова за професійним спрямуванням. Практикум (За ред. Симоненко Т.В.). – К.: Видавничий центр «Академія», 2009. – С. 32 –36, 59 – 60, 64 – 68. 19. Чмут Т. К. Етика ділового спілкування: навч. посіб / Т. К. Чмут, Г.Л. Чайка. – К.: Вікар, 2003. 20. Чулінда Л. І. Риторична майстерність / Л.І.Чулінда. – К., 2000. 21. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. – К.: Алерта, 2012. – С. 178-196. 22. Шевченко В.П. Мистецтво презентації. – К., 2004. – 36 с. (конспект основних положень). Основні поняття: Риторика –це наука про способи переконання, ефективні форми впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей. Це теорія ораторського мистецтва, наука красномовства. Риторична компетенція складається із сукупності умінь спілкуватися і впливати на співрозмовника. Кожне уміння може розглядатися як сукупність інтелектуальних і практичних дій, цілеспрямованих і взаємозалежних, виконуваних у певній послідовності. Публічний виступ –особливий жанровий різновид мовленнєвої діяльності, своєрідний за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками. Доповідь – найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв’язків із громадськістю, яка порушує проблеми. Що потребують розв’язання. Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Виступ – публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Повідомлення –невеликий публічний виступ з певної теми. Аргументація –майстерний добір переконливих доказів. Доведення – сукупність логічних засобів обґрунтовування істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і пов’язаних з ним суджень. Аргументи – це ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези. Демонстрація (форма доведення) –засіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини. Спростування –це логічна операція, спрямована на зруйнування доведення шляхом встановлення хибності або необґрунтованості висунутої тези. Дискусія –широке публічне обговорення якого-небудь спірногопитання, висловлення різних думок з приводу певного питання. Пропонент –учасник дискусії, доповідач, дисертант, дипломник, що висунув і відстоює певну тезу, ідею або концепцію. Опонент –особа (учасник дискусії, співдоповідач або рецензент), яка заперечує або спростовує думки пропонента, чи оцінює її. Аудиторія –це третій, колективний суб’єкт дискусії, оскільки як пропонент, так і опонент не тільки намагаються переконати один одного, а й схилити всіх присутніх на свою сторону. Презентація –спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Види презентації: презентація за сценарієм, інтерактивна презентація, автоматична презентація, навчальна презентація. Структурні компоненти презентації: експозиція, вступ, основна частина, резюме, висновок. Слухання –не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Види запитань: закриті, відкриті, альтернативні, риторичні, підтверджувальні, спрямовувальні, запитання-кристалізатори, інформаційні, однополюсні, проблемні, провокаційні, навідні, прикінцеві.
1. Риторика. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію Риторика–це наука про способи переконання, ефективні форми впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей. Це теорія ораторського мистецтва, наука красномовства. Риторика (красномовство) має свою історію, без знання якої важко розраховувати на успіх, тим більше педагогам, працівникам культури і мистецтва, політичним діячам. Уже в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї було відоме мистецтво риторики. Справжньою його батьківщиною вважається Стародавня Греція, де публічне слово мало надзвичайно велике значення. Античні ритори виступали із сенаторських трибун, на засіданнях, форумах, судових процесах. Відомими риторами були Арістотель, Демосфен, Цицерон, Квінтиліан, Сократ, Есхіл, Філократ, Лісій, які ще за життя були увінчані лаврами “синів Вітчизни”, “рятівників народу”. Найблискучішим ритором Стародавньої Греції, володарем дум був всесвітньовідомий Демосфен (384 - 322 до н. е.), промови якого, насичені фактичним матеріалом, містили чимало особистих спостережень, відзначалися динамічністю, переконливою аргументацією й чіткістю. Для Демосфена була характерна артистична манера триматися на трибуні, що також сприяло його успіхові як оратора. Сучасники так характеризували Демосфена: “Нашого ритора з його умінням запалювати і трощити своєю силою і владою можна порівняти з вихором або блискавицею”. Теоретиком ораторського мистецтва і великим ритором античного світу був Марк Туллій Цицерон (106 - 43 до н. е.). Він провів на форумі майже 40 років і був справжнім ідейним поводирем римського Сенату. Цицерон відпрацював стиль, який дозволяв йому бути простим і блискучим, безпосереднім і пристрасним. Чудовими досягненнями цицеронівської промови були мелодійність і ритмічність. У деяких його промовах майже не вживаються сполучники. Такий риторичний прийом робив судову промову карбованою. Теорію ораторського мистецтва розробляли Аристотель і Платон. На думку Платона, красномовство має бути діловим, а не марнослівним, непідкупним, чесним і високоморальним. Особливо критично Платон ставився до судових риторів. Аристотель (348 - 322 до н. е.) розглядав ораторське мистецтво у філософському плані, підкреслюючи його етичні й естетичні функції. Він уважається творцем теорії суперечки, дискусії. Аристотель розрізняв: - діалектику - мистецтво сперечатися з метою встановлення істини; - еристику - мистецтво будь-що мати рацію у суперечці; - софістику - намагання досягти перемоги у суперечці шляхом навмисного використання недостовірних доказів.( - Про риторику, її роль у сучасному суспільстві та у вашій майбутній професії (самостійно) Риторична компетенція складається із сукупності умінь спілкуватися і впливати на співрозмовника. Кожне уміння може розглядатися як сукупність інтелектуальних і практичних дій, цілеспрямованих і взаємозалежних, виконуваних у певній послідовності. - |
