ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин, публічний виступ поділяють на різні жанри (види), а саме: промова мітингова, агітаційна, ділова, ювілейна, лекція, виступ.

Промова - це усний виступ з метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Давньоримська ораторська схема “що, для чого, у який спосіб” може і нині бути визначальною для промовця. Отже, враховуючи вид промови, ора­тор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування.

Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукання присутніх по-новому сприймати уже відомі факти і реалії.

Успіх мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія, – дієвий чинник впливу на свідомість слухачів.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, акти­вно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя. Прикладами агітаційних промов були виступи політпрацівників перед воїнами у Велику Вітчизняну війну, коли палке, щире патріотичне слово вело в бій полки.

Ділова промова характеризується лаконізмом, має критичне спрямування, полемічність та аргументованість викладених у ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної, ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні, наприклад, під час захисту дисертації на здобуття наукового ступеня.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності ювіляра, то до ювілейної промови можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи його творчості та досягнення, побажання подальшої плідної праці і всіляких гараздів.

Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі факти з його життя та діяльності. Форма і зміст ювілейної промови, попри невимушеність і дотепність її викладу, повинні бути морально та естетично виважені промовцем, щоб не об­разити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів.

Лекція є однією з форм пропаганди, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних знань шляхом усного викладу навчаль­ного матеріалу, наукової теми, характеризується логічністю викладу, точністю вживання наукових фахових термінів, стилістичною завершеністю. Лекції є навчально-програмові, оглядові, лекції зі спецкурсу, складаються зі вступу, основної частини та висновків. Лектор повинен бути готовий до запитань слухачів за темою лекції. Відповіді його зазвичай коректні, виважені, лаконічні.

Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступі промовець може порушити одне-два питання чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від порядку денного.

Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:

1) виклад суті певного питання;

2) акцентування на основному;

3) висловлення свого ставлення й оцінка;

4) підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);

5) підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).

Адресувати своє звернення промовець повинен не лише доповідачеві чи президії, а й усім присутнім, побудувавши його так, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.