ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Відмінності кредитних грошей від паперових

Економічна суть грошей

Гроші – це особливий товар, суспільна користь якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно необхідної праці, що втілена у товарі, опосередкувати рух і обмін товарів, об’єдну-вати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками.

Гроші слугують не тільки засобом взаємодії товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживними якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія “гроші” – це супертовар, що має загальноекономічне навантаження.

Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і прийма-ється як плата за товари і послуги. Ось чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов’язання, а також товарні гроші, тобто споживчі това-ри, що можуть використовуватися як засіб обміну.

Для цього вони повинні мати наступні властивості:

1. стабільність, тобто якомога триваліше зберігати однакову купівельну силу. Де відсутня стабільність, там гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються у надії, що зростуть у своїй вартості;

2. портативність– здатність легко переміщуватись, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати в потрібних розрахунках;

3. зносостійкість– виготовлятися з міцного матеріалу. Приміром, купюри гривні витримують понад 400 згинань і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу;

4. однорідність– гроші одного й того ж номіналу незалежно від форми повинні мати однакову вартість;

5. подільність– здатність ділитися на частини і мати кратні номінали;

6. пізнаваність– гроші мають бути легко пізнавальними за характерними ознаками і важкими для фальшування. Для виготовлення купюр гривні вже застосовують понад 30 елементів захисту.

Ліквідація системи золотого стандарту і заміна його паперовими знаками вартості у наслідку привела до того, що вартість сучасних форм грошей вже ні пря-мо, ні посередньо не прив’язана до вартості золота або якогось іншого металу. Процес обмеженого використання золота в каналах грошового обігу розпочавшись з ліквідації золотого стандарту у внутрішньому грошовому обороті, тепер охопив і сферу міжнародного грошового обігу. Головні причини поширення паперової фор-ми грошей, що не розмінюються на золото, пов’язані з утвердженням великомасш-табного серійного виробництва, в якому збільшення виробленої товарної маси значно випереджає темпи приросту видобування золота. До того ж випереджаючими темпами зростають обсяги використання вже добутого золота у технічних і інших цілях. Невідповідність між кількістю золота і товарною масою в обігу посилюються появою різного роду механізмів, що обмежують ринкову конкуренцію, посилюють економічну роль держави, розширюють вивіз капіталів та стимулюють інтернаціона-лізацію господарського життя.

До цих процесів додалося роздвоєння мінової вартості золота як товару і золо-та як грошей. Якщо на вартість золота в якості звичайного товару безпосередньо впливають рівень продуктивності суспільної праці у золото видобувній промисло-вості та зміни суспільних потреб у даному товарі, то на вартість золота як грошей впливають ще й зміни суспільних потреб у грошах, динаміка золотих запасів, що нагромаджена у попередні віки, та інші чинники. На цій підставі вартість золота у меншій мірі залежить від змін у видобуванні, ніж вартість золота як товару. Золото (як гроші) виконує суто суспільну роль, тому у якості грошей крім золота можуть використовуватися знаки вартості, які виконують функції грошей лише настільки, наскільки вони представляють відсутнє в обігу золото.

Суспільне призначення грошей – бути засобом обігу і носієм капіталу. Гроші як засіб обігу переважно використовуються для реалізації наявної споживної варто-сті, в тому числі в процесі їх витрачання на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до споживачів на екві-валентній основі.

Гроші як носії капіталу перетворюються у засіб нагромадження вартості та її продуктивного використання у виробництві з метою самозростання у формі позич-кового капіталу. Рух грошей для забеспечення зростання вартості реалізується у формулі: Г – Т – Г

Самозростання в процесі замкненого руху стає можливим, якщо гроші вико-ристовуються як промисловий чи торговий чек, капітал, кругооборот зростання яких спирається на формулу:

з.в.

Г–Т ... В ... Т’ – Г’ ,

р.с.

де різниця ( Т’ – Г) становить величину інтенсивності приросту. Використання грошей як капіталу суттєво збільшує роль грошей в економічному житті суспіль-ства. Водночас воно не обмежує їх використання як грошей у функціях міри варто-сті і засобу обігу.

Отже, відмінності між грошима як, власне, гроші і грошима як капітал досить умовні. Вони стосуються переважно призначення грошей в процесі використання економічними суб’єктами.

К.Маркс у праці “Капітал” гроші тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні резуль-татами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно-необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу.

Після демонетизації золота проблема визначення природи і суті сучасних грошей переважно обмежується виконуваними ними функціями

У визначеннях сучасних грошей наголос робиться на суто прикладних аспек-тах ролі грошей і відкидається їх товарна природа. Розуміння суті грошей тут зводиться лише до поняття ліквідності та декретних грошей. Використання сучасних грошей як загальновизначеного засобу обміну пояснюється неокласичною школою традиційними звичаями людей мати в якості грошей паперові купюри. Їх вартість для людей визначається цінністю. На їх думку, люди цінують гроші, тому виготовляють їх з паперу. Якщо люди домовляються вважати щось грошима, то воно і буде грошима.

В даний час гроші “декретуються” урядом, тому їх цінність значною мірою визначається довірою до уряду, який тримає під своїм контролем обсяги грошової маси в обігу держави. На цій підставі сучасну кредитно-паперову грошову систему називають фідуціальною (від лат. fiducia – угода), яка ґрунтується на довірі.

Сталість сучасних грошей спирається не на золотий запас, а визначається їхньою обмеженою кількістю в обігу. Якщо паперові гроші не володітимуть власти-вістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

Отже, сучасна економічна теорія сутність грошей визначає їх функціями, а вартість тим, як добре гроші виконують свої функції та наскільки обмежена їх кількість в обігу.

Функції грошей

Гроші, обслуговуючи рух вартості в процесі суспільного відтворення, здатні набувати різноманітних форм і виконувати чисельні види роботи. Ось чому продовжуються дискусії щодо тлумачення окремих видів функції та їх кількості. Приміром, ряд відомих економістів схиляються до думки, що гроші виконують лише три функції: засобу обігу, засобу збереження вартості і як одиниці рахунку. Представники класичної економічної теорії визнавали наявність п’яти функцій грошей: міри вартості, засобу обігу. Засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей. Ця концепція була панівною в системній економічній теорії. Вона дозволяє розглядати гроші як історичну категорію, яка не може бути статичною.

Особливості розвитку суспільно виробництва й ринкових відносин формують певну сукупність функцій грошей та їх взаємодію, визначають, які функції змінюються і відмирають, а які з’являються. На підставі цього перевагу слід надавати концепції п’яти грошових функцій: міри вартості, нагромадження, засіб платежу, світові, гроші, гроші як засіб обігу.

Роль грошей як міри вартостіполягає у їх здатності вимірювати вартість товарів та їх цін, що робить усі товари спів мірними. Як засіб обміну вони використову-ються для купівлі товарів і послуг. У функції нагромадження гроші використову-ються як актив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбутнє. Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових платежів у формі кредитних грошей – векселів, банкнот; і реальних грошей – золота, монет, паперових грошей. Як світові, гроші використовуються у міжнародних розрахунках.

Функції грошей

Скарбонагромад ження

Внутрішній обіг грошей

Міжнародний грошовий обіг

Першою і найважливішою є функція міри вартості. Вона означає здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів і виступати посередником у визначені ціни, забезпечувати еквівалентність обміну, робити товари спів мірними. Але товари стають спів мірними між собою за допомогою грошей тому, що як і повноцінні гроші мають однакову основу – абстрактну суспільно-необхідну працю. Тому грошовий вираз вартості товару – ціна – є лише ідеальною формою вартості. А самі гроші ціни не мають. Їх вартість визначається купівельною силою, що знаходить свій вираз у абсолютній кількості товарів, які можна придбати за дану грошову одиницю.

В =

Вивчаючи функцію грошей як міри вартості, необхідно висвітлювати новітні поняття сучасного масштабу цін, в основі якого нині лежить не вагова цінність грошового металу, а певна частка товарної вартості, пропорційно якій здійснюється вимірювання вартості кожного товару.

Мірою вартості в Україні діє гривня. Гроші у даній функції однорідні. За часів колишнього офіційного закріплення визначеної вагової кількості золота величина вартості долара, фунта стерлінга, франка, марки й інших грошових одиниць відповідала затратам суспільної праці на видобування відповідної вагової кількості золота. Це дозволяло ідеально вимірювати будь-яку кількість суспільної праці в товарах та виражати її в ціні. За допомогою законодавчо закріпленого масштабу цін ваговий вимір вмісту грошей став непотрібним.

Оскільки гроші одночасно є загальним еквівалентом обміну товарів, то функція засобу обігу невіддільна від міри вартості.

Адже визначення вартості товару зумовлює настання стадії перетворення товару у реальні гроші шляхом його продажу (Т – Г) і наступного перетворення грошей у товар (Г – Т). У цьому процесі обміну гроші виконують роль посередника: Т – Г – Т. Як посередники гроші доводять товари до споживачів, а самі залишаються у сфері обігу, слугуючи наступним операціям обміну.

Як бачимо, у функції обміну гроші виникають мимохідь, бо метою продавця є не гроші, а інший товар. Ось чому функцію обігу можуть виконувати не лише повноцінні товари, а й знаки вартості: паперові кредитні гроші, розмінна монета. Для продавця байдуже, чи мають вартість отриманні гроші. Важливішим стає їх визнання суспільством, чи можна їх використати як купівельний засіб.

Особливості функції грошей як засобу обігу необхідно пов’язати з перевагами товарообміну за допомогою грошей над бартерними операціями та звернути увагу на необхідність участі в обміні не ідеальних, а реальних грошей. Важливою тут є також кількість грошей, що виконує функцію засобу обігу та ті наслідки для економіки, якщо гроші не можуть нормально виконувати функцію засобу обігу. В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

1) посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

2) об’єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об’єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;

3) засобу загальною купівельною спроможності. В руках їх власників гроші творять гнучкий інструмент вибору типів і кількості товарів та послуг, часу й місця купівлі та засобів обігу.

Крім грошей, загальною споживчою вартістю володіє також золото. Воно в обігу спочатку функціонувало як зливки і тільки з плином часу й розвитку обміну набуло монетної форми. Але золоті монети в обігу швидко фізично зношувались і втрачали свою вартість. З метою отримання доходу їх часто підробляли, що творило невідповідність між номінальною і реальною вартістю золотих монет й перетворило їх у знаки вартості.

З часом формування вексельного обігу й невідповідність між номінальною та реальною вартістю золотих монет зробила можливою заміну металевих грошей паперовими, які запускалися в обіг державою за встановленим курсом. Паперові гроші стали не тільки засобом обігу, а й способом державних платежів у рахунок боргів, платіжним засобом, що емітується державою для отримання доходів з метою поповнення державної казни. Отже:

1) паперові гроші замінили золото у функції засобу обігу, діють лише як знаки вартості товарів, тому самі не можуть бути товаром;

2) бартер означає прямий обмін однієї речі на іншу без грошової оплати. Тобто застосовується форма обігу Т – Т. В бартерних операціях такого типу пропорції обміну визначаються наближено самими учасниками угод, що фіксуються в договорі. Відродження бартеру в Україні сталося в умовах високої інфляції, коли втрати в ході реалізації бартерних операції були меншими, ніж затрати використання готівкових коштів та їх зберігання в умовах перманентного знецінення грошей. Водночас бартер може використовуватися і в нормальних економічних умовах, приміром, для додаткових виплат коштів фірми своїм співробітникам у формі медичного страхування, страхування пенсій, надання скидок у купівлі товарів у своїх магазинах тощо;

3) в Україні засобом обміну і купівлі товарів використовуються монети і банкноти – гривні усіх номіналів.

Тобто грошова маса формується на засадах кредиту. При цьому гроші діють одночасно і купівельним засобом і засобом платежу. Якщо ж у формулі Т – Г – Т настає розрив, то гроші виконують функцію платежу. Це трапляється тоді, коли продаж товару може бути відокремленим в часі від отримання грошей. У таких угодах гроші безпосередньо не протистоять товарам, а надходять в обіг лише через визначений договором час. У визначення ціни вони функціонують ідеально як міра вартості, але не виконують функцію засобу обігу. Це можна зобразити так:

T Û W ( кредит)

W Û Г (розрахунок)

Як засіб платежу гроші можуть діяти також у всіх інших випадках, коли немає безпосереднього обміну товарів на гроші і вони виступають у формі самостійної мінової вартості. При цьому характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними грошима.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що гроші із посередника у ланцюгу товарообміну: Т – Г – Т – Г – Т – Г – Т... перетворюються у завершальну ланку останнього. А вручення продавцеві кредитного знаряддя породжує лише видимість платежу (уявній платіж), що не означає передачі реальної вартості у грошові формі. Логічно припустити, що платіж здійснюють самі товари, коли їх купують і продають за передані кредитні засоби.

Завдяки розвитку кредиту готівкові розрахунки почали замінювати векселі, якими товаровиробники надають кредит один одному, та банкноти, що є борговим зобов’язанням банків. Спочатку право емісії банкнот належало усім банкам, але з часом зосередилося лише у емісійних банках. Поява кредитних грошей призвела до розвитку безготівкових розрахунків, взаємозаліків грошових вимог, прискорення платежів і скорочення витрат обігу.

Розгляд функції грошей як засобу платежу необхідно пов’язати з аналізом їх ролі у підтриманні безперервності розширеного відтворення та усвідомленням ознак функції платежу і кредитних грошей, а також впливом на дану функцію кількості грошей ва обігу. Слід наголосити, які провідні фактори визначають нормальні умови виконання грошима функції засобу платежу, за яких умов можлива платіжна криза та масові банкрутства.

Вивчення механізму дії функції грошей як засобу нагромадження та заощадження слід розпочати з аналізу її ознак, з’ясування механізму використання грошей у цій функції в умовах паперово-кредитного грошового обігу та розбурханої інфляції. Необхідно вивчити форми нагромаджень і заощаджень, їх вплив на розвиток економіки та піднесення добробуту народу.

Властивості грошей бути загальним еквівалентом робить їх загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати. Найчастіше функцію нагромадження або засобу утворення скарбів гроші виконують тоді, коли продаж (Т –Г) не супроводжується актом купівлі. Тоді гроші вилучаються з обігу і зберігаються з метою нагромадження та збереження вартості у разі повернення їх в обіг. Гроші виконують функцію засобу нагромадження, якщо вони є фінансовим активом. За умов металевого грошового обігу функцію нагромадження виконували повноцінні і реальні гроші – золото і срібло.

В умовах постійного коливання розмірів товарного виробництва і цін товарів єдиним способом безперервної зміни грошової маси ставали припливи або відливи грошового матеріалу: золотих зливків, виробів із золота, золотих монет і коштовностей та ін. У такий спосіб скарбами в автоматичному режимі підтримувалася товарно-грошова рівновага на ринку, а гроші ніколи не переповнювали каналів грошового обігу.

Паперові гроші, які є лише представниками золота в обігу і не мають власної вартості, не можуть утворювати скарби. Але, маючи представницьку вартість, вони здатні виконувати функцію засобу нагромадження, що виникла на основі функції скарбів. Необхідною умовою для цього є відповідність кількості паперових грошей нормам закону грошового обороту. Зокрема, якщо кількість паперових грошей перевищує потреби реалізації даної товарної маси, вони знецінюються під тиском інфляції і перестають бути засобом нагромадження. Якщо ж кількість грошей в обігу відповідає обсягові суспільної товарної маси, тобто відповідає необхідній кількості золота, то вилучення грошей з метою нагромадження і збереження вартості стає дієвим засобом розширеного відтворення та забеспечення безперервності виробництва і збуту.

Отже, нагромадження є необхідним елементом суспільного відтворення. Невиконання паперово-кредитними грошима цієї функції веде до кризових потрясінь у національній економіці, а дану функцію національних грошей перебирає якась стабільна іноземна валюта.

Вивчаючи функцію світових грошей, потрібно проаналізувати механізм міжнародних розрахунків після втрати монетарної функції золотом та особливості застосування національних і колективних валют.

Функція світових грошей виникла на етапі зростання інтернаціоналізації виробництва, формування інтернаціональної вартості товарів і розширення міжнародного товарного обміну. За своєю суттю вона узагальнює властивості грошей, опосередкує усі форми міжнародного обміну, робить світові гроші загальною мірою вартості, загальним купівельним засобом і засобом перенесення багатства з однієї країни до іншої. Як міжнародний еталон вартості світові гроші визначають світові ціни. Особливість міри вартості при цьому полягає у здатності світових грошей інтернаціональну вартість визначати безпосередньо через національний масштаб цін або ж опосередковано через валютні курси.

Функцію світових грошей спочатку виконувало золото. Х метою зниження вартості міжнародних розрахунків з часом у них стали застосовуватися кредитні гроші. Це істотно змінило саму функцію світових грошей. В даний час її стали виконувати конвертовані національні валюти і частково міжнародні грошові одиниці (СПЗ, Євро та ін.) За цих умов золото стало резервним фондом світових грошей, який діє через операції на ринку золота.

Форми грошей

Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей, виникнення яких пов’язане з тривали розвитком функцій грошей від зародження і до сучасних грошей можна подати так.

За критерієм матеріальноречового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцінних.

Повноцінниминазивають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Вихідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба та ін.) різновидом грошей менших номіналів в Україні-Русі стали куни й векші-вевериці, що означало хутра в якостей грошей. Наступні епохи зростання продуктивності праці й розширення товарного обміну та його територіальних меж породили нові вимоги до знарядь обміну. Потрібні були такі засоби обміну, що володіли б однорідністю матеріалу, подільністю, тривалий час зберігали свою вартість тощо. Ось чому із загального числа обмінюваних вартостей в ролі загального еквівалента закріпилися метали.

Види грошей класифікують на основі різних підходів та критеріїв.

Залежно від форми розрізняють два види грошей:

Металеві грошіспочатку з’явилися як різної форми та ваги шматки металу.

З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. Лише з часом з’явилася кругла монета – найдосконаліша форма повноцінних грошей. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла (висока питома вага вартості вагової одиниці, обмежене поширення в природі, здатність тривалий час зберігати фізичні властивості, легко змінювати зовнішній вигляд, портативність тощо) в якості грошей виділили ці метали. В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху золотого і срібного біметалізму, а наприкінці ХІХ ст. настала епоха золотого монометалізму.

Золотий монометалізм знаменував апогей розвитку металевих грошей. Водночас еволюційні процеси ускладнення й розширення товарного виробництва та ринкових відносин зумовили необхідність впровадження в обіг розмінних на золото паперових банкнот, які виявились більш зручними і дешевшими засобами обміну. З іншого боку зростала роль держави в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і грошовому обігу, банкнотне забеспечення якого лише піддається впливу засобів державного регулювання. Внаслідок цього об’єктивно створилась основа для запро-вадження неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші- це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви – кредитні гроші.

Кредитні гроші – це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банк нотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

Історично першою формою кредитних грошей став вексель – письмово оформлене боргове зобов’язання законодавчо встановленого зразку. Його видача у процесі реалізації кредиту перетворює товар в одну із форм кредитних грошей. Обернена дія врахування векселів у комерційних банках означає перетворення кредитних грошей у інші грошові форми, а саме у банкноти. І лише з настанням терміну погашення векселю боргове зобов’язання потребує наявних грошей. При цьому наявні гроші можуть з’явитися й раніше строку шляхом взаємозаліків зустрічних зобов’язань та покриття сальдо векселетримача до настання терміну платежу згідно з текстом векселя.

У такий спосіб кредитні гроші підпорядковуються дії закону грошового обігу та закономірностям руху позичкового капіталу. Їх обертання також пов’язане з дією закону вартості, закону додаткової вартості та ін.

В умовах золотого грошового обігу перехід грошової величини з однієї функції до іншої відбувався без зміни форми: із засобу у засіб платежу і навпаки. Але сучасний спосіб виробництва обслуговується знаками вартості, що зумовлене зростанням ролі кредиту і грошей як способу платежу. В свою чергу кредитні гроші активно стимулювали концентрацію і централізацію капіталу.

Поняття “кредитні гроші”під впливом того або іншого фактора класифіку-ють за кількома критеріями:

1) залежно від форми існування розрізняють: паперові гроші, монети, депозитні гроші, електронні гроші;

2) якщо їх розглядати з позиції емітента й характеру емісії, то можна вказати казначейські та банківські гроші.

При цьому категорія “паперові гроші” має два тлумачення:

1) широке, якщо йдеться про грошові знаки, що виготовлені папери, в тому числі розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо;

2) вузьку, коли паперові гроші ототожнюються зі знаками вартості, що емітуються казначейством для покриття витрат держави.

В теорії грошей переважно використовується категорія “паперові гроші” у вузькому розумінні як символи вартості.

Паперові гроші – нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов’язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними,або казначейськими грошима.

Епоха паперових грошей виникла на основі кредитних грошей. Зокрема, вексель став основою й прообразом усіх інших паперів і паперових грошей.

Водночас для їх появи в обігу виникли й об’єктивні причини, що пов’язані:

1) з переходом до машинного образу виробництва, коли товарна маса стала зростати значно швидше, ніж зростав видобуток грошового матеріалу (золота), а золоті гроші великої вартості не могли обслуговувати дрібні за величиною вартості оборотів товарів;

2) аргументом на користь впровадження паперових грошей була й недостатня економічна еластичність вартісно стабільного золотого грошового обігу до потреб швидкого розширення чи звуження товарної маси, що реалізується;

3) переваги паперових грошей, яким властива легкість зберігання, перевезення і зручність у розрахунках.

Поява паперових грошей як замінників золота в обігу зумовила обманність паперових грошей на золото. Суб’єкти грошових відносин сприймали їх як гроші і погоджувалися одержувати у платежах паперові гроші лише тому, що держава гарантувала їх обмін на реальні цінності. Але зростання дефіциту державного бюджету спричиняло таку велику емісію паперових грошей, що вони втрачали здатність обміну на золото і ставали звичайними паперовими грошима, які випускалися переважно для покриття державного дефіциту. Тобто вони ставали звичайними знаками вартості, які не є витвором держави, а об’єктивним продуктом розвитку економічних відносин суспільства.

Наукова думка розрізняє такі відмінності золотих грошей від паперових:

Золоті гроші	Паперові гроші
· повноцінні · мають суттєву внутрішню вартість · виникають в результаті історичного розвитку товарного обігу · є мірою вартості всіх інших товарів	· представники золота · випускаються державним казначейством або центральним банком і перебувають в обігу з примусовими курсами · є замінниками повноцінних грошей · слугують засобом фіксації вартісних пропорцій

Категорія “кредитні гроші” охоплює загальну назву різних видів грошей, що виникли в процесі заміщення майнових боргових зобов’язань підприємств, приватних осіб і держави. Обслуговуючи кредитні відносини, сучасні паперові гроші є неповноцінними знаками вартості, а за формою є паперовими, що виникли з форми векселя. Водночас їх обіг, виражаючи кредитне походження, регулюється двома законами

По-перше, емісія кредитних грошей здійснюється на основі зворотного принципу. Тобто їх випуск в обіг відбувається на основі надання кредиту на умовах повернення у визначений час. Кредитні гроші, обслуживши ділову угоду, повертаються до банку, коли божник погашає заборгованість. За такої умови грошова маса складається на основі взаємодії двох грошових потоків – випуску грошей через банк і повернення кредитованої суми після збігу визначеного часу. Дотримання вимог цього специфічного закону грошового обігу товарно-грошову рівновагу і сталість грошей.

По-друге, забезпеченість емісії кредитних грошей. Дотримання вимог цього закону означає функціонування такої системи кредитування, коли позики надаються для забеспечення реальних потреб товаровиробників й інших учасників товарообороті у грошах і погашення кредиту в міру їх задоволення. За таких умов строк перебування кредитних грошей в обігу визначається матеріальним забезпеченням користування кредитом.

Дотримання вимог специфічних законів обігу грошей на кредитній основі робить кредитні гроші суттєво відмінними від паперових грошей у вузькому розумінні цього слова.

Відмінності кредитних грошей від паперових

Кредитні гроші	Паперові гроші
Виникають з функції грошей як засобу платежу	Виникають з функції грошей як засобу обігу
Випускаються банком для кредитування ділових угод	Емітуються державним органом або центральним банком від імені держави
Не мають примусового курсу	Наділені державою примусовим курсом, обов’язкові для прийняття

Обслуговуючи ділові угоди, кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель– це абстрактне письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов’язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості, цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити визначену суму після збігу домовленого строку. Виникнувши ще в ХІІ ст., вексель тривалий час еволюційно розвивався як один з найважливіших кредитно-розрахункових ордерних документів, але спочатку мав обмежене ходіння. Як приватне боргове зобов’язання емітента вексель обертався серед обізнаних учасників ділових угод. Водночас розвиток меж і масштабів ринку вимагав впровадження універсального платіжно-купівельного засобу. Ним і стала банкнота.

Банкнота– вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними е5місійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі. Банкноти є основним видом паперових грошей, і істотно відрізняються від векселів:

Банкнота	Векселі
В обіг випускається емісійним банком замість комерційних векселів	Виписуються учасниками ділових угод як гарантоване безумовне боргове зобов’язання
Безстрокове зобов’язання, що не пов’язано з конкретною діловою угодою, випускається в будь яких купюрах	Термін використання обмежений вказаним строком покриття боргу, випускається як покриття кредиту
Суспільна гарантія, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках	Приватна гарантія, забезпечена капіталом одного чи групи учасників векселя

Вказані переваги банкноти надали їй властивостей надійності, сталості вартості, високої еластичності в обігу, саморегулювання обігу. Банк, видаючи позики під забеспечення векселями, збільшував кількість банкнот в обігу, а, приймаючи плату вексельної суми після збігу строку платежу, вилучав їх. Це забезпечувало взаємозв’язок кількості банкнот в обігу з потребами реального обігу товарної маси. Проте поява фінансових векселів, в тому числі й казначейських, та зниження товарних цін або прискорення обігу банкнот, здатні були зменшити потребу в обігових засобах. Тоді відносне перевищення кількості банкнот в обігу усувалося за допомогою вільного розміну банкнот на золото. Весь період гарантованої стабільності обігу банкнот називають епохою “класичних” банкнот.