Економічна сутність і форми інвестицій Економічна сутність і форми інвестицій Інвестування шляхом кредитування 3.Оцінка інвестиційних проектів, аналіз доцільності та ефективності інвестування Економічна сутність і форми інвестицій Термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. У широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. В ЗУ “Про інвестиційну діяльність”: “…Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: - кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; - рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); - майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; - сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); - права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; - інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень…” Розрізняють валові і чисті інвестиції. Валові інвестиції – це загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків. В економічній теорії цей процес зростання прибутку в більшому обсязі, ніж інвестиції в економіку, називається “ефект мультиплікатора”. Інвестиції класифікуються за такими ознаками. 1. За об’єктами вкладень коштів виділяють: - реальні інвестиції- це вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні, які характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації. - фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти. 2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції. Пряміхарактеризують особисту участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Непрямі інвестиції– цеінвестування через посередників. 3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові (не більше одного року) і довгострокові інвестиції (понад один рік). 4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні. Приватні інвестиції — це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед — колективної (правильніше було б назвати цю форму інвестицій “недержавними”, але в економічній теорії та практиці вживається термін “приватні”). Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів. Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами. Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб’єктами даної країни й іноземних держав. 5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном. 6. за джерелами фінансування інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: 1) власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); 2) залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); 3) бюджетних інвестиційних асигнувань; 4) безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян. Отже, інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій. Нині правова система України включає понад 100 законів і інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність. Це Закон України “Про інвестиційну діяльність”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”, Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні”, Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”. Для окремих інституціональних інвесторів установлено особливий перелік об’єктів інвестування. Комерційнимбанкам заборонено інвестування заходів у сфері виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також страхування (крім страхування валютних, кредитних і процентних ризиків). Банки можуть здійснювати фінансові - прямі і портфельні інвестиції. Портфельні інвестиції передбачають вкладання у цінні папери різних видів різних емітентів, які управляються як єдине ціле. Прямі інвестиції банків можуть включати: - інвестиції у власну діяльність – у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку. - інвестиції в інші види діяльності за рахунок: а) коштів банку – на створення підприємств чи участь у їх діяльності (крім купівлі акцій), які є елементами інфраструктури банківської діяльності; |