ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Смисл буття в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою.

Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця.

Я погоджуюся з думкою Григорія Сковороди, що багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця, тому що в житті важливішими є духовні цінності (теза).

Найбільше можна принести користі людям, якщо займатися спорідненою працею. Вона спонукає до нових відкриттів, розкриває таланти, дає можливість відчути радість перемоги. Усе це формує наш духовний світ, робить мудрішими, добрішими і просто щасливими людьми (перший аргумент).

Багатство — річ матеріальна, воно має забезпечувати наші фізичні потреби. На мою думку, кожна людина хоче бути заможною. Та це не повинно стати ціллю життя. Хтось із великих сказав, що ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити (другий аргумент).

Прикладом того, що нашу душу звеселяє споріднена праця, може слугувати байка Григорія Сковороди «Бджола та Шершень». Для Бджоли незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. Це образ людини, яка в спорідненій праці трудиться, її життя наповнене змістом і красою. Бджолі протиставлено Шершня, що живе крадіжкою чужого, дбає лише про фізичні потреби — їсти та пити. Такий спосіб життя призводить до повної деградації людини (приклад з художньої літератури).

Яскравим прикладом із суспільного життя може слугувати розповідь про відомого співака Святослава Вакарчука. Він закінчив фізичний факультет, крім того, мав можливість працювати в парламенті, але Святослав обрав інший шлях, бо зрозумів, що його покликання — писати музику та співати пісні. Саме це приносить йому радість, звеселяє душу (приклад із суспільного життя).

Отже, споріднена праця має стати для кожної людини природною потребою, тоді життя буде змістовним, радісним та щасливим (висновок).

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле.

На мою думку, без минулого немає й не може бути майбутнього (теза). Ідучи стежкою життя, ми озираємося назад, щоб пригадати все те хороше, що було колись, і ставимо перед собою ціль — зробити так, щоб таких моментів було якомога більше в майбутньому (перший аргумент).

Наприклад, я займаюся плаванням. Перше досягнення мені далося нелегко. Це було третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають мені знову й знову йти до перемоги й здобувати її, мобілізувати всі сили. Тому ось уже три роки поспіль я втримую перше місце серед учасників мого віку (приклад з особистого життя).

Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у подальшому житті. Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна нехтувати. Народ, який не знає своєї історії, легко перемогти й знищити (другий аргумент).

Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці — єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти. Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів заарештовували, студенти знали, що історія — це паспорт на загибель. Усе це — наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє (приклад із художньої літератури).

Отже, ідучи до майбутнього, ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок (висновок).

Смисл буття в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою.

На мою думку, основний смисл буття людства в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, як це робили наші діди й прадіди (теза).

Природа — це середовище нашого існування: місце народження, життя та смерті. Від того, яким воно буде, залежить здоров’я та тривалість віку.

Якщо ми шануємо та оберігаємо навколишнє середовище, мудро використовуємо його ресурси, дбайливо хазяйнуємо, природа щедро винагороджує нас урожаями та забезпечує всім необхідним, зцілює від утоми та хвороб (перший аргумент).

Згадаймо новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Ліричний герой настільки втомлений, що не може бачити людей, не хоче чути про їхні біди. Він виїжджає з міста. Але щоденні прогулянки кононівськими полями поступово відновлюють його душевну рівновагу, «утома» відступає, натомість «сонце» просочується в глибину душі. Отак на лоні природи відбувається повне емоційне одужання ліричного героя (приклад з літератури).

На жаль, сьогодні людина грубо втручається в життя природи: бездумно використовує її ресурси, забруднює середовище, що призводить до екологічних катастроф та унеможливлює будь-яке відновлення знищеного. Висушування боліт призвело до загибелі деяких видів рослин, води велетенських штучних морів залили родючі луки; через вирубування лісів обміліли ріки (другий аргумент).

Прикладом недбалого ставлення до природи є Чорнобильська трагедія. Це покинуті міста і села, забруднені річки й озера, спустошені землі. Через підвищення радіаційного фону люди стали частіше хворіти, рано вмирати. Не можна залишатися байдужими до таких проблем (приклад із суспільного життя).

Отже, треба зробити все можливе, щоб екологічні катастрофи не повторювалися. Слід пам’ятати, що людина — частина природи, тому повинна жити з нею в гармонійній єдності, оберігати, а не рушити бездумно, примножувати багатства навколишнього середовища (висновок).

4. Чи не найбільша радість у житті — дружба.

На мою думку, саме дружба робить людину по-справжньому щасливою. Недарма в народі кажуть: друг — понад усе.

По-перше, справжній приятель — це міцна опора за будь-яких обставин життя. Погодьтеся, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто підтримає в тяжку хвилину чи розділить з тобою щасливу мить. Переконливим прикладом з літератури вважаю підтримку друзів у тяжку хвилину в славетній «Енеїді» Івана Котляревського. Евріал у важливу й грізну хвилину не відпускає свого побратима самого до рутульців, іде з ним, а вже по дорозі назад Низ ціною смерті намагається врятувати Евріала. Саме товариська підтримка додавала їм упевненості в собі, сміливості здійснити героїчний вчинок.

По-друге, саме друзі роблять нас кращими, у них ми шукаємо риси ідеалу. Наведу приклад із власного життя. Один мій друг уміє цікаво розповідати; другий має приємну зовнішність і поведінку, а ще — відчуття стилю; третій — оптиміст, уміє підбадьорити й завжди готовий дати добру пораду. Саме з такими людьми я в класі найтісніше й спілкуюся. Тож до школи ходжу з радістю, бо, крім навчання, тут я дістаю ще й задоволення від спілкування з товаришами.

Отже, у дружбі людина щаслива: з однодумцями впевненіше йдемо звивистими стежками життя і саме по-справжньому близькі люди роблять нас кращими. Погодьтеся, це — важливо.