ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основні методи державного регулювання підприємницької діяльності

12 3 4

Вступ

Зміцнення держави як суспільного інституту супроводжується розвитком її численних функцій, зокрема економічних. Так, держава виступає зовнішньою силою, яка реалізує економічну, політичну та юридичну владу, стає важливим дієвим суб’єктом національної економіки. Дослідження феномену державного регулювання підприємництва безсумнівно доводить, що воно є явищем багаторівневим та багатогранним. Знаходження оптимальної й ефективної взаємодії державного та підприємницького секторів є актуальної проблемою економічної дійсності.

Мета роботи – проаналізувати тенденції державного регулювання підпри- ємницької діяльності в закордонних країнах з розвиненою економічною системою.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються в законодавстві країни. Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.

Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку підприємництва, цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації, рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Сутність державного регулювання підприємницької діяльності, його форми та методи

Державне регулювання підприємницької діяльності – це комплекс форм, методів і засобів державного впливу на діяльність підприємств та організацій з метою створення нормальних умов їх функціонування і розвитку [1].

Основні методи державного регулювання підприємницької діяльності представленні в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні методи державного регулювання підприємницької діяльності

Методи	Сутнісна характеристика
Адміністративні	Способи і форми регулювання, які базуються на силі державної влади, містять заходи заборони, дозволу і примусу та втілюються в життя за допомогою указів і розпоряджень
Правові	Способи і форми регулювання підприемницької діяльності, які втілюються в практику за допомогою прийнятих відповідних законів
Економічні	Способи і форми регулювання, які ґрунтуються на використанні податків, грошово-кредитних важелів, цін, тарифів тощо

У розвинутих країнах світу адміністративні методи регулювання підприємницької діяльності застосовуються здебільшого у сфері охорони довкілля. Водночас їх роль значно зростає у складних критичних ситуаціях.

Прикладом правового методу регулювання є антимонопольне законодавство і антимонопольна діяльність держави [3].

Серед економічних методів розрізняють прямі (за допомогою бюджетної політики) та непрямі (за допомогою податкової, інвестиційної, амортизаційної та інших форм економічної політики). Якщо прямі методи дають швидкий ефект то непрямі – через відносно тривалий проміжок часу. Так, після прийняття нового податкового законодавства очікуваний ефект спостерігаеться, як правило, через 1,5—2 роки [7].

Важливими формами державного регулювання підприємницької діяльності є:

– податкова політика;

– амортизаційна політика;

– регулювання підприємництва у сфері банкової діяльності.

Якщо виходити з практики розвинутих країн світу, то основним інструментом-впливу держави на підприємницьку діяльність є податкова політика, зокрема використання інвестиційного податкового кредиту. Так, у США такий кредит означає зниження оподаткованого мінімуму на суму капіталовкладень на придбання машин і устаткування. Пільгові інвестиційні кредити надаються підприємствам Німеччини при освоєнні відсталих регіонів, спеціальні кредити – при створені високотехнологічних виробництв, субсидії – відповідно до структурної програми розвитку середніх міст та ін [9].

У Франції при створенні нових промислових зон підприємства, які спеціалізуються на виготовленні певних видів продукції, отримують податкові пільги терміном на 10 років. В Англії не вилучаються податки при здійсненні капіталовкладень в устаткування, на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, а при здійснені капіталовкладень у будівництво споруд податки знижуються майже на 80%.

Прогресивне оподаткування фірм існуе і в інших країнах, які не належать до розвинутих. Так, в Малазії при вкладанні капіталу у передові галузі податки протягом 5 років не сплачують зовсім; у наступні 5 років також не сплачують, якщо кількість працівників перевищує 500 осіб, а діяльність компанії за цей період сприяла підвищенню технологічного рівня виробництва [14].

Важливою формою державного регулювання підприємницької діяльності є амортизаційна політика. Так, у США ще в 1981 р. держава встановила такі терміни амортизації: для транспортних засоб1в – 3 роки; устаткування – 5 років; виробничих будівель і споруд — 15 років. За іншими критеріями, середні терміни амортизаційних списань для засобів праці становлять: 3 роки за терміну фактичної зношуваності 4 роки; 5 років – за терміну зношуваності від 4 до 10 років; 7 років — за терміну зношуваності 10 – 16 років; 10 років — за зношуваності 16—20 років; 15 років за зношуваності 20 – 25 років. Внаслідок цього здійснюється прискорене оновлення основних фондів. У багатьох країнах за умов прискореної амортизації держава надає за це податкові пільги підприємствам [12].

У колишньому СРСР, у тому числі в Україні, середні терміни амортизації у 80-х роках становили 12 – 14 років. З 1 січня 1991 р. усі підприємства, крім аграрно-промислового комплексу, повинні були вносити у позабюджетний фонд стабілізації економіки 20% амортизаційних відрахувань, а в 1993—1994 рр. — 25%. З вересня 1995 р. така практика припинилась, але з метою створення вседержавного фонду введено 25%-ний податок з амортизаційних відрахувань.

З травня 1997 р. впроваджено нові норми амортизаційних відрахувань для автомобільного транспорту, електромеханічних приладів, інструиснтів та інформаційних систем – 25%, для будівель, споруд і передавальних пристроїв – 5%, для всіх інших основних фондів — 15%. Крім того, для останньої групи встановлено такі норми прискореної амортизації: за перший рік – 15%; за другий – 30%; за третій – 20%; за четвертий —15%; за п’ятий — 10%, за шостий —5%; за сьомий – 5% [10].

Регулювання підприємництва у сфері банківської діяльності здійснюється передусім з боку Центрального банку. Найбільш подібною до банківської системи України є банківська система Німеччини. Вона є дворівневою. Центральна ланка такої системи – Німецький федеральний банк. У своїй діяльності (виконанні цілої низки функцій) він зобов’язаний підтримувати економічну політику федерального уряду, зокрема забезпечувати високий рівень зайнятості, постійні темпи економічного зростання та ін.

12 3 4