ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема 2. Язичницькі традиції світу: основні характеристики.

Тема 1. Архаїчні вірування.

Терміни і поняття (глосарій): магія,фетишизм, тотемізм, табу, анімізм, аніматизм, землеробський культ, культ предків, шаманізм, міф.

Магія (від грецького «чаклунство», «чарівництво») або чари — сукупність прийомів і обрядів, що здійснюються з метою вплинути надприродним шляхом на явища природи, тварин або людину.

Фетиши́зм (фр. fetichisme) — одна із ранніх форм релігійних вірувань; поклоніння предметам неживої природи — фетишам, які нібито наділені чудодійною силою. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів, (наприклад, хрестиків у християн), віра в чудодійність ікон, ідолів тощо.

Тотемізм (алгонкін., букв. — його рід) — уявлення або віра в існування «чуттєво-надчуттєвих» кровних (родинних) зв´язків між певною групою людей (родом, племенем) і певним видом тварин, рослин чи явищем природи.

Табу́ (від полінезійського слова tapu або tabu, що означало — заборона) — негативні приписи (категоричні заборони) на різні дії людей, порушення яких повинно спричинити відповідні санкції. Виникли і сформувалися на соціальній, магічній і релігійній основі в період первісного суспільства, у якому вони регламентували і регулювали життя індивідів і груп (родини, роду, племені та ін.).

Анімізм (від латинського аніма — душа) — це віра в існування душі і духів, віра в те, що вся природа одухотворена. Відповідно до теорії творця цього терміна, анімізм є первісною стадією всіх релігій на земній кулі.

Аніматизм (від лат. animatus — одухотворений) — віра в існування розлитої у світі безособової сили, що впливає на життя людей, одна з архаїчних форм релігії, що є характерною рисою вірувань первісних людей.

Землеробські культи - це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на врожай.

Культ пре́дків — одна з ранніх форм релігії, що полягає у поклонінні душам померлих пращурів, яким приписується здатність впливати на життя нащадків.

Шамані́зм — релігійне явище, властиве народам Сібіру, Центральної Азії, Північної Америки, Індонезії та Океанії[1]. Зазвичай шаманізм співіснує з іншими формами магії та релігії. Вирізняється вірою в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу, зв’язок з духами, та використанням екстатичних технік.

Міф (від грец. Μύθος — казка, переказ, оповідання) — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства. Міфи характерні для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського і дорелігійного мислення. Окремі міфи складаються у міфологію того чи іншого народу, яка лежить в основі характерного для нього світогляду.

Тема 2. Язичницькі традиції світу: основні характеристики.

Терміни і поняття (глосарій): пантеон богів, політеїзм, друїди, оракул,ідолопоклонство, ритуал, Аменхотеп ІV, Велес книга, Даждьбог, волхв.

Пантео́н (грец. πάνθειον) — храм усіх богів. Звичайно пантеони відзначаються класичною ясністю, цілісністю композиції та монументальністю форм.

Найвідоміший з них — пантеон у Римі, споруджений за правління Адріана в першій чверті II століття н. е. на місці храму того ж найменування, збудованого Агріппою в I ст. н. е. за правління Авґуста. Римський пантеон являє собою велике інженерне досягнення античності. Розташовується на площі Пьяцца-делла-Ротонда (Piazza della Rotonda). Це глуха, циліндрична будівля (ротонда), перекрита напівсферичною банею. Площу ротонди збільшують вісім велетенських ніш.

Політеїзм (від греч. πολύς , "Численний, багато" + греч. θεός , "Бог, божество" - "багатобожжя") - релігійний світогляд, сукупність вірувань, заснована на вірі в декількох богів, які мають власні уподобання, характер, вступають у відносини з іншими богами і мають специфічну сферу впливу.

Друїди— жрецький прошарок у кельтських племен Західної Європи, що існував в 2 столітті до н.е.— 1 століття н.е. (кінець залізного віку).

Ора́кул (лат. oraculum від oro — говорю, прохаю) — у стародавніх греків, римлян, єгиптян та інших народів — пророцтво як один із засобів спілкування людини з богами.

Ідолопоклонство, ідолопоклонство, ідолослужіння - поклоніння ідолам (звичайне для багатобожжя) як релігійний культ [1]. У авраамічних релігіях (іудаїзм, християнство, іслам) - поклоніння ідолу, як підміна поклонінню істинного Бога (грец. εἰδωλολατρεία). Ідолопоклонство, по-єврейському - עבודה זרה (авода зара) - «чужа служба», тобто поклоніння чужому, з точки зору іудеїв і християн, не існує

Ритуа́л (від лат. ritualis (обрядовий), від — лат. ritus — «релігійний обряд») — дія, що здійснюється внаслідок своєї символічної важливості та спроможності викликати емоції у присутніх, також нерідко вважається, що ритуал може впливати на природні та надприродні сили.

Аменхоте́п IV Ехнато́н (Аменофіс) (?-1358 до Р.Х.) — фараон-реформатор Єгипту з XVIII династії приблизно з 1377 до Р.Х., син Аменхотепа ІІІ та нубійської царівни Тіі (Теї), був одружений (за звичаєм фараонів) на своїй зведеній сестрі Нефертіті.

Аменхотеп IV провів релігійну реформу, проголосивши Атона єдиним державним богом, а себе — його пророком. Цим самим він перший у відомій історії замінив стародавній політеїзм на монотеїзм. Метою його реформи було зменшення влади жерців (особливо жерців Амона з Фів)

Велес, Волос — в слов'янській міфології — бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, та підземного світу. Можливо був опікуном худоби та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів.

У ХХ ст. стала відомою «Велесова книга» («Влес-Книга») в якій постав реальний образ Велеса, а не вигаданий церковниками.

«Влес з Влес-Книги» кардинально відрізняється за своїми функціями від «традиційного Велеса». Зокрема, «Влес з Влес-Книги» не має риси «бога худоби», а є «богом який навчив слов'ян-русів — обробляти землю, вирощувати злаки, „бути землетрудичами“». Взагалі ж, «Влес з Влес-Книги» за функціями є дуже близьким до «головного бога кельтського пантеону „Беленус, Лугус, Луг“» — зокрема, обидва ці боги є «богами сузір'я Молочний шлях (Чумацький шлях)»; є богами навчання (знань, ремесел) та книг. Тому стало зрозуміло, що вислів літописця "скотій бог" може вказувати, що він знав про подібність Влеса до бога друїдів, жерців народу скотів (шотландці).

Дажбог, або Даждьбог — сонячне божество у східних слов'ян. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу («наділитель», також «доля», «щастя», «майно»).

Волхви — слов'янське слово. У Євангелії вживається слово «ΜΑΓΟΣ», що звичайно означає чаклуни. За класичною версією, в античні часи так називали служителів релігійного культу зороастризму, який до Різдва Христового був поширений не тільки на Сході, але й у Римській імперії. За езотеричною традицією, вони прийшли з земель Іоанна Хрестителя. Їх увага до небесних світил наводить на думку, що вони були також астрологами.