 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| КВАНТОВІ ВЛАСТИВОСТІ СВІТЛА
Квантова оптика - це розділ оптики, що вивчає квантові властивості світла. Можна сказати, що квантова оптика - це квантова фізика світла. Кванти. Саме для світла, а точніше, для електромагнітного поля, була вперше запропонована ідея квантового опису. Цю ідею в 1900 р. висунув Макс Планк, припустивши, що випромінювання світла відбувається порціями - квантами. Таке припущення багатьомим здавалося парадоксальним, але воно стало рятувальним для цілого роздягнула оптики. Воно дозволило пояснити форму спектра випромінювання нагрітих тіл, що раніше пояснити не вдавалося. Попередні спроби розрахувати спектр випромінювання приводили до того, що в області малих довжин хвиль (більших енергій), тобто в ультрафіолетовій частині спектра, виникали необмежено більші значення, тобто розбіжності. Зрозуміло, в експерименті ніяких розбіжностей не спостерігалося, і ця невідповідність між теорією й експериментом одержало назву "ультрафіолетової катастрофи". Припущення про те, що випромінювання світла відбувається порціями, дозволило забрати розбіжності в теоретично розрахованих спектрах і тим самим позбавити фізикові від "ультрафіолетової катастрофи". Крім спектрів випромінювання, у фізику залишалося ще одне неясне місце, а саме, явище фотоефекта. Була незрозуміло, чому кінетична енергія електронів, які вибивають світлом з металу, зовсім не залежить від інтенсивності світла, як можна було б очікувати, але зате залежить від частоти світла. Більш того, світло з досить малою частотою взагалі не здатний викликати фотоефект. Оскільки мала частота світла відповідає червоної частини спектра, те це явище називають червоною границею фотоефекта. В 1905 р. Альберт Эйнштейн використав для пояснення фотоефекта гіпотезу квантів. Ідея Эйнштейна полягала в тім, що кожному електрона дістається одна-єдина порція енергії - один квант. І якщо енергія цього кванта мала, її просто не вистачає для виходу електрона з металу. На основі цієї ідеї Эйнштейн розвив теорію фотоефекта, що прекрасно підтвердилася експериментальними даними. Після успішного пояснення фотоефекта фізика прийшла до твердження, що світло й випромінюється, і поглинається порціями. Це спонукувало Эйнштейна зробити наступний крок і припустити, що світло завжди має дискретну структуру. Ця чудова ідея була лише гіпотезою: адже з того, що поглинання й випромінювання світла відбувається порціями, ще не треба, що світло й існує тільки у вигляді порцій. Але саме ця ідея виправдує назву "квантова оптика", і саме з розвитком квантової оптики з'явилися більше вагомі аргументи на користь квантової природи світла. СРС№21 ТИСК СВІТЛА Згідно тероії старовинних греків, світло - це щось подібне до щупальців, що і дає інформацію про оточуючий світ. У 1675 р. Ньютон висунув корпускулярну теорію природи світла, згідно якої світло складається з малих частинок різного вигляду, форми, розмірів, які випромінюються будь-якими тілами і називаються корпускулами. Але ця теорія не могла пояснити всі оптичні явища, тому в 1690 р. голандський фізик Гюйгенс запропонував хвильову теорію природи світла, згідно якої світло - це механічні поперечні хвилі, які повинні поширюватися в пружному середовищі названому світловим ефіром. Але ні одна, ні друга теорія не відповідала дійсності. Після створення Масквеллом електромагнітної теорії ( 60-70 - ті рр. ХІХ ст.) він зробив припущення, що світло - це електромагнітні хвилі. Так як швидкість світла і швидкість електромагнітних хвиль однакова і становить 3 ∙ 108 м/с, тому і була створена електормагнітна теорія природи світла. Але не всі електромагнітні хвилі створюють відчуття світла, а тільки ті, які знаходяться в діапазоні частот: 4 ∙ 1014 Гц -- 7,5 ∙ 1014 Гц. Цим частотам відповідає діапазон довжин: 0,76 мкм ÷ 0,4 мкм. С = ∙ с = 3 ∙ 108 м/с - швидкість світла у вакуумі; л - довжина хвилі; - частота коливань. При переході в інше середовище міняється довжина хвилі і швидкість, а частота лишається сталою. Кожному кольору відповідає і певна частота електромагнітних хвиль. Наприклад: червоний 4 ∙1014 Гц, а фіолетовий 7,5∙1014 Гц. Електромагнітна теорія також не могла пояснити всі оптичні явища (фотоефект, тиск світла). У 1990 р. німецький фізик Макс Планк висуває квантову теорію природи світла, яка доповнює і розширює електромагнітну теорію. За квантовою теорією світло випромінюється небезперервно, а квантами (фотонами) - певними неподільними порціями елетромагнітної енергії. А взагалі природа світла дуалістична - двоїста. Одні явища пояснюються хвильовою теорією, а інші - квантовою. Зв'язок між квантовою і хвильовою теорією виражається за формулою Планка: Е = h ∙ Е = Е - енергія кванта; - частота коливань - довжина хвилі; h - стала Планка. h = 6,62 х 10-34 Дж ∙ Фотон (квант) існує до тих пір, поки рухається, він не має маси спокою. При зустрічі з речовиною, він зникає, а енергія переходить до речовини. Всі тіла, молекули й атоми яких створюють видиме випромінювання називаються джерелами світла. Джерела світла по своїй природі є: - природні (сонце, блискавка); - штучні ( лампа розжарення). СРС№24 |
