ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Буддизм як світова релігія і її 4 головні істини

Виникнення буддизму

Вперше про буддизм дізналися в Стародавній Індії, приблизно в 6 столітті до н.е. У перекладі з санскриту він означає «вчення просвітленого», що дійсно відображає його організацію.

Одного разу в сім’ї раджі народився хлопчик, який, згідно з легендою, відразу встав на ноги і позначив себе істотою, яка перевершує всіх богів і людей. Це був Сіддхартха Гаутама, який згодом зазнав значної трансформації і став засновником однієї з наймасштабніших світових релігій, існуючих досі. Біографія цієї людини і є історією виникнення буддизму.

Батьки Гаутами одного разу запросили провидця, щоб він благословив новонародженого на щасливе життя. Асита (так звали відлюдника) побачив на тілі хлопчика 32 відмітини великої людини. Він сказав, що ця дитина стане або найбільшим царем, або святим. Коли його батько почув це, то вирішив огороджувати свого сина від різних релігійних течій і будь-яких знань про страждання людей. Однак, проживаючи в 3 палацах з багатим оздобленням, Сіддхартха в 29 років відчув, що розкіш – не мета життя. І пустився в мандри за межі замків, тримаючи це в секреті.

За стінами палаців він побачив 4 видовища, які змінили його життя: відлюдника, жебрака, труп і хворої людини. Так майбутній засновник буддизму дізнався про страждання. Після цього особистість Сіддхартхі зазнала безліч метаморфоз: він ударявся в різні релігійні течії, шукав шлях до самопізнання, навчався зосередження і аскезі, але це не призвело до очікуваних результатів, і ті, з ким він подорожував, покинули його. Після цього Сіддхартха зупинився в гаю під фікусом і вирішив не йти звідси, поки не знайде Істину. Через 49 днів він знайшов знання Істини, досягнувши стану нірвани, і дізнався причину людських страждань. З цих пір Гаутама став Буддою, що в перекладі з санскриту означає «просвітлений».

Буддизм: філософія

Ця релігія несе в собі ідею заборони завдавати зла, що робить її однією з найгуманніших. Вона вчить послідовників самообмеження і досягненню стану медитації, які в кінцевому підсумку призводять до нірвани і припинення страждань. Буддизм як світова релігія відрізняється від інших тим, що Будда не вважав основою цього вчення божественне начало. Він пропонував єдиний шлях – через споглядання власного духу. Його метою є уникнення страждання, що досягається за допомогою проходження 4 благородним істинам.

Буддизм як світова релігія і її 4 головні істини

 Істина про страждання. Тут відбувається твердження про те, що всі є страждання, всі ключові моменти існування індивіда супроводжуються цим почуттям: народження, хвороба і смерть. Релігія тісно переплетена з цим поняттям, практично пов’язуючи все буття з ним.

 Істина про причини страждання. Під цим розуміється те, що будь-яке бажання є причиною страждання. У філософському розумінні – це воля до життя: вона конечна, і це породжує страждання.

 Істина про припинення страждання. Стан нірвани є ознакою припинення страждання. Тут людина повинна випробувати згасання своїх потягів, прихильностей і досягти повної байдужості. Сам Будда ніколи не відповідав на питання, що це таке, подібно брахманским текстам, в яких стверджувалося, що про Абсолют можна говорити тільки в негативних термінах, оскільки його не можна оформити в слова і подумки осягнути.

 Істина про шляхи . Тут мова йде про вісімковому шляху, який призводить до нірвани. Буддист повинен подолати три етапи, які мають кілька ступенів: етап мудрості, моральності й зосередження.

Таким чином, буддизм як світова релігія значно відрізняється від інших і пропонує своїм послідовникам дотримуватися лише загальних напрямів без конкретних вказівок і законів. Це посприяло виникненню різних напрямків у буддизмі, що дозволяє кожному вибрати найближча шлях до своєї душі.

Філософська основа буддійського віровчення.( +-)

Буддизм як світова релігія виникла у Індії на поч. VI ст. і сформувався на базі критики індуїзму, який охоплював всі тогочасні релгійні системи індусів. Основні етапи становлення індуїзму:

1. Ранній етап – до 15 ст. н. е. – релігія Вед (з санск. – знання). Веди – це священні книги індусів, які містять відомості про богів, які за суттю є обожнені сили природи. Їх є велика к-сть – більше 3000 тисяч (напр. Агні – бог вогню, Індра – бог дощів, Варуна – бог морів і т. д.).

2. Індійський етап – втручання арійських племен-завойовників, які синтезували свою та індійську релігії. Окрім Вед з’являються інші священнні тексти Брахмани (світовий дух) – це своєрідні філософські трактати, які пояснюють, тлумачать св. Ведичні тексти. Формується нова доктрина – брахманізм, де головну роль відіграють 3 найбільші божества: Брахма – створив світ, Вішну – керує світом, Шива – руйнує світ.

3. Етап виникнення каст (через нім. Kaste або фр. саste від порт. саstа — «походження», буквально «чиста порода»). Загроза асиміляції арійців із місцевим населенням спонукає завойовників до певних обмежень (соціальних утисків) для корінного населення. Формується вчення про касти або соціальних груп:

а) каста жерців або брамінів є правлячою у суспільстві;

б) каста воїнів (кшатріїв) у яких одне заняття – ведення війни;

в) каста ремісників, землеробів, купців (вайш’ї);

г) каста власне місцевих жителів шудрів – слуг, рабів, функція яких служити іншим кастам.

Закон суворо забороняв перехід з нижчої касти у вищу і навпаки. Проте, сучасний індуїзм відмовився від каст з метою залучення у свої ряди якомога більше прихильників і перетворився на інтернаціональне вчення. Всі люди, згідно індуїзму, підпадають під карму – закон воздаяння або сума діянь людини у минулому (до народження), який визначає майбутню участь людини на землі. Т. ч. індуїзм намагається пояснити соціальну нерівність, мовляв, якщо ти народився бідним жебраком, то це означає, що твоя доля визначена була вже наперед. По суті, це освячення існуючого порядку речей, щоб бідний не думав як стати багатим, а був покірним слугою, а багаті не боятимуться, що може з’явитись конкурент. Цю соціальну нерівність примирила теорія реінкарнації (з лат. – re – знову; in – в; carno –тіло) – теорія переселення душ. Таких перероджень-переселень може бути велика кількість (напр. Будда мав переродитись 550 разів).

Кінцевою метою індуїзму є досягнення стану звільнення від перероджень. Поруч із даними вченнями виникає буддизм як соціальна критика брахманізму, котрий звільняв від духовного рабства карми, стверджуючи, що земних страждань може позбутись будь-хто, незалежно від соціального положення (касти).

Морально-етична парадигма буддизму.

Основні напрямки і течії буддизму.

Буддизм прийнято поділяти на ряд течій, зокрема хінаяну ("мала колісниця"), махаяну ("велика колісниця"), ваджраяну ("алмазна колісниця"). Ці течії не є трьома етапами в розвитку буддизму. Швидше за все вони мали спільні витоки в первісному буддизмі безпосередньо, але потім розвивалися відносно самостійно. Письмово зафіксовані канони хінаяни і перші сутри махаяни з'являються майже одночасно (І ст. до н.е.), а перші відомі тексти ваджраяни у III ст. н.е. Ці течії, розробляючи різні аспекти первісного буддизму, не відрізняються між собою в загальних принципах.

Хінаяна (санскр. — "мала колісниця", або "вузький шлях" спасіння), як напрямок буддизму, оформився внаслідок розколу останнього в І ст.н.е. Визначальний акцент у вченні хінаяни робиться на особистому спасінні, на власних зусиллях віруючих для звільнення від уз сансари. Послідовники хінаяни відмовляються від всього мирського, вважають, що досягнути святості та нірвани можна лише через чернецтво, шляхом багатьох перероджень. Хінаяна як самостійна течія була поширена в основному в Східній Індії. 3 часом в ній з'явилися чужі для раннього буддизму релігійні явища - пишний культ, масове паломництво до "святих місць" тощо. Хінаяністи в традиціях раннього буддизму шанують Будду не як божество, а як людину - великого вчителя, що досягнув моральної самодосконалості шляхом праведного життя і споглядання. Послідовники хінаяни мешкають у Шрі-Ланці, Південно-Східній Азії.

Махаяна (від санскр., досл. "велика колісниця") — течія в буддизмі, яка дістала поширення в Тибеті, Монголії і країнах Далекого Сходу. Всі основні концепції махаяни вже існували в ранньому буддизмі. Від хінаяни махаяна відрізняється більшою релігійністю. Якщо метою хінаяни є досягнення особистого спасіння, то метою махаяни є досягнення стану ботхисатви, відмова від особистого спасіння заради допомоги всім живим істотам, щоб привести їх до визволення. В махаяні по-новому розглядається концепція Будди. Реальний Шак'ямуні — це тільки втілення вічного світового принципу, знаряддя цього принципу. Кожна жива істота має природу Будди. Відтак кількість будд - безмежна, але існує їх внутрішня єдність - Трікая. В махаяні створено свій пантеон ботхисатв.

Одним із організаційно незалежних різновидів махаяністського напряму буддизму, що склався в Тибеті в УИ-ХІУ ст. внаслідок проникнення сюди махаяни і тантризму, поєднання їх з релігією тибетців бон-по (форма шаманізму) є ламаїзм. Його засновником був тибетський лама Цзон-каба (кін. ХІУ-поч.ХУ ст.). В ХУІ ст. ламаїзм поширюється серед монголів, а в ХУИ ст. проникає на територію Росії, де знаходить послідовників серед бурятів, тувинців і калмиків. Зберігаючи основні буддистські положення, ламаїзм водночас має специфічні особливості, насамперед в ускладненій обрядовості, в масовому поширенні інституту лам, в підвищеному пошануванні їх, в беззастережній покірності, яка вважається головною чеснотою. Старший син в кожній родині послідовників ламаїзму, як правило, посвячується в лами. Звідси і величезна кількість ламаїстських (тибето-буддистських) монастирів. Особливе місце у ламаїзмі відводиться прийдешньому Будді — Майдарі, який покарає грішників й нагородить за релігійні заслуги гідних, встановить справедливе життя. Розроблено вчення про "10 чорних гріхів" і "10 білих чеснот" як основу моралі. Моляться в ламаїзмі, обертаючи наповнені молитовними текстами і святою літературою барабани, що замінює багаторазове виголошення молитов і заклинань. Сьогодні в тибетському буддизмі існує декілька шкіл, єдиних у своїй основі, але різних у способах повчань. Найвідоміші з них: н'їнма, каг'ю, сак'я, гелуг. Нинішній глава ламаїзму — вищий духовний авторитет всього світового буддизму Далай-Лама ХІУ після вигнання із своєї історичної батьківщини Тибету проживає в Індії.

У чому своєрідність буддизму як релігії?
Найдавнішою з трьох світових релігій є буддизм, який виник в Індії у 6 cт. до н.е. Її послідовники нараховують близько 700 млн. віруючих, які проживають у країнах Південної. Південно-східної та Східної Азії (Індія, Непал, Бутан, В'єтнам, Японія). Будучи релігійно-філософським вченням, буддизм створив унікальну та різноманітну літературу та релігійні інститути. В залежності від точки зору буддизм можна розглядати як релігію, філософію, ідеологію, культуру, образ життя. Спочатку він був реформаторською течією в індуїзмі. Незадоволені цією релігією, яка визнавала другорядними та неповноправними всіх не брахманів, прагнули створити свою альтернативну релігію, яка б протистояла брахманізму. Першими прихильниками буддизму стали царі, сучасники Будди. Потім послідовники Будди утворювали мікрогромади. Відмовляючись від власності, вони голили голову і вдягалися у грубий одяг жовтого кольору. Весь свій час вони проводили у мандрах, бесідах, самопізнанні та медитаціях. На місці поховань відомих буддистів будували куполоподібні будівлі, склепи - ступи. Біля стін будувалися різні споруди, так виникали монастирі.
За легендою, після перероджень Будда (санскр. «просвітлений вищими знаннями») з'явився на Землю, щоб виконати рятівну місію і показати людству шлях до спасіння. Для останнього переродження він обрав ім'я царевича Сіддхартхи («той, що виконує своє призначення») Гаутами з племені шакіїв. Після народження його оточили піклуванням і розкошами, не дозволяючи зустрічатися з похмурими сторонами життя. Чотири зустрічі в його житті стали вирішальними і примусили подивитися на світ іншими очима: зустріч з хворою людиною, літньою людиною, померлою людиною та аскетом. Шлях до порятунку відкрився йому під деревом Бодні, де йому відкрилася істина і він став Буддою.
Суть відкриття, зробленого Буддою викладена у першій проповіді, у вченні про чотири благородні або святі істини:
1. Життя є страждання;
2. Причиною страждань є бажання;
3. Для звільнення від страждань треба позбавитися від бажань;
4. Шлях позбавлення від бажань - дотримання вчення Будди.
Четверта благородна істина полягає у вказуванні благородного серединного восьмирічного шляху, що складається з восьми сходинок.
Монастир був і залишається основною формою організації буддистів. Монастирі також стали центрами буддизму, від яких йшло його поширення. На час утворення імперії Маур'їв (4 ст. до н.е.) буддизм уже мав чимало прихильників в Індії. Ідеї рівності людей, терпимість, культ етики - все це сприяло успіху нового вчення і підтримки його правителями. У 250 р. до н.е. буддизм став державною релігією в Індії. Проте в буддизмі існували й протиріччя між його прибічниками, які загострилися після проведення буддійських соборів і досягли критичного стану на 4 соборі. На цьому соборі остаточно відбувся розкол між послідовниками різних напрямів, зокрема між напрямом махаяни і хінаяни.
Суть віровчення буддизму - це становлення людини на шлях пошуку внутрішньої свободи, повного звільнення від усього того, що має в собі людське життя. Звільнення від пут життя і смерті досягається завдяки нірвані (санскр. «затухання», «зникнення»). Це є метою для кожного буддиста. На шляху до просвітлення людям допомагають Будда і бодхісатви. Бодхісатва - істота, яка намагається вийти з коло сансари і досягнути стану Будди. Культова система буддизму зводилася спочатку до медитацій та гігієнічних ритуалів.
Буддистське святе письмо - Трипітака складається з 3-х частин: Віная-пітака (правила); Сутта-пітака (бесіди Будди з учнями); Абідарма-пітака (тлумачення догматів буддизму).
Хінаяна («мала колісниця») сповідує вузький шлях спасіння. Відповідно до цього вчення, нірвани може досягти лише вузьке коло осіб - ченці. Хінаяна рішуче відмовляється від усього мирського, а Будда виступає як великий вчитель, який показує людям шлях до спасіння. Ідеалом для хінаяни є «архат» - істота, яка досягла звільнення (нірвани) від ланцюга перетворень (сансари). Поширення буддизму форми хінаяни (тхеравади) розпочалося з царя Ашоки. У часи його правління було відряджено чимало місіонерів до Таїланду, Цейлону, Камбоджи. Історично хінаяна поділяється на ряд шкіл. Тхеравада - рання школа, яка утворилася після смерті Будди. Її представники вважають Будду земною істотою, яка досягла перетворення завдяки своїм виключним можливостям через 550 перероджень.
Махаяна («велика колісниця»)виникла у 4 ст. до н.е., а на початку 1 ст. н.е. перетворилася у самостійний напрям. Засновником махаони є буддистський філософ проповідник Нагараджуна. Махаяна вказує широкий шлях спасіння. Досягти нірвани може не тільки ченець, але й мирянин. Послідовник махаони повинен дбати не про своє спасіння, а про спасіння інших. У цьому вченні Будда вже не людина, а Бог. Замість одного Будди з'являється декілька Будд (Гаутама, Шак'ямуні, Амітаба, Майтрейя). Великою пошаною користуються бодхісатви - особи, які заслужили перехід до нірвани, але вирішили залишитись на землі заради спасіння інших людей. У махаяні є судження про рай і пекло, які відсутні в ранньому буддизмі. Культова система більш складна; характерне поклоніння багатьом буддам і бодхісатвам. Буддизм у цій формі розповсюдився у Непалі (3 ст. до н.е.), Китаї на зламі 1 ст. до н.е. і 1 ст. н.е. У 6 ст. буддизм став у Китаї пануючою релігією. Але тут він набув своєрідної форми - чань-буддизм. Вчення цієї секти закликає її послідовників відмовлятися від зовнішнього світу, концентрувати свої думки і почуття, зосереджуватися у глибини таємничого та існуючого. Метою чань-буддизму є досягнення трансу у процесі медитації. Вважалося, що саме у стані трансу людина може дійти до прихованих глибин і знайти прозріння, істину як і Будда. Чань-буддизм мав великий вплив на літературу і мистецтво пізнього середньовіччя Китаю.
Тільки за допомогою медитації можна досягти істини, яка є сутністю Будди. Основною метою є досягнення єдності людини з божеством. Просвітлення згідно з ученням відбувається миттєво.
Ламаїзм - регіональна форма північного буддизму.. У 5 ст. з'являється особливий напрям у махаяні - ваджраяна («алмазна колісниця») або тантричний буддизм. Ваджраяна отримала в Центральній Азії на Тибеті назву ламаїзму. Формування ламаїзму відноситься до 7 ст. - час проникнення буддизму до Тибету. В цьому напрямі представлені основні концепції буддизму (сансара, нірвана, життя як форма страждання, практика медитації). Але у виборі правильного шляху може допомогти тільки наставник (учитель), який за допомогою тренувань за певною програмою має допомогти досягти просвітлення. Саме в ламаїзмі існує інститут «живих богів» - концепція переродження і втілення богів в тіла реальних земних людей. Титул духовного і політичного володаря Тибету - далай-лама («учитель, чиї знання безкінечні») - земне втілення бодхисатви Авалокітешвари, який ототожнюється із стражданням. Після його смерті починається пошук нового далай-лами.
Всіх буддистів об'єднує ідея спасіння, але шляхів їхнього досягнення може бути декілька.
На сучасному етапі розвитку буддизму найбільш класичну та історично збережену ієрархічну та адміністративно-територіальну структуру має таїландська сангха. Буддизм сповідують: 95% населення Таїланду; 93% населення Камбоджи; 90% населення Лаосу; 85% населення М'янми,
75% населення Бутану; 70% населення Шрі-Ланки; 27% - Сінгапур; 19% - Південна Корея. Переважна частина населення Монголії сповідує ламаїстську форму буддизму. Парадокс Японії: 75% населення вважають себе буддистами і синтоїстами.
Останніми роками в Україні з'явилися окремі громади буддистів, в тому числі монастир у Черкасах.

. На що спрямоване зміст «чотирьох благородних істин» буддизму?
Незважаючи на багату і дуже об'ємне спадщина буддизму, все вчення Будди сконцентровано в так званих "чотирьох благородних істинах" (чатварі арьясатьяні). Власне кажучи, всі релігії мають однакові спонукальні причини до любові та співчуття. Хоча існують найчастіше досить великі відмінності в області філософії, основна мета удосконалення є більшою чи меншою мірою тією ж самою. У кожного віросповідання свої особливі методи. Хоча наші культури природно різняться, наші системи зближуються, тому що світ стає все тісніше завдяки поліпшенню комунікації, яка надає нам хороші можливості вчитися один у одного. Корінь буддійської доктрини в чотирьох благородних істинах: справжні страждання, їх причини, припинення останніх і шляху до цього.
Чотири істини складаються з двох груп слідства і причини: страждання і їх причини, припинення страждань та шляхи його здійснення. Страждання подібно хвороби. Зовнішні та внутрішні умови, що приносять хворобливість - суть причини страждання. Стан одужання від хвороби є припинення страждання і його причин. Ліки, излечивающие нездужання, є правильними шляхами. Підстави, для того щоб розглядати слідства (страждання і його припинення) раніше, ніж причини (джерела страждання і шляхи), полягають у наступному: перш за все ми повинні встановити хвороба, справжні муки, котрі - суть першої благородної істини. Потім вже буде недостатньо лише визнавати хвороба. Бо, для того щоб дізнатися, які ліки приймати, необхідно зрозуміти хвороби. Значить, другий із чотирьох істин є причини або джерела страждання. Недостатнім також буде встановлення причин хвороби, вам потрібно визначити, можливо, чи лікування нездужання. Це знання і є якраз третій рівень, тобто що існує правильне припинення страждання і його причин. Тепер, коли небажане страждання упізнано, його причини встановлені, потім стало зрозуміло, що хвороба може бути вилікувана, ви приймаєте ліки, які є засобами усунення нездужання. Необхідно бути впевненим у шляхах, які приведуть до стану звільнення від страждань. Найбільш важливою вважається відразу встановити страждання. Загалом страждання буває трьох видів: страждання від болю, страждання від зміни і складне, що поширюється всюди страждання. Страждання від болю - це те, що ми зазвичай приймаємо за тілесне або розумова мука, наприклад, головний біль. Бажання звільнитися від такого типу страждання властиво не тільки людям, а й тваринам. Існують способи уникати деяких форм такого страждання, наприклад, прийом лікарських препаратів, одягання в теплий одяг, усунення джерела захворювання. Другий рівень - страждання від зміни - це те, що ми поверхнево сприймаємо як задоволення, але варто придивитися, щоб зрозуміти справжню суть страждання. Візьміть для прикладу те, що зазвичай вважається приємним - покупку нового автомобіля. Коли ви придбали його, ви надзвичайно щасливі, захоплені і задоволені, але в міру користування ним виникають проблеми. Якби причини насолоди були внутрішніми, тоді, чим більше ви користувалися б причиною задоволення, тим відповідно більше мало б збільшуватися ваше насолоду, але цього не відбувається. Звикаючи все більше і більше, ви починаєте відчувати незадоволення. Отже, у стражданні від зміни теж проявляється сутність страждання. Третій рівень страждання служить підставою для перших двох. Він відображає наші власні ментальні й фізичні забруднені сукупності. Його називають складним, що поширюється всюди стражданням, оскільки він наповнює собою і додається до всіх типів переродження істот, входить до складу базису нинішнього страждання, а також викликає майбутнє страждання. Немає ніякого способу вибратися з цього типу страждання, окрім як припинити низку перероджень. Ці три типи страждання встановлюються на самому початку. Таким чином, ні, не тільки почуттів, які б ототожнювалися зі стражданням, але також немає, ні зовнішніх, ні внутрішніх феноменів, в залежності від яких виникали б такі почуття. Поєднання умів і ментальних факторів називається стражданням.
Які ж причини страждання? У залежності від чого воно виникає? Серед них кармічні джерела і турбують емоції - ось друга з чотирьох благородних істин про справжню причину страждання. Карма, або дія, складається з тілесних, словесних і розумових діянь. З точки зору справжньої дійсності, чи сутності, діяння бувають трьох видів: добродійні, недоброчесних і байдужі. Добродійні діяння - це ті, які викликають приємні чи добрі наслідки. Недоброчесних діяння - це ті, які викликають болісні чи погані наслідки. Трьома головними непокоять пристрастями є затьмарення, бажання і ненависть. Вони вихлюпуються і багатьма іншими типами тривожних емоцій, таких як заздрість і неприязнь. Для того щоб призупинити кармічні дії, потрібно припинити ці турбують пристрасті, що виступають як причини. Якщо зіставити карму і буйні емоції, то головною причиною страждання з'являться останні.
Коли ми задаємося питанням про те, чи можливо усунути неспокійні пристрасті, то ми вже торкаємося третього благородної істини, справжнього припинення. Якби тривожні емоції розташовувалися в самій природі розуму, то їх не можна було б видалити. Наприклад, якщо б ненависть перебувала в природі розуму, то тоді ми довго відчували б потреба в ненависті, але такого явно не відбувається. Те ж саме вірно і щодо прихильності. Отже, природа розуму, чи свідомість, не була занечищена забрудненнями. Забруднення піддаються видаленню, годяться бути усунутими з підстави, розуму. Зрозуміло, що хороші відносини протилежні поганим. Наприклад, любов і злість не можуть виникати одночасно в одній і тієї ж особи. Поки ви відчуваєте злість до якогось об'єкту, ви не зможете в той же момент відчути любов. І навпаки, поки ви переживаєте любов, ви не можете відчувати злість. Це вказує, що дані типи свідомості є взаємовиключними, протилежними. Природно, коли ви станете більш схилятися до одного типу відносин, інший - буде слабшати. Ось чому, практикуючи і примножуючи співчуття і любов - добру сторону розуму, - будеш автоматично викорінювати іншу її сторону.
Такі рівні шляху - четвертої благородної істини, необхідної для здійснення третього благородної істини - істини припинення, яка в свою чергу усуває перші дві благородні істини, а саме: страждання і їх причини. Чотири істини - суть основної структури буддійської доктрини і практики.