 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| III Практична робота. Задачі.
Модуль 2 Теоретичні основи ринкової економіки ЗМ 5 Теорія грошей
Мета:розглянути еволюцію форм вартості та суть грошей, функції грошей, формулу рівноваги товарної та грошової мас І.Фішера, інфляцію, сутність закону грошового обігу.
I Опорні питання заняття: 1 Еволюція форм вартості і суть грошей 2 Функції грошей 3 Інфляція: причини та наслідки 4 Грошова маса. Закон грошового обігу II Запитання для самоперевірки III Практична робота
Ключові поняття: форма вартості, гроші, інфляція, грошова маса, грошові агрегати, грошовий обіг Література: Ø Довбенко М.В. Сучасна економічна теорія: Навч.посібник.- К.: Вид.центр «Академія», 2005.-438 с. Ø Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича.- К.: Знання, 2006.- 631 с. Ø Економічна теорія: Підручник / За ед... З.Ватаманюка та с. Панчишина.- К.:Альтернатива.- 2001-606 с. Ø Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. С.В.Мочерного.- Тернопіль, 1993.- 688 с. Ø Мочерний С.В., Устенко О.А. - Основи економічної теорії.- Навчальний посібник.-.- К.: Академія.- 2006.-502 с. Ø Основи економічної теорії: Підручник / За ред.. акад.. НАН України А.А.Чухна.- К.: Вища школа, 2001.- 428 с. Ø Політична економія: Навчальний посібник / За ред.. Г.Д.Тараченка.-Донецьк: Дон.НТУ, 2002.-364 с.
I Опорні питання заняття: 1 Еволюція форм вартості і суть грошей Засобом вираження вартості всіх інших товарів в умовах розвинутого виробництва є гроші, або грошова форма вартості. Попередніми, менш розвинутими, були проста, розгорнута і загальна форми вартості. Проста форма вартості. Обмін продуктами виник ще у первісному суспільстві й мав епізодичний характер. Наприклад, одна община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в іншої общини. Ця форма вартості була не лише найпростішою, що відображала відносини між двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки обмін цей не мав регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися. Розгорнута форма вартості. З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту. Першим великим поділом праці було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м'ясо, вовна та ін.) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства. Внаслідок регулярного обміну мінові пропорції набували стійкішого характеру, наближалися до витрат праці. Але оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розпадом первісного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкури тварини міг придбати зерно лише в тому разі, якщо ця шкура була потрібна власнику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого вираження. Для цього необхідний був товар, який мав би споживчу вартість для всіх членів суспільства. Загальна форма вартості. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виділення такого товару, на який обмінювалися всі інші товари, а отже загального еквівалента. На різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували неоднакові товари. Це були переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці народів. Так, у давніх греків загальним еквівалентом була худоба, у скандинавських народів — хутро і шкури, в Монголії, у Судані й Абіссінії — сіль. На Русі тривалий час загальним еквівалентом було хутро родини куниць (хутро куниці називали куною, хутро соболя — ногатою). Гроші— специфічний товар, який відіграє роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в ньому виражається вартість всіх інших товарів і встановлюються виробничі відносини між суб'єктами господарювання. З часом роль загального еквівалента закріпилася за золотом. Воно виконувало функцію грошей ще за півтора тисячоліття до нашої ери. До цього золото було звичайним товаром разом з іншими товарами. Паралельно із золотом загальним еквівалентом було й срібло. Так тривало кілька тисячоліть, і лише у другій половині XIX ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом. Це означало встановлення золотого стандарту. Спершу грошові одиниці та їх назви, як правило, були пов'язані з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла. Історично кредитні гроші з'являються на ґрунті металевого обігу і є спершу знаком золота і знаком кредиту. Вони служать додатковим елементом у платіжно-розрахунковому механізмі, основу якого становлять повноцінні гроші. Однак уже наприкінці XVII ст. починається емісія нерозмінних на золото банкнот, стабільність яких забезпечується кредитом. Тому банкнота поступово втрачає властивість бути знаком золота, яке з часом переставало відігравати роль загального еквівалента, і в другій половині XX ст. стає виключно знаком кредиту. Розвиток кредитних відносин створює можливість виплачувати позички через взаємні зарахування боргових зобов'язань без залучення готівки. Еволюція грошей у XX ст. У другій половині XX ст. як міжнародний платіжний і купівельний засіб використовували переважно національні гроші, або валюти окремих країн, що пов'язано з еволюцією самих грошей і грошових систем. Система золотого стандарту функціонувала до 30-х років XX ст. її найважливішими рисами були: 1) фіксація золотого вмісту національних валют і їх безпосередня конвертованість у золото; 2) функціонування золота як світових грошей; 3) наявність фіксованих валютних курсів. Після Першої світової війни починається криза золотого стандарту. Із значним розширенням обсягів внутрішнього ринку, зростанням масштабів товарного виробництва золота було вже недостатньо для виконання функції засобу обігу. Водночас у передкризові 20-ті роки XX ст. до золотих резервів капіталістичних країн надходило у середньому на 25% менше золота, ніж до війни. Тому зростаючу потребу в золоті для обслуговування внутрішнього ринку і міжнародного обігу не могли задовольнити наявні золоті запаси. Крім того, обіг повноцінних золотих монет спричинив значне зростання витрат обігу. Панування золотого стандарту також виключало можливість проведення окремою країною своєї валютно-грошової політики, оскільки збільшення обсягів емісії, а отже й інфляційне знецінення національних грошей, призводили до відпливу золота за кордон і зменшення золотих запасів країни. Усвідомлюючи це, розвинуті країни Заходу на міжнародній Генуезькій конференції 1922 р. уклали угоду про те, що поряд із золотом функцію міжнародних платіжних засобів виконуватимуть і деякі валюти провідних країн, що отримало назву золотодевізного стандарту. Але й після цієї угоди грошові системи багатьох країн Заходу ґрунтувалися на золотому стандарті, тобто розмінювали паперові гроші на золото. Тому остаточного краху ця система зазнала під час економічної кризи 1929—1933 pp. Спершу Англія (1931), потім США (1933), згодом Франція (1936) ліквідували форми золотого обігу, а до початку Другої світової війни майже всі країни припинили розмін паперових грошей на золото. Коли функціонував золотий стандарт, реалізація товарів здійснювалася за цінами, що в середньому відповідали вартості цих товарів, а золото, маючи власну вартість, було при цьому фактором капіталістичного ціноутворення. Вільний обмін банкнот на золото унеможливлював відхилення вартості товарів від купівельної спроможності золота. Тому в цей період розвитку капіталістичного способу виробництва не було інфляції. Вона мала місце лише під час війн (коли держава вдавалася до надмірної емісії паперових грошей і припиняла їх обмін на золото), але після їх закінчення рівень цін знижувався. Тому ціни наприкінці XIX ст. були на такому самому рівні, як і на початку століття. Отже, система золотого стандарту відповідала тому етапу еволюції ринкової системи, на якому ядром господарського механізму було ринкове саморегулювання. Але оскільки без активного втручання держави у процес відтворення така система більше не могла існувати (це підтвердила криза 1929—1933 pp.), то необхідно було паралельно здійснювати радикальну реформу грошової системи, яка б дала можливість державі проводити власну валютно-грошову політику. Еволюцію грошових систем розвинутих країн Заходу і валютно-грошової політики окремих держав зумовлювали зміни в сутності самих грошей, а вони, у свою чергу, детермінуються розвитком усієї економічної системи (одним з елементів якої є грошова система), відповідного їм господарського механізму. У розвинутих країнах Заходу з розвитком кредитних відносин купівля обладнання, сировини одним капіталістом у іншого здійснюється переважно за допомогою кредиту. Навіть реалізація значної частини товарів для споживання відбувається через споживчий кредит. Так, за рахунок короткострокових кредитів американці покривають нині до 70% своїх витрат. Отже, кредитні гроші (вексель як знаряддя комерційного кредиту і чек як знаряддя банківського кредиту) дедалі більше виконують функцію обігу завдяки своїй функції засобу платежу і роблять цей обіг значною мірою незалежним від золота. Роль загального еквівалента дедалі більше закріплюється за кредитнимии грошима, які беруть на себе більшість функцій товарах грошей. Тому в структурі сучасної грошової маси розвинутих країн Заходу немає золотих і срібних монет, а в структурі кредитних грошей майже 3/4 припадає на чеки і 1/4 — на банкноти. У деяких країнах Заходу наявній обіг становить лише 10—15% загального грошово-безготівкового обігу. Сучасна банкнота — своєрідний «гібрид» кредитних і паперових грошей. Щоб виконати роль Загального еквівалента, кредитні гроші набувають об'єктивної сучасної значущості за допомогою примусового Курсу держави, забезпечуються державним кредитом. Кредитний характер грошей також спирається на довіру до органу, що випускає гроші (термін «кредит» у перекладі з латинської означає «довір'я»). Водночас навіть у розвинутих країнах Заходу процес повного витіснення золота як грошей (або повної демонетизації золота) не закінчився. Тому ще існує певний зв'язок кредитно-паперових грошей із золотом. Про це, зокрема, свідчить той факт, що центральні банки цих країн зберігають своє золото, має місце його тезаврація (накопичення золота приватними особами). Отже, в процесі розвитку продуктивних сил, суспільного характеру виробництва посилюється насамперед кредитний характер відтворення, зростає потреба у відстроченні платежів при купівлі-продажу, а водночас і потреба в кредитних грошах. Хоча класичні паперові гроші переважно зникли з обігу в розвинутих країнах Заходу, але потреба в них зберігається, оскільки державний бюджет, як і в минулому, має дефіцит, нерідко величезний. У зв'язку з цим кредитні гроші, крім власних функцій, виконують ще й функції паперових грошей. Тому сучасні гроші мають кредитно-паперову основу. Виходячи зі сказаного, можна стверджувати, що при перетворенні кредитно-паперових грошей на загальний еквівалент їхня вартість визначається: 1) вартістю витрат на їх виробництво і забезпечення їх функціонування (для України певні риси такої грошової одиниці, зокрема її паперового елемента, має гривня); 2) за допомогою примусового курсу держави, який базується на її економічних функціях; 3) мірою вартості. Це зумовлено тим, що частково зберігається опосередкований зв'язок кредитно-паперових грошей із золотом та вільно конвертованими валютами; 4) кредитні гроші є формою кредитних відносин та економічною формою руху позичкового капіталу; 5) кількістю та якістю товарної маси. Звідси випливають деякі висновки щодо стабільності національної валюти: 1) при виготовленні такої валюти, а також векселів, чеків, інших цінних паперів необхідна надійна система їх захисту. За відсутності або слабкої системи такого захисту збільшується кількість фальшивих грошей, що призводить до посилення інфляції, підриву їх курсу. Водночас слід ліквідувати «чорні» валютні ринки. Згідно з оцінкою експертів МВФ на руках українського населення і комерційних структур наприкінці 1993 р. було майже 10 млрд. дол., у 1999 p. — понад 15 млрд.. Іноземна валюта не повинна бути засобом обігу і засобом платежу; 2) держава й особливо Центральний банк повинні проводити науково обґрунтовану валютно-грошову політику. Основою такої політики є економічна діяльність держави, виконувані нею соціально-економічні функції; 3) слід мати певні запаси золота, інших коштовних металів або вільно конвертованих валют. Проте не всі з цих умов стабільності національної валюти України виконуються. Особливо важливу роль на етапі формування економічного суверенітету відіграє проведення науково обґрунтованої валютно-грошової політики, насамперед здійснення реформи банківської та кредитної систем.
Завдання. 1) Розгляньте самостійно еволюцію грошової одиниці якоїсь країни на Ваш вибір. Прохання узгодити хто яку країну бере, щоб не було повторень. 2) Розгляньте самостійно види грошей сучасної України.
2 Функції грошей Сутність грошей повніше розкривається у виконуваних ними функціях. Функція міри вартості. Вона полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів. Це можливо тому, що і на виробництво золота, і на створення товарів треба витратити суспільно необхідну працю. Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, то їхня вартість в умовах панування золотого стандарту виражалася в різних кількостях золота. Вагова кількість металу, прийнятого в країні за грошову одиницю, становить масштаби цін. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Функція засобу обігу. Гроші є засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні. У процесі обігу золоті монети поступово зношувалися, у них зменшувався вміст золота, і в обігу почали функціонувати неповноцінні гроші. Тому золоті гроші були замінені паперовими, які є знаками, символами вартості. Уперше паперові гроші з'явилися в Китаї у XII ст., в Росії — у 1769 р. Функція засобу нагромадження скарбу. Гроші вилучаються з обміну, переривають свій обіг і перетворюються на скарб, засіб нагромадження, бо за них завжди можна купити будь-який товар. Оскільки для придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, автомобіль тощо) необхідно попередньо накопичити певну суму грошей, то за стабільної грошової одиниці окремі особи нерідко тримають гроші вдома. Коли гроші нестабільні, їх намагаються миттєво позбутися (придбати якийсь товар), вберегти від знецінення (покласти в ощадний банк або придбати на них стабільнішу валюту). Така ситуація породжує спекулятивний курс на більш стабільні валюти, фінансові спекуляції та махінації. Функція платежу. Гроші починають виконувати її з розвитком товарно-грошових відносин, тобто стають засобом оплати боргового зобов'язання, коли продавець є кредитором, а покупець — боржником. Засобом обігу в таких відносинах стає вексель, а переходячи з рук у руки, векселі породжують вексельний обіг. Банки, які виникають ще в середньовіччі, скуповують звичайні векселі й розплачуються банківськими векселями, або банківськими банкнотами, які є кредитними грошима. Функція світових грошей. Ця функція грошей здійснюється в їх обігу між різними країнами. Спочатку її могло виконувати лише золото. Воно було передусім загальним міжнародним платіжним засобом. У світовій торгівлі розрахунки між країнами відбуваються через зарахування боргових зобов'язань банками. Якщо платежі країни перевищували її надходження, то вона вивозила на суму перевищення золото як засіб платежу. Крім того, золото у функції світових грошей було загальним купівельним засобом, коли країна негайно оплачувала товари золотом.
3 Інфляція: причини та наслідки Інфляція - це специфічна хвороба паперово-грошового обігу, яка посилювалася в ході ослаблення і розриву зв'язків паперових грошей із золотом. У цих умовах особливого значення набуває кількість паперових грошей, що перебувають в обігу: якщо вона перевищує потреби товарного обігу, то виникає інфляція (від лат. "inflatio" - вздуття) як наслідок надмірної грошової емісії. Інфляція проявляється як підвищення загального рівня цін, або знецінення грошей, що, по суті, є єдиним процесом. З-поміж причин інфляції найголовнішими вважаються дві: Винуватцем інфляції є держава і для її подолання необхідні суттєві державні антиінфляційні заходи. Вони бувають стабілізаційними та компенсаційними. Стабілізаційні заходи: · вилучення частини "зайвих" грошей з обігу ("дефляція"); · жорстке регулювання грошової емісії; · скорочення державних витрат і встановлення рівноваги державного бюджету; · нарощування товарної маси, розвиток виробництва. Компенсаційні заходи потрібні, щоб населення витримало наслідки інфляції. Найголовнішим заходом цього напрямку є індексація доходів. Суто технічним засобом уповільнення інфляції виступає дроблення виплат. Протягом попередніх століть робітникам платили помісячно, іноді навіть раз на рік. У ХХ ст. панує інфляція і для уповільнення темпів її зростання застосовується потижнева виплата заробітної плати, іноді зарплата виплачувалася щоденно і навіть (в Німеччині після 1 світової війни) двічі на день. Додаткову інформацію по цьому питанню ви знайдете у схемах-додатках 1-3, розміщених в кінці лекції.
4 Грошова маса. Закон грошового обігу
Гроші обслуговують потреби економіки, опосередковуючи рух товарів і доходів у сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання національного продукту. Обслуговування потреб економіки грішми потребує, щоб кількісна їхня маса і структура в обігу відповідала потребам функціонування економіки. Тому грошовий обіг в усіх його секторах має забезпечуватися певною кількістю грошей - грошовою масою. Розмір цієї величини є важливою характеристикою стану грошового обігу та стану ринкової економіки. Зміна грошової маси в обігу впливає на інтенсивність обігу грошей, формування платоспроможного попиту, кон'юнктуру ринків, тобто на розвиток ринкової економіки в цілому. Отже, визначення необхідної маси грошей в обігу має велике значення для ефективного та динамічного функціонування ринкової економіки. Грошова маса - це сукупність запасів грошей в усіх їхніх формах, що перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обігу та обслуговують економічні зв'язки в певний момент. До грошової маси належать усі готівкові гроші, що перебувають на руках у фізичних осіб та в касових залишках юридичних осіб; усі депозитні гроші. Окремі економісти і центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, яким властива певна ліквідність (можливість швидкого перетворення у готівку) - облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо, бо вони здатні замінювати гроші в процесі функціонування грошового обігу. Грошова маса належить фізичним особам, підприємствам, громадським організаціям, державним установам, які розпоряджаються готівковими грошима чи тримають вклади на різних ракунках у комерційних банках. Грошові агрегати Якісна характеристика маси грошей охоплює її структуру та динаміку руху. Залежно від ступеня ліквідності виділяють кілька елементів грошової маси, набір яких дає змогу визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси. Такі показники грошової маси називаються грошовими агрегатами. Вони характеризують певний набір елементів грошової маси залежно від їхньої ліквідності і використовуються для аналізу на певну дату змін грошової маси. Кількість грошових агрегатів, які використовуються в різних країнах, неоднакова. Це зумовлюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, в різноманітності активів, що розглядаються як гроші в різних країнах, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Для визначення маси грошей у США використовується чотири агрегати, в Англії - п"ять, у Німеччині - три. В Україні визначають і використовують чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3. Структуру грошової маси за агрегатним методом, починаючи з 1993 р. визначає Національний банк України. Агрегат М0 відображає масу готівки, що перебуває у вигляді банкнот, розмінної монети на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Тобто ці гроші перебувають поза банками. Це найліквідніша частина грошової маси. Агрегат М1 складається з елементів агрегату М0 і коштів на розрахункових та поточних рахунках комерційних банків. Гроші з агрегату М1 можуть бути негайно використані їх власниками. Ці кошти на депозитних поточних і розрахункових рахунках використовуються їх власниками для здійснення платежів як готівкових, так і в безготівковій формі за допомогою виписування платіжних доручень, чеків, акредитивів. Ці платежі з поточних і розрахункових депозитних рахунків здійснюються також електронним переказом. Отже, агрегат М1 містить два визначальних блоки грошей. По-перше, це готівкові гроші (агрегат М0), що перебувають на цей момент поза банками. Готівковими грошами є монети, що їх карбують державні установи, та банкноти, емісія яких здійснюється центральними банками. По-друге, до складу агрегату М1 входять гроші, що знаходяться на розрахункових і поточних рахунках у комерційних банках. Гроші агрегату М1 обслуговують реалізацію ВВП, розподіл і перерозподіл національного доходу, нагромадження і споживання. Вони безпосередньо перебувають в обігу, виконують функції засобів обігу і платежу. Тим самим активно впливають на стан ринкової кон'юнктури, обслуговуючи понад 90 % видів платежів1. До агрегату М2 входять гроші, що отримали назву "майже грошей", або "грошових активів". Вони безпосередньо не функціонують як засіб обігу. На відміну від агрегату М1, у якому гроші використовуються переважно як засіб обігу, гроші з агрегату М2 застосовуються як високоліквідний засіб нагромадження купівельної спроможності. Без будь-якого фінансового ризику їх можна перевести в грошову готівку або на електронні (чекові) рахунки. Отже, гроші агрегату М2 являють собою високоліквідні фінансові активи, що використовуються переважно у функції засобу нагромадження. Агрегат М2 включає гроші в агрегаті М1, а також кошти на всіх видах страхових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках. Ці грошові активи можна легко перетворити на готівку, але лише після збігу певного періоду часу. Тому гроші в агрегаті М2 менш ліквідні, вони є своєрідним резервом для високоліквідних активів агрегату М1. Агрегат М3 визначає загальну масу грошей. Він включає гроші з агрегатів М1 і М2, плюс найменш ліквідні грошові активи. Це можуть бути цінні папери власного боргу комерційних банків, окремі види облігацій, приватних депозитних сертифікатів тощо. Гроші в агрегаті М3 мають найнижчу ліквідність, оскільки включення значної частини їх в обіг потребує від власника попереднього попередження банку, і власник при цьому зазнає фінансових втрат. Отже, гроші з агрегату М3 за певних умов можна конвертувати в грошові форми вищого рівня. Між агрегатами грошової маси повинні підтримуватися належні пропорції. Порушення належного співвідношення між агрегатами призводить до браку грошових знаків або їхньої надмірної кількості, зростання цін, інших ускладнень в економіці, зменшення її динамічності та ефективності, зниження добробуту населення. Грошова база – сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов’язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України. Іншими словами - це сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом. Грошова база використовується Національним банком України в якості одного із основних показників грошово-кредитної політики, і часто друкується пресою разом з грошовими агрегатами.
Між загальною кількістю грошей і швидкістю їх обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості обігу грошей їх кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується. Для ілюстрації цього зв’язку розглянемо простий приклад. Припустимо, що в якійсь країні вся товарна маса, вироблена за рік, дорівнює 1 млрд доларів. Зрозуміло, що для забезпечення її руху необхідно мати 1 млрд доларів, але це справедливо тільки за умови, що гроші роблять один обіг на рік. Якщо ж однойменна грошова одиниця (у даному разі це долар) робить два обороти за рік, тоді грошей потрібно наполовину менше, тобто не 1 млрд, а тільки 500 млн. доларів. Цей взаємозв’язок можна подати у вигляді формули:
ΣЦ— сума цін товарів, що підлягають реалізації за певний відрізок часу, наприклад за рік. О — швидкість обігу однойменної грошової одиниці за рік. В узагальненій формі дана формула відбиває закон грошового обігу, суть якого полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці. Наведена формула закону грошового обігу розроблена К. Марксом. Вона дійсно відбиває стійкі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки між масою товарів, швидкістю обігу грошей і їх кількістю, яка необхідна для обігу даної товарної маси. Розглядаючи закон грошового обігу, як він сформульований К. Марксом, варто мати на увазі те, що розкривши сутність даного закону, не досліджує детально проблему кількості грошей, необхідних для обігу. Він не аналізує всі нюанси, які мають вплив на визначення маси грошей в умовах того чи іншого конкретного суспільства. Це пояснюється тим, що К. Маркс виходив з тези про відсутність історичної перспективи у товарного виробництва і передбачав його зникнення вже в межах наступної за капіталізмом формації (комуністичного способу виробництва), тому він і не ставив перед собою завдання детального дослідження дії даного закону. Йому досить було розкрити сутність закону грошового обігу, щоб озброїти пролетаріат знанням основних причинно-наслідкових зв’язків між грошовою і товарною масами. Досліджувати ж деталі, пов’язані з визначенням кількості грошей, необхідних для обігу, не було сенсу, оскільки гроші як категорія товарного виробництва повинні були зникнути разом з останнім. Серед тих учених, що зробили помітний внесок в аналіз грошових відносин у цілому і в дослідження проблеми визначення кількості грошей, необхідних для обігу, слід назвати американського вченого І. Фішера (1867—1947 pp.). У сучасній економічній теорії широко застосовується його формула кількості грошей. Вона може бути виведена з його так званого загального рівняння обміну
V— швидкість обігу однойменної грошової одиниці; Р — ціни товарів; Q — кількість товарів. Формула кількості грошей, необхідних для обігу
З цього рівняння неважко визначити масу грошей виведеної К. Марксом. Дійсно Кг являє собою не що інше, як М у формулі І. Фішера, О відповідно означає те ж саме, що й V, а Р*Q дає суму цін товарів (ΣЦ). Тотожність формули І. Фішера з формулою кількості грошей, необхідних для обігу, яка виведена К. Марксом, цілком природна. Сутність закону грошового обігу одна, а звідси випливає і тотожність наукового трактування об’єктивних причинно-наслідкових зв’язків, що виражаються даним законом. Проте І. Фішер, творчий період життя якого припав уже на XX ст. (цей учений помер у 1947 p.), по-перше, досліджував даний закон в умовах більш складного грошового обігу, ніж той, що був за життя К. Маркса, а, по-друге, він виходив із наявності у товарно-грошових відносин історичної перспективи. Це висувало на перший план не тільки з’ясування сутності даного закону, а й вивченая реальних форм його прояву. Останнє, у свою чергу, вимагало врахування того, що різні складові частини грошової маси мають різну швидкість свого обігу. Урахування даної обставини знайшло своє відображення в тій увазі, яку приділив І. Фішер аналізу структуризації грошової маси та її впливу на реальні форми прояву закону кількості грошей.
II Запитання для самоперевірки 1 Які форми вартості Ви знаєте? Дайте їм характеристику. 2 Що таке гроші? Якими були найперші гроші? 3 Як Ви вважаєте, чому золото зберігає свою цінність протягом понад 3,5 тис.років? 4 Розкажіть про еволюцію грошей досліджуваної Вами країни. 5 Які види грошей існують сьогодні в Україні? Дайте їм характеристику. 6 Які функції виконують гроші? 7 Що таке інфляція? Які види інфляції Ви знаєте? 8 Розкажіть про антиінфляційні заходи держави. 9 Прослідкуйте зміни інфляції в Україні за останні роки? 10 Що називають грошовою масою? 11 Що таке грошові агрегати? Дайте їм характеристику. 12 Як взаємодіють між собою грошові агрегати? 13 Що таке грошова база? 14 Сформулюйте закон грошового обігу. Як Ви можете пояснити цей закон? 15 Що ілюструє формула І.Фішера
III Практична робота. Задачі. Розв'яжіть задачі та зробіть відповідні висновки. Задача 1 Грошова маса країни характеризується такими показниками (млрд..євро): · готівкові гроші – 3,3; · строкові депозити – 2,2; · поточні рахунки – 2,1; · розрахункові рахунки підприємств – 1,2; · кошти клієнтів за трастовими операціями банків – 0,9; · кошти Державного страхування – 0,75. Чому дорівнює агрегат М2? Задача 2 Грошовий агрегат М1=10,7 млрд.євро, · поточні рахунки – 2,9; · розрахункові рахунки підприємств – 2,5; · строкові депозити – 25,1; · кошти Державного страхування – 1,8; · кошти клієнтів за трастовими операціями – 1,3. Визначте розмір готівки (агрегат М0)? Задача 3 Національний дохід країни у базовому році становив 200 млрд.євро, а грошовий попит – 45 млрд.євро. В аналізованому році національний дохід збільшився на 6%, а швидкість руху грошової одиниці і рівень цін не змінилися. Чому дорівнює попит на гроші в аналізованому періоді?
Схема-додаток 1 "Під інфляцією я розумію стійке і неперервне зростання цін, яке виступає повсюди, як грошовий феномен, спричинений надлишком грошей по відношенню до випуску продукції... "
Види інфляції
Схема-додаток 3 |
де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного періоду;
де М— маса грошей;
Якщо не мати на увазі різницю в позначеннях, то дана формула за своєю суттю нічим не відрізняється від формули К.Маркса – закону грошового обігу.
