ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Послідовність виконання учбового складального креслення.

СКЛАДАЛЬНІ КРЕСЛЕННЯ. ДЕТАЛЮВАННЯ КРЕСЛЕНЬ ЗАГАЛЬНОГО ВИДУ. СХЕМИ

Складальні креслення. Загальні відомості

Складальне креслення (код - СБ, надалі креслення СБ) створюють на стадії розробки робочої конструкторської документації на основі технічного або ескізного проекту. У загальному випадку він містить (ДЕРЖСТАНДАРТ 2.109-73 (СТ СЭВ 858-78; 1182-78):

а) зображення складальної одиниці (з мінімальною, але достатньою кількістю видів, розрізів і перетинів), що подає уявлення про розташування й взаємний зв'язок складових частин, що з'єднують по даному кресленню, і забезпечує можливість здійснення її зборки (виготовлення) і контролю. Зображення простих виробів варто обмежувати одним видом або розрізом, якщо його досить для здійснення виготовлення (див. Рис. 1.67)

Рис. 1.67

Допускається: поміщати на кресленні СБ схеми з'єднання й розташування складових частин виробу й приводити дані про роботу виробу й про взаємодію його частин; зображувати частини, що переміщаються, виробу в крайніх і проміжних положеннях з відповідними розмірами, а також прикордонні (сусідні) вироби ("обстановку"), причому в розрізах і перетинах "обстановку" звичайно не штрихують;

б) розміри - габаритні, настановні, приєднувальні та інші довідкові розміри, наприклад позначення різьблень, що служать елементами зовнішнього зв'язку (див. Рис1.67).

в) номери позицій.

Специфікація

Специфікація є основним конструкторським документом. Визначає склад складальної одиниці, комплексу, комплекту. Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 2.108-68 (СТ СЭВ 2516-80), виконують її на аркушах формату А4 за формою 1 (заголовний аркуш, Рис. 1.68) і А4-А3 (наступні аркуші) у відповідності зі спеціалізацією проекту (наприклад, суднова специфікація виконується на форматі А3). У першому випадку основний напис виконують за формою 2 (мал. 1.69, а), у другому - за формою 2а (мал. 1.69, б) і без нанесення додаткових граф.

У загальному випадку специфікація складається з розділів, розташовуваних у такій послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Наявність тих або інших розділів визначає склад виробу.

Найменування кожного розділу вказують у графі "Найменування" і підкреслюють тонкою лінією. Нижче кожного заголовка з вільний рядок, а наприкінці кожного розділу - не менш одного рядка для можливих додаткових записів. Ширина рядків - не менше 8 мм.

Рис. 1.68

Зміст кожного розділу (стосовно до навчальних креслень, див. мал. 11.22).

«Документація» - основний комплект КД (складальне креслення та схема структурна - розподілу виробу на складові частини).

"Складальні одиниці" - складальні одиниці, що входять у специфицируемое виріб.

Рис. 1.69

"Деталі" - деталі, що безпосередньо входять у виріб (тобто не вхідні до складу перерахованих вище складальних одиниць). Запис складальних одиниць і деталей роблять у порядку зростання цифр, що входять у їхнє позначення.

"Стандартні вироби" - вироби, застосовані за державними, галузевих стандартами і стандартами підприємств (для виробів допоміжного виробництва). У межах кожної категорії стандартів запис роблять по групах виробів, поєднуваних по функціональному призначенню (підшипники кочення, кріпильні вироби й т.п. ), у межах кожної групи - за абеткою найменувань (наприклад, болти, гвинти, гайки), у межах кожного найменування - у порядку зростання позначень стандартів, а в межах кожного позначення - у порядку зростання основних параметрів або розмірів, наприклад діаметра, довжини.

"Матеріали" - матеріали, що безпосередньо входять у специфицируемое виріб (тобто не вхідні до складу складальних одиниць виробу). Записують їх у такій послідовності: метали чорні, метали кольорові, проведення, шнури, пластмаси н т.д. (докладніше див. ДЕРЖСТАНДАРТ 2.108-68). У межах кожного виду матеріали записують за алфавітом, а в межах кожного найменування - по зростанню розмірів або інших параметрів. Не записують матеріали, кількість яких на виріб не може бути визначено конструктором (наприклад, лаки, фарби, клей, припої й т.п. ). Їхня кількість у таких випадках установлює технолог, а вказівки про їхнє застосування дають у технологічних вимогах (ТГ) на полі креслення.

Якщо позначення матеріалу не вписується в один рядок, то займають два рядки; у цьому випадку порядковий номер по специфікації (позицію) записують в один рядок з початком запису наименовання.

У графі "Формат" указують формати документів, позначення яких записані у графі «Позначення». Якщо документ виконаний на декількох аркушах, то в графі проставляють "зірочку", а в графі "Примітки" перераховують всі формати в порядку їхнього збільшення (якщо вони різні). Так же вчиняють у випадку застосування додаткових форматів за ДСТ 2.301-68 (наприклад А4Х2).

У графі "Зона" вказують позначення зони, у якій перебуває номер позиції складової частини виробу (при розбивці поля креслення на зони).

У графі "Поз." указують порядкові номери складових частин виробу в послідовності запису їх у специфікації. Для розділу "Документація" графу не заповнюють.

У графі "Позначення" в розділі "Документація" указують позначення записуваних документів, у розділах "Складальні одиниці" й "Деталі"- позначення основних деталей. У розділах "Стандартні вироби" та "Матеріали" графи "Формат" й "Позначення" не заповнюють.

У графі "Найменування" в розділі "Документація" указують тільки найменування документів ("Складальне креслення", "Схема розподілу структурна", "Технічні умови" і т.п. ), у розділах "Складальні одиниці" та "Деталі" - найменування складальних одиниць та деталей відповідно до основних написів на їхніх кресленнях. Для деталей, на які не випущені креслення (код- БЧ), у цій графі вказують найменування, розміри, необхідні для їхнього виготовлення, і матеріали.

У розділах "Стандартні вироби" й "Матеріали" записують найменування й позначення у відповідності зі стандартами на них.

Найменування складальних одиниць і деталей записують у називному відмінку однини незалежно від їхньої кількості. При цьому вони повинні бути по можливості короткими, бажано - однослівними. Якщо найменування складається із двох слів, то на першому місці пишуть іменник, наприклад "Гайка накидна" (а не "Накидна гайка").

У графі "Кіл." указують кількість на один виріб; у розділі "Матеріали" - загальна кількість матеріалів також на один виріб із вказівкою одиниць (останні можна вказувати в графі "Примітка"). В розділі "Документація" графу не заповнюють.

Нанесення номерів позицій

Всі складові частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, зазначеними в специфікації. Номери позицій наносять на полицях ліній-винесень, проведених від зображень складових частин. Одним кінцем лінія-винесення повинна заходити на зображення складеної частини, що вказує, виробу й закінчуватися крапкою, іншим - з'єднуватися з горизонтальною полицею. У зачернених або вузьких площ, крапку заміняють стрілкою. Лінії-винесення не повинні перетинати зображення інших складових частин виробу, перетинатися між собою й перетинати (по можливості) розмірні й виносні лінії, бути паралельними лініям штрихування; допускається їх виконувати з одним зламом. Дозволяється робити загальну лінію-виноску з вертикальним розташуванням номерів позицій для групи деталей з чітко вираженим взаємозв'язком, що виключає різне розуміння. При цьому на верхній полиці вказують номер позиції тієї деталі, на зображенні якої лінія-винесення починається крапкою або стрілкою.

Полки розташовують паралельно основного напису поза контуром зображення й групують у стовпчики й рядки (див. Рис. ). Лінії-винесення й полки проводять тонкими лініями. Номери позицій записують розміром шрифту в 1,5-2 рази більшим, ніж розмір шрифту, прийнятий для розмірних чисел, і вказують на тих зображеннях, на яких відповідні частини проектуються як видимі, як правило, один раз.

Якщо деталі підлягають виготовленню з сортового матеріалу, то всі необхідні розміри приводять в специфікації.

На полі креслення СБ можна розташовувати окремі зображення декількох деталей, на яких дозволяється не виготовляти робочі креслення, за умовою збереження ясності креслення.

Над зображенням деталі вказують номер позиції та масштаб, якщо він відрізняється від масштабу, вказаному в основному написі, наприклад, «1 (5:1)».

Якщо складальну одиницю виготовляють наплавленням на деталь металу чи сплаву, заливанням поверхонь або елементів деталі металом, сплавом, пластмасою, гумою та іншими матеріалами, то на її кресленні указують розміри та інші дані, необхідні для виготовлення і контролю усіх або частини складових частин складальної одиниці, а в її специфікацію записують відповідні матеріали. Такі складальні одиниці називають армованими деталями.

Крім довідкових креслення СБ може містити робочі розміри та інші параметри (наприклад, шорсткість поверхонь, покриття), якы використовують й контролюють в процесі зборки й при прийманні готового виробу.

Якщо креслення СБ містить тільки довідкові розміри, то над основним написом пишуть: «Розміри для довідок», при наявності і робочих розмірів всі довідкові розміри відзначають знаком (*) і цим же знаком починають зазначений напис.

Спрощення на кресленні СБ

Допускається не показувати: фаски, скруглення, поглиблення, виступи та інші дрібні елементи; зазори між стрижнем й отвором (на початковій стадії навчання цими допущеннями користуватися не рекомендується); кришки, кожухи та інші складові частини виробу, якщо необхідно показати інші частини виробу, які закриваються ними. У цих випадках над відповідним зображенням роблять напис типу: "Кришка поз. 3 не показана"; а також написи на табличках і фірмових планках, зображуючи тільки контур останніх.

Суміжні деталі в розрізах і перетинах виділяють різним по напрямку й щільності штрихуванням, однаковим для кожної деталі на всіх зображеннях, або зрушують лінії штрихування в одному перетині стосовно іншого.

Не розсікають і не штрихують у поздовжніх розрізах такі деталі, як вали, осі, стрижні, кульки, болти і т. ін., якщо вони не мають внутрішніх порожнин. Допускається складові частини виробів й елементів, розташовані за прозорими предметами, зображувати як видимі, наприклад шкалі, стрілки приладів і т.ін.

Складові частини, оформлені самостійним складальним кресленням, на розрізах зображують нерозсіченими. Допускається виконувати повне зображення однієї складової частини, яка повторюється, а зображення інших частин – спрощено у вигляді зовнішніх контурів.

Зварений, паяний, клеєний і т. ін. виріб з однорідного матеріалу в складі з іншими виробами в розрізах та перетинах штрихують в одну сторону, зображаючи границю між деталями виробу основними лініями.

Послідовність виконання учбового складального креслення.

1-й етап. З'ясування призначення виробу, принципу дії, конструктивних особливостей. Звичайно ці відомості містять паспорт (опис), прикладений до виробу.

2-й етап. Розбирання виробу й складання схеми його розподілу на складові частини. При виділенні частин виробу, що підлягають оформленню окремими складальними кресленнями, керуються технологічною доцільністю, а також фізичною можливістю їхнього існування (вони не повинні розсипатися) і при необхідності вимогами зберігання (задел) на складі.

3-й етап. Виконання ескізів всіх складових частин виробу - деталей і складальних одиниць зі специфікаціями до останніх. Зйомку ескізів доцільно починати з основної (звичайно корпусної) деталі виробу. Особливу увагу треба приділяти узгодженню розмірів поверхонь, що сполучаються.

4-й етап. Складання специфікації. Основа – структурна схема. Для правильного позначення стандартних деталей слід звіряти їхні параметри, отримані вимірюванням, по відповідним стандартам.

5-й етап. Виконання складального креслення в тонких лініях. Вибирають головне зображення, що дає найбільш повне перед- ставление про виріб. Звичайно воно є фронтальним розрізом або з'єднанням половини виду попереду з половиною фронтального розрізу, якщо виріб має профільну площину симетрії. Намічають інші зображення (їхнє число повинне бути мінімальним, але не на шкоду ясності креслення), що дозволяють у своїй сукупності встановити, які складові частини входять у виріб й як вони з'єднані між собою.

Рекомендується попередньо намітити розміщення намічених зображеннь на полі креслення з їх основними габаритними розмірами, що полегшить вибір масштабу креслення, а отже, і формату. В графу «Разраб.» основного напису вписують чітким шрифтом прізвище студента.

Побудову варто вести одночасно на всіх намічених зображеннях, погоджуючи їх між собою.

На початковій стадії навчання краще не застосовувати на навчальних кресленнях СБ деякі спрощення, що допускаються (отже, необов`язкові до використання) стандартами.

6-й етап. Нанесення габаритних, приєднувальних та (якщо є) робочих розмірів (шрифт 5 мм) з відповідним застереженням над основним написом (див. Рис. 11.23); нанесення (шрифт - 10мм) номерів позиций, керуючись специфікацією. Заповнення відповідних граф основного напису.

7-й етап. Уважний перегляд креслення й пред'явлення його на перевірку викладачеві (па "перший підпис"). Внесення необхідних виправлень.

8-й етап. Обведення креслення. Товщина ліній видимого контуру - 0,8. . .1,0 мм, невидимого контуру (якщо такі є) - 0,4. . .0,5 мм, всіх інших - 0,25. . .0,3 мм (не тонше). Креслення підписує виконавець із вказівкою дати його завершення (наприклад, 18.09.88) і пред'являє викладачеві на "другий підпис".