ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості перекладу публіцистичних текстів

Публіцистичні тексти зорієнтовані на повідомлення фактів, відомостей, опис подій, та водночас – це вже не об'єктивна їх подача, як у науковому стилі викладу.

Публіцистика активно втручається в життя суспільства, формує громадську думку шляхом відкритого коментування фактичного матеріалу, що потрапляє у поле зору. Публіцистика відстежує масштабні соціальні, політичні та економічні процеси, до того ж у різні їх моменти – під час зародження, розвитку, розквіту і до спаду. Водночас публіцистика зображає ці процеси, не залишаючи поза увагою всі деталі та подробиці цих фактів чи подій. Тематично публіцистичний стиль вирізняється своєю різноманітністю, а це впливає на спектр представлених у ньому жанрів і видів текстів. Це й усні тексти (теле– радіожурналістика), і письмові (все, що пов'язано з газетно–публіцистичним стилем).

У текстів усіх жанрів інформаційно–публіцистичного стилю та суспільно–політичної літератури, який має ознаки наукового та публіцистичного стилів, є одна спільна функція – пропаганда й агітаційна спрямованість їх матеріалів. Тому в них чимало спільного зі стилем науковим (термінологія, книжно–писемні елементи, синтаксичні конструкції) та стилем художнім (елементи образності, емоційності, стилістично маркованої лексики, усно–розмовних синтаксичних зворотів тощо). Основною метою матеріалів цього стилю є повідомлення певних відомостей з тієї чи іншої позиції. Цим вдається досягти бажаного впливу на рецептора – людину, яка сприймає інформацію. Зміст таких текстів (а це найчастіше газетно–інформаційні матеріали) відрізняється від науково–технічної інформації насамперед тим, що в них говориться про явища, доступні для розуміння широким верствам неспеціалістів, причому явища ці прямо чи опосередковано пов'язані з життям та інтересами слухачів (читачів). Оскільки поставлено завдання повідомити про факти, тут також необхідне визначення понять і явищ. Звідси важлива роль термінів, імен і назв, які одночасно вказують на предмет, котрий осмислюється.

Політична термінологія позначена тими ж характерними особливостями, що й термінологія науково–технічна. Водночас суспільним термінам властиві деякі особливі риси, пов'язані з меншою строгістю та впорядкованістю термінологічних систем у суспільно–політичній сфері, а також із залежністю ряду термінів від відповідних політичних концепцій. Термін ідеалізм, наприклад, може бути використаний у філософському значенні як назва світогляду, що протистоїть матеріалізмові, при цьому він може наповнюватися позитивним або негативним смислом – залежно від ідейної позиції автора. Найчастіше це слово вживається з позитивною оцінкою, коли безпосередньо співвідноситься з поняттям ідеали й сприймається як "служіння (відданість) високим ідеалам (або принципам)".

Широке використання в газетно–інформаційних текстах власних назв робить повідомлення конкретним і пов'язує одержані відомості з певними особами, установами, районами. Це передбачає наявність у рецептора певних попередніх (фонових) знань, що сприяють його рмінню зорієнтуватись у змісті сказаного шляхом віднесення назви до поіменованого об'єкта. Поширене у практиці перекладу і використання скорочених форм назв. Якщо вони невідомі широкому читачеві, їх потрібно відразу ж розшифровувати в самому репортажі, замітці, повідомленні. Найпростіше працювати з такими скороченнями, до яких читачі (слухачі) давно звикли і які не потребують пояснень: ООН, ПАР тощо.

Характерною особливістю суспільно–інформативної лексики та фразеології є стилістична різноплановість. Поряд із лексемами книжного походження, широко використовуються розмовні та поетичні слова й сполучення слів. У сфері фразеології цей стиль позначений присутністю великої кількості "готових формул" – кліше. Відповідними ж сталими сполученнями вони й перекладаються, як–от: естественное производство ~ природне відтворення; преследовать цель — мати на меті; трескучая фраза – гучна (тріскуча) фраза.

Основне завдання перекладача такого роду текстів – точність і однозначність оригіналу й перекладу, збереження колориту та індивідуального стилю автора публіцистичного усного чи писемного тексту. Відтворювати експресивність, як і весь зміст текстів, необхідно, як правило, такими ж виражальними засобами, що й в оригіналі: термін – терміном, фразеологізм – фразеологізмом, метафору – метафорою, мовне кліше –відповідним кліше, якщо таке є. Звичайно, це не означає обов'язковість буквалізму, адже в цих жанрах образність, індивідуально–стильова своєрідність є прикметними ознаками тексту. Якщо текст першотвору написаний професійно і майстерно, то і його переклад має бути таким же.