 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ, ТИПОВІ ЗАДАЧІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КОМПЕТЕНЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ГАЛУЗЕВИЙ СТАНДАРТ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА
БАКАЛАВРА
ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ0507 Електротехніка та електромеханіка
НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ6.050702 Електромеханіка
автоматизації та електропривод
КВАЛІФІКАЦІЯ 2149.2 Інженер-електромеханік
Видання офіційне МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Київ ПЕРЕДМОВА
І РОЗРОБЛЕНО робочою групою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ВНЕСЕНО Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут”
2 ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ
Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від_________________2012 р., №______________
3 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
4 РОЗРОБНИКИ СТАНДАРТУ
Баженов Володимир Андрійович, кандидат технічних наук, доцент, заступник декана з навчально-методичної роботи факультету електро-енерготехніки та автоматики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», керівник секції. Бешта Олександр Степанович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електропривода, проректор з наукової роботи Національного гірничого університету м. Дніпропетровськ. Водічев Володимир Анатолійович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електромеханічних систем з комп’ютерним управлінням Одеського національного політехнічного університету. Грабко Володимир Віталійович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електромеханічних систем автоматизації в промисловості і на транспорті, ректор Вінницького національного технічного університету. Клепіков Володимир Борисович,доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автоматизованих електромеханічних систем Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Лозинський Орест Юліанович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електроприводу та автоматизації промислових установок Національного університету «Львівська політехніка», директор Інституту енергетики та систем керування. Островерхов Микола Якович,кандидат технічних наук, доцент кафедри автоматизації електромеханічних систем та електроприводу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Панасевич Дмитро Бенедиктович, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Пересада Сергій Михайлович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автоматизації електромеханічних систем та електроприводу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Садовой Олександр Валентинович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електромеханіки, проректор з наукової роботи Дніпродзержинського державного технічного університету. Солоденко Алла Костянтинівна,завідувач сектору відділу освіти в галузях інженерії Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований та розповсюджений без дозволу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ЗМІСТ
1. Галузь використання................................................................................ 6
2. Нормативні посилання.............................................................................. 9
3. Визначення ............................................................................................. 10
4. Позначення і скорочення........................................................................ 26
5. Виробничі функції, типові задачі діяльності та компетенції щодо вирішення типових задач професійної діяльності .......................... 27
6. Компетенції щодо вирішення проблем і задач соціальної діяльності, інструментальних і загально-наукових задач та уміння, що забезпечують наявність цих компетенцій............................................. 28
7. Попередній освітній або(та) освітньо-кваліфікаційний рівень і вимоги до професійного відбору абітурієнтів ............................ 29
8. Вимоги до державної атестації осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах ................................................................... 30
9. Вимоги до системи освіти та професійної підготовки .......................... 31
Додаток А. Соціально-особистісні, інструментальні, загально-наукові компетенції..................................................................... 32
Додаток Б. Виробничі функції, типові задачі діяльності та компетенції, якими повинні володіти випускники вищого навчального закладу .................................................................................. 34
Додаток В. Соціально-особистісні компетенції випускників вищого навчального закладу та система умінь, яка їх формує ................................................................ 43
ВСТУП Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу (ОКХ) є галузевим нормативним документом, в якому узагальнюється зміст вищої освіти, тобто відображаються цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей. Цей стандарт є складовою галузевих стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та споживачів випускників до змісту вищої освіти. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту вищої освіти з боку держави та окремих замовників фахівців. ОКХ визначає галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускників вищого навчального закладу з певних спеціальностей певного освітньо-кваліфікаційного рівня та державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування. ОКХ визначає первинні посади випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання, використовується для розроблення складових галузевих стандартів вищої освіти (освітньо-професійна програма підготовки фахівців, засоби діагностики якості вищої освіти), для розроблення та корегування складових галузевих стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів (варіативні частиниосвітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми підготовки фахівців та засобів діагностики якості вищої освіти, навчальний план, програми навчальних дисциплін, для визначення змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації, для професійної орієнтації здобувачів фаху та визначення критеріїв професійного відбору, для прогнозування потреби у фахівцях відповідного(ої) напряму (спеціальності) та освітньо-кваліфікаційного рівня, плануванні їх підготовки та для ліцензування та акредитації напряму (спеціальності) й інспектування освітньої діяльності. ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ Цей стандарт поширюється на систему вищої освіти: органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; вищі навчальні заклади всіх форм власності, де готують фахівців
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр галузь знань 0507 Електротехніка та електромеханіка напрям підготовки 6.050702 Електромеханіка спеціальність 7.05070204 Електромеханічні системи автоматизації та електропривод
освітній рівень базова вища освіта кваліфікація 2149.2 Інженер-електромеханік
з узагальненим об'єктом діяльності Дослідження, конструювання, виробництво та експлуатація електроприводів, електромеханічних систем, комплексів, пристроїв та устаткування
Фахівець підготовлений до роботи в галузі економіки за ДК 009-2010:
Секція С – переробна промисловість;
Розділ 27 – виробництво електричного устаткування; група 27.1 – виробництво електродвигунів, генераторів, трансформаторів, електророзподільчої та контрольної апаратури; клас 27.11 – виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; клас 27.12 – виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; група 27.5 – виробництво побутових приладів; клас 27.51 – виробництво електричних побутових приладів; група 27.9 – виробництво іншого електричного устаткування; клас 27.90 – виробництво іншого електричного устаткування; Розділ 28 – виробництво машин і устаткування, н. в. і. у.; група 28.1 – виробництво машин і устаткування загального призначення; клас 28.11 – виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; група 28.2 – виробництво інших машин і устаткування загального призначення клас 28.24 – виробництво ручних електромеханічних і пневматичних інструментів; Розділ 33 – ремонт і монтаж машин і устаткування; група 33.1 – ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, машин і устаткування; клас 33.12 – ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; клас 33.14 – ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; клас 33.17 – ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; група 33.2 – установлення та монтаж машин і устаткування; клас 33.20 – установлення та монтаж машин і устаткування;
Фахівець здатний виконувати зазначені професійні роботи за ДК 003:2010:
і може займати первині посади за ДК 003:2010: 2149.2 – Інженер-електромеханік; 3113 – Електромеханік. Цей стандарт установлює: · професійне призначення й умови використання випускників вищих навчальних закладів певного(ої) напряму (спеціальності)та освітньо-кваліфікаційного рівня у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій та типових задач діяльності; · освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку компетенцій, здатностей та умінь вирішувати задачі діяльності, вимог до атестації якості освіти та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів; · відповідальність за якість освіти та професійної підготовки. ОКХ є обов’язковою для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю а також для ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів. Основними користувачами стандарту є: · професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів; · експерти з ліцензування та акредитації освітньої діяльності; · студенти, які відповідальні за ефективну реалізацію своєї навчальної діяльності; · керівництво навчальних закладів, яке відповідає за якість підготовки; · особи, що проходять атестацію після закінчення у вищих навчальних закладах · фахівці, що проходять сертифікацію. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ - Закон України №2984-ІІІ “Про вищу освіту” // Відомості Верховної Ради. – 2002.- № 20.-134 с. - Міжнародна Стандартна Класифікація Освіти (ISCED – 97: International Standard Classification of Education/UNESCO, Paris). - Структури кваліфікацій для Європейського простору вищої освіти (The framework of qualifications for the European Higher Education Area) - Структури ключових компетенцій, які розглядаються як необхідні для всіх у суспільстві, заснованому на знаннях (Key Competences for Lifelong learning: A European Reference Framework – IMPLEMENTATION OF "EDUCATION AND TRAINING 2010", Work programme, Working Group B "Key Competences", 2004. - Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 р. № 1719; «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра» - Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 787» «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра»; - Національний класифікатор України: «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009: 2010. - Національний класифікатор України: "Класифікатор професій" ДК 003:2010. // Видавництво "Соцінформ", – К.: 2010. - Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Галузеві випуски. — Краматорськ: Видавництво центру продуктивності; - Комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти. Додаток 1 до наказу Міносвіти України від 31.07.1998 р. № 285 зі змінами та доповненнями, що введені розпорядженням Міністерства освіти і науки України від 05.03.2001 р. №28-р. // Інформаційний вісник “Вища освіта”.–2003.-№ 10.-82 с.; - Змістові частини галузевих стандартів вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра щодо гуманітарної, соціально-економічної та екологічної освіти та освіти з безпеки життєдіяльності людини й охорони праці // Інструктивний лист МОН України від 19.06.2002 р. №1/9-307 / Інформаційний вісник “Вища освіта”.–2003.-№ 11.-55 с); Крім того, при розробці цього стандарту використані: - «Професійний стандарт на професійну назву роботи «Інженер-електромеханік гірничий» (проект), 2012 р. - «Національна рамка кваліфікацій», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1341. ВИЗНАЧЕННЯ
У цьому стандарті використано терміни та відповідні визначення, що подані у Комплексі нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти. Додаток 1 до наказу Міносвіти України від 31.07.1998 р. №285 зі змінами та доповненнями, що введені розпорядженням Міністерства освіти і науки України від 05.03.2001 р. №28-р. // Інформаційний вісник “Вища освіта”.–2003.-№ 10.-82 с., а також формулюють: - The Bologna Declaration on the European space for Higher education an explanation. - Міжнародна Стандартна Класифікація Занять (ISCO - 88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva - Міжнародна класифікація занять для країн - членів ЕС (ISCO – 88(COM). -. Класифікаторі видів економічної діяльності Статистичної Комісії Європейського Союзу (NACE). - Міжнародна стандартна галузева класифікація видів економічної діяльності Організації Об'єднаних Націй (ISIC). - Конвенція щодо визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні. Рада Європи та ЮНЕСКО, Лісабон, 1997 р. - Стислі описувачі рівнів Європейської кваліфікаційної рамки та Дублінських дескрипторів (TOWARDS A EUROPEAN QUALIFICATIONS FRAMEWORK FOR LIFELONG LEARNING – ANNEX 3 Complementarity, Dublin descriptors and EQF descriptors – COMMISSION OF THE EUROPEAN COMMUNITIES, Brussels, 8.7.2005, SEC(2005) 957, COMMISSION STAFF WORKING DOCUMENT, 2005). - Національна рамка кваліфікацій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1341.
У цьому стандарті використано такі терміни та відповідні визначення: А Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладові певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Атестація (державна атестація) осіб, які закінчують вищі навчальні заклади – встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю. В Вид діяльності (людини)– характеристика діяльності залежно від способів і форм її здійснення. Вид діяльності визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об'єктом діяльності протягом усього циклу існування об’єкта. Валідність – комплексна характеристика психодіагностичної методики (тесту), що включає відомості щодо сфери явищ, які досліджуються, та репрезентативності діагностичної процедури стосовно до них. Вимога –норма, правило. Виробнича функція (трудова, службова) – сукупність обов’язків, що виконує фахівець відповідно до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою. Розрізняють на принципах узагальнення такі основні виробничі функції: · Дослідницька – функція спрямована на збір, обробку, аналіз і систематизацію науково-технічної інформації з напрямку роботи. · Проектувальна (проектувально-конструкторська) –функція спрямована на здійснення цілеспрямованої послідовності дій щодо синтезу систем або окремих їх складових, розробка документації, яка необхідна для втілення та використання об'єктів та процесів (конструювання є окремим процесом проектування, який полягає в обґрунтуванні рішень щодо принципу дії та конструкції об'єктів, розробки документації на їх виготовлення). · Організаційна–функція спрямована на упорядкування структури й взаємодії складових елементів системи з метою зниження невизначеності, а також підвищення ефективності використання ресурсів і часу(окремим процесом організації діяльності можна вважати планування – часове впорядкування виконання робіт, тобто обґрунтування їх, послідовності, тривалості та строків виконання). · Управлінська – функція спрямована на досягнення поставленої мети, забезпечення сталого функціонування і розвитку систем завдяки інформаційному обмінові (до фахівця інформаційні потоки надходять через зворотні зв'язки, до об'єкта управління - у вигляді директивних рішень). · Технологічна–функція спрямована на втілення поставленої мети за відомими алгоритмами, тобто фахівець виступає як структурний елемент (ланка) певної технології. · Контрольна –функція спрямована на здійснення контролю в межах своєї професійної діяльності в обсязі посадових обов’язків. · Прогностична–функція, яка дозволяє на основі аналізу здійснювати прогнозування в професійній діяльності. · Технічна– функція спрямована на виконання технічних робіт в професійній діяльності. У разі відсутності можливості віднесення виробничих функцій професійного стандарту за професією до зазначених основних виробничих функцій стандарту вищої освіти розробник останнього може додатково до рекомендованої системи уніфікації вводити такі до стандарту освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу з відповідного напряму (спеціальності) з метою узгодження стандартів. Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації; Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Г Галузь*(в економіці) –сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності. Галузь знань –група напрямів підготовки, споріднених за ознакою спільності узагальнених структур діяльності. Д Дипломний проект – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в ОКХ до проектувальної (проектно-конструкторської) та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій. Дипломна робота – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в ОКХ до організаційної, управлінської та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій. Дія – одиниця діяльності, що не розкладається на більш прості, в наслідок якої досягається конкретна усвідомлена мета. Діяльність(діяльність людини) – динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб. У процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни об'єкту діяльності. Діяльність інноваційна – див. Інноваційна діяльність. Е Економічна діяльність* –процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг. Вид діяльності (вид економічної діяльності) має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг. З Задача діяльності – потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена в результаті визначеної структури діяльності, до якої належить: · предмет діяльності (праці) – елементи навколишнього середовища, що суб’єкт має до початку своєї діяльності і які підлягають трансформації у продукт; · засіб діяльності (праці) – об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що, звичайно, називають “знаряддям праці”, і стимули, що використовуються, наприклад, у діяльності управління; · процедура діяльності (праці) – технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на певних матеріальних носіях; · умови діяльності (праці) – характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови, просторові та часові чинники); · продукт діяльності (праці) – те, що одержано в результаті трансформації предмета в процесі діяльності. Є три види задач діяльності: · професійні задачі – задачі діяльності, що безпосередньо спрямовані на виконання завдання (завдань), що поставлено(і) перед фахівцем як професіоналом; · соціально-виробничі задачі – задачі діяльності, що пов`язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо); · соціально-побутові задачі – задачі діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов’язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання фахівцем професійних та соціально-виробничих задач. Залікова одиниця (заліковий кредит) –завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню. Здатність –властивість індивіда здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином;в тому числіпсихічний та фізичний стан індивіда, в якому він спроможний виконувати певний вид продуктивної діяльності. Здібність – природній нахил до чого-небудь, талант; у тому числіособливості індивіда, що є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного виду продуктивної діяльності. Здібності пов’язані із загальною орієнтованістю особи, з її нахилом до певного виду діяльності. Зміст освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, у вигляді компетенцій, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технології, культури та мистецтва. Зміст навчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації. Зміст навчання поділяється на: · нормативну частину змісту навчання–обов’язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу й рівня засвоєння, а також форм державної атестації; · вибіркову частину змісту навчання–рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у фахівцях певної спеціалізації спеціальності, з урахуванням досягнень наукових шкіл і вищих навчальних закладів. Змістовий модуль –система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. Знання –результат процесу діяльності пізнання, перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення її у свідомості людини. Знання – категорія, яка віддзеркалює зв’язок між пізнавальною й практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтовних основ дій тощо, яка має певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки за умови їх проявлення у вигляді вмінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії. Знання фундаментальні –знання щодо соціальних і професійних норм діяльності особи, основа її освіти та професійної підготовки. Фундаментальні знання формують здатність особи опановувати нові знання, орієнтуватися у проблемах, що виникають, виконувати задачі діяльності, що прогнозуються. Фундаментальні знання є інваріантні у відношеннях: · напрями підготовки до певної галузі освіти; · спеціальності до напряму підготовки; · спеціалізації спеціальності до спеціальності. І Індивідуалізація навчання– організація процесу навчання, яка передбачає його модифікацію відповідно до потреб того, хто навчається. Інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.К Кваліфікація**– здатність виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм підготовки і має в цілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов'язків. Для цілей Національної рамки кваліфікацій термін кваліфікація вживається у такому значенні – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважений компетентний орган встановив, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) за заданими стандартами У документах про освіту, чи інших документах про професійну підготовку, кваліфікація визначається через професійну назву роботи за класифікацією професії. Клас задачі діяльності – ознака рівня складності задач діяльності, що вирішуються фахівцем. Усі задачі діяльності розподіляються на три класи: · стереотипні задачі діяльності – передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що характеризується однозначним набором добре відомих, раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації; · діагностичнізадачі діяльності – передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що містить процедуру часткового конструювання рішення із застосування раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації; · евристичні задачі діяльності – передбачають діяльність за складним алгоритмом, що містить процедуру конструювання раніше не відомих рішень і потребує використання великих масивів оперативної та раніше засвоєної інформації. Компетентність – інтегрована характеристика якостей особистості, результат підготовки випускника вищого навчального закладу для виконання діяльності в певних професійних та соціально-особистістних предметних областях (компетенциях), який визначається необхідним обсягом і рівнем знань та досвіду у певному виді діяльності. Для цілей Національної рамки кваліфікацій термін кваліфікація вживається у такому значенні: компетентність/компетентності – здатність особи до виконання певного виду діяльності, що виражається через знання, розуміння, уміння, цінності, інші особисті якості. Компетенція – включає знання й розуміння (теоретичне знання академічної області, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті). Предметна область у якій індивід добре обізнаний і в якій він проявляє готовність до виконання діяльності. Контроль якості вищої освіти –система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника вищого навчального закладу, та їх порівняння з установленими вимогами й визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти. Креативність –творча, новаторська діяльність. Кредит (національний кредит в системі вищої освіти України) – обсяг навчального матеріалу, який з урахуванням терміну засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно до психофізіологічних норм засвоєння при використанні оптимальних форм, методів і засобів навчання та контролю) може бути засвоєний за 54 години навчального часу (сума годин аудиторної й самостійної роботи студента за тиждень). Кредит ЕCTS (заліковий кредит) – одиниця Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (36 академічних годин), яка визначає навчальне навантаження необхідне для засвоєння змістових модулів. Л Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Н Навичка – уміння, що внаслідок численних повторень стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю. Навчальна дисципліна (у вищому навчальному закладі)–педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок. Навчальний елемент (дидактична одиниця) –мінімальна доза навчальної інформації, що зберігає властивості навчального об’єкта. Навчальний об’єкт –навчальна інформація певного обсягу, що має самостійну логічну структуру та зміст, і дає змогу оперувати цією інформацією у процесі розумової діяльності. Навчальний план –складова стандартів вищої освітивищих навчальних закладів, яка розробляється на основі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін (практик), види навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю. Надійність – характеристика методики (тесту), яка віддзеркалює точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту до впливу сторонніх випадкових чинників. Напрям підготовки за професійним спрямуванням у вищій освіті – група спеціальностей зі спорідненим змістом вищої освіти та професійної підготовки. Національна рамка кваліфікацій – системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів. Національна рамка кваліфікацій призначена для використання органами виконавчої влади, установами та організаціями, що реалізують державну політику у сфері освіти, зайнятості та соціально-трудових відносин, навчальними закладами, роботодавцями, іншими юридичними і фізичними особами з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій. Норма – сукупність формальних і неформальних вимог, що регулюють певні дії та поведінку суб’єктів системи вищої освіти та учасників освітянського процесу. Норматив – розрахункова величина витрат освітянських ресурсів, що характеризує оптимальний стан освітянського процесу. Нормативний термін навчання –термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти. О Об’єкт діяльності – процеси, або(та) явища, або(та) матеріальні об’єкти, на які спрямована діяльність суб’єкта діяльності (наприклад, двигун внутрішнього згоряння, організаційно-економічна система, технологія галузі тощо). Узагальнений об’єкт діяльностіфахівця з вищою освітою – загальна назва природних чи штучних систем, на зміну властивостей яких спрямована діяльність суб’єкта. Певні етапи циклу існування систем (об’єктів діяльності) визначають типи діяльності фахівців. Орієнтовна основа дії – система уявлень людини про мету, план та засоби виконання дії. Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню; Освітні рівні вищої освіти: · Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста. · Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. · Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності Освітньо-кваліфікаційні рівні: · Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту. · Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти, або неповної вищої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого-четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі. · Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. · Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста. Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі. Освітня діяльність – діяльність, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа. Освітянська технологія – див. Технологія освіти. П Первинна посада–посада, що не потребує від випускників навчального закладу попереднього досвіду професійної практичної діяльності. Проблема – ситуація під час діяльності, яка містить суперечності наукового, організаційного або іншого характеру і являє собою перешкоди, що виникають при досягненні суб’єктом цілеспрямованого результату своєї діяльності. Показник якості вищої освіти – кількісна характеристика якості особистості випускника вищого навчального закладу, що розглядається стосовно до певних умов його навчання та сфери майбутньої соціальної діяльності. Професія** – набір робіт, які характеризуються заданим рівнем збігу основних завдань та обов’язків, що виконуються чи мають бути виконані працівником. Професія вимагає від працівника визначеного кола знань та умінь. Професійна підготовка – здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю. Р Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків (робіт), що виконує працівник. У сфері праці розрізняють такі рівні професійної діяльності: · стереотипний рівень (рівень використання) – уміння використовувати налагоджену систему (об'єкт діяльності) під час виконання конкретних задач діяльності, та знання призначення об'єкта і його основних (характерних) властивостей; · операторський рівень – уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею під час виконання конкретних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови й принципу дії системи на структурно-функціональному рівні; · експлуатаційний рівень – уміння під час виконання конкретних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи та методів аналізу, пошуку та усунення пошкоджень; · технологічний рівень – уміння під час виконання конкретних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), і знання методів синтезу та технологій розробки систем та способів їх моделювання; · дослідницький рівень – уміння проводити дослідження систем із метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння вибирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем та методів оцінки ефективності їх застосування під час вирішення конкретних задач. Рівень якості вищої освіти – відносна характеристика якості вищої освіти, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на підставі діагностичних екзаменів випускників вищого навчального закладу, із критеріально-орієнтованим еталоном, що репрезентується стандартом вищої освіти. Робота** – певні завдання та обов’язки, які виконуються чи мають бути виконані однією особою (працівником). Робота є статистичною одиницею, що класифікується відповідно до кваліфікації, необхідної для її виконання. С Сертифікація фахівця – процедура визначення відповідності професійно важливих властивостей фахівця, його компетенції тощо вимогам, що надані у нормативних документах, в яких відображені вимоги до його кваліфікації. Система вищої освіти м це сукупність взаємодіючих: послідовних стандартів вищої освіти; - вищих навчальних закладів усіх форм власності; - інших юридичних осіб, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; - органів, які здійснюють управління у галузі вищої освіти. Спеціальність – категорія, що характеризує: - у сфері праці – особливості спрямованості й специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації). - у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через узагальнений об’єкт діяльності або виробничу функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності й сферу застосування його праці). Спеціальність у сфері освіти є адекватним відображенням наявної у сфері праці спеціальності (кваліфікації). Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, або спеціаліста, або магістра передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності фахівця, виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності таких, що задовольняють вимоги сфери праці до спеціальності. Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста передбачає вивчення виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності. Спеціалізація за спеціальністю – категорія, що характеризує відмінності окремих задач діяльності фахівця за ознаками різниці засобів, або(та) продуктів, або(та) умов діяльності в межах спеціальності. Спеціалізація пов'язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з продукцією, яка виробляється, або надаваними послугами і відповідає певною мірою деталізованому колу професійних завдань та обов'язків. Стандарти вищої освіти (система стандартів вищої освіти) – сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. Стандарти вищої освіти є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм здобуття вищої освіти. Відповідність освітніх послуг стандартам вищої освіти визначає якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів. Структурно-логічна схема підготовки –наукове й методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки. Структурно-логічна схема підготовки надається у вигляді мережі міждисциплінарних зв’язків за напрямом підготовки або спеціальністю і діє на протязі усього терміну реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки. Т Тест – стандартизована психодіагностична методика, яка призначена для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей. У психологічній діагностиці - стандартизований, часто обмежений у часі екзамен. Тест досягнень –тип психодіагностичних методик, що спрямовані на оцінювання досягнення рівня сформованості певної компетенції. Тести критеріально-орієнтовані – типи тестів, що призначені для визначення рівня індивідуальних досягнень щодо певного критерію на основі логіко-функціонального аналізу змісту завдань. Як критерій (або об'єктивний еталон), звичайно, розглядаються конкретні знання, уміння, навички, що необхідні для успішного виконання тієї чи іншої задачі діяльності. Тест ситуаційний – критеріально-орієнтований тест досягнень, який складається з цілеспрямованого набору тестових завдань, призначених для оцінювання рівня сформованості знань щодо орієнтовних основ дій, які є адекватними діяльності вирішення проблемних ситуацій, що властиві майбутній діяльності (соціальній, виробничій) випускників вищих навчальних закладів. Технологія навчання – сукупність форм, методів, прийомів та засобів передавання соціального та(або) професійного досвіду у процесі навчання. Технологія освіти – процес та результат створення (проектування) адекватної потребам і можливостям особи та суспільства системи соціалізації, особистісного та професійного розвитку людини в закладі освіти, що складається з спеціальним чином сконструйованих відповідно до заданої мети методологічних, дидактичних, психологічних, інтелектуальних, інформаційних та практичних дій, операцій, прийомів, кроків, які гарантують досягнення цілей, що визначені учасниками освітянського процесу, та свободу їх усвідомленого вибору. Тип діяльності – характеристика професійної діяльності залежно від способів і форм її здійснення. Визначається станом взаємодії фахівця з об’єктом діяльності – системою, що характеризується однаковою узагальненою метою (продуктом) діяльності. Типова задача діяльності – узагальнена задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а отже, не має конкретного вирішення (можуть бути визначені тільки шляхи вирішення). У Уміння – здатність людини виконувати певні дії на основі відповідних знань та навичок Системи умінь різних видів формують відповідні компетенції. Уміння поділяються за видами. · Предметно-практичні – уміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі, зміни їх форми тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші властивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності. · Предметно-розумові – уміння щодо виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння тощо). · Знаково-практичні – уміння щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Прикладами цих дій є письмо, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо. · Знаково-розумові – уміння щодо розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Наприклад, дії, що є необхідні для виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому вигляді. Ц Цикл існування об’єкта діяльності – період, протягом якого існує об’єкт діяльності фахівця від “зародження” (проектування) до його ліквідації. Період існування об’єкта діяльності ділиться на окремі етапи: - проектування, протягом якого вирішуються питання щодо конструкції або змісту; - створення; - експлуатація, протягом якої об’єкт використовується за призначенням; - відновлення (ремонт, удосконалення тощо), яке пов’язане з відновленням властивостей, якостей, підвищенням продуктивності, інших ознак; - утилізація та ліквідація. Кожний етап існування об’єкта діяльності фахівця має свої ознаки, що визначаються спільністю (за продуктом) типових задач діяльності, пов’язаних безпосередньо з об’єктом, та відмінністю типових задач від задач іншого етапу. Цикл підготовки – сукупність складових змісту освітньої або професійної підготовки (змістових модулів, блоків змістових модулів), що поєднані за ознаками приналежності їх змісту до спільного освітнього або професійного напряму. Я Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства. Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства. Якість особистості випускника вищого навчального закладу – цілісна сукупність характеристик особистості, що визначає зміст соціально значущих і професійно важливих властивостей особи, яка закінчує вищий навчальний заклад і проявляється у вигляді рівня сформованості системи компетенцій.
4. ПОЗНАЧЕННЯ І СКОРОЧЕННЯ
У даному стандарті застосовуються такі скорочення назв:
ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ, ТИПОВІ ЗАДАЧІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КОМПЕТЕНЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 6.1. Відповідно до посад, які можуть обіймати випускники вищого навчального закладу, вони повинні бути здатні до виконання виробничих функцій та типових для даної функції задач професійної діяльності. Кожній типовій задачі відповідає компетенція, яка формується системою умінь щодо вирішення цієї задачі діяльності. 6.2. Вищі навчальні заклади забезпечують опанування випускниками системою умінь та набуття відповідних компетенцій, які дозволять вирішувати типові задачі діяльності під час здійснення певних виробничих функцій, що визначені у таблиці Додатка Б;. Примітка. У графі 3 і графі 5 таблиці Додатка Б до ОКХ шифри типових задач діяльності та умінь наведено за структурою:
|
(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)
(шифр та назва галузі знань)
(код і назва напряму підготовки)
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ7.05070204 Електромеханічні системи
(код і назва напряму підготовки)
(код і назва кваліфікації)