ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Аналіз ціноутворення на монопольному ринку в Україні

1 234

Високий рівень монополізації успадкований українською економікою від колишньої командно-адміністративної системи. Незважаючи на всі заходи конкурентної політики, усі роки незалежності вітчизняна економіка залишається високомонополізованою. Форми прояву цієї монополізації надзвичайно різноманітні, і, на жаль, повною мірою економічною наукою вони ще не виявлені й не досліджені.

Світовий досвід свідчить, що найбільш небезпечним є поєднання економічного монополізму з політичною та адміністративною централізацією. Біля витоків монополістичних структур у колишньому СРСР стояла держава. Однак і сьогодні монополістична поведінка багатьох вітчизняних підприємств прямо або опосередковано пов'язана із діяльністю владних структур. Монополії володіють значними матеріальними, фінансовими й організаційними ресурсами, мають гарантовані ринки збуту, а, отже, й гарантовані доходи. Така ситуація різко посилює їхню роль і значення у політичній сфері українського суспільства [23].

Традиційно основною формою прояву монополізму вважається концентрація ринків із боку продавців-виробників. Однак це далеко не єдиний параметр, до того ж, багато в чому він є формальним. Неефективною є надлишкова економічна концентрація, яка вже не забезпечує зменшення витрат виробництва, але супроводжується істотним ефектом монополізації.

Принципово нові риси в поведінці монополій на ринку виникають в умовах тіньової економіки. У зв'язку із широким розвитком в Україні тіньових економічних відносин вивчення вітчизняних монополій і рівня монополізації зустрічається із значними теоретичними й практичними труднощами.

З точки зору економічного зростання важливе значення має забезпечення добросовісної конкуренції на внутрішньому ринку України, включаючи захист від надмірного та неякісного імпорту. На вітчизняному ринку багато прикладів недобросовісної конкуренції і фальсифікації товарів. Органи сертифікації недостатньо контролюють правильність використання сертифікатів. Типовою формою антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування на внутрішньому ринку є обмеження вивезення виробленої продукції за межі "довірених" їм територій (області, району, міста).

Отже, в Україні існують різні системи ринку, встановлення ціни на товар на яких здійснюється згідно основних економічних законів, але з урахуванням особливостей економічного розвитку та специфіки української економіки.

1.Цінова стратегія підприємства.Складовою частиною політики цін є розроблення цінової стратегії підприємства. Стратегія ціноутворення — це основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики. Проблема визначення ціни має особливе значення, коли розпочинається випуск принципово нової продукції, коли обставини вимушують змінювати ціни внаслідок надходження на ринок дешевших товарів і т. д. Фахівці вважають, що встановлення ціни це не разовий акт, а процес, який триває протягом усього ринкового життя товару. Тому підприємство з метою прийняття правильного рішення щодо встановлення ціни на свою продукцію, має розробляти стратегію ціноутворення. тригрупи:

Існує багато цінових стратегій, які можна об’єднати в три групи:
—стратегія низьких цін;—стратегія високих цін;—стратегія нейтральних(середніх)цін.
Кожна з перелічених груп об’єднує різні види конкретних стратегій. Типовими видами першої групи є стратегія виживання та стратегія цінового прориву. Стратегія виживання стає основною метою для підприємства, коли ринок його товару перенасичений і на ньому панують сильніші конкуренти за обсягами виробництва, витратами та якістю продукції. У таких умовах, для забезпечення реалізації і на цій основі, як мінімум, відшкодування своїх витрат, підприємство має спиратись на низькі ціни в надії на позитивну реакцію покупців. Іншими словами, щоб вижити, необхідно йти на цінові знижки і відповідно на зменшення величини прибутку.
Але така стратегія не може бути довгостроковою. Для того, щоб відійти від неї, необхідно зміцнити своє становище на ринку, але досягти цього тільки за допомогою цін неможливо. Тому підприємству необхідно проводити активну інвестиційну політику, яка спрямована на технічне переозброєння виробництва і розроблення нових конкурентоспроможних варіантів продукції. У кінцевому підсумку така стратегія не виключає можливість часткового або повного перепрофілювання підприємства з метою виходу на сприятливіші ринки.
Стратегію цінового прориву (проникнення) вибирає підприємство, коли в нього з’явилися можливості до значного зменшення витрат і підвищення якості продукції. Спираючись на низькі ціни, підприємство має можливість суттєво збільшити обсяг реалізації і тим самим витиснути з ринку слабших конкурентів.
Ефективність стратегії низьких цін залежить від трьох чинників.По-перше,віделастичності попиту. Чим вище його еластичність, тим у більшій мірі негативний ефект від зниження ціни буде компенсуватися позитивним впливом ефекту масштабу. Іншими словами, успішна реалізація стратегії низьких цін залежить від наявності значної кількості потенційних покупців, які згодні купити товар за нижчою ціною.
По-друге, відструктури витрат на виробництво та реалізацію продукції. Стратегія низьких цін найдоцільніша за умов, коли в ціні товару частка змінних витрат незначна, а її основу складає маржинальних дохід. Завдяки значній величині питомого маржинального доходу, для компенсації втрат доходу від зменшення ціни потрібен відносно незначний приріст обсягу продажу. Для обґрунтування цього положення формулу запишемо дещо по-іншому:
,а потім абсолютні величини замінимо їхніми відносними значеннями:
,де D ЦВ — зміна ціни виробу, %.
Далі припустимо, що в ціні нашого виробу (40 грн) частка маржинального доходу становить 80 %, а змінних витрат — відпо-відно 20 %. Тоді для компенсації втрат доходу від зменшення ціни, наприклад, на 10 % потрібно збільшити кількість проданих товарів лише на 14,3 %

або на 2,1 тис. шт. (рис. 1.1)

Рис. 1.1 Наслідки підвищення ціни на 10 % за умови,що частка маржинального доходу в її складі дорівнює 80 %.

Іншими словами, якщо зменшення ціни на 10 % призведе до збільшення клієнтури фірми більш ніж на 14,3 %, то дохід від такої зміни ціни навіть зросте.

На основі визначення беззбитковості обсягів продажу при різних частках маржинального доходу в ціні за умови її зниження на 10 % побудуємо відповідний графік (рис.).

Як свідчить графік, чим більша частка питомого маржинального доходу в ціні, тим менший приріст продажу необхідний, щоб виправдати зменшення ціни на ту ж саму величину.

По-третє, ефективність стратегії низьких цін залежить від рівня конкуренції. Успішність стратегії низьких цін може бути забезпечена лише, коли конкуренти з певних причин не зможуть відповісти аналогічним зменшенням ціни на свою продукцію. До таких причин можна віднести:

значну перевагу лідера в можливостях зменшення ціни, що стримує конкурентів вступати з ним у «цінову війну»;

небажання конкурентів реагувати на зменшення ціни, унаслідок незначних розмірів сегмента ринку, де діє така ціна;

відсутність на ринку значної конкуренції.

Рис. 1.2 Досягнення беззбитковості при зменшенні ціни на 10 %

Крім того, позитивною стороною стратегії є те, що низькі ціни непривабливі для існуючих та потенційних конкурентів.

Водночас проведення стратегії, що спрямована на завоювання ринку, пов’язане з певною небезпекою. Вона виникає в тому випадку, коли попит на новий товар, що з’явився на ринку, значно перевищує виробничі можливості підприємства. У цьому разі воно не зможе повністю задовольнити попит, що викличе появу на ринку аналогічних товарів конкуруючих фірм навіть за меншу ціну.

Найпоширенішими видами стратегії високих цін є стратегія «знімання вершків» та стратегія лідерства за якістю товару.

Сутність стратегії «знімання вершків» полягає в тому, що спочатку на продукцію встановлюється максимально можлива ціна, за якою вона продається на певному сегменті ринку. Після того, як збут за даною ціною почне скорочуватись, підприємство поступово зменшує ціну з метою приваблення нових клієнтів. Це дає змогу в кожному сегменті ринку отримати максимальну величину прибутку.

Стратегію лідерства за якістю товару може використовувати підприємство, коли воно має сприятливі умови для впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Це дає можливість йому випереджати конкурентів у виробництві нової високоякісної продукції. У таких умовах встановлення підприємством високих цін на свої товари зумовлюється необхідністю відшкодування значних витрат, які пов’язані з проведенням науково-дослідних і конструкторських розробок.

Ефективність стратегії високих цін також залежить від трьох чинників: еластичності попиту, структури витрат та рівня конкуренції.

Дана стратегія ефективна, якщо товар орієнтований на такий ринок, де, як правило, попит нееластичний. Це ринок багатих покупців, котрих більше цікавить унікальність та якість продукції, ніж її ціна. Тому вони згодні заплатити за товар ціну, яка більша, ніж ринкова.

Другий чинник — це витрати. Стратегія високих ціннайефективніша відносно товарів, у цінах яких основну частку складають змінні витрати. У цьому випадку навіть незначне підвищення ціни веде до істотного збільшення маржинального доходу, який буде компенсувати втрати доходу від падіння обсягів продажу. Так, якщо в ціні товару (40 грн) частка змінних витрат становить 80 %, а маржинального доходу — 20 %, то підвищення ціни лише на 10 % (ефект ціни) зможе компенсувати втрати доходу від зменшення обсягів продажу (ефект масштабу) на одну третину. Беззбитковість падіння обсягів реалізації в цьому випадку дорівнює 33,3 %

або 5,0 тис. шт. (рис. 1.3)

Рис. 1.3 Наслідки підвищення ціни на 10 % за умови,що частка маржинального доходу в її складі дорівнює 20 %

Це означає, що якщо при підвищенні ціни на 10 % фірма зможе зберегти більш ніж 66,7 % своїх попередніх клієнтів, то вона навіть виграє від такого зростання ціни.

За вказаних умов графік залежності беззбиткового обсягу продажу від частки маржинального доходу в ціні при її підвищенні на 10 % має такий вигляд (рис. 1.4).

Рис. 1.4 Досягнення беззбитковостіпри збільшенні ціни на 10 %

З графіка видно, що чим менша частка питомого маржинального доходу в ціні, тим більшим буде падіння обсягів продажу, що компенсується збільшенням ціни на ту ж саму величину.

Третьою умовою ефективності стратегії високих цін є наявність у підприємства певних захисних бар’єрів, які не дають змогу конкурентам проникнути на його сегмент ринку. До основних стримуючих бар’єрів належать:

— захист товарів патентами;

— обмеженість можливостей у конкурентів для розроблення та освоєння аналогічної продукції;

— висока репутація фірми;

— володіння ефективнішими каналами збуту.

Установлення високого первісного рівня цін має також для підприємства дві важливі переваги. По-перше, у випадках допущення помилок у розрахунках завжди можна зменшити завищену ціну, по-друге, стратегія високих цін створює в покупців образ товару високого ґатунку.

До третьої групи цінових стратегій належить стратегія нейтрального ціноутворення, за якої ціни встановлюються на середньому рівні, що склався на ринку. У цьому випадку значення ціни як інструменту цінової політики підприємства не має великого значення. Вибір такої стратегії зумовлюється тим, що підприємство не має можливостей установити на продукцію високу ціну, тому що вона не вирізняється високими споживчими властивостями або на ринку відсутні покупці, які б змогли заплатити за товар найвищу ціну. З іншого боку, якщо підприємство новачок і тільки вийшло на певний ринок, то воно не завжди може застосувати стратегію цінового прориву. Реалізація продукції незнайомої фірми за низькою ціною, з одного боку, може бути сприйнята покупцями як свідчення невисокої якості товару, а з іншого, неодмінно викличе негативні дії конкурентів проти неї. Таким чином, нейтральне ціноутворення є вимушеною стратегією для підприємства, яке працює на ринку, де попит істотно залежить від рівня цін, а конкуренти готові застосувати проти нього засоби «цінової війни».

Деякі особливості існують при розробленні цінової стратегії на певні асортиментні групи виробів, які можна поділити на взаємозамінні та взаємодоповнюючі. Взаємозамінні товари, як правило, входять до параметричного ряду, тобто конструктивно однорідних виробів, які мають однакове функціональне призначення, але різняться між собою рівнем споживчих властивостей (наприклад, фотоапарати, телевізори, холодильники тощо). При встановленні цін на такі товари виникають дві проблеми. Перша — це необхідність диференційованого визначення цін на однорідні вироби, що відрізняються між собою якимись додатковими властивостями, а друга — урахування впливу зміни ціни будь-якої продукції параметричного ряду на інші товари даної асортиментної групи.

Для встановлення цін на групу однорідної продукції певного рівня якості доцільно використовувати цінові лінії, які дають змогу визначити діапазон цін, а також конкретні значення цін у межах цього діапазону. Розглянемо ситуацію, коли потрібно визначити ціни на фотоапарати, які відрізняються між собою певними якісними характеристиками (якістю оптики, автоматикою перемотування плівки, дизайном і т. д.). Припустимо, що є 10 тис. фотоапаратів, які можна продати по 25 грн за штуку незалежно від рівня їхніх споживчих властивостей. Якщо підняти ціну до 27 грн, то для групи камер невисокої якості вона буде надто значною, що призведе до зниження попиту, наприклад, наполовину. Це означає, що 5 тис. фотоапаратів найнижчої якості можна продати за ціною 25 грн за штуку, а на якісніші вироби її можна підвищити. Вивчаючи реакцію покупців на збільшення ціни, встановлюємо, що її підвищення до 40 грн вони сприйматимуть спокійно і не зменшать попит. Це пояснюється тим, що споживачі вважають: якщо вже підвищили ціну до 27 грн, то можна її підняти і до 40 грн, тобто вони не бачать різниці між такими цінами. Тому точка ціни фотоапаратів більш високої якості має дорівнювати 40 грн, оскільки ця ціна забезпечує той самий обсяг продажу, що і ціни в межах 27—40 грн. Таким чином ми визначили першу сходинку для найнизькоякісніших фотоапаратів, яка показує різницю в цінах між ними та виробами з більш високими споживчими властивостями (рис. 5).

http://studentbooks.com.ua/content/view/172/39/1/1/

2.2 Аналіз пропозиції монополії

Рішення монополіста щодо обсягу виробництва:

Рис.1 Графік максимізації прибутку при рівності
граничного доходу граничним витратам

Яка кількість товару повинен виробляти монополіст? Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна досягти такого обсягу продукції, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам. У цьому - вирішення проблеми і для монополіста.

На рис.1 крива ринкового попиту D є кривої середнього доходу монополіста.

Ціна одиниці продукції, яку отримає монополіст, є функцією обсягу виробництва. Тут також показані крива граничного доходу МR і криві середніх та граничних витрат - АС і МС. Граничний дохід і граничні витрати збігаються при випуску обсягу Q *. За допомогою кривої попиту ми можемо визначити ціну Р *, яка відповідає даному кількості продукції Q*.

Як ми можемо перевірити, що Q * - обсяг виробництва, що максимізує прибуток? Припустимо, монополіст виробляє меншу кількість продукції – Q1 і відповідно отримує більш високу ціну Р1. Як показує рис.1, в такому випадку граничний дохід монополіста перевищує граничні витрати, і якщо б він виробляв більшу кількість продукції, ніж Q1, він отримав би додатковий прибуток (МR - МС), тобто збільшив би свою сукупний прибуток. Фактично монополіст може збільшувати обсяг виробництва, підвищуючи свою сукупний прибуток аж до обсягу виробництва Q*, При якому додаткова прибуток, одержуваний від випуску ще однієї одиниці продукції, дорівнює нулю. Тому меншу кількість продукції Q1 не максимізує прибуток, хоча і дозволяє монополісту встановити більш високу ціну. При обсязі виробництва Q1 замість Q * сукупна прибуток монополіста буде менше на величину, рівну заштрихованої площі між кривою МR і кривий МС, між Q1 і Q *. На рис.1 більший обсяг виробництва Q2 також не є максимизирующим прибуток. При даному обсязі граничні витрати перевищують граничний дохід, і якщо б монополіст виробляв меншу кількість, ніж Q2, він збільшив би сукупний прибуток (на МС - МR). Монополіст міг би збільшити прибуток ще більше, скорочуючи обсяг виробництва до Q *.

Збільшення прибутку за рахунок зниження обсягу виробництва Q * замість Q2 дано площею нижче кривої МС і вище кривої МR, між Q * і Q

2. Ми також можемо показати алгебраїчно, що обсяг виробництва Q * максимізує прибуток. Прибуток дорівнює різниці між доходом і витратами, які являють собою функцію від Q:

p(Q) = TR(Q) - TC(Q).

У міру того як Q зростає, починаючи з нуля, прибуток буде зростати до тих пір, поки не досягне максимуму, а потім стане знижуватися.Таким чином,обсяг виробництва Q максимізує прибуток в тому випадку, коли прирощення прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює нулю (тобто Dp / DQ = 0). Тоді

Але DTR / DQ є граничним доходом, а DC / DQ - граничними витратами, і тому умовою максимізації прибутку є

MR - MC = 0 або MR = MC.

Правило "великого пальця" для ціноутворення

Ми знаємо, що ціна й обсяг виробництва повинні бути такими, щоб граничний дохід дорівнював граничним витратам, але як може практично керівник фірми правильно визначити відповідні ціну та обсяг виробництва?

Більшість керівників розташовують обмеженою інформацією про кривих середніх і граничних доходів, з якими стикаються їх фірми. Вони також

мають інформації про граничних витратах фірми лише для змінних в певних межах обсягів виробництва. Ми, отже, хочемо перевести умова рівності граничного доходу та граничних витрат в універсальне правило, яким легше користуватися на практиці.

Щоб зробити це, ми повинні переписати формулу граничного доходу наступним чином:

MR = DTR / DQ = D (PQ) / DQ.

Відзначимо, що додатковий дохід, що отримується в результаті випуску додаткової одиниці продукції, D (PQ) / DQ володіє двома властивостями.

Зробивши одну додаткову одиницю продукції і продаючи її за ціною Р, ми отримаємо дохід: (1) • (Р) = Р. Але фірма зіштовхується з кривою попиту, що має нахил вниз, і тому виробництво та продаж цієї додаткової одиниці приводять до невеликого зниження в ціні DP / DQ, яке зменшує дохід від усієї проданої продукції (тобто зміна доходу Q [DP / DQ]).

Таким чином:

Праву частину формули ми отримали, помноживши вираз Q (DP / DQ) на Р, а потім розділивши його на Р. Згадаймо, що еластичність попиту виражається як Еd = (P / Q) • (DQ / DP). Таким чином, (Q / P) • (DP / DQ) є вираз, зворотне еластичності попиту 1/Еd отже, при обсязі виробництва,максимізує прибуток, можна записати:

Тепер, так як метою фірми є максимізація прибутку, ми можемо прирівняти граничний дохід до граничних витрат:

P + P (1/Ed) = MC,

або,

(1)

Ця формула є правило "великого пальця" для ціноутворення. Ліва частина рівняння (P - MC) / P висловлює перевищення ціни

над граничними витратами як відсоток від ціни. Рівняння показує, що дане перевищення дорівнює величині, зворотній еластичності попиту, взятої з негативним знаком. Точно так само ми можемо переписати це рівняння, щоб висловити ціну через граничні витрати:

(2)

Наприклад, якщо еластичність попиту дорівнює -4, а граничні витрати 9 дол на одиницю продукції, ціна повинна скласти: 9 / (1 - 1/4) = 9/0, 75 = 12дол за одиницю.

Як порівняти ціну, встановлену монополістом, з ціною в умовах вільноїконкуренції? На скоєному конкурентному ринку ціна дорівнює граничним витратам.

Монополіст призначає ціну, що перевищує граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту. Як показує рівняння (1), якщо попит надзвичайно еластичний, Еd являє собою велику негативну величину, а ціна буде близька до граничних витрат і, таким чином, монополізований ринок буде дуже схожий на ринок вільної конкуренції.

Фактично, коли попит дуже еластичний, монополісту дістається незначна прибуток.

Вплив податку

Податок на обсяг виробництва також впливає на монополіста інакше, ніж на галузь з конкуруючими виробниками. Введення податку на одиницю продукції в галузі з конкуруючими виробниками призводить до збільшення ринкової ціни на величину, яка дещо менше податку, і що тягар податку несуть як виробники, так і споживачі. При монополії, однак, ціна може зростати на величину, що перевищує розмір податку.

Рис.3 Графік зміни витрат виробництва

при введенні податку на обсяг виробництва

монополістичної фірми

Проаналізувати вплив податку на монополіста нескладно. Припустимо,кожна одиниця продукції обкладається певним податкому yt дол,так що монополіст повинен платити уряду t дол за кожну продану одиницю продукції. Отже, граничні (і середні) витрати фірми зросли на величину податку t. Якщо початкові витрати фірми становили МС, її рішення по оптимальному обсягом виробництва тепер виглядає так:
МК=МС+t
На графіку ми зміщуємо криву граничних витрат вгору на величину t і виявляємо нову точку перетину з кривою граничного доходу (рис.3). Тут Q0 і Р0 - відповідно обсяг виробництва і ціна до оподаткування податком, а Q1 і Р1 - обсяг випуску і ціна після введення податку.
Зсув кривої граничних витрат вгору призводить до зменшення обсягу виробництва та підвищенню ціни. Іноді ціна зростає на величину менше податку,але далеко не завжди (на рис.3 ціна піднялася вище розмірів податку). Це булоб неможливо на конкурентному ринку, але може статися на монопольному ринку,так як в останньому випадку відношення ціни до граничних витрат залежить від еластичності попиту. Припустимо, наприклад, що монополіст стикається зі
попитом з постійною еластичністю -2. Тоді відповідно до рівняння (2) цінабуде дорівнює подвійним граничним витратам. При податок t граничні витрати збільшуються до МС + t і ціна зростає до 2 (МС + t) = 2 МС + 2t, тобто
зростає на подвоєну величину податку.

1 234