 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Біологічні особливості пшениці озимої 12
Вступ Розділ 1 1.1 Історія та поширення пшениці озимої. 1.2Народно-госопдарське значення пшениці озимої . Розділ 2.Ботаніко-біологічна характеристика пшениці озимої 2.1 Ботанічна характеристика пшениці озимої 2.2 Біологічні особливості пшениці озимої Розділ 3.Технологія вирощування пшениці озимої . 3.1 Сорти та гібриди пшениці озимої. 3.2 Попередники пшениці озимої. Розділ 4.Спосіб сівби та строки посіву пшениці озимої 4.1 Спосіб сівби пшениці озимої. 4.2 Строки сівби пшениці озимої . Розділ 5 .Система удобрення пшениці озимої . Розділ 6. Способи збирання врожаю пшениці озимої . Розділ 7. Система захисту пшениці озимої Розділ 8. Технолоігічна карта пшениці озимої Висновки Список використаної літератури
ВСТУП Пшениця озима – найважливіша зернова культура в Україні. За посівними площами вона займає перше місце і є головною продовольчою культурою. Пшеничний хліб характеризується високою поживністю, смаковим якостями, а за перетравністю переважає хліб із борошна інших зернових культур. У 100г пшеничного хліба міститься 245-255 ккал, що свідчить про його високу поживність і енергоємність. Цінність пшеничного хліба визначається багатим хімічним складом зерна. У зерні пшениці міститься від 11 до 22% білка, 63-74% крохмалю, близько 2% жирів, до 2% зольних мінеральних речовин і багато вітамінів (В1, В2, РР, Е, провітаміни А, Д). Пшеничне борошно крім хлібопечення використовується для виробництва макаронних і кондитерських виробів. Зерно переробляють на спирт, крохмаль, декстрин тощо. Проте високоякісний хліб та хлібобулочні вироби одержують тільки із борошна сильних пшениць, які належать до виду м’якої пшениці. За державним стандартом, зерно сильних пшениць належить до вищого, першого та другого класів, які містять відповідно 36, 32 і не менше 28% сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г/л, скловидність – не нижче 60%, а хлібопекарську силу борошна 280 і більше одиниць альвеографа. Пшениця озима – важлива кормова культура. Пшеничні висівки – цінний корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. Значну кормову цінність має солома і полова. Солому в подрібненому і запареному вигляді або здобреною кормовою патокою використовують як грубий корм для великої рогатої худоби. У 100 кг соломи міститься 20-22 кормові одиниці і 0,5-1 кг перетравного протеїну. Озиму пшеницю у чистому вигляді або в суміші з викою вирощують на зелений корм, який використовується рано на весні, вслід за житом. Агротехнічне значення озимої пшениці полягає в тому, що вона є добрим попередником для інших культур сівозміни. Але існує багато шляхів підвищення продуктивності цієї найважливішої сільськогосподарської культури. Один із них – вирощування сортів місцевої селекції, найбільш адаптованих до конкретних умов довкілля.
РОЗДІЛ 1
1.1. Історія та поширення пшениці озимої Пшениця озима одна з найдавніших і найбільш поширених культур. Вона була відома за 6,5 тис. років до н.е. на території сучасного Іраку, за 6 тис. років до н.е. її вирощували в Єгипті і за 3 тис. років до н.е. – в Китаї. З давніх часів вирощують пшеницю і на Україні. Археологічними дослідженнями встановлено, що вже в четвертому тисячолітті до н.е. пшеницю вирощували на території сучасної Хмельницької області. Світова площа пшениці озимої тепер близько 240 млн. га. Вона є основною хлібною культурою більшості європейських країн, США, КНР, Японії, Росії, Казахстану. В Україні, в основному, вирощується озима пшениця на площі до 7,5 млн. га. До 90% посівних площ зосереджено в Степу та Лісостепу і близько 10% на Поліссі і в західних районах України. Пшениця озима – одна з найбільш продуктивних культур . Середня врожайність озимої пшениці в 1990 р. досягла 40,2 ц/га, що є наслідком впровадження у виробництво інтенсивної технології ії вирощування. У Черкаській області на полях, де пшениця вирощувалась за інтенсивною технологією, врожайність досягла 51,5 ц/га, а в Христинівському районі – Полтавської області врожайність пшениці досягла 81,7 ц/га.
1.2 Народно - господарське значення пшениці озимої Серед найважливіших зернових культур пшениця озима за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування. Основне призначення пшениці озимої — забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових я культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м'якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13-15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70 % крохмалю, вітаміни В-І, В2 РР, Е та провітаміни A, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти — лізин, триптофан,-- валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізбдейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньотаких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50 % загального вмісту білка. Це означає, наприклад, що при вмісті білка в зерні 14 % ми використовуємо його лише 7 %. Тому так важливо вирощувати високобілкову пшеницю. 400 — 500 г пшеничного хліба та хлібобулочних її виробів покриває близько третини «сіх потреб людини в їжі, половину потребу вуглеводах, третину ( 40 %) % у повноцінних білках,50 – 60 % —у вітамінах групи В, 80 % - у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40 % — у кальції. Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці становить у передньому 1 : 6 — 7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини. Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю — в 1 кг його міститься 2000-2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і як надійне джерело енергії. Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують із борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м'якої пшениці. За державним стандартом, зерно таких пшениць, які за класифікацією належать до вищого, першого та другого класів, містить відповідно 36, 32 і не менше 28 % сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г/л, скловидність — не нижче 60 %, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць альвеографа. (о. а.). Хліб з борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування. Сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць. Борошно сильних пшениць при домішуванні (25—ЗО %) до борошна слабких пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості, завдяки чому хліб випікається високооб'ємним, пористим і якісним. За високу якість зерна вирощування сильних пшениць стимулюється державою. У виробництві досить поширена також група цінних пшениць, які за класифікаційною якістю належать до 3-го класу, їх зерно містить від 23 до 28 % сирої клейковини другої групи, а сила борошна нижче 280 о. а. (до 200 о. а.). З борошна цінних пшениць випікають хліб доброї якості, але воно не здатне поліпшувати борошно слабких пшениць. Пшениці із вмістом у зерні менше 23 % (до 18 %) клейковини належать до 4-го класу і є найменш якісними за хлібопекарськими показниками, їх віднесено до слабких пшениць. Сорти пшениці 5-го класу з вмістом у зерні сирої клейковини менше 18 % вирощують на корм худобі. Зерно м'якої м'якозерної пшениці з низьким вмістом білка (9 - 11 %) і підвищеним — крохмалю використовується в кондитерській промисловості, зокрема для виготовлення тортів. Правда, в Україні цих сортів ще недостатньо. В Україні поширені також сорти твердої пшениці озимої. Порівняно з м'якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16 - 18 %). Проте вони утворюють коротку й - тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хлібі з такого борошна формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості, їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно-жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна - крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи. У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні слід за житом. Для годівлі тварин певне і значення має солома, 100 кг я:к6ї прирівнюється до 20 — 22 корм; од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 перетравного протеїну. Пшениця озима, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.
РОЗДІЛ 2 2.1 Ботанічна характеристика пшениці озимої Пшениця належить до родини Роасеае, роду Friticum L. Серед зернових культур вона представлена у виробництві найбільшою кількістю видів. Всього налічують 22 види, які об'єднують у чотири генетичні групи. В основу поділу видів пшениці на групи покладено кількість хромосом у соматичних клітинах: диплоїдна група (14); тетраплоїдна (28); гексаплоїдна (42); октаплоїдна (56). Види, що належать до однієї групи, легко схрещуються між собою і дають плодючі гібриди, тоді як види, що належать різних груп, при схрещуванні дають потомство безплідні або з низькою плодючістю. Всі види пшениці за морфологічними ознаками поділяють на дві групи: голозерні й плівчасті, або полб'яні. Важливою особливістю культурних голозерних пшениць є те, що колосовий стрижень їх неламкий і зерно при обмолочуванні легко відділяється від колоскових лусок. Всі інші пшениці (полб'яні та дикорослі) мають стрижень, який під час достигання врожаю легко розламується на окремі членики разом з колосками. Зерно цих пшениць при обмолочуванні не відділяється від квіткових і колоскових лусок. Найбільше значення у виробництві мають два види пшениці: м'яка, або звичайна, і тверда. У культурі найпоширеніші сорти м'якої пшениці. Невеликі площі в світі займають карликова, карталінська, тургідум, Тимофеева, польська, полба, спельта, однозернянка та інші пшениці (рис. 12). М'яка, або звичайна, пшениця . Її посіви поширені в усіх частинах світу — від Полярного кола до тропіків. Вона характеризується високою пластичністю і великою різноманітністю форм. Відомо 250 різновидів і кілька тисяч сортів м'якої пшениці. У виробництві поширені озимі та ярі форми. М'яка пшениця має великий, нещільний колос, в якому лицевий бік ширший, ніж бічний. Є остисті й безості форми. Остюки, що відходять від зовнішніх квіткових лусок, коротшім від колоса і розходяться під значним кутом. Колоскові луски широкі, такі самі за довжиною, як і квіткові, або трохи коротші. Кіль на колосковій лусці розвинений слабо і закінчується добре розвиненим зубцем або остюкододібним додатком. Колосок багатоквітковий. Залежно від умов вирощування й сортових особливостей розвивається від двох додаяти квіток і утворюється від двох до чотирьох зернин у колоску. Зерно з добре вираженим чубком, борошнисте, напівсклоподібне і склоподібне. Соломина по всій довжині порожниста. Тверда пшениця (Тг. durum) характеризується щільним остистим колосом (безості форми трапляються рідко). Соломина біля колоса виповнена. Остюки грубі, значно довші від колоса, розміщені паралельно до колосового стрижня. Колоски багатоквіткові. Зерно склоподібне, з підвищеним вмістом білка. У виробництві поширені ярі форми. Карликова пшениця (Tr. compoctum) має дуже щільний, остистий і безостий і ламкий голос. Зерно округле, голе, переважно борошнисте. Буває озима і яра форми. Вирощують переважно в районі Паміру, Туреччині, Середній Аза, Африці. Пшениця тургідум (Тг. turgidum). Колос остистий, гіллястий або простий щільний. Колоскові луски здуті, коротші, ніж квіткові. Зерно коротке, округле, голе, переважно борошнисте. Є озимі та ярі форми. Трапляється в Закавказзі, Казахстані.
Поліська пшениця (Тг. polonicum). Колос неламкий, остистий або безостий. Колоскові луски довгі, схожі на луск вівса. Карталінська пшениця (Тг. cartnlicum) має остистий неї щільний, неламкий колос. Членики колосового стрижня дужа вузькі. Кільовий зубець довгий, переходить у остюк. Полба двозернянка (Тг. dicoccum). Колос щільний, з паралельними остюками, колоски двозерні, зерно видовжене при обмолочуванні залишається в колосках. У минулому полба була дуже поширена переважно як яра культура Татари, Чувашії, Мордовії та в Середньому Поволжі. Висівається на досить незначних площах. Колос ламкий, зерно плівчасте, скловидне. Стійка проти ураження іржею. Культурна однозернянка (Тг. пюпососсшп). Рослина гірських степів. Колос малий, остистий, щільний, сильно стиснутий, ламкий. Зерно в лусках. Соломина міцна, висока. Дуже стійка проти грибних захворювань. Пшениця зандурі, або Тимофеева (Тг. Timopheevi). Колос ламкий, щільний, остистий з боків. Для колосових лусок характерний відтягнутий назовні зубець. Зерно в лусках скловидне. Трапляється як яра форма. Вид цієї пшениці відкритий ІІ. М. Жуковським у Грузії. Різновидності пшениці. Як уже зазначалося, пшениця характеризується великою різноманітністю форм, що різняться між собою багатьма ознаками. Найбільшою кількістю форм і сортів представлені м'яка і тверда пшениці (табл. 3). 3. Основні ознаки різновидностей м'якої і твердої пшениці
Кожний з цих видів об'єднує багато різновидностей. В основу поділу видів на різновидності покладено такі ознаки: наявність остюків; забарвлення колоскових лусок та остюків; забарвлення зерна; опушеність колоскових лусок. З остистих різновидностей у посівах озимої пшениці переважає еритроспермум, а з безостих — лютесценс. Біологічні особливості пшениці озимої Вимоги до вологи Пшениця озима вимоглива до вологи протягом усієї вегетації. При проростанні насіння поглинає води 50-55 % від своєї маси. Коефіцієнт транспірації - 400-500. У сприятливі за вологою роки він знижується до 300, а в несприятливі підвищується до 600-700. Найкраща вологість ґрунту 70-80 % НВ. Велику шкоду посівам наносить нестача вологи в ґрунті під час проростання насіння і появи сходів. Сходи при такому стані зволоження будуть зріджені. Дефіцит вологи в період кущення зменшує продуктивну кущистість, а в період колосіння і цвітіння – озерненість колоса. Високий урожай озимої пшениці можна одержати при умові, якщо весняні запаси вологи в метровому шарі ґрунту досягатимуть 200 мм, а на період колосіння – не менше 80-100 мм. Вимоги до світла Пшениця озима – рослина довгого дня, але вимоглива до світла. При недостатньому освітленні вузол кущення формується близько від поверхні ґрунту, рослини недостатньо загартовуються і зимостійкість їх знижується. Недостатня весняна освітленість рослин призводить до надмірного витягування нижніх міжвузлів і вилягання рослин. При недостатньому освітленні під час наливу і достигання погіршується якість зерна, що трапляється в загущених посівах. Вимоги до тепла Пшениця озима – холодостійка культура. Насіння починає проростати при температурі 1-20 С, але повільно. Для швидкого проростання і з’явлення сходів потрібна більш висока температура ( 12-150 С). При температурі 14-160 С і наявності вологи в посівному шарі ґрунту сходи з’являються через 7-9 днів. Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14-170 С. Сума ефективних температур за період сівба – сходи складає 116-139 0 С. Взимку, при доброму загартування пшениця витримує зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 16-180 С, а високо морозостійкі сорти – до мінус 200С. Проте високою морозостійкістю відзначається тільки та пшениця, яка добре розкущилась ( 2-4 пагони ) і нагромадила у вузлах кущення до 30-35 % цукрів. Перерослі рослини, які утворили восени 5-6 пагонів втрачають морозостійкість, пошкоджуються або гинуть. Найбільш сприятливою протягом вегетації середньою температурою є 16-20 0С. У той же час озима пшениця спроможна витримувати і більш високі температури (35-400С), особливо при достатній вологості ґрунту. Вимоги до ґрунту Добре росте пшениця озима і формує високу врожайність на родючих ґрунтах з високим вмістом гумусу (не нижче 2%) і елементів мінерального живлення. Кращими для пшениці є чорноземи, каштанові, темно – сірі опідзолені ґрунти середньо суглинистого механічного складу з нейтральною реакцією ( рН 6,0-7,5). Погано вдається на солонцюватих і кислих ґрунтах важкого механічного складу, а також схильних до заболочування. На формування 1ц зерна пшениці виносить з ґрунту 3-4 кг азоту, 0,9-1,3 кг фосфору і 2-3 кг калію. Більше всього азоту і калію вона споживає в період між кущенням і молочною стиглістю, а фосфору – до цвітіння. Для інтенсивного росту та формування зерна з більшим вмістом у ньому білка азот більш ефективний у період весняно – літньої вегетації.
РОЗДІЛ 3 3.1 Сорти та гібриди пшениці озимої Сучасні сорти озимої пшениці спроможні формувати високий урожай внаслідок їх генетичного потенціалу продуктивності. Щоб досягти цієї мети і реалізувати цінні якості сортів, необхідна система агротехнічних заходів, спроможних оптимізувати умови вирощування пшениці на всіх етапах росту і розвитку рослин. Така система заходів, яка спроможна максимально реалізувати генетичний потенціал сорту і одержати врожай в 2 – 3 рази вищий називається інтенсивною. Вона передбачає розміщення посівів у сівозміні після кращих попередників, використання сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин мінеральним живленням з врахуванням його вмісту в ґрунті, роздрібне внесення азотних добрив протягом вегетації за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, регулювання росту ретардантами, систему заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту, систему протиерозійних заходів, сівбу із залишенням постійних технологічних колій, високу професійну та виконавську дисципліну механізаторів при виконанні всіх технологічних операцій, організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу, своєчасне і високоякісне виконання всіх технологічних операцій при строгому дотриманні строків, норм, способів використання хімічних засобів боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами та добрив. Коломак 3. Пшениця м'яка. Різновидність еритроснермум.Середньостиглий. Стебло середньої товщини, міцне, пусте. Листки зелені, за величиною проміжні, не опушений восковий наліт середній. Колос солом'яно-жовтий, призматичний, щільний. Зернівка червона, нзшввидовженз, борідка середня. Урожайність — 44,9—58 ц/га. Зимостійкість - 4,3—4,7 бала. Стійкість протії вилягання — 4,8 бала, обсипання — 4,8, посухи — 4,2 бала. Ураженвсть борошнистою росою — 10,6—20,5 %, бурою іржею — 15,1—21,8, фузаріозом — 5,0—8,6 %. Вміст білка — 11,5—13,9 %, клейковили — 24,1—29,2%. Маса 1000 зерен — 40,4—45,1 г. Загальна хлібопекарська оцінка — 3,7—-4,5 бала. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі. Альбатрос одеський. Пшениця м'яса. Різновидність єретроспермум. Рослини заввишки 75—108 см. Листки світлозелені, вузькі, короткі. Колос циліндричний, завдовжки 9— 11 см, середньощільний, вегетаційний період — 287—303 дні. Стійкість проти вилягання — 3—5 балів, зимостійкість 4—-5 балів. Придатний для вирощування за інтенсивною технологією. Борошномельні та хлібопекарські якості добрі Аміяні Вміст білка — 13,6—14,6 %, сирої клейковини — 28.4-29,3 %. Маса 1000 зерен — 33,7—44,7 г. Загальна оцінка — 4—4,5 бала. Рекомендований для збування в Степу і Лісостепу. Вимпел одеський. Пшениця м'яка. Різновидність лютес. Ранньостиглий. Кущ нагаврозлогий, стебло тонке, пусте, пружне. Листки світло-зелені, без опушення. Колос циліндричний,білий, завдовжки 8—9 см, середньої щільності. Зернівка середньої крупності, червона, напіввиражена, боріздка ока. Морозостійкість середня — вище середньої. Урожайність — 56,6 на богарних і 69 ц/га на зрошуваних земдях. Маса 1000 зерен — 41,5—42,4 г. Рекомендований дня вирощування в Степу і Лісостепу. Миронівська 30. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс, середньостиглий. Форма куща проміжна, стебло міцне, середньої товщини. Листки зелені, опушення відсутнє, циліндричний, білий, середньої довжини, зернівка крупна, овалновидовжена, червона. Маса 1000 зерен — 45,4—46,2 г. ФЙйкість проти вилягання — 4,7—4,8, обсипання.— 4,7—4,9. Ураження борошнистою росою — 3—3,2 %, бурою іржею — 4-4,9, фузаріозом — 0,6—4 %. Рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі. Поліська 87. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Сходи темно-зелені. Стебло пусте, досить міцне Із слабим, восковим нальотом. Листки темно-зелені, вузькі, короткі. Колос призматичний, нещільний. Зерно яйцеподібної форми,, велике. Маса 1000 зерен — 45—53,2 г. Вегетаційний період — 288—306 днів. Добре зимує. Зимостійкість — 4—5 балів. Вміст білка — ІЗ—14, сирої клейковини — 25,9—29,3 %. Загальна хлібопекарська оцінка — 3,2—3,8 бала. Задовільний філер. Урожайність — 52,8— 62,8 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі. Ровенська ЗІ. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс, пізньостиглий. Форма куща прямостояча, стебло міцне, товсте. Листки темно-зелені з сизим відтінком, широкі, неопушені. Колос циліндричний, солом'яно-білий, завдовжки 8— 11 см, щільний. Зернівка середньої крупносгі, напіввидовжена, червона, боріздка глибока. Маса 1000 зерен — 42,6—46,4 г. Урожайність — 57,8—64,1 ц/га. Стійкість проти вилягання — 4,6—4,8 бала. Ураження борошнистою росою — 4,7— 6,4 %. Рекомендований для Лісостепу і Полісся. Тіра. Пшениця м'яка. Різновидність еритроспермум. Середньоранній. Форма куща сланка, стебло середньої товщина, міцне. Листки зелені, без опушення, з восковим нальотом. Колос coлом'яно - жовтий, призматичний, середньої щільності. Зернівка яйцеподібна, середка за величиною, борідка неширока, неглибока. Маса 1000 зерен — 37,4—41 г. Урожайність — 46,4—54,9 ц/га. Вміст білка —11,7—14,3, клейковини — 25,0—29,1 %, хлібопекарська,оцінка — 3,6 -4,8 бала. Стійкість проти вилягання — 4,9 бала, ураженість борошнистою росою — 12,6—19,2 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі. Українка одеська. Пшениця м'яка. Різновидність еритроспермум. Середньоранній. Форма куща напіврозлога, стебло міцне, товсте, листки темно-зелені з сизим відтінком. Кола циліндричний або злегка веретеноподібний, білий, завдовжки 8—9 см, більш щільний у верхній частині. Зернівка середньої величини, червона, боріздка середня. Маса 1000 зерен 40,3—44,6 г. Урожайність — 51,0—61,5 ц/га. Стійкість проти вилягання — 4,8 бала. Ураження борошнистою росою 1,4—5,6 %г бурою іржею — 4,4—6,9, фузаріозом — 1-3,2 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і Поліссі. Одеська 161. Пшениця м'яка. Різновидність еритроспермумі Ранньостиглий. Форма куща напівстояча, стебла міцне, просте, середньої товщини. Листки світло-зелені, не опушені, колос циліндричний, до верху звужений. Зернівка середня за розміром, видовжено-овальна, червона, боріздка глибока морозостійкість вище середньої. Урожайність — 52,8—64,5 ц/п. Маса 1000 зерен — 41—44 г. Стійкість проти вилягання 4,3—4,8 бала. Ураженість борошнистою росою — 2,6—6,8 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі. Юна. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Висота рослин — 73 см. Стебло середньої товщини, міцне. Листки середні за довжиною, світло-зелені. Колос призматичний білий, завдовжки 9—11 см, .безостий. Зерно червоне, напівкругле, боріздка неглибока, основа опушена. Маса 1000 зерен - 40 г. Урожайність — 57,5 ц/га. Зимостійкість — 4 бали, стійкість проти вилягання —г 4 бали. Рекомендований для вирощування в Степу і Лісостепу. Спартанка. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Сходи темно-зелені. Листки, вузькі, короткі, темно-зелені. Рослинизаввишки 49—100 см. Стебло пусте з помірним восковим нальотом. Колос веретеноподібний, середньої довжини і щільності. Зерно овально-видовжене з неглибокою боріздкою, крупне. Маса 1000 зерен— 35,1-^-45,4 ґ. Середньоранній. Вегетаційний період — 242—296 днів. Стійкість проти обсипання зерна — 4,5—5 балів. Вміст білка — 13,8—15,3, сирої клейковини - 28,4—32,2 %. Загальна хлібопекарська оцінка — 3,5—3,9 бала. Урожайність зерна — 45,1—61,5 ц/га. Рекомендований для вирощування в Степу і Лісостепу. Київська остиста. Пшениця м'яка. Різновидність еритроснермум. Середньостиглий. Форма куща проміжна. Стебло міцне, пусте, середньої товщини. Листки зелені, опушення 2-сутнє, без воскового нальоту. Колос циліндричний, білий, рихлий, завдовжки 10,5 см. Зерно середньої крупності, червоне, опушене, видовженої форми, боріздка неглибока. Маса 1000 зерен — 45,2—46 г. Урожайність — 53,2—57,6 ц/га. Зимостійкість — 4,7—4,8 бала. Стійкість проти вилягання — 4,9 бала. Ураженість борошнистого росою — 6,1—8,2 %. рекомендований для вирощування в Лісостепу і на Поліссі. Веселка. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Середньостиглий. Кущ прямостоячий, стебло середньоросле, міцне. Листки яскраво-зелені, слабоопущені, восковий наліт відсутній. Колос білий, призматичний, безостий. Зернівка червона, крупноовальна з розвішеним чубком. Маса 1000 зерен — 44 2 г. Стійкість проти вилягання — 4,7 бала, обсипання — 4 8, посухи — 4,7 бала. Ураженість борошнистою росою — 10,6 %» бурою іржею — 15,1, фузаріозом — 10,3 %. Вміст білка — 14,5, сирої клейковини — 30,3 %. Загальна хлібо-пекарська оцінка — 3,6 бала. Урожайність — 56,3 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу. Донецька 46. Пшениця м'яка. Різновидність лютесценс. Сходи світло-зелені. Соломина пустотіла з помірним восковим нальотом. Листки світло-зелені, вузькі, короткі з слабким восковим нальотом. Колос короткий, середньощільний. Зерно овальної форми, середнє за величиною. Маса 1000 зерен — 38,2—44,1 г. Середньоранній. Зимостійкість середня. Стійкість проти посухи та обсипання така сама, як у стандартного сорту. Борошномельні та хлібопекарські якості добрі. Вміст білка — 14,4, сирої клейковини — 30,2 %. Загальна хлібопекарська оцінка — 4,1 бала. Урожайність — 52,4— 63 ц/га. Рекомендований для , вирощування в Степу і Лісостепу.
3.2 Попередники пшениці озимої Пшениця озима вимоглива до попередників. У різних грунтово – кліматичних умовах кращими попередниками є ті культури, які рано звільняють поле, не виснажують грунт, залишають після себе достатню для одержання сходів кількість вологи і чисті від бур’янів.. У районах достатнього зволоження краще сіяти пшеницю після попередників, які забезпечують оптимальні строки сівби, сприятливий поживний режим ґрунту і незначну забур’яненість. Пшениця дуже вимоглива до попередників через слабку кореневу систему, високу чутливість до якості підготовки та фітосанітарного стану грунту. Добрими попередниками є культури раннього прибирання, після яких на полі знижується забур'яненість, зменшується можливість поширення хвороб і шкідників, а в грунті накопичуються легкозасвоювані поживні речовини.
РОЗДІЛ 4 4.1Спосіб сівби пшениці озимої Важливою умовою підвищення врожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння кращих районованих сортів, пристосованих до місцевих умов вирощування. Призначене для сівби насіння має бути високожиттєздатним за схожістю, енергією проростання, силою росту, вирівняністю, типовою для сорту ваговитістю тощо. Важливим показником посівної якості насіння є також його висока чистота від насіння бур'янів, особливо карантинних, та інших домішок. Сівба таким насінням забезпечує високу і дружну схожість, інтенсивніше формування кореневої системи, вузла кущення і вегетативних пагонів з підвищеною стійкістю проти несприятливих умов зимівлі. За Державним стандартом України, для сівби пшениці необхідно використовувати насіння, яке за категорією відповідає 1 — 3 репродукціям зі схожістю для м'якої пшениці не менше 92 %, твердої — 87 %, чистотою від насіння бур'янів та інших домішок для обох видів пшениці не менше 98 %, сортовою чистотою не менше 98 %, вологістю не більше 15 - 15,5 %. Перед сівбою насіння сортують за крупністю і вирівняністю: очищають від насіння бур'янів та інших культурних рослин і пожнивних домішок; протруюють від збудників хвороб та ґрунтових шкідників; обробляють мікроелементами, бактеріальними препаратами тощо. Свіжозібране насіння у північно-західних районах України, особливо в сиру прохолодну погоду, слід перед сівбою прогріти на сонці протягом 5 — 6 днів або в теплих приміщеннях з температурою 20 - ЗО °С та добре налагодженою вентиляцією протягом 8—10 днів, що прискорює післязбиральне достигання насіння і підвищує його енергію проростання. Для сортуванні і очищення насіння використовують зерноочисні машини ЗВС-20А, МВО-20, ОВС-25, МС-4,5 та ін.; трієрні блоки БТ-20 та ін., зерноочисні агрегати ЗАВ-25, ЗАВ-40, ЗАВ-50; зерносушильні комплекси КЗС-25Б, КЗС-25 чи КЗС-50. Протруюють насіння, доведене до стандартної вологості (14-15,5 %), за 2 - 3 тижні або за 2 — 4 дні до сівби з використанням машин і комплексів ПС-30, ПС-10А, КПС-10, КПС-40. Проти збудників найбільш поширених хвороб (кореневих гнилей, твердої сажки, борознистої роси, бурої листкової іржі застосовують такі хімічні препарати, як 15 %-й байтан-універсал (2 кг/т), 75 %-й вітавакс (2,5 - 3 кг/ ), 50 %-й фундазол (2 - 3 кг/т), 80 %-й ТМТД (1,5-2 к.7т), гранозан (1,5 кг/І; та ін. Для одночасного захисту рослин від хвороб і ґрунтових шкідників насітшя обробляють комплексним препаратом — гамагексаном (2 кг/т). Для поліпшення якості протруєння препарати краще застосовувати у вигляді суспензій, зволожуючи їх водою з розрахунку 10 л на 1 т насіння. Максимальний контакт насіння з пестицидами досягається при додаванні суспензій КаКМЦ (натрієва сіль карбоксилметилцелюло-за) з розрахунку ОД — 0,2 кг/т або ПВС (полівініловий спирт) 0,5 кг/т. Цей спосіб підготовки насіння дістав назву інкрустації. Встановлено, що максимальної продуктивності пшениці досягають при кількості рослин на час збирання 300 — 400 шт./м2 з наявністю 500 - 600 продуктивних стебел з добре сформованим колоссям. Одним з головних технологічних прийомів формування оптимальної густоти рослин пшениці на посівній площі є вибір ґрунтових умов, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби та інших факторів урожайності. Наприклад, у західних та північних регіонах України, більше забезпечених вологою, густота посіву і залежна від неї норма висіву на ґрунтах середньої родючості вищі, ніж у посушливих південних і східних умовах, де для густих посівів не вистачає вологи і вони допускаються лише при зрошенні. Проте і в районах достатнього зволоження при вирощуванні пшениці на високородючих ґрунтах або при застосуванні високих норм добрив не слід загущувати посіви, особливо висококущистих сортів, бо це може викликати їх вилягання і зниження урожайності. Подібна взаємозалежність норм висіву і родючості ґрунту спостерігається також у посушливих районах, коли при сівбі пшениці на високородючих ґрунтах вищої врожайності досягають за рахунок деякого загущення посіву із застосуванням підвищених норм висіву. При встановленні норм висіву потрібно враховувати кущистість і високорослість сорту. Як правило, висококущисті й високорослі сорти, які формують густий стеблостій, схильний до вилягання, висіваються рідше, ніж менш кущисті й високорослі сорти, стійкі проти вилягання. Норми висіву залежать від строків сівби пшениці. При запізненні із сівбою їх підвищують, щоб зменшити загрозу можливого зрідження посіву внаслідок загибелі недостатньо розвинених рослин з настанням ранніх осінніх заморозків. Норми висіву підвищують при сівбі пшениці після стерньових попередників, на площах, недостатньо очищених від бур'янів, та при вузькорядному перехресному способі сівби. Визначаючи норму висіву, обов'язково враховують якість насіння — його схожість, чистоту, ваговитість. Науково-дослідними установами України розроблені середні норми висіву пшениці для кожної ґрунтово-кліматичної зони України, які за сприятливих умов забезпечують рекомендовану для них густоту появу. Відповідно до рекомендацій, оптимальні норми висіву для середньорослих сортів, вирощуваних: на ґрунтах середньої родючості становлять (млн шт. схожих зерен на 1 га): у районах степової зони 4 4,5, лісостепової 4,5 - 5, поліської 5 — 5,5. Залежно від конкретних умов вирощування норми висіву уточнюють. Фактичну вагову норму висіву (в кг/га) обчислюють за встановленою посівною придатністю насіння, користуючись формулами
де ПП — посівна придатність насіння, %; С — схожість насіння, %; Ч — чистота насіння, %; НВ — норма висіву фактична, кг/га; Н — норма висіву рекомендована, млн шт./га; М— маса 1000 зерен, г. 4.2. Строки сівби пшениці озимої Найкраще перезимовує озима пшениця з добре сформованим вузлом кущення, 3-4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту така кількість пагонів утворюється за 50 - 60 днів (від сівби до припинення активної вегетації, коли середньодобова температура встановлюється на рівні 5 °С), протягом яких набирається сума температур 560 - 580 °С. Цього досягають при сівбі її в оптимальні (календарні) строки, встановлені для кожної ґрунтово-кліматичної зони: на Поліссі 1-15 вересня, в Лісостепу і західних районах 5-20 вересня, в передгірних 5 — 25 вересня, гірських 1 — 10 вересня, у Степу 5-25 вересня, АР Крим 15 вересня - 5 жовтня. У ці строки, як правило, середньодобова температура становить 15- 17 °С. На родючих ґрунтах після кращих попередників з достатнім внесенням добрив та при достатніх запасах вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину оптимальних строків. При більш ранній сівбі вона може перерости, особливо сорти твердої пшениці, високорослі сорти м'якої, і знизити морозо- та зимостійкість. Крім того, ранні посіви більше пошкоджуються злаковими мухами (шведською, гессенською та ін.). Сіють пшеницю різними способами: звичайним рядковим з шириною міжрядь 15 см, вузькорядним з міжряддями 7,5 см, перехресним з міжряддями 15 см, розосередженим, гребеневим, борозенчастим та ін. Основним способом сівби пшениці є звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. При сівбі залишають постійні технологічні колії, для чого в середній сівалці 3-сівалкового агрегату перекривають 6 - 7 та 18 - 19-й висівні апарати — якщо при весняно-літньому внесенні добрив використовуватимуться розкидачі НРУ-0,5, РМС-6 та обприскувачі ОВТ-ІА або ОПІП-15. При використанні розкидачів 1РМГ-4 або РУМ-5 перекривають 8 і 17-й висівні апарати. Ширина колій у першому випадку 180 см з шириною смуг 45 см, у другому — відповідно 135 та 30 см. Для одержання дружні їх і рівномірних сходів глибина загортання насіння на добре оброблених і вологих ґрунтах не повинна перевищувати 3 — 5 см, на важких ґрунтах її зменшують на 1 — 2 см, на легких — збільшують до 6 - 8 см. При збільшенні глиби чи загострення насіння у багатьох сортів пшениці збільшується глибина залягання вузла кущення. Це зменшує загрозу загибелі рослин від вимерзання й випирання. Іноді внаслідок цього рослина розосереджує кущення — створює два вузли (буває навіть три) — в зоні первинної кореневої системи і близько до поверхні ґрунту. Спостереження показують, що це сприяє виживанню рослин, але не підвищує їх продуктивності і загалом є небажаним явищем. РОЗДІЛ 5 Пшениця озима – одна з найбільш вимогливих до родючості ґрунту зернових культур і позитивно реагує на внесення добрив. Добрива сприяють економічному використанню ґрунтової вологи, покращують зимостійкість, сприяють збереженню і покращенню родючості ґрунту, підвищують урожай зерна і його якість. Позитивний вплив добрив на врожайність пшениці пояснюється тим, що в ґрунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі і через недостатню фізіологічну активність кореневої системи не доступні рослинами. Під пшеницю застосовують органічні і мінеральні добрива. Органічні добрива під пшеницю вносять тільки на тих ґрунтах, в яких вміст гумусу не перевищує 2%. На родючих ґрунтах органічні добрива вносять під попередник. Застосовують гній, як правило, при вирощуванні озимої пшениці по чистому або зайнятому пару. На чорноземних ґрунтах під пшеницю вносять 20-25 т/га, на дерново – підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах і на схилах – 30-35 т/га органічних добрив під основний обробіток ґрунту. Вносять гній розкидачами РОУ-5, ПРП-10, ПРТ-16 або розкидачем «Буран» і відразу приорюють. У зоні достатнього зволоження на бідних піщаних ґрунтах велике значення мають сидеральні добрива (люпин, середела та ін.). У поєднанні з фосфорно – калійними добривами сидерати часто ефективніші за гній. Норми мінеральних добрив розраховують з врахуванням потреби в елементах живлення для формування запланованої урожайності та запасів рухомих форм елементів живлення в ґрунті. Особливе значення для пшениці озимої мають азотні добрива. При достатній кількості азоту рослини добре кущаться, утворюють щільний колос з високою масою 1000 зерен. Проте, разом з тим, як нестача, так і надмірна його кількість негативно впливає на розвиток рослин і врожайність. Особливо шкідливе надмірне живлення азотом, при якому рослини восени переростають і втрачають морозо- і зимостійкість. У таких посівах зменшується продуктивність фотосинтезу від надмірного загущення і взаємозатінення, рослини сильніше уражуються хворобами. [8;9] За даними науково – дослідних установ на дерново – підзолистих ґрунтах слід вносити мінеральні добрива в нормі 90-120 кг/га азоту, фосфору і калію, на чорноземах – 60-90 кг/га, азоту ,фосфору і калію. Вона може збільшуватись або зменшуватись залежно від родючості ґрунту, попередника, зони вирощування пшениці, сорту та багатьох інших причин. Система використання мінеральних добрив передбачає внесення їх під основний обробіток ґрунту, в рядки при сівбі і під час вегетаційних підживлень. Всю норму фосфорно – калійних добрив, за виключенням 10 кг/га фосфору в формі гранульованого суперфосфату, що вноситься в рядки, краще внести до сівби під основний обробіток ґрунту. Якщо частина фосфорно – калійних добрив не була використана в основне удобрення, їх вносять у осіннє підживлення врозкид або рано навесні прикореневим способом. Добрива вносять розкидачами НРУ-0,5, ІРМГ-4, РУМ-5, РУМ-8, КСА-3. Азотні добрива вносять у декілька строків по фазах і етапах органогенезу. Частину азоту в аміачній формі (близько 30 кг/га) на бідних ґрунтах і після непарових попередників вносять під передпосівну культивацію. Ранньовесняне підживлення азотом у фазі кущення (ІІ етап органогенезу) по мерзлоталому ґрунту авіаційним способом або по технологічних коліях збільшує густоту стеблостою, висоту і продуктивність рослин і майже не впливає на якість зерна. Норма внесення азоту – 30-45 кг/га або 30-35% повної розрахункової норми. Разом з тим треба мати на увазі, що посіви, які добре перезимували і розкущились підживлювати рано навесні не слід, бо це викликає додаткове кущення, що сприяє непродуктивному використанню води, поживних речовин, утворенню підгону, а пізніше виляганню посівів. На початку трубкування (ІV етап органогенезу) вносять 50% повної норми азоту (20-30 кг). Це підживлення проводять і на посівах, які перший раз по мерзлоталому ґрунту не підживлювались. Підживлення пшениці в цей період розвитку рослин покращує озернення колоса, підвищує врожай і якість зерна, не збільшуючи виходу соломи. Вносять аміачну селітру поверхневим способом по технологічних коліях. Третє підживлення проводять під час колосіння – цвітіння (VІІІ – ІX етапи органогенезу) дозою азоту 30-40 кг/га (20% норми). Ефективність цього підживлення краще проявляється в зоні достатнього зволоження та в роки з вологою погодою. На бідних ґрунтах та після стерньових попередників рекомендується вносити азот у амонійній формі (NН4), який менше вимивається. У зоні Степу для покращення якості зерна під час його формування і наливу проводять позакоренево підживлення водним розчином карбаміду, що підвищує вміст білка в зерні на 0,5-1,5%, сирої клейковини – на 1,5-3%. Ефективне також обприскування посівів рідкими комплексними добривами обприскувачами ОВТ-1А, ОПШ-12 та ін. з постійних технологічних колій. [9] Озима пшениця позитивно реагує і н6а мікроелементи, які оптимізують обмін речовин у рослинах, підвищують урожай і покращують якість зерна. На дерново – підзолистих і сірих лісових ґрунтах озима пшениця вимоглива до мікродобрив, які містять бор, на чорноземних і каштанових ґрунтах – марганець і цинк. Вносять мікроелементи під основний обробіток ґрунту, в рядки під час сівби пшениці або обробляють ними насіння перед сівбою. Під основний обробіток ґрунту вносять мікродобрива, які містяться в марганізованому, молібденізованому та борному гранульованому суперфосфаті середньою нормою 2-3 ц/га. Ці добрива можна вносити також рядки (0,5-1 ц/га). Для передпосівного обробітку насіння використовують сульфат марганцю (50-100 г на 1ц), молібдат амонію (50 г на 1 ц насіння). Кислі ґрунти, на яких вирощується озима пшениця, необхідно вапнувати. Вапнування поліпшує агрохімічні, біологічні і агрофізичні властивості ґрунту, підвищує доступність поживних речовин, створює сприятливі умови для активізації життєдіяльності корисної мікрофлори, поліпшує водо- і повітропроникність. При цьому зменшується ураженість борошнистою росою та бурою листовою іржею. Для вапнування застосовують вапно, дефекат, крейду, доломітове борошно. Вносять вапнякові матеріали перед сівбою із старанним загортанням у грунт. Підживлення посівів проводять з урахуванням ґрунтової і рослинної діагностики. Ґрунтова діагностика необхідна для визначення вмісту в кореневмісному шарі ґрунту глибиною до 1 м доступного рослинами мінерального азоту. Для цього відбирають зразки ґрунту пошарово через 20 см до глибини 60см восени і до 100 см навесні. Відбирають 3-5 зразків по діагоналі поля, а з них готують змішаний зразок, який у агро хімлабораторії аналізують на вміст азоту в мг на 1 кг абсолютно сухого ґрунту. За результатами аналізів встановлюють запаси мінерального азоту в кореневмісному шарі ґрунту і визначають потребу в ньому озимої пшениці. Якщо за результатами ґрунтових аналізів у передпосівний період у орному шарі ґрунту міститься менше 30 кг/га мінерального азоту, то треба внести під основний обробіток ґрунту або передпосівну культивацію близько 20% розрахункової норми азоту (20-30 кг/га). Листкову діагностику мінерального живлення проводять в фази кущення, виходу в трубку і колосіння. Для цього відбирають проби рослин у 20-30 місцях по діагоналі поля. Зразок рослин повинен скласти не менше 100г. У фазі кущення і трубкування зразки складають із цілих рослин, зрізуючи їх над поверхнею ґрунту. У фазі колосіння зразок набирають із верхніх трьох листків, використовуючи для цього 150-200 рослин. Після визначення в лабораторії вмісту листках азоту, фосфору калію розраховують дози добрив, необхідних для підживлення. Якщо виявлено вищий від оптимального вміст NPK, то пшеницю не підживлюють. табл.1
таблиця 1.1 Оптимальний валовий вміст поживних речовин у рослинах на різних етапах органогенезу, % на абсолютно суху речовину.
Тканинна діагностика застосовується для прогнозування можливої якості зерна озимої пшениці і визначення необхідності позакореневого азотного підживлення. Аналіз проводять у кінці фази виходу у трубку з допомогою експрес – лабораторії ОАП-1. Для цього у 20-30 місцях поля зрізують 100-120 рослин, із них відбирають середній зразок – 20 продуктивних стебел. На кожному стеблі вище другого міжвузля, зрізають пластинку товщиною 1,5-2мм і кладуть на предметне скло, наносять по одній краплі 1%-го розчину дифеніламіну, зверху кладуть друге предметне скло і видавлюють сік, який вступає в реакцію з дифеніламіном. За інтенсивністю синього забарвлення в порівнянні з еталонною шкалою оцінюють кожне стебло у балах від 0 до 6. При кількості балів 3,5 позакореневе підживлення не проводять (одержати сильну пшеницю не можливо). Два підживлення проводять при оцінці 3,5 – 4,5 бали – перше в період колосіння дозою азоту 30 кг/га, друге в період цвітіння дозою азоту 60кг/га. При оцінці 4,5-5,5 балів слід провести одне підживлення в фазі колосіння – цвітіння з внесенням 30 кг/га азоту. При балах 5,5-6 проводити позакореневе підживлення недоцільно, тому що і без нього можна одержати сильне зерно.
РОЗДІЛ 6 6.1 Способи збирання пшениці озимої До збирання озимої пшениці приступають у фазі воскової стиглості зерна. Саме в середині і в кінці воскової стиглості формується максимальний біологічний урожай зерна. В цей період стиглості, коли зерно досягає вологості 35-20 %, пшеницю збирають двофазним способом (роздільним). При роздільному способі збирання пшеницю спочатку скошують у валки для достигання і висихання, а через 2-4 дні валки підбирають і обмолочують комбайнами. Скошування проводять на висоті не нижче 15 см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються. Двофазним способом збирають забур’яненні, густі високорослі і полеглі посіви, сорти схильні до обсипання. Чисті, стійки проти обсипання сорти, не полеглі та зрідженні низькорослі посіви пшениці, які досягли повної стиглості збирають прямим комбайнуванням (однофазний спосіб). При цьому способі збирання обмолот ведеться одночасно із скошуванням. Щоб звести до мінімуму трати зерна, комбайни перед збиранням старанно регулюють. Швидкість агрегату при прямому комбайнуванні має бути не більше 6-7 км/год., а на обмолоті валків 4,5 – 5,0 км/год. Втрати зерна при збиранні не повинні бути більше 1%, засміченість зерна в бункері – не більше 3 %, травмованість – не більше 2%. Для скошування озимої пшениці в валки використовують жатки ЖВН -6А, ЖВП – 6А, ЖБА – 3,5. Обмолочують валки комбайнами СК 5М, «НИВА», Дон – 1200, Дон – 1500, «Колос», « Славутич» з приставками ПУН- 5, ПУН – 6, обладнаними під борщиками ППТ – 2,4 Б, ППТ – 3А. Зібране зерно очищують, при потребі досушують, доводячи його вологість до 14-15%.
РОЗДІЛ 7 7.1 Система захисту пшениці озимої При використанні засобів захисту рослин у всіх рекомендаціях відзначається небезпека набуття стійкості (резистентності) шкідливих організмів до пестицидів при застосуванні однієї і тієї ж діючої речовини .
Рис. 1. Ефективність гербіциду СЕРТО® ПЛЮС проти основних бур’янів на посівах пшениці озимої. Відносно новим елементом у технології вирощування озимої пшениці є осіннє внесення гербіцидів. Дуже важливо знищити конкурента (бур’яни) на початку вегетації, особливо це стосується падалиці ріпаку. Восени і навесні впродовж щонайменше двох місяців створюються оптимальні умови для росту рослин озимої пшениці. Адже навесні гербіциди вносять в кінці квітня-травні. Осіннє внесення гербіцидів зменшує відчуження NРК бур’янами, значно підвищує ефективність мінеральних добрив. На забур’янених посівах поживні речовини і, особливо, азот з першого підживлення в основному використовується конкурентами. Виходить, що перше підживлення навесні – це підживлення бур’янів!!! Восени найкраще використати ґрунтовий гербіцид МАРАФОН™ (дві д.р. – пендиметалін + ізопротурон). Ці дві діючі речовини у гербіцидах для озимої пшениці використовуються лише фірмою БАСФ, тому включення їх у систему захисту запобігатиме формуванню у бурянів резистентності. Приріст урожайності від осіннього ґрунтового внесення може досягати 5-10 ц/га. Перевага гербіциду МАРАФОН™ полягає в тому, що він, крім широкого спектру дводольних бур’янів, знищує також однорічні злакові бур’яни. Немає необхідності вносити навесні протизлакові гербіциди, наприклад, Пуму Супер чи Аксіал, гектарна вартість яких є дуже високою (~25$). Грунтові гербіциди для осіннього внесення на озимій пшениці має лише фірма БАСФ. Захист від вилягання Внаслідок вилягання посівів порушується нормальний ріст і розвиток рослин, зменшуються розміри фотосинтезуючої поверхні, сповільнюється засвоєння елементів живлення та води, що спричинює значні втрати врожаю. При вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією застосування морфорегуляторів (ретардантів) є обов’язковим для регулювання архітектоніки рослини та захисту від вилягання. Морфорегулятори Хлормекват -хлорид (д.р. – хлормекват-хлорид) та ТЕРПАЛ™ (д.р. –хлормекват-хлорид + етефон) застосовують у різні строки для вкорочення нижніх і верхніх міжвузлів. Почергове внесення цих препаратів дає змогу контролювати довжину всіх міжвузлів і товщину стінок соломини.
Захист від хвороб Проблема набуття резистентності особливо стосується хвороб рослин. Слово «резистентність» походить від resistento (лат.) – протистояти, опиратися. Резистентність – біологічна властивість патогенів протистояти дії фунгіциду . При множинній резистентності виникає стійкість до двох або кількох діючих речовинфунгіцидів, зумовлена різними генетичними факторами (Фітофармакологія/За ред. М. Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна. – Київ: Вища освіта, 2004. – 432 с.) У 2009 р. в багатьох регіонах посіви озимої пшениці були масово уражені хворобами і це стало основною причиною зниження врожайності. Малоефективними виявилися схеми одноі дворазового внесення, навіть триразове внесення фунгіцидів не забезпечило очікуваного рівня врожайності. Причини недостатньої ефективності фунгіцидів різні: порушення строків їх внесення, нераціональний підбір, використання генериків для здешевлення технологій та ін. Поряд з цим цілком очевидною є проблема тривалого і масового використання препаратів з однаковою діючою речовиною, особливо на основі тебуконазолу. Цілком зрозуміле бажання фірм-виробників продавати лише свої препарати, для чого і розробляються схеми кількаразового застосування власних фунгіцидів.
Особливу небезпеку щодо набуття стійкості патогенів становить використання однакових діючих речовин у протруйнику та фунгіцидах внаслідок значного збільшення тривалості їх контакту з патогенами. Проаналі зуйте уважно табл. 3 за вмістом діючих речовин, концентрацією, належністю діючих речовин до хімічних груп – і прийдете до висновку, що препарати найбільше відрізняються чим?… правильно – торговими назвами. Чи доцільно впродовж вегетації викорис товувати чотири(!!!) рази тебуконазол? До речі, подібна ситуація є й з іншими діючими речовинами, але проблема з тебуконазолом підійшла до критичної межі.
На другому варіанті з внесенням карбендазиму та пропіконазолу врожайність зросла до 68,2 ц/га, що на 28,1 ц/га вище, ніж на варіанті без фунгіцидів. Ще вищою (75 ц/га) була врожайність на третьому варіанті з внесенням ципроконазолу та тебуконазолу. На четвертому варіанті з внесенням фунгіцидів АБАКУС® та РЕКС® ДУО врожайність найбільша – 82,9 ц/га, порівняно до контролю вона підвищилась на 42,8 ц/га. Рівень приросту врожайності від фунгіцидів свідчить, що без фунгіцидного захисту вирощувати озиму пшеницю економічно недоцільно . АБАКУС® оптимізує асиміляцію вуглекислого газу в рослині, збільшує щільність хлорофілу в листі та інтенсифікує процес фотосинтезу. Надає рослині здатність нагромаджувати в листі більше азотистих сполук та вуглеводів і набагато швидше передавати їх колоссю. Сприяє кращому засвоєнню азоту з ґрунту та добрив, забезпечуючи підвищення коефіцієнта їх використання. Уповільнює процес утворення етилену (гормону старіння), внаслідок чого рослина стає стійкішою до стресу, залишається довше зеленою та життєдіяльною. 12 |
До таких попередників відносяться багаторічні і однорічні трави, зернобобові, кукурудза на зелений корм, сідератний, кулісний, чистий пар, а також гречка, кукурудза на силос, ріпак, рання і середньостигла картопля. Пшеницю можна сіяти після вівса, оскільки він не уражається кореневою гниллю і залишає більш якісні поживні залишки порівняно з іншими зерновими культурами. Повторно засівати поле озимою пшеницею можна через два роки, коли під дією корисної мікрофлори грунт очиститься від більшості хвороб і шкідників. Не слід розміщувати її після ячменю через поразку кореневою гниллю.
