 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Зміни природного середовища рекреаційних територій внаслідок інтенсивного розвитку рекреаційної діяльності.
Стихійне рекреаційне освоєння може призводити до повної втрати природними комплексами їх лікувальних, оздоровчих пізнавальних, естетичних чи інших, цінних з точки зору рекреації, властивостей. Ці процеси мають назву рекреаційної дигресії. Багато вітчизняних і зарубіжних дослідників вважають основним індикатором стійкості природного комплексу кількісну і якісну зміну трав'яного покриву та ущільнення ґрунту. На основі даного критерію виділено 5 стадій дигресії природних комплексів: 1. Корінні незмінені − діяльність людини не внесла до лісового комплексу ніяких помітних змін. 2. Мало змінені − рекреаційний вплив людини виражається у встановленні розрідженої мережі стежок, у появі серед трав'янистих рослин деяких світлолюбних видів, у початковій фазі руйнування підстилки. 3. Помірно змінені – стежкова мережа порівняно густа, у трав'янистому покриві переважають світлолюбні види, починають з'являтися й лугові трави, потужність підстилки зменшується, на позастежкових ділянках поновлення лісу все ще задовільне. 4. Сильно змінені − густа мережа стежок, у складі трав'янистого покриву кількість характерних лісових видів незначна, життєздатного підліску молодого віку (до 5 − 7 років) фактично не має, підстилка зустрічається фрагментарно навколо стовбурів дерев. 5. Дигресія − повна відсутність підстилки й підліску, окремими екземплярами на витоптаній площі представлені бур'янисті й однолітні види трав. Границя стійкості природного комплексу, тобто межа, після якої настають незворотні зміни, проходить між третьою й четвертою стадіями. Відповідно за гранично припустиме приймається те навантаження, що відповідає третій стадії дигресії. Незворотні зміни в природному комплексі починаються на четвертій стадії, а загроза загибелі лісових насаджень − на п’ятій стадії. Таким чином, рекреаційна територія при неправильному її використанні досить швидко втрачає своє значення і стає малопридатною для відпочинку. Потік відпочиваючих направляється до інших місцевостей, які згодом також проходять весь цикл рекреаційної дигресії. Теорія рекреаційної дигресії детально розглядається ще з 70-х років, у працях: Р. А. Каприсонової (1967), Н. С. Казанської (1972), Л. П. Рисіна, Г. П. Полякова (1987), В. П. Чижової (1977, 2004), А. Р. Будрюнас, Н. П. Жижена, Н. Н. Зеленского (1973, 1983), В. І. Середіна, В. І. Пирпана (1988), А. И. Тарасова (1986), С. А. Генсірука, М. С. Нижник, Р. Р. Возняка (1987), І. В. Шукеля (2003) та інших. Ці науковці розробили різні методики вивчення цього процесу. Але, незважаючи на такий довгий період вивчення даного процесу, ще досі немає єдиної думки щодо виділення його стадій. Найбільш прийнятими є п’ять стадій дигресій, хоча не усі науковці згідні з такою класифікацією і тому виділяють трьох- (Э. А. Репшас, Н. Н. Зеленский), чотирьох- (С. Н. Савицька), шести- (А. Ф. Поляков), та семибальну шкалу. На нашу думку, виділення п’яти стадій дигресії може найбільш оптимально відобразити вплив відпочиваючих на природні комплекси та сприятиме розробці системи організаційно-господарських заходів із влаштування рекреаційно-привабливих об’єктів. Важливо також виділити компоненти, які найбільш чітко будуть вказувати на дигресію. Дослідники і досі не мають єдиної думки щодо того, які компоненти можуть бути основними індикаторами для визначення дигресії, а також щодо визначення межі між стадіями. Розглянемо основні із праць у яких йдеться про це питання: Г. А. Полякова та інші особливу увагу звертають на лишайниковий та моховий покрив, адже вважають, що він найбільш чутливий до рекреаційного впливу. Н. П Жижин і Н. Н. Зеленський пропонують розглядати товщину і запас підстилки, як надійний критерій виділення стадій дигресії. В. І.Середін та В. І. Парпан основним показником вважають коефіцієнт витоптаності площі та варіанти витоптування, а інші – допоміжними. Генсірук С. А., Нижник М. С. та Возняк Р. Р. подають інший метод виділення стадій рекреаційної дигресії, в якому основним показником є коефіцієнт рекреації (Кр). Цей показник обчислюється сумою площ витоптаних місць на дослідній ділянці поділених на площу самої ділянки і виражається в долях одиниці до сотих. Відповідно до показника даного коефіцієнта визначається стадія рекреаційної дигресії: Кр = 0,05 – І стадія; Кр = 0,1 – ІІ; Кр = 0,1-0,3 – ІІІ; Кр = 0,3-0,6 – IV; Кр = 0,6 і більше – V стадія. Цей коефіцієнт набуває особливого значення, коли досліджуються стадії рекреаційної дигресії незаліснених територій. Адже там він виступає практично єдиним показником-індикатором дигресії, що не можна сказати про лісові ділянки. Методику дослідження рекреаційної дигресії ми розробили шляхом синтезу методик різних авторів і тому в ній враховується 10 різних показників: Кр; стан деревостану; підрісту, чагарників; чагарників; зміни в трав’яному покрові та підстилці (за С. А. Генсіруком); засміченість побутовими відходами; кількість місць від вогнищ (за І. В. Шукелем); мохово-лишайникове покриття (за Л. П. Рисіним, Г. А. Поляковою). Загальну рекреаційну дигресію на території ми обраховували методом множення. Враховувалось і те, що деякі із показників можуть бути повністю відсутні на території, а тому не всім їм надавалось 0 балів. Наприклад, на ділянці може спостерігатись V стадія рекреаційної дигресії, що пов’язано із витоптуванням, але буде відсутнє сміття та місця розкладання вогнищ, а також не будуть спостерігатись пошкодження дерев. З підвищенням стадії рекреаційної дигресії територія ставала менш придатною для відпочинку. Н.Казанська, зокрема, виділяє 5 стадій деградації природно-територіальних комплексів, яким відповідають корінні незмінені, мало змінені, помірно змінені, сильно змінені та деградовані ПТК. Хоча навіть у четвертій стадії деградації, ландшафт іще зберігає здатність до відновлення своїх властивостей. Інструментами регулювання чисельності відпочиваючих виступають: • функціональне зонування рекреаційних територій; • визначення, виходячи з фізико-географічних умов місцевості, допустимого рекреаційного навантаження; • рекреаційний благоустрій території, в тому числі прокладання оптимальної мережі рекреаційних стежок; • розробка і впровадження заходів, спрямованих на корегування поведінки відпочиваючих у природних комплексах; • раціональна просторово-територіальна організація рекреаційних закладів. Контрольні запитання: 1. У чому виявляється вплив рекреаційної діяльності на природне середовище? 2. Дайте визначення поняттю «рекреаційне природокористування». 3. Які специфічні особливості притаманні рекреаційному природокористуванню? 4. Які задачі охорони природи? Як вони співвідносяться з завданнями рекреаційної діяльності? 5. Сутність поняття «рекреаційна дигресія», її стадії. 6. Які інструменти регулювання чисельності відпочиваючих використовуються при організації рекреаційної діяльності на природних територіях? 7. З якою метою проводиться функціональне зонування рекреаційних територій? 8. Назвіть основні напрями природоохоронної діяльності в процесі рекреаційного використання ресурсів на сучасному етапі. |
