 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Завдання вивчення дисципліни
Студенти повинні знати: на понятійному рівні основні тенденції розвитку філософії права, її класичні і неокласичні методологічні концепції філософії права, існуючі наукові теорії щодо спірних питань філософії права; об'єкт, предмет, принципи та функції філософії права, природно-правові явища, співвідношення позитивно-правових норм з природно-правовими; на фундаментальному рівні зміст філософії права, методологічні детермінанти філософії права, гносеологічні аспекти філософії, філософії права, основні парадигми природно-правових норм та природного права, дію природного права в суспільному житті, визначальні філософські атрибути позитивного права; на практично-творчому рівні вимоги, які ставляться до юриста-практика у сфері використання норм природного права у професійній діяльності. Студенти повинні вміти: на репродуктивному рівні реалізувати метафізичні, філософсько-правові парадигми у практичній діяльності юриста; на евристичному (алгоритмічному) рівні формувати власні методологічні моделі професійної діяльності юриста; на творчому рівні застосовувати набуті знання у підвищенні ефективності професійної діяльності, оцінці суспільних процесів в Україні і світі, самостійно здійснювати філософський аналіз основних галузей права, аналізувати і оцінювати філософсько-правові концепції. Місце навчальної дисципліни в навчальному процесі «Філософія права» має структурно-логічні зв'язки з навчальними дисциплінами «Філософія», «Загальна теорія держави та права», «Історія держави та права України», «Юридична деонтологія», «Конституційне право», «Цивільне право», «Адміністративне право», «Кримінальне право», «Кримінальний процес», «Криміналістика» та ін. Структура навчальної дисципліни «Філософія права» складається із загальної та особливої частин, що відповідають відповідно першому і другому модулям. У загальній частині висвітлюються методологія філософії права і держави, гносеологія філософії права, онтологія та деонтологія природного права; в особливій - аксіологія та акмеологія українського національного духу позитивного права. Процес вивчення студентами навчальної дисципліни «Філософія права» передбачає різноманітні форми навчання: лекції, семінарські заняття, консультації, самостійну роботу, написання рефератів, індивідуальні навчально-дослідні завдання. Семінарські заняття проводяться з основних найважливіших тем навчальної дисципліни. На основі активної форми навчання закріплюється теоретичний матеріал, навички та вміння, формулюється культурологічна світоглядна позиція майбутнього юриста. Самостійна роботапланується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивченні запропонованої літератури, пошуку відповідей на проблемні питання навчальної дисципліни, оволодінні практичними завданнями курсу. Індивідуальне навчально-дослідне завдання виконується студентом самостійно під консультативним керівництвом викладача за тематикою робочої навчальної програми дисципліни. Керівник видає студенту завдання, надає консультації при його виконанні, контролює самостійність його виконання студентом. Примітки: 1. Критерії успішності навчання та засоби її діагностики визначаються на основі Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в інституті права і психології НУ «Львівська Політехніка». 2. Інформаційний обсяг дисципліни і конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми підсумкового контролю визначені у навчальному плані. 3. Тематичний план дисципліни на навчальний рік затверджується на засіданні кафедри. 4. Завдання для семінарських занять і самостійної роботи, індивідуальні завдання та контрольні питання (питання для самоконтролю) додаються.
МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ Навчальна дисципліна «Філософія права» пов'язана з іншими дисциплінами, які викладаються в інституті. Зокрема:
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Вступ. Предмет філософії права. Загальна та особлива частини навчальної дисципліни «Філософія права». Мета і завдання філософії права. Філософія права та юридична методологія. Методологія філософії права і держави. Поняття правової антропології. Гносеологія філософії права. Онтологія та деонтологія природного права. Аксіологія національного духу позитивного права. З а г а л ь н а ч а с т и н а Розділ I. Методологія філософії права і держави Тема 1. Методологічні детермінанти філософії права Поняття методологічних засад, їх поява іпричини змін. Обґрунтування наукових понять, світоглядні установки, методи, підходи, прийоми, засоби, методика. Методологія науки філософії права. Методологічні конструкти філософії права. Методологія юридичної діяльності як інтегральне явище та її роль у професійному становленні юриста. Нелінійне формування методології філософії права і наукової культури дослідника-юриста. Метод як шлях і процедура наукового дослідження. Тема 2. Методологічні домінанти антропології права Онтологія людини у Всесвіті. Таємниця світу ілюдини. Методологічно-правовий вимір онтології людини. Правові феномени людини: тіло, душа, дух, розум, мовлення, свобідна воля. Багатовимірність поведінки людини у природно-правовому просторі. Культурологічна діяльність людини - міра всіх речей. Антропологія права та антропні властивості права. Право у людині. Людина у праві. Правові процеси олюднення людини. Формування методологічних домінант антропології права. Тема 3. Методологічно-правові тенденції свобідної волі людини Метафізичне поняття волі ісвободи людини. «Утеча від свободи». Поняття свобідної волі людини. Свобідна воля людини у природно-правовому просторі тау правовому полі. Внутрішні і зовнішні аспекти свобідної волі людини. Свавілля людини у методологічному виборі. Захист свобідної болі у природному та позитивному праві. Насильство і обмеження свобідної волі у позитивному праві. Недопущення впливу свобідної волі на зміни у природному праві. Тема 4. Методологічні постулати держави Онтологія держави. Двоаспектна мета держави. Матеріальні і духовні виміри постулатів держави. Методологічна мета держави. Методологічні засади держави. Менеджерська діяльність влади у впровадженні методологічних технологій держави. Розділ II. Гносеологія філософії права Тема 1. Гносеологічні інтенції філософії права Поняття гносеології та епістемології. Класична й некласична філософія права. Суб'єктоцентриська й наукоцентриська філософія права. Посткритицизм й фундаменталізм у філософії права. Відмова від наукоцентризму філософії права у XXI ст. Метафізичність, натуралізація та антропологізація гносеології філософії права.
Тема 2. Гештальтне обґрунтування предмета філософії права Поняття гештальта. Пізнання гештальт-якостей. Правовий акорд. Проблема визначення об'єкта дослідження. Репрезентація об'єкта у формі предмета. Суперечності виду об'єкт-суб'єкт. Чотири підходи до вивчення предмета філософії права. Гешта-льтний підхід до вивчення предмета філософії права. Вчення про дух права. Об'єкт та предмет філософії права через призму абсолютного духу природного права як гештальт та гармонія Всесвіту.
Тема 3. Динамічна єдність принципів філософії права Поняття принципу в науці. Відмінність принципу від методологічної установки, властивостей та ознак. Принципи буття і принципи пізнання. Онтологічні принципи права. Онтологічні принципи філософії права. Гносеологічні принципи філософії права. Зміст єдності принципів філософії права.
Тема 4. Система онтологічних функцій права Абсолютні і відносні функції. Субстанційність функцій людини. Правовідносини як детермінанта функції права. Поняття функції позитивного права. Класифікація функцій позитивного права. Підфункції позитивного права. Властивості функцій позитивного права. Право і держава. Право і закон. Поняття правосвідомості. Право і правосвідомість. Структура правосвідомості: правова онтологія, правова аксіологія, правова праксеологія. Види правосвідомості. Правосвідомість як основа моносубстанційної структури онтологічних функцій права. Полісубс-танційні структури онтологічних функцій права. Види онтологічних функцій галузей приватного права і галузей публічного права.
Тема 5. Імперативність функцій філософії права Антропологічний вимір функцій філософії права. Загальнонаукові функції філософії права. Спеціальні функції філософії права. Відмінність функцій від мети і завдання.
Розділ III. Онтологія та деонтологія природного права Тема 1. Метафізичні парадигми природного права Природне право як філософсько-правова проблема. Теорія природного права Станіслава Оріховського (1513-1566 рр.) та Гуго Гроція (1583-1645 рр.). Природне право як зразок, мета і критерії позитивного права. Поняття природно-правової справедливості. Розуміння природного права у доантичний і античний часи (релігійний зміст), в епоху Відродження (релігійний зміст, закони природи як система норм) та за Нового часу (моральний зміст, права людини). Роль позитивізму у розумінні природного права. Поняття Всесвіту, мікровсесвіту та їх взаємозв'язок як гармонія. Можливість існування надприродного права. Природне право як система норм. Природне право як система норм у вузькому розумінні. Наукові здобутки Давнього Сходу. Природа, людський розум - джерело ідей природного права. Антропологічний характер теорій. Природне право як система норм у широкому розумінні. Метафізичні духовно-моральні чесноти. Трансцендентне обґрунтування підтримання онтологічних принципів світопорядку. Феномен гармонійного самозбереження у Всесвіті. Природне право як наука. Природне право як наука у вузькому розумінні. Зародження науки в умовах формування людської цивілізації. Атомістична будова Всесвіту. Людина, її свобідна воля як центр уваги науки. Розум як природний закон. Права людини. Природне право як наука у широкому розумінні. Філософія правової культури. Онтологія й деонтологія правової культури. Гносеологія, аксіологія, логіка правової культури. Синергетичні правові процеси. Моральне обґрунтування свобідної волі у природно - правовому просторі. Правова краса.
Тема 2. Субстанційна генерація природного права Елементи природного права в теорії ірраціоналізму. Вчення А. Шопенгауера (1788-1860). Неокантіанство про природне право. Марбузька та баденська школи. Неоднорідність вчення неогегельянства про природне право. Діалектика Абсолютного Духу. Природне право Західної Європи в добу емпіріокритицизму та неопозитивізму. Прихильники духу і прихильники Природи. Зародження соціології права. Посилення звернення до природного права. Послаблення позицій класичного позитивізму. Зародження емпіріокритицизму (махізму). Зародження третього позитивізму у Віденському гуртку. Внесок неопозитивізму у формуванні метаетики. Значення фізикалізму для дослідження природного права. Постпозитивізм про закони Всесвіту, зв'язок людини з Природою. Обґрунтування природного права у філософських течіях екзистенціалізму, прагматизму та інтуїтивізму. Вплив природного права на минуле, теперішнє і майбутнє. Зв'язок метафізичної інтуїції з інтелектом. Розвиток природного права психоаналітиками та неофрейдистами. Вплив вчення про позитивне право на актуальність досліджень природного права. Формування психоаналітичної теорії на нормах природного права: Вплив передсвідомої і підсвідомої зони на індивідуальність природно-правових норм. Правова культура підсвідомості. Перенесення центру ваги досліджень з філософії права на соціологію права. Знецінення досліджень природного права вчення Е. Фромма (1900-1980 рр.). Скерованість теорії особистості А. Адлера (1870-1937 рр.) на підтримання природного права. Значення феноменологічних та персоналітичних підходів для гносеології природного права. Феноменологічна редукція Е. Гуссерля (1859-1938). Відродження духовних традицій античної та середньовічної філософії. Філософсько-теологічне обґрунтування природного права неотомізмом і тейярдизмом. Доведення неотомізмом Існування надприродного права. Тангенціальна і радіальна енергія світу. Вплив філософської і трансперсональної антропології, неомарксизму, структуралізму, постструктуралізму, постпозитивізму, езотеричної й аналітичної філософії на вчення про природне право. Онтологія природного права як основа логіки природного права. Природна панорама ідей і тенденцій для досліджень онтології права.
Тема 3. Синергетика природного права Філософське обґрунтування системи та її види. Вища система Всесвіту. Властивості системи Всесвіту. Природно-правова система Всесвіту. Буття стабільних природних законів, їх види. Життя за приписом Природи. Вплив природного права на самореалізацію суспільства. Синергетика як наука про самоорганізуючі та самореалізуючі процеси, про універсальні, єдині закони еволюції в Природі та суспільстві. Філософія самореалізації та її закони. Основні поняття синергетики права: подія, ентропія, симетрія, порядок, хаос, біфуркація, флуктація, атрактор, фрактал, самоорганізація. Управління самоорганізацією природним правом. Співвідношення порядку і хаосу. Синергетичні ознаки природного права. Філософський аналіз синергетичних ідей природного права. Синергетичні ефекти у природному праві, незмінна справедливість природних законів. Синергетичне бачення та інтерпретація правових процесів. Циклічна теорія правового розвитку суспільства. Неспівпадання циклів. Правовий діалог людини з Природою. Вплив людини на природні закони і природних законів на людину. Правова ймовірність. Синхронність соціальних і правових явищ. Причинно-наслідковий зв'язок поведінки людини.
Тема 4. Антиномії сили й тероризму Суть антиномії у філософії права. Багатогранність поняття сили. Життєва сила, тілесна сила, душевна сила, духовна сила. Сила права і право сили. Виправдання насильства позитивного права. Зворотна реакція силового режиму. Природне право як ненасильницьке право. Наслідки гальмування прояву людиною добра. Причини виникнення злих намірів. Природно-правові підстави для формування підстав для міждержавного тероризму. «Золоте правило» моралі та філософський зміст третього закону Ньютона в антитерористичній діяльності. Утвердження екології культури як засобу правового антитероризму. Духовна боротьба з тероризмом.
Тема 5. Духовно-етичний зріз природного права Правові виміри духу людини. Духовна правомірність і духовна неправомірність людини. Поняття духовного права. Абсолютне і відносне духовне право. Зовнішній прояв імперативності відносного духовного права. Елементарна і вища етика. Духовно-етична освіченість людини. Принципи вищої правничої етики. Природно-правовий зміст християнської етики. Довіра позитивному праву. Принципи християнської етики. Завдання християнської етики. Онтологія, гносеологія, аксіологія та герменевтика християнської етики.
Тема 6. Прецедентні виміри природного права Прецедент як обґрунтування потреби у використанні природно-правових норм у реалізації позитивного права. Прецедентна процедура. Офіційне й неофіційне прецедентне право. Філософія правового і судового прецеденту. Природно-правові елементи у прецедентному праві. Гештальтні властивості прецедентного права. Прецедентне право як зовнішній вираз природного права. Біхевіористське обґрунтування прецедентного права. Відображення синергетичного світобачення у прецедентному праві. Підсистема «прецедентне право».
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ IV. Аксіологія національного духу позитивного права Тема 1. Ментальні атрибути позитивного права Причини виникнення юридичного позитивізму. Філософія позитивного права. Національні феномени у позитивному праві. Ментальне правотворення. Основні ментальні атрибути позитивного права. Культурологія як ментальна парадигма позитивного права. Окультурення права. Діалог культур у праві. Національний і народний дух позитивного права. Філософія багатоджерельності українського національного права. Офіційні й неофіційні джерела права України.
Тема 2. Апологія позитивного права у правовій державі Філософське обґрунтування правової держави. Основні аспекти існування правової держави. Гносеологія філософії держави. Принципи і функції філософії держави. Захист свобідної волі у правовій державі. Духовна корекція державотворення. Окультурення держави. Філософсько-правові аспекти сталого розвитку суспільства. Основні взаємини гармонізації економіки-правової стратегії сталого розвитку держави. Філософія захисту і самозахисту прав і свобод людини. Філософсько-правові концепти муніципального, регіонального й континентального самоврядування.
Тема 3. Конституційне право як вершина досконалості позитивного права Суспільство як соціальна організація. Юридична конструкція держави. Філософія владних органів і державних установ. Природний зміст правління. Демократичність законодавчої влади. Акмеологічна роль виконавчої влади. Конституційна мета судової влади.
Тема 4. Панування цивільного права Умови панування права. Розвиток цивільно-правових відносин природним способом. Природно-правовий вимір проблем приватності у цивільному праві. Автономність існування людини у сфері приватності. Правочин у природному праві. Філософський зміст одностороннього правочину. Умовні правочини у природно-правовому просторі. Філософсько-правовий аналіз конклюдентних дій, дійсних та недійсних правочинів. Тема 5. Герменевтичний дискурс про адміністративне право Герменевтична методологія суспільних відносин. Владне управління як онтологічне поняття. Ефективність державно-моральних імперативів. Філософія порядку у громадських місцях та його співвідношення з порядком у Всесвіті.
Тема 6. Інтерес у кримінальному праві Спокута й запобігання - основні визначники інтересу у кримінальному законодавстві. Злочин і злоучинок. Склад злоучинку. Філософські концепти ознак складу злоучинку. Об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злоучинку. Метафізика злочину. Філософські засади покарання. Філософія виховання та формування правомірної поведінки людини. Філософія профілактики правопорушень. Філософсько-правова пропедевтика для неповнолітніх.
Тема 7. Феноменологія кримінального процесу і криміналістики Злочин як руйнівна форма самореалізації людської природи. Філософський аналіз місця події і місця злочину. Природно-правовий аспект огляду місця події. Правова символіка. Структурна антропологія та її правове значення для дактилоскопії. Вплив нелінійного мислення на писемну мову. Природно-правова характеристика габітології. Спеціалізовані ознаки ордистів.
КРИТЕРІЙ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Критерії оцінювання розроблені за шкалою ЕСТS та за чотирибальною системою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») з урахуванням повноти і правильності виконання завдань. При цьому враховується: - здатність диференціювати, інтегрувати й уніфікувати знання; - вміння застосовувати правила, методи, принципи у конкретних ситуаціях; - навики співвідношення причин і наслідків; - спроможність аналізувати й оцінювати факти, події, явища та прогнозувати бажані результати від прийнятих рішень; - здатність викладати письмову відповідь граматично і стилістично грамотно, логічно, послідовно з використанням наукових термінів понять (три останні критерії стосуються й усної відповіді). Оцінка знань слухач (студентів) за усну чи письмову відповідь, виконання індивідуальних завдань при поточному контролі на семінарських заняттях, підсумковому контролі заліку чи екзаменах повинна відповідати наступним вимогам: Оцінка «відмінно» - коли слухач (студент) демонструє знання всього програмного матеріалу; системно, послідовно, і грамотно і логічно його викладає; здатний пов'язати теорію з практикою; правильно відповідає на додаткові запитання в контексті теми заняття; спроможний обґрунтувати, аргументувати власні висновки; проявляє вміння самостійно узагальнювати матеріал. Оцінка «добре» - коли слухач (студент) володіє програмним матеріалом; грамотно і по суті викладає його; не допускає суттєвих помилок у відповіді на запитання; правильно використовує теоретичні положення і володіє необхідними навиками з узагальнення й систематизації матеріалу що вивчається. Оцінка «задовільно» - коли слухач (студент) засвоїв основний матеріал поверхово, але не знає окремих деталей; допускає неточні відповіді чи недостатньо чіткі формулювання; порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу та має певні труднощі в узагальненні й систематизації матеріалу, що вивчається. Оцінка «незадовільно» - коли слухач (студент) не знає значної частини програмного матеріалу; допускає суттєві помилки у його викладі; не здатний узагальнити навчальний матеріал.
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Нормативно-правові акти 1.Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.—№ ЗО. - От. 141. 2.Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. із змінами від 22 квітня 1993 p., 26 листопада 1993 p., 21 березня 1995 p., 5 жовтня 1995 p., 21 грудня 2000 p., 12 липня 2001 p., 10 січня 2002 p., 17 січня 2002 p., 15 травня 2003 p., 11 липня 2003 p., 21 жовтня 2004 p., 17 грудня 2004 p., 20 січня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1991 р. - №53. - Ст.793; 1993 р. - № 22. - Ст. 229; 1993,- №50.- Ст.474;1995.- №11.- Ст.71; 1995.- №34.-Ст. 268; 2001.- №9.- Ст.38; 2001.- №44.- Ст.233; 2002.- №17.- Ст.117; 2002.-№ 17.- Ст.125; 2003.- №29.- Ст.233; 2009.- №30.- Ст. 247; 2004.- №8. - Ст.66; 2005. - №2. - От. 32; 2005. - №6. - Ст. 132; 2005. - №11. - Ст. 198. 3.Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. із змінами від 19 червня 1992 p., 26 січня 1993 р. 28 червня 1994 p., 14 березня 1995 р. 11 грудня 1998 p., 13 січня 2000 p., 6 квітня 2000 p., 6 квітня 2000 p., 21 грудня 2000 р:, 21 червня 2001 p., 10 січня 2002 p., 7 лютого 2002 p., 15 травня 2003 p., 18 вересня 2003р., 4 березня 2004р., З червня 2004р., 1 липня 2004р., 23 грудня 2004 p., 12 січня 2005р. // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991.- №4.- Ст.20; Відомості Верховної Ради України.-1992.- №36.- Ст. 526; 1993. - №11.-Ст.83; 1994. - №26.- Ст.216; 1995.- №15.- Ст.102; 1999.- №4.- Ст.35; 2000.- №10.-Ст. 79; 2000.- №27.- Ст.2ІЗ; 2001.- №10.- Ст.44; 2001.- №40.- Ст.193; 2002.-№ 17.- Ст.117; 2002.- №26.- Ст.176; 2003.- №29.- Ст.233; 2003.- №30.- Ст.247; 2004. - №10.- Ст.95; 2004.- №23.- Ст.323; 2004.- №36 - Ст.434; 2005.- №1.-Ст. 1; 2005.- №7-8.- Ст.162; 2005.- №10.- Ст.187. 4.Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. із змінами від 2 лютого 1994 p., 24 лютого 1994р., 5 жовтня 1995 p., 8 жовтня 1999 р„ 13 січня 2000 p., 17 лютого 2000 p., 6 липня 2000 p., 21 червня 2001 p., // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- №8.- Ст.56: 1994.- №22.- Ст.142; 1994. -№ 26. - Ст. 203; 1995. - № 34.- Ст.268; 1999.- №50.- Ст.434; 2000. - №10. -Ст. 79; 2000. -№13. - Ст.102; 2000. -№ 38. - Ст. 322; 2001. -№33. - Ст. 180. 5.Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. із змінами від 26 грудня 2002 p., 19 червня 2003 p., 11 вересня 2003 p., 27 листопада 2003 p., 14 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №20. -Ст. 134; 2003. - №10-11. - Ст. 86; 2004. - №2. - Ст. 9; 2004.- №8.- Ст. 67; 2004. - №17-18. - Ст. 250; 2005. - №4.- Ст. 103.
II. Спеціальна література 1.Бачинін В.А. Філософія права: підруч. для юрид. спец. вищ. навч. за-кл. / В.А. Бачинін, В.С.Журавський, М.І.Панов. - К.: Ін Юре, 2003. - 472 с. 2.Бачинин В.А. Философия права: словарь / В.А.Бачинин, В.П.Салв-ников. - СПб: Лань, 2000. - 400 с. 3. Сливка С.С. Філософія права: [Навчальний посібник] / Степан Степанович Сливка. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 264 с. 4.Фромм Э. Бегство от свободы: Человек для себя / пер. с англ. Д.Н. Дудинский. - М.: ООО «Попурри», 1998. - 672 с. 5.Мур Дж. Э. Природа моральной философии / предисл. А.Ф. Грязнова и Л.В. Коноватовон; пер. с англ. сост. ярим. Л.В. Коноваловой. - М.: Республика, 1999.-351 с. 6.Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: учебник. - М.: Гардарики, 1998.-472 с. 7.Гошко Ю.Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIX-ХXст. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. - 336 с. 8.Філософія права: проблеми та підходи, навч. посібник / за ред. П.М. Рабіновича - Львів: Юрид.ф-т ЛНУ ім. І.Франка, 2005. - 332 с. 9.Малахов В.П. Философия права: учеб. пособ. - изд. 2-е перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 336 с. 10.Багнюк АА., Старо дубець В.О. Філософія у 4 част. Ч. 2. Онтологія. Гносеологія. Соціальна філософія. - Тернопіль: Видавець Сгародубець, 2005. - 412 с. 11.Кальной И.И. Философия права: учебник. - СПб: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. - 259 с. 12.Иконникова Г.И., Ляшепко В.П. Основы философии права - М.: ИНРФА-М., 2001.-256 с. 13.Філософія права" навч. посібник / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. - К.: Юрі-нком Інтер, 2000. - 336 с. 14.Філософія права: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань, С.І.Максимов та ін. / за ред. О.Г. Данильяна - Харків: Право, 2009. -208 с. 15.Сорокина Ю.В. Введение в философию права: курс лекцій / Ю.В. Сорокина - М.: Норма, 2009. - 336 с. 16.Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права - М.: Академия. - 1996. - 120 с. 17.Герасименко АП. Философия права Введение. - Благовещенск, УКЦ «Юрист» АмГУ, 2007. - 111 с. 18.Козловський А.А. Філософія права - Навч.-метод, посіб. - Чернівці: Руга 2003. - 128 с. 19.Радбух Густав. Философия права - Пер. с нем. - М.: Междунар. отношения, 2004. — 240 с. 20.Кравцов Н.А Философия права Мишеля Вилле. - Ростов н/Д: Изд-во Рост, ун-та, 2005. - 256 с. 21.Кузнецов В.І. Філософія права Історія та сучасність: навч. по-сібн. - К.: ВД Стилос: ПЦ фоліант, 2003. - 382 с. 22.Гаджиев Н.Д. Философия права. - М.: Юрист, 1996. - 457 с. 23.Ильин И.А. Философия права - М.: Манускрипт, 1995. - 412 с. 24.Малинова И.П Философия права (от метафізики к герменевтики). -Екатеринбург, 1995. - 184 с. 25.Патей-Братасюк М.Г.Філософія права: навч. посібн. / М.Г. Патей-Братасюк: МОН України. - Тернопіль: Астон, 2006. - 344 с. 26.Моисеев СВ. Философия права: курс лекций. - изд. 2-е испр. и доп. / СВ. Моисеев. - Новосибирск: Сиб. унив. изд-во, 2004. - 262 с. 27.Сливка С.С. Філософія права: [Навчальний посібник] / Степан Степанович Сливка. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 264 с. 28.Петрова Л.В. Нариси з сучасної західної філософії права / Л.В. Петрова Навч.посібник. Харків: Національна юридична академія України. - 1997. - 148 с. 29.Мережко А.А. Введение в философию международного права / А.А. Мережко. - К.: Юстиниан, 2002. - 192 с. 30.Трубецкой Е.Н. Труды по философии права / вступ, ст., сост. и примеч. И.И. Евлампиева. - СПб.: Изд-во РХГИ, 2001. - 543 с.
П. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Пояснювальна записка навчальної дисципліни викладена у її програмі. Робоча програма навчальної дисципліни «Філософія права» конкретизує основну мету курсу. При цьому використовуються всі можливі дедактичні форми, методи та прийоми сучасної педагогіки вищої школи. Зокрема, робоча програма навчальної дисципліни повинна відображати реалізацію фундаментальної, функціональної та виховної мети з студентом. Фундаментальна мета реалізовується на лекційних, а також семінарських (практичних, лабораторних) заняттях. Крім того, студенти повинні значну кількість часу присвятити самостійній роботі у вивченні окремих тем, розв'язанню проблем навчальної дисципліни. Для реалізації функціональної мети студенти повинні творчо мислити і вміти застосовувати здобуті знання при аналізі правових явищ, кваліфікації правопорушень тощо. При цьому теоретичні знання не повинні бути догмою, суб'єктивними стандартами, а логічним інструментарієм у професійній діяльності. Зосереджуючи увагу на виховній меті, необхідно, щоб студенти твердо усвідомлювали, що людина є мікрокосмосом з відповідними духовними зв'язками. Тому питання правової поведінки стосуються не тільки дій, а й думок, почуттів та пристрастей.
ПРИМІРНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
ЗМІСТ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ Вступні зауваження. До лекційного матеріалу входять найбільш важливі теми програми. Висвітлюються концептуальні положення у вигляді наукових проблем. При цьому зазначаються позиції різних авторів і дослідників, повідомляються останні досягнення науки, зокрема дисертантів. Тобто лекційний курс має науково-енциклопедичний характер, допомагає студентові швидко і цілісно сприймати матеріал і надовго його запам'ятати. Тим самим актуалізується увага на навчальній дисципліні, яка повинна виробити повне бачення наукових підходів. Список рекомендованої літератури поданий у програмі навчальної дисципліни. Лекція 1. Методологія філософії права і держави План Вступ. 1.Методологічні детермінанти філософії права. 2.Методологічні домінанти антропології права. 3.Методологічно-правові тенденції свобідної волі людини. 4.Методологічні постулати держави. Висновки. Лекція 2. Гносеологія філософії права План Вступ. 1.Гносеологічні інтенції філософії права. 2.Гештальтне обгрунтування предмету філософії права. 3.Динамічна єдність принципів філософії права. 4.Онтологічна імперативність функцій філософії права. Висновки. Лекція 3. Онтологія природного права План Вступ. 1.Метафізичні парадигми природного права. 2.Субстанційна генерація природного права. 3.Природно-правова система Всесвіту. Поняття синергетики права. 4.Детермінанти синергетики природного права. Висновки. Лекція 4. Деонтологія природного права План Вступ 1.Духовно-етичний зріз природного права. 2.Прецеденті виміри природного права. 3.Почуттєві аспекти природного права. 4.Інтуїтивне право як вияв природного права. Висновки. Лекція 5. Національний дух позитивного права у правовій державі План Вступ 1.Дух ментального правотворення. 2.Ментальні атрибути духу позитивного права. 3.Культурологічний дух позитивного права. 4.Апологія духу позитивного права у правовій державі. Висновки.
Лекція 6. Філософія конституційного, цивільного та адміністративного права План Вступ 1.Акмеологія конституційного права. 2.Підстави панування цивільного права. 3.Філософія приватності та правочину. 4.Герменевтика адміністративного права. Висновки. Лекція 7. Інтерес у кримінальному праві План Вступ 1.Філософський зміст інтересу у праві. 2.Злоучинок у природному праві. 3.Об'єкт та об'єктивна сторона злоучинку у природному праві. 4.Суб'єкт та суб'єктивна сторона у природному праві. Висновки. Лекція 8. Феноменологія криміналістики План Вступ 1.Філософський аналіз місця події і місця злочину. 2.Структурна антропологія як предмет дослідження дактилоскопії. 3.Філософсько-криміналістичне дослідження письма. 4.Онтологічні засади габітологічних висновків. ОБОВ'ЯЗКОВА ЛІТЕРАТУРА 1. Аблеев СР. История мировой философии: [учебник]. - М.: «Астрель», 2. Антропологія права: Філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Матеріали Другого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 1-2 грудня 2006 року). - Львів: Край, 2007. - 340 с. 3. Багнюк А.Л. Філософія: у 4 ч. Історико-філософський вступ / А.Л. Багнюк, В.О. Стародубець; ч. 1. - Тернопіль: Видавець Стародубець, 2005. - 304 с. 4. Багнюк А.Л. Філософія: у 4 ч. Онтологія. Гносеологія. Соціальна філософія. / А.Л. Багнюк, В.О. Стародубець; ч. 1. - Тернопіль: Видавець Стародубець, 2005.-412 с. 5. Балинська О.М. Правова комунікація: вербально-біхевіористський підхід: [монографія] / О.М. Балинська О.М. - Львів: ПАЮ, 2008. -212 с. 6. Байтин М.И. Сущность права (Современное номативное провопонимание на грани двух веков). Изд. 2-е, доп. / М.И. Байтин. - М.: ООО НД «Право и государство», 2005. - 544 с. 7. Бачинін В.А. Філософія права: [підручник] / В.А. Бачинін, МЛ. Панов. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - 472 с. 8. Бачинин В.А. Философия права: [краткий словарь] / В.А. Бачинин, В.П. Сальников. - СПб: Лань, 2000. - 400 с. 9. Всемирная энциклопедия: Философия / главн. науч. ред. и сост. А.А. Гри-цанов.-М.: Аст, 2001.-1312 с. 10.Гарасимів Т.З. Девіантна поведінка особистості: філософсько-правовий вимір / Т.З. Гарасимів. - Львів: ЛьвДУВС. - 2009. - 372 с. 11.Дональд P. Келлі. Людський вимір буття: суспільна думка в західній пра- 12.Дуфенюк О.М. Філософсько-правова спадщина С. Оріховського: Феномен професіоналізму правоохоронця: автореф. дисертації на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. - Львів, 2007. - 16с. 13.Этика: Энциклопедический словарь / под ред. Р.Г. Апресяна и А.А. Гусейнова. - М.: Гардарики, 2001. - 671 с. 14.Естествознание: Энциклопедический словарь / сост. В.Д. Шолле. -М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. - 543 с. 15.Ивин А.А. Современная философия науки / А.А. Ивин. - М.: Высш. шк., 2005.-592 с. 16.Иконникова Г.И. Основы философии права / Г.И. Иконникова, В.П. Ляше-нко. - М.: ИНФРА-М., 2001. - 256 с. 17.Иллюстрированный энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Эфрона. - М.: Изд-во Эксмо, 2006. - 960 с. 18.История философии права. - СПб.: Университет МВД России, 1998. - 640 с. 19.Історія філософії: [словник] / за заг. ред. В.І. Ярошовця. - К.: Знання України, 2005.- 1200 с. 20.История философии: [учебник] / под ред. Ч.С. Кирвеля. - 2-е изд., испр. - 21. Кальной И.И. Философия права: [учебник] / И.И. Кальной. - СПб: Изд-во 22. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: [навчальний посібник] / В.О. Котюк. - К.: Атіка, 2005. - 592 с. 23. Максимов СИ. Правовая реальность: опыт философского осмысления: 24.Малахов В.П. Философия права: [учеб. пособ.] / В.П. Малахов. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 336 с. 25.Місевич СВ. Джерела канонічного права (теоретико-правовий наліз): автореф. дисертації на здобуття наук, ступеня канд. юрид наук. - Одеса, 2005. -19 с. 26.Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. - К.: Довіра: Генеза, 1996. - 942 с. 27.Націоналізм як суспільний феномен: енциклопедичний словник / Ін-т держави і права НАН України; Донецький ін-т внутрішніх справ; Макіївський економіко-іуманітарний ін-т. [Авт. кол.; Ю. Римаренко - кер., А. Філонов - відп. секр.] - Донецьк: Восток, 1976. - 384 с. 28.Немов Р.С Психология: [Словарь-справочник]: в 2 ч. / Р.С Немов. - М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - Ч. 1. - 304 с. 29.Немов Р.С. Психология: [Словарь-справочник]: в 2 ч. / Р.С. Немов. - М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003.-4.2.-352 с. 30.Нерсесянц B.C. Философия права / B.C. Нерсесянц // Проблеми філософії права. - т. 2. - К.-Чернівці, 2004. - 240 с. (С. 7-17). 31.Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-научн. фонд; научно-ред. совет: преде. В.С.Степин. - М.: Мысль, 2000.-Т. І.-721 с. 32.Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-науч. фонд; научно-ред. совет: преде. B.C. Степин. - М.: Мысль, 2001. - Т. II.-634 с. 33.Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-науч. фонд; научно-ред. совет: преде. B.C. Степин. - М.: Мысль, 2001.-Т. III.-692 с. 34.Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.-науч. фонд; Научно-ред. совет: преде. B.C. Степин. - М.: Мысль, 2001.-Т. IV.-605 с. 35.Парасюк В.М. Імперативність моралі у професійній діяльності слідчого: філософсько-правовий вимір: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. - Львів, 2008. - 16 с. 36.Романова А.С. Естетико-правова природа юриста: [монографія]. - Львів: ПАІС, 2009. - 196 с. 37.Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: [навч. посібник] / П.М. Рабінович. - Вид. 10-е, доповнене. - Львів: Край, 2008. - 224 с. 38.Ситар І.М. Онтологічні функції права: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня кандидата юрид. наук / Львівський держ. ун-т внутр. справ. - Львів, 2008 - 18 с. 39.Сливка С.С. Вступ до методології філософії права: [методичні вказівки для самостійної роботи для студентів магістратури] / С.С. Сливка. - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - 24 с. 40.Сливка С.С. Герменевтичні аспекти адміністративного права / С.С. Сливка // Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти: тези Всеукраїнської науково-практич. конф. (2 частина). - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - 128 с. (С. 112-117). 41.Сливка С.С. Конституційне право як акмеологія позитивного права / С.С. Сливка // Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС: матеріали Всеукраїнської науково-практич. конф. (Львів, 23 травня 2008 р.). -Львів: ЛьвДУВС, 2008. - 244 с. (С. 181-184). 42.Сливка С.С. Позитивістські концепти: філософсько-правовий аналіз / С.С. Сливка. - Львів: ЛьвДУВС, 2006. - 160 с. 43.Сливка С.С. Природне та надприродне право: у 3 ч. - ч. 1: Природне право: історико-філософський погляд / С.С. Сливка. - К.: Атіка, 2005. - 224 с. 44.Сливка С.С. Філософія права: [Навчальний посібник] / Степан Степанович Сливка. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. – 264 с. 45.Сливка С.С. Філософія права: [експрес-бібліотека]. - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - 120 с. 46.Сливка С.С. Філософія права: [навч. посібник]. - Львів: ЛьвДУВС, 2006. -136 с. 47.Словник іншомовних слів / За ред. Мельничука О.С - Вид. 2-е, випр. і доп. -К.: УРЕ, 1985.-964 с. 48.Татаркевич В. Історія філософії. - Т. 3. Філософія XIX століття і новітня / В. Татаркевич; пер. з польськ. О. Гірний. - Львів: Свічадо, 1999. -568 с. 49.Терлюк І.Я. Держава і права в Україні: сторінки історії / 1.Я. Терлюк. -Львів: СПОЛОМ, 2008. - 354 с. 50.Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М. 2000 - 576 с. 51.Философский словарь: Основан Г. Шмидтом. - 22-е, новое, перераб. изд. / под ред. Г. Шишкоффа; пер. с нем. [общ. ред. В.А. Малинина]. - М.: Республика, 2003.-575 с. 52.Філософський енциклопедичний словник / під ред. В.І. Шинкарука. - К.: Абрис, 2002. - 744 с. 53.Философия: Энциклопедический словарь / под ред. А.А. Ивина. - М.: Гар-дарики, 2004.- 1072 с. 54.Філософія права: проблеми та підходи: [навч. посібник] / За ред. П.М. Ра-біновича. - Львів: Юрид. ф-т. ЛНУ ім. I. Франка, 2005. — 332 с. 55.Философия права: [учебник] / под ред. О.Г. Данильяна. - М.: Изд-во Эсмо, 2005.-416 с. 56.Чорнобай О.Л. Правова фольклористика: специфіка формування / О.Л. Чо-рнобай. - Львів: ЛьвДУВС, 2006. - 80 с. 57.Шишко В.В. Культурологічні аспекти правотворчості: [монографія] / В.В. Шишко. - Львів: ЛьвДУВС, 2006. - 188 с. 58.Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т. 1: А-Г. - 672 с. 59.Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1999. - Т. 2.: Д-Н. - 744 с. 60.Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2001.- Т. 3: К-М. - 792 с. 61.Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т. 4.: Н-П. - 720 с. 62.Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.; Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2003. - Т. 5: П-С. - 730 с. 63.Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2004. - Т. 6.: Т-Я. - 768 с.
III. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Вступні зауваження. На семінарські заняття виносяться ті проблемні питання, які в меншій мірі висвітлювалися на лекціях. Але знання лекційного матеріалу допоможе студентам ґрунтовно підготуватися до семінарського заняття. Список рекомендованої літератури поданий у програмі навчальної дисципліни і в даному навчально-методичному посібнику.
Семінарське заняття 1. Філософія методології права і держави План 1.Співвідношення понять «методологія», «метод», «методика» 2.Методологічні засади філософії держави. 3.Методологія антропології права. 4.Методологічна роль природного права у захисті свобідної Підсумок. Ключ-завдання При підготовці до семінарського заняття потрібно вивчити матеріал «Методологія філософії права і держави», який розглядався на лекції, а також матеріал навчального посібника «Вступ до методології філософії права» [39]. Також потрібно уточнити зміст понять «антропологія права», «свобідна воля». Крім того, необхідно розрізняти поняття «методологія філософії права» і «філософія методології права». Методичні рекомендації Перше питання «Співвідношення понять «методологія», «метод», «методика» та їх місце у праві» є основною у подальших знаннях про методологію. Потрібно уміти проаналізувати схему, подану у навчальному посібнику «Вступ до методології філософії права» [39]. Отримані знання перенести на вчення про право. Для цього необхідно знати, що право - це система соціальних загальнообов'язкових норм, дотримання і виконання яких забезпечуються державою [62, с.5]. У філософії права - це сукупність етичних спільних цінностей (справедливість, порядок, мораль, правдивість, вірність, надійність і т. д.), які спочатку перебувають на ідеї рівності: рівним обов'язком повинні відповідати рівні права [51, с.35б]. І. Кант визначав право як сукупність умов, при яких свавілля одного може бути узгоджене з свавіллям іншого за загальним для них правилом свободи. Тобто, право можна визначати як норму свободи [9, с.816]. Тепер взяти, наприклад, такі поняття: як метод наведення правопорядку, методика наведення правопорядку і вдуматися які установки існують для наведення правопорядку. В цілому ми й матимемо поняття методології права, якщо врахуємо всі аспекти, які визначають право як систему норм. Завдання для самоконтролю /. Яка різниця між методологією філософії права і філософією методології права? 2. Проаналізувати такі поняття як методи викладання філософії права, методика викладання філософії права. Визначити в чому полягає зміст методології викладацької діяльності. 3. Яка різниця між поняттями «метод», «підходи», «засоби», «прийоми» і яке місце вони займають у методології права?
Розглядаючи друге питання «Методологічні засади філософії держави», необхідно зупинитися на понятті держави. Можна використати таку дефініцію: «Держава - це організація політичної влади домі домінуючої частини соціально-неоднорідного суспільства, яка, забезпечуючи його цілісність і безпеку, вирішує загальносуспільні завдання та здійснює керівництво ним насамперед в інтересах його домінуючої частини» [37, с.53]. Необхідно здійснити філософський аналіз цієї дефініції і вивести методологічні засади філософії держави. З позиції загальної теорії держави і логіки держава - це особлива політична організація суспільства (державно-організоване суспільство), яка має свою систему органів державної влади і місцевого самоврядування, систему права і законодавства, економічну, політичну, соціальну, релігійну, фінансово-грошову і податкову системи, свій державний (конституційний) устрій або форму держави, свою територію, суверенітет і юрисдикцію, державну мову і національну культуру, правосуб'єктність, є юридичною особою і на міжнародній арені виступає від імені всього народу і виконує багато внутрішніх і зовнішніх завдань та функцій для нормального існування і розвитку суспільства [22, с.98]. Особливо слід звернути увагу на дефініції держави у філософській інтерпретації. Зокрема, держава - це структура панування, яка постійно поновлюється в результаті сумісних дій людей, дій, які здійснюються завдяки гпредставництву, і яка в результаті впорядковує суспільні дії в тій чи іншій галузі [51, с.114]. Держава - це відповідним чином організована суспільна структура, здатна здійснювати найвищий контроль за деякими аспектами поведінки людей на певній території з метою підтримувати лад у дикому суспільстві. Доки поведінка та взаємини людей у спільноті регулювалися звичаями, не існувало й особливої установи, яка б їх спрямовувала та контролювала (хоча можливо віднайти у найдавніших суспільствах деякі протодержавні утворення) [52, с.150]. Потрібно визначити методологічні засади держави. Тобто вибрати ті установки, які призводять до утворення держави, є рушійними силами в її діяльності і мають національну специфіку. Завдання для самоконтролю /. Які методологічні засади є для держави України? 2. Які фактори впливають на формування методологічних засад будь-якої держави? 3. Співставити методологію національного права з методологією держави. До третього питання «Методологія антропології права» важливо спочатку з'ясувати поняття «антропології», «філософської антропології», «антропології права». Антропологія - наука про походження й еволюцію людини [50, с. 24], утворення людських ареальних груп (рас), про типи й варіанти фізичної будови людини [52, с. 28]. Антропологія фокусує свою увагу на біологічній і культурній диференціації різноманітних груп людей, на тих інтегративних рисах, що допомагають уявити людства як одне ціле [9, с. 60]. Філософська антропологія - наука про сутність і сутнісну структуру людини, про її основні відносини з природою, суспільством, іншими людьми, самою собою; про її походження, соціальні й матеріальні основи її існування, основні категорії і закони її буття [53, с.932]. Тут необхідно звернути увагу на взаємовідносини людини з природою та закони буття людини, що сприяє дослідженню природи правових аспектів людської життєдіяльності. Йдеться про правові аспекти, які містяться у самій людині. Антропологія права - вчення про людину як істоту, котра створюється правовим порядком [52, с.30]. Доцільно розглянути триєдину антропологічну будову людини (тіло, душа, дух) і здійснити правовий (природно-правовий) аналіз кожного елемента. Для цього необхідно опрацювати навчальний посібник з філософії права [46, с.6-62]. Крім того потрібно пояснити таку схему антропології права:
Бажано встановити функціональну залежність людини від права: y = f(x). Рекомендується зупинитися на методологічності екзистенції людини. Слід врахувати, що екзистенція - специфічне людське існування у світі, що характеризується як «позамежове» (трансцеденталь-не) щодо натуралістично-психологічних параметрів буття і як незага-льно-однократне, унікальне [52, с.187]. Екзистенційний напрям дослідження права має антропологічну орієнтацію щодо сенсу життя людини на землі. З цього виникає екзистенційне право. Виходячи з антропологічного та екзистенційного права необхідно виявити їх методологічні засади. Завдання для самоконтролю 1. Пояснити поняття: «людство як одне ціле» шляхом використання 2. Як проявляються методологічні установки в антропології права? 3. В чому полягає методика використання антропології права? Яки- У четвертому питанні «Методологічна роль природного права у захисті свобідної волі людини» важливо зупинитися на поняттях: «воля», «свобода», «свобідна воля». Воля - специфічна здатність або сила. В історії європейської філософії поняття волі мало два основних значення: 1) здатність розуму до самовизначення (в т.ч. морального) і породженню специфічної при-чиності; 2) фундаментальна властивість сущого (передуючого розуму) і основа всіх пояснювальних моделей [31, с.432]. Воля - на противагу потягу є духовним актом, завдяки якому підтверджується деяка цінність, визнана такою, чи завдяки якій прямують до неї. Воля може бути скерована тільки на (суб'єктивно) цінне (бажати зла може тільки «сатана»), тому вона залежить від індивідуальної субординації цінностей. Вольовий мотив, а також, і цінність чи положення речей, що володіє цінністю, виявляються в межах деякої ситуації. Кожен вольовий мотив породжує контрмотив (гальмування), від сили якого залежить, буде воля мати своїм наслідком деяку дію. Воля як духовний акт завжди є свобідною волею, тобто може вибирати серед мотивів навіть такий мотив, який суперечить життєвим потребам людини. Завдяки цьому людина є єдиною істотою, яка може добровільно діяти наперекір власним інтересам [51, с.83]. Тут важливо наголосити на волю до влади, волі як випадковості розуму, волі як інтелектуально-імперативний аспект, смислі твердого розумного наміру, волі, яка відповідає «практичному» розумові, волі як мислення, волі до життя та ін. Свобода - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), свобода безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому свобода насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільного) і в цьому плані є усвідомленням необхідності [52, с.570]. В цілому свобода визначає можливість діяти так, як хочеться, але в межах онтології обов'язку, враховуючи субстанційність (граничну засаду). Свобідну волю часто визначають як вільне волевиявлення, свободу волі. Зокрема, свобода волі - це здатність суб'єкта вільно визначити сутність підстави власного воління; своєрідна похідна від волі загалом, що унеможливлює морально-етичну значущість останньої. Філософська проблема свободи волі висуває питання не про те, як людині «дати волю» власній волі (що можна вважати лише однією з граничних її інтерпретацій), а про завбачувану в людині здатність бути вільною від примусовості власної волі і, отже, свобідно й відповідально обирати власні мотиви і цінності і, зрештою, власне діюче «Я» [52, с. 571]. Вивчивши такого змісту матеріал, потрібно визначити дію природного права. Тобто «помістити» свобідну волю у природно-правовий простір. Далі визначити ті установки природного права у свобідній волі, які є методологічними. При цьому слід врахувати, що основна методологічна роль природного права у свобідній волі не стільки для її обмеження, скільки для її захисту. Завдання для самоконтролю 1. У яких випадках свобідна воля не підвладна розумові? Чи перебуває 2. Що означає субстанційність свобідної волі? 3. Пояснити як можна бути вільним від примусової власної волі. Де
Семінарське заняття 2. Доктринальне обґрунтування філософії права План 1.Метафізичне пізнання права. 2.Гносеологічна теорія предмету філософія права. 3.Регулятивна природа принципів. 4.Природно-правовий вимір функцій філософії права. Підсумок.
Ключ-завдання Готуючись до семінарського заняття, слід зосередити увагу на те, як здійснюються обґрунтування теоретичних аспектів навчальної дисципліни, її місця серед інших навчальних дисциплін. Ці первинні теми є важливими і складними. Тому необхідно вникнути у питання об'єкта, предмета, його принципів, функцій, та інших загальнотеоретичних концептів. Для цього здійснюється аналіз якомога більшої кількості підручників, посібників, наукових статей з філософії права, особлива увага звертається на поняття «гештальт», «холізм». Методичні рекомендації Звертаючи увагу на перше питання «Метафізичне пізнання права», доцільно наголосити, що йдеться не про позитивістське пізнання права, а філософське, яке межує з логічним і психологічним пізнанням, але вивищується над раціональним. Потрібно досліджувати право надемпірично, трансцендентально, апріорі, що перебуває над можливим досвідом. Зрозуміло, що це може здійснити така філософська теорія пізнання як гносеологія. Зауважимо, що теорія пізнання (гносеологія) - це галузь філософського знання, одна з центральних філософських дисциплін, наука, що в вивчає закони, форми і засоби виробництва об'єктивно істинного знання про реальний світ. Теорія пізнання надає перевагу чуттєвим пізнавальним здатностям і вважає відчуття єдиним джерелом знань, для неї чуттєвий досвід відіграє визначальну роль у творенні знання, а форми мислення є лише засобами впорядкування даних цього досвіду, прибирає форми емпіризму. Основними категоріями теорії пізнання є: суб'єкт у сукупності з його пізнавальними здатностями (відчуття, сприйняття, уявлення, уява, пам'ять, мислення, розум) та об'єкт як даність суб'єктивної і об'єктивної реальності; пізнавальна діяльність як взаємодія суб'єкта і об'єкта, застосування пізнавальних здатностей для осягнення об'єкта [52, с.634]. Центральною проблемою теорії пізнання є проблема істини [53, с.863]. Основна гносеологічна схема аналізу пізнання включає суб'єкта, наділеного свідомістю і волею, і протиставлений йому об'єкт природи, який незалежний від свідомості і волі суб'єкта та пов'язаний з ним тільки пізнавальним відношенням. Центральну позицію в рамках гносеології займає методологія науки й епістемології (наука про знання) [9, с.243-244]. Метафізика досліджує надчуттєві принципи і засади буття. Метафізичне судження не може бути послідовно виведеним із спостереження і пізнання конкретної дійсності, воно опирається на рішення людини як вільної істоти [53, с.490-491]. Метафізика є тією наукою, яка робить темою дослідження буття, що існує як таке, піддає дослідженню елементи і основні умови всього існуючого взагалі та описує значні, важливі галузі і закономірності дійсного, тобто вона є наукою, яка у всій зміні явищ і виразів шукає постійність і зв'язок [51, с.270]. Далі студент висвітлює питання пізнання права, наголошуючи при цьому на метафізичному аспекті, що є об'єктом дослідження філософії права. Завдання для самоконтролю /. Як можна розвинути у собі чуттєві пізнавальні можливості дослідження природного та позитивного права? 2. Які існують прийоми встановлення істини у природному та позитивному праві? 3. В чому полягає ідея надчуттєвих засад буття природного права?
Вивчення другого питання «Гносеологічна теорія предмета філософії права» пов'язане із самим поняттям філософії права. Філософія права - це філософсько-понятійне осмислення сутності права та його виникнення, його зв'язки з іншими явищами об'єктивного духу, осмислення співрозмірності сформульованих і кодифікованих правових положень з покладеними в їх основі ідеями та моральною метою. Зокрема, філософія права досліджує право з логічної, гносеологічної, психологічної, соціологічної та етичної точки зору. Різноманітні за змістом напрями філософії права пояснюються відмінностями у світоглядах які покладені в їх основу, і в тому історичному стані права, з яким пов'язано його філософське осмислення. До сьогоднішнього дня важливими напрямами філософії права були: природне право, історична правова школа (Савінь"ї ), неока |
у