ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Екологічний вплив ТЕС, ГЕС, АЕС.

Вплив на довкілля ТЕС. Теплоенергетика- виробництво електричної енергії за допомогою електричних генераторів - парових турбін, що працюють за рахунок згорання твердих (вугілля), рідинних(мазут, нафта) і газоподібних (природний газ) видів палива. Вугілля - найпоширеніший вид викопного палива на планеті. Спеціалісти вважають, що його запасів вистачить на 500 років. Крім того, поклади вугілля поширені в світі більш-менш рівномірно і воно є економічнішим, ніж нафта. Тому споживання високоякісного вугілля буде продовжувати зростати. При спалюванні вугілля в атмосферу викидаються летка зола з частками незгорілого палива, сірчистий і сірчаний ангідриди, оксиди азоту, сполуки фтору, а також газоподібні продукти неповного згоряння палива. Летка зола часто містить шкідливі домішки - миш'як, двоокис кремнію, вільний оксид кальцію. При спалюванні рідких палив (мазутів) з димовими газами в атмосферне повітря потрапляють сірчистий і сірчаний ангідриди, оксиди азоту, газоподібні й тверді продукти неповного згоряння палива, сполуки ванадію, солі натрію та ін. З екологічних позицій рідке паливо є "чистішим", ніж тверде. При цьому повністю відпадає проблема шлаковідвалів, які займають значні площі, виключають їх використання і є джерелом постійних забруднень атмосфери в районі станції через переноси частинок золи вітрами. У продуктах згоряння рідких видів палива немає леткої золи, проте є велика кількість сполук сірки, викиди яких у атмосферу є основною причиною сумнозвісних "кислотних дощів".

Використання природного газусприяє підвищенню ККД енергоустановок, зниженню затрат на їх обслуговування, різкому покращенню екологічної ситуації, особливо у великих містах. Якщо рівень забруднення атмосферного повітря при використанні вугілля прийняти за одиницю, то спалювання мазуту дасть 0,6, а використання природного газу - 0,2. При спалюванні природного газу єдиним істотним забруднювачем атмосфери є оксиди азоту. Проте їх викиди в середньому на 20% менші, ніж при спалюванні вугілля. Таким чином, природний газ є екологічно найчистішим видом палива.

Сьогодні близько 30% енергії, що виробляється у світі, використовується у вигляді так званого низькотемпературного тепла (100-150°С) для побутових і промислових потреб.

Виробництво електроенергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості теплоти, тому такі станції, як правило, будуються поблизу міст і промислових центрів для використання (утилізації) цієї теплоти. Зважаючи на обмеженість світових запасів мінерального палива, вчені й технологи продовжують працювати над поліпшенням параметрів енергоблоків, підвищенням їхніх коефіцієнтів корисної дії (ККД). Нині максимальне значення ККД становить близько 40 %.

Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами.Під час спалювання вуглеводневого палива в топках ТЕС, а також у двигунах внутрішнього згоряння виділяється вуглекислий газ, концентрація якого в атмосфері збільшується приблизно на 0,25 % за рік. Вуглекислий газ є прозорим для сонячних променів, він вільно пропускає їх до поверхні Землі, але затримує теплові (інфрачервоні) промені, що випромінює нагріта Сонцем Земля. Температура атмосфери, таким чином, збільшується, і тим швидше, чим більше в ньому вміст вуглекислого газу.

Це спричинює розігрівання атмосфери за рахунок парникового ефекту.

З труб ТЕС і вихлопних труб автомобілів у атмосферу викидаються також оксиди сірки й азоту. Взаємодіючи з атмосферною водою, ці гази утворюють сірчану й азотну кислоти. Випадання кислотних дощів вже сьогодні призводить до окиснення ґрунтів і прісних водойм, загибелі багатьох видів фауни і флори, зниженню врожайності сільськогосподарських культур, загибелі коштовних хвойних лісів, руйнуванню архітектурних будівель і пам'ятників, і ін. Дуже небезпечними є окиси азоту для людини.

Радіоактивне забруднення. У викопному вугіллі й пустих породах містяться домішки природних радіоактивних елементів (урану, торію та ін.). Після спалювання вугілля ці елементи концентруються в частинках золи, яка виявляється більш радіоактивною, ніж вихідне вугілля й пусті породи (сланці тощо). Таким чином відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні. Щоправда, воно не настільки небезпечне, як радіоактивне забруднення від АЕС, оскільки у вугіллі й вугільних породах містяться радіоактивні ізотопи, що існують у біосфері впродовж мільярдів років, і до них живий світ пристосувався. Більшість рослин і тварин не нагромаджують ці ізотопи у своєму організмі, на відміну від штучних радіонуклідів, які викидаються АЕС.

Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар´єрами. Після спалювання в топках ТЕС вугілля залишається багато твердих відходів (шлаку, золи). Атмосфера теж забруднюється дрібними твердими частинками золи, шлаку, не повністю згорілого палива (сажа).

Вони забирають великі площі землі, забруднюють підземні й поверхневі води шкідливими речовинами. Ще більші ділянки землі порушуються величезними вугільними кар´єрами.

Зменшення шкоди від такого забруднення досягається утилізацією (корисним використанням) шлаків і пустих порід, з яких виготовляють будівельні матеріали, засипають ними яри, болота й кар´єри під час рекультивації.

Вплив на довкілля АЕС.За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), у 26 країнах світу експлуатується 436ядерних енергоблоків, які виробляють близько 16 % усієї електроенергії. Найближчими десятиліттями атомна енергетика все ще відіграватиме значну роль у житті людства, а для деяких країн (Франція, Японія, Китай та ін.) буде основним джерелом енергозабезпечення.

В Україні продукується понад 40% електроенергії за рахунок енергії розпаду радіоактивних елементів - урану, плутонію.При цьому виділяється велика кількість тепла, яка нагріває воду, перетворюючи її в пар, а його енергія обертає електрогенератор, в якому виробляється електричний струм.

Однією з основних проблем, пов´язаних із використанням атомної енергії, є поховання ядерних відходів. Ця проблема з часом стає гострішою й із регіональної переростає в глобальну. В країнах, де функціонує багато атомних електростанцій (США, Франція, Велика Британія, Китай, Росія, Японія), нині нагромаджено величезну кількість ядерних відходів, що становлять чим далі серйознішу небезпеку для довкілля. Атомні енергетичні компанії змушені витрачати дедалі більші кошти на розширення площ ядерних сховищ і поховань, на забезпечення їх безпеки, на переробку відходів ядерного палива (ВЯП), яка, на думку вчених, пов´язана з великим ризиком для навколишнього природного середовища.Радіоактивні відходи (відпрацьоване паливо) АЕС, вимагають дорогих сховищ. Контроль за ними потрібно вести сотні і навіть тисячі років; у процесі зберігання контейнерам з відходами не можна контактувати з підземними водами, сховища необхідно вентилювати (сотні років!), бо за рахунок виділення з відходів тепла контейнери нагріваються до температури 200 °С і можуть розтріскатися.

Є острови в Тихому океані, вже перетворені в радіоактивні могильники і законсервовані на 25 тисяч років (для порівняння - наша цивілізація існує, якщо вести відлік від Древнього Єгипту, всього 15 тисяч років). Всі ці відпрацьовані радіоактивні матеріали необхідно десь надійно зберігати, поки не розпадуться радіоактивні ізотопи.

АЕС виробляють сотні видів радіоактивних речовин, яких раніше не було в біосфері, й до яких живі істоти не пристосовані. Так, після аварії на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 450 видів радіонуклідів. Серед них багато довгоіснуючих, таких як цезій-137 (період напіврозпаду 80 тис. років) і стронцій-90 (період напіврозпаду 20 тис. років). Вони за своїми хімічними властивостями подібні до калію й кальцію, які відіграють велику роль у біохімічних процесах. Живі організми не можуть відрізнити ці ізотопи від калію та кальцію й нагромаджують їх, що є причиною найнебезпечнішого внутрішнього опромінення, яке викликає тяжкі захворювання й шкідливі мутації.

Штучний елемент плутоній (період напіврозпаду перевищує 20 тис. років!), який нагромаджується в атомних реакторах, — це найтоксичніша речовина з усіх, що будь-коли створені людиною: 450 г плутонію (за об´ємом це кулька розміром з апельсин) достатньо, щоб убити 10 млрд. людей; 1 мкг цієї речовини викликає рак легень у людини, плутоній - надканцероген, тератоген.

АЕС спричинюють також велике теплове забруднення, особливо гідросфери. Лише мала частина теплоти, що виділяється під час роботи реакторів, може бути утилізована й перетворена на електроенергію.Левова ж її пайка у вигляді гарячої (45 °С) води й пари викидається у водойми та в повітря. Наприклад Хмельницька АЕС використовує для охолодження своїх реакторів усю воду річки Горинь. Властивості відпрацьованої води ще не до кінця вивчені, однак, вже відомий ефект "теплового забруднення": температура у водоймах біля АЕС підвищується на 5-6°С, що призводить до порушення екологічної рівноваги цілого регіону.

Слід зазначити, що атомні електростанції не стільки роблять електроенергію, скільки радіоактивні ізотопи - відходи. Приміром, через рік радіоактивність палива зростає більш, ніж у 10 млн. раз. Це можна уявити так: з 1 кг. утвориться більш 10 тис. т. радіоактивних речовин, якщо брати той же рівень радіоактивності.

Отже, економічної точки зору розвиток атомної енергетики стає все більш невигідним.

1. Вартість будівництва АЕС з кожним роком зростає у декілька разів. У той же час електроенергія, отримувана сонячними батареями, неухильно дешевшає і при ККД сонячних елементів 25%, вже досягнутому в лабораторних умовах, стане порівнянною з енергією, одержуваною на АЕС.

2. Демонтаж АЕС після закінчення терміну експлуатації (через 25-30 років) є складною і дорогою (100-200 млн. дол.) операцією . Для поховання лише одного реактора потрібно близько 40 га землі.

3. АЕС працює на викопному паливі, запаси якого обмежені (по оцінках його вистачить лише на 30 років). Розвиток енергетики цим шляхом є глухим кутом. Спроба замінити уран плутонієм з використанням реакторів на швидких нейтронах зіштовхується з величезними технічними труднощами і породжує проблеми безпеки, тому що плутоній - дуже зручний матеріал для нелегального виготовлення атомних бомб із метою терору і шантажу.

4. Видобуток урану, транспортування, обробка і поховання радіоактивних відходів - усе це найнебезпечніші для здоров'я людей виробництва, що часом виходять з поля зору громадськості і преси.

5. На сьогоднішній день абсолютна надійність АЕС не гарантована: за деякими оцінками, у середньому кожні два з половиною року на одному з реакторів у світі можлива велика аварія.

Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає видобування уранової руди й вилученняз неї урану, переробку цієї сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й поховання радіоактивних відходів. Усі ці операції супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням природного середовища.

Жоден із запропонованих методів зберігання радіоактивних відходів нині не є задовільним. Проблему необхідно вирішити до того, як різко збільшиться кількість атомних електростанцій, що закриваються.

Забруднення починається на стадії видобування сировини, тобто на уранових рудниках. Після вилучення урану з руди залишаються величезні відвали слабко радіоактивних пустих порід — до 90 % добутої з надр породи. Ці відвали забруднюють атмосферу радіоактивним газом радоном.

Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди, з якої виготовляють твели — спеціальні елементи, що виділяють тепло, котрі надходять потім на АЕС. У реактор завантажується близько 180 т таких твелів, які в результаті роботи реактора перетворюються на високорадіоактивні відходи.

Відпрацьовані твели кілька років зберігаються на території АЕС у спеціальних басейнах із водою, поки трохи знизиться їхня радіоактивність, після чого в особливих контейнерах спеціальними поїздами їх перевозять на фабрику для регенерації ядерного палива. Тут твели обробляють, вилучаючи з них уран, який іще не «вигорів», і виготовляють із нього нові твели.

Вже після другого такого циклу регенерації залишки палива у твелах насичуються великою кількістю сторонніх ізотопів і продуктів розщеплення, а це внеможливлює використання їх у реакторі втретє. «Вигоряє» лише 2 % урану, який був у твелі першого циклу. А сам твел стає надзвичайно небезпечним радіоактивним матеріалом, який потрібно десь зберігати сотні й тисячі років.

Радіація має дуже негативну особливість: усе, що контактує з радіоактивною речовиною (і машини, і контейнери, і обладнання, і приміщення, і навіть одяг персоналу), саме стає радіоактивним, а отже, небезпечним. Радіацію неможливо зупинити, «вимкнути» чи знищити.

Вплив на довкілля ГЕС. Гідроенергетика -виробництво електроенергії за рахунок кінетичної енергії води, що падає на лопаті турбіни з великої висоти - греблі.

У наш час ГЕС виробляють близько 20 % електроенергії у світі.Гідроенергетичний потенціал України становить 44,7 млрд. кВт/год, проте лише 21,5 млрд. кВт/год припадає на ресурси, які технічно можливо використати. Щодо економічно доцільних для використання гідроенергоресурсів, то вони загалом не перевищують 16—17млрд. кВт/год.

Установлена потужність ГЕС України становить 4,7 млн. кВт, 98 % якої припадає на гідроелектростанції Дніпровського каскаду та Дністровської ГЕС.

Порівняно з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають низку переваг:

– вони зовсім не забруднюють атмосферу;

– поліпшують умови роботи річкового транспорту;

– працюючи в парі з ТЕС, беруть на себе навантаження під час максимального (пікового) споживання електроенергії;

– агрегати ГЕС уводяться в дію дуже швидко, на відміну від агрегатів ТЕС, яким потрібно кілька годин для розігрівання й виходу на робочий режим (або ж треба утримувати один з агрегатів ТЕС у «гарячому» режимі, витрачаючи дефіцитне паливо).

Разом із тим ГЕС, особливо ті з них, що побудовані на рівнинних річках, завдають шкоди довкіллю.ГЕС, які, виробляючи коло 2% всієї електроенергії в країні, стали причиною затоплення сотень тисяч гектарів родючих заплавних земель. Із затоплюваних ділянок довелося відселяти жителів сотень сіл, прокладати нові дороги й комунікації тощо. Пішло під воду багато історичних і ландшафтних пам´яток.

У місцевостях, розташованих поблизу водосховищ, піднімається рівень ґрунтових вод, заболочується територія, виводяться із сівозмін великі площі землі,змінюється природний гідрологічний режим річок і спричиняються зміни локальних кліматичних умов.

На водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів. Існує можливість руйнування греблі - в результаті затоплення великої площі, руйнування міст.

Наприклад, греблі перетворили Дніпро на низку застійних озер, що мають слабкий водообмін та погану самоочищуваність і стають уловлювачами промислових забруднень, у застійних водоймищах накопичуються шкідливі стоки.

Дуже потерпають від гребель мешканці річок — планктон і риба. Риба не може проходити крізь греблі до місць своїх звичних нерестовищ, які до того ж стають непридатними для нересту через заглиблення. Багато риби й планктону гине в лопастях турбін. Водосховища, забруднені стоками й добривами, що змиваються з полів, улітку нерідко «цвітуть», що спричинює масову загибель риби та інших мешканців водойм.

Великі ГЕС раціонально будувати лише в гірських районах. Перспективний напрямок використання енергії води полягає у спорудженні малих ГЕС (МГЕС). Вони практично не змінюють природні умови, не затоплюють великі земельні площі, поліпшують водообмін і аерацію води.

Таким чином, жоден з найбільш використовуваних шляхів отримання електроенергії не є екологічно безпечним. Тому з цієї точки зору енергетика повинна розвиватися у першу чергу в напрямку підвищення безпеки експлуатації енергоустановок, впровадження безвідходних технологій використання палива і розробки альтернативних "чистих" джерел енергії.

3. Альтернативні джерела енергії. На тлі енергетичної кризи актуальним є питання переходу від традиційних джерел енергії до нових, альтернативних(фр. - "один з двох", вибір однієї можливості), які екологічно менш небезпечні. Це вітер, сонячне випромінювання, енергія морів і океанів тощо. За прогнозом до 2020 р. такі джерела замінять близько 2,5 млрд т палива, їх частка у виробництві електроенергії і тепла складе не менше 8%.

Передусім це енергія Сонця, якої поступає на поверхню Землі в 14-20 тис. разів більше, чим виробляють всі техногенні джерела планети.

Сонце - джерело енергії дуже великої потужності. В середньому енергетичний еквівалент 22 днів сонячного сяйва за сумарною потужністю, що приходить на Землю, дорівнює всім запасам органічного палива на Землі.

Сонячна енергія - виключно чистий вид енергії, що не забруднює навколишнє середовище. її використання не пов'язане з ніякою біологічною небезпекою, і головне: використання сонячної енергії у великих масштабах не порушує енергетичного балансу планети. Великомасштабне виробництво енергії на сонячних електростанціях (CEC) пов'язане з певними труднощами, оскільки джерело сонячної енергії має низьку щільність радіації (в середньому 1 кВт на 1 м2). Тому необхідна велика площа поверхні енергоприймачів, яка іноді сягає десятків квадратних кілометрів. Через значну вартість одиниці поверхні енергоприймальних модулів створення потужних СЕС вимагає великих затрат.

Нині існують такі напрями використання сонячної енергії: одержання електроенергії, побутового тепла, високотемпературного тепла в промисловості, на транспорті. Найбільших успіхів досягнуто в установках так званої "малої енергетики".

Для одержання електроенергії найперспективнішим вважається метод безпосереднього перетворення сонячного випромінювання на електричну енергію за допомогою напівпровідникових фотоелектричних генераторів (сонячних батарей).

Електроенергію можна одержувати також за допомогою генераторів, що використовують теплову дію сонячних променів (паротурбінні, термоіонні й термоелектричні генератори). Однією з таких станцій є сонячна електростанція (СЕС), споруджена в Криму поблизу Керчі.

Сонячна енергія може використовуватися для одержання побутового тепла - опалювання житлових приміщень. Використовується сонячне проміння, що падає на дах і стіни будинку, вкриті спеціальними колекторами тепла.

Енергія вітру - одне з екологічно чистих джерел енергії. Вітрові турбіни складаються з ротора (лопаті), енергетичної осі і генератора для перетворення вітрової кінетичної енергії в електричну. Для збільшення потужності вітрові турбіни розташовують на високих щоглах до 30 метрів, щоб швидкість вітру була не менше 5 м/с. Але незважаючи на переваги, турбіни все-таки впливають на навколишнє середовище. Негативним моментамиможе бути - відсутність вітру, неможливість управління повітряними потоками. Підчас роботи ВЕС навколишнє середовище не зазнає жодних забруднень. Єдині негативні впливи - це низькочастотний шум (гудіння) працюючих вітряків та ще гибель птахів, що потрапляють у лопаті вітродвигунів.

За підрахунками вчених, загальний вітроенергетичний потенціал Землі в 30 разів перевищує річне споживання електроенергії в усьому світі.

Можливості використання цього виду енергії в різних місцях Землі неоднакові. Для нормальної роботи вітрових двигунів швидкість вітру не повинна в середньому за рік падати нижче 4-5 м/с, а краще, коли вона становить 6-8 м/с. Для цих установок шкідливі і надто великі швидкості вітру (урагани), які можуть їх поламати. Найбільш сприятливі зони для використання вітрової енергії - узбережжя морів і океанів, степи, гори.

Морські припливи і тепло Землі. Це більш постійні джерела енергії. Вже тепер працюють екологічно безпечні, чисті припливні електростанції у Франції, Росії. У багатьох країнах - США, Японії, Італії, Ісландії, Росії використовується енергія гарячих природних джерел - гейзерів.

Енергія морів і океанів.Світовий океан містить велетенський енергетичний потенціал. Це, по-перше, енергія Сонця, поглинута океанською водою, що виявляється в енергії морських течій, хвиль, прибою, різниці температур різних шарів морської води і, по-друге, енергія тяжіння Місяця й Сонця, яка спричиняє морські припливи й відпливи.

Усі типи морських хвильових електростанцій, які акумулюють енергію вертикальних коливань води і діють сьогодні, побудовані за єдиним принципом: у спеціальному буї-поплавку під дією хвилі коливається рівень води. Це призводить до стискання в ньому повітря, яке рухає турбіну. В експериментальних електростанціях навіть невеликі хвилі висотою 35 см примушують турбіну розвивати швидкість понад 2 тис. обертів за хвилину.

Іншим різновидом морських електростанцій с установки, що перетворюють енергію морського прибою. Крім згаданого поплавкового принципу,такі станції використовують також принцип накачки сильним прибоєм морської води в резервуар, розташований вище рівня моря. Звідти вода спускається вниз, крутячи турбіни енергоустановок.

Нарешті, розроблені і вже діють електростанції, що використовують енергію морських припливів.

Робота згаданих електростанцій не спричиняє забруднення навколишнього середовища, зокрема й теплового, бо вони лише перетворюють акумульовану в хвилях, припливах тощо енергію Сонця й Місяця на інші види енергії, зокрема електричну.

Також існують енергоустановки, які використовують температурний градієнт (різницю температур) між верхніми й нижніми шарами моря.

Енергія підземного тепла (геотермальна енергетика).Як відомо, з заглибленням під Землю зростає температура (в середньому на 3°С на 1 км), а у вулканічних районах значно швидше. На глибині 10 км температура сягає 140-150 градусів за шкалою Цельсія.

Найкращі результати досягнуто в районах активної вулканічної діяльності, таких як Ісландія, Камчатка тощо, де близько до поверхні залягають термальні води. Через свердловини гаряча водяна пара надходить у турбіни й виробляє електроенергію. Відпрацьована гаряча вода (75-80 ° С) використовується для опалення будинків, теплиць, тваринницьких ферм тощо. В холодній Ісландії в оранжереях, які обігріваються термальними водами, навіть вирощують банани, а столиця країни Рейк'явік протягом останніх 40 років повністю опалюється підземним теплом.

Під час перетворення геотермальної енергії виникає проблема відпрацьованих підземних вод. Як правило, вони сильно мінералізовані, і їх не можна спускати в ріки. З деяких таких розсолів добувають йод, бром, літій, цезій, стронцій, рубідій і ще деякі елементи. Відпрацьовані води знову закачують у підземні горизонти для повторного використання тепла Землі.

Біоенергетичні технології. Анаеробне бродіння - процес, за допомогою якого можна переробляти будь-яку органіку. В результаті бродіння виділяється біогаз - метан. З 1 т органічної сухої речовини гною можна отримати 6000 кубометрів біогазу, тобто 400 кг умовного палива.

Технологія одержання біогазу дуже проста. Гноєм, сміттям, соломою, листям заповнюють бетонні ємності або колодязі будь-якого об'єму. Ємність має бути щільно закрита, щоб не було доступу кисню. Газ, що утворюється в процесі бродіння, відводять у приймальні пристрої. Залишки переробки є високоякісним органічним добривом.

Іншим прикладом застосування біоенергетичних технологій є досліди з використання як енергосировини ріпакової олії. Ріпакова олія може використання ріпакової олії — одержання з неї шляхом спеціальної обробки пального, що повністю замінює солярку в звичайних дизельних двигунах.

Цю культуру можна вирощувати на землях, заражених радіонуклідами, зокрема в 30-кілометровій зоні, тому що радіонукліди, які засвоюються стеблом, листям і коренями ріпаку, до складу олії практично не потрапляють. Таким чином, ріпак можна використовувати з подвійною метою — для дезактивації заражених радіонуклідами земель і одержання енергетичної сировини - олії.

Термоядерні електростанції(ТЕС), в яких енергія виділяється не при розщепленні атомного ядра, а за рахунок злиття, синтезу важких елементів з легких, наприклад з ядер водню. Такі процеси відбуваються в зірках, наприклад у Сонці. Паливом може бути дейтерій - важкий водень, що міститься у воді (в 1 л 0,02 г). За кількістю енергії ці 0,02 г дейтерію еквівалентні приблизно 100 л бензину.

Майбутнє - за альтернативними джерелами енергії, бо вони майже безплатні та безпечні. Перевага - автономність, відсутність необхідності передавати енергію на великі відстані, що супроводжується її великими втратами та забрудненням довкілля, наприклад електромагнітним при транспортуванні електроенергії високоі напруги. Проблема альтернативних джерел енергії особливо актуальна на фоні повідомлень про те, що запаси нафти, газу будуть вичерпані через 30-50 років, вугілля - через 200-300 років.