ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Як розрізнити метафору і метонімію?

Епітети

Епітет(від грец. έπίθετον – додаток) – це слово, що вказує на одну з ознак того предмета, який називається, і має на меті конкретизувати уявлення про нього. Епітет інакше ще називають образним або поетичним означенням, підкреслюючи в такий спосіб його протиставленість логічному означенню предмета, завдання якого також полягає в тому, щоб конкретизувати уявлення про предмет, про який ідеться.
«Проса покошено. Спустіло тихе поле. // Холодні дні з високою блакиттю. // Не повернуть минулого ніколи: // Воно пройшло і вже здається миттю!» (М. Рильський).

Епітет слід відрізняти від логічного означення, що характеризує предмет чи явище з точки зору його загальних властивостей (за розміром, вагою, кольором тощо), тобто вказує на параметри притаманні їм одвічно (дерев’яний стіл, синє небо, велике вікно).

Постійнимназивається епітет, який традиційно супроводжує означення предмета, закріплюючись за ним постійно, в межах певного художнього стилю. Наприклад, у фольклорній поезії, якщо згадується степ, то він майже завжди – широкий, море – синє, вітер – буйний, гай – зелений, орел – сизокрилий і т. д.

Порівняння

Порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві. Наприклад, в уривку з вірша В. Стуса: «У цьому полі, синьому, як льон, // де тільки ти – і ні душі навколо, // уздрів і скляк – блукало серед поля // сто тіней. В полі, синьому, як льон» – уявлення про синій колір поля конкретизується шляхом зіставлення його з льоном, в якому ознака синяви виявлена в концентрованішій формі.

Метафора

Метафорою(грец. μεταφορά – перенесення) називається слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з предметом, на який звичайно вказує це слово, рисами подібності. Наприклад, у рядках вірша Є. Маланюка «Вічне»: «Досі сниться метелиця маю, // Завірюха херсонських вишень...» — метафорами будуть виступати слова «метелиця» та «завірюха».

Залежно від особливостей співвідношення зіставлюваних предметів виділяють чотири типи метафор, побудованих на:

1) заміщенні неживогоживим. Даний тип метафори називається уособленням, або персоніфікацією(лат. persona — особа і facere — робити). Наприклад: «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Шевченко); «Цей ліс живий. У нього добрі очі. // Шумлять вітри у нього в голові» (Л. Костенко);

2) заміщенні неживого неживим, наприклад: Листя численними дукатами лягає на землю; «Досі сниться метелиця маю, // Завірюха херсонських вишень» (Є.Маланюк);

Там море дере свою синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег (М.Коцюбинський) <морські хвилі, піна>; Зима ватою зависла на дахах будинків.

3) заміщенні живого живим. Наприклад: «Тривого моя! Катерино! Ходім!» (М. Вінграновський);

4) заміщення живого неживим. Наприклад: «Дівчатко — клинчатко, злотава струна» (С. Тельнюк).

Коли в порівнянні є два члени – те, що порівнюється, і те, з чим порівнюється (Сонце сипало на землю свої ясні промені, як золото), то метафора одночленна – називається тільки те, з чим порівнюється, а мається на увазі те, що порівнюється (Сонце сипало на землю своє золото). <Золото – ясні промені>

Метонімія

Метонімія(грец. metonímia – перейменовувати) – різновид тропа, близький до метафори, в якомупереноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю.Розрізняють такі різновиди метонімії:

1) Метонімія місця А (перенос з місця населеного пункту на сукупність його жителів або пов'язану з ним подію), наприклад: «З нього сміялося все село»; «Гомоніла Україна» (Т. Шевченко); «Борислав сміється» (І. Франко).

2) Метонімія місця Б (перенос з установи, закладу на сукупністьлюдей: «Фабрика страйкує»; Весь театр аплодував. Аудиторія поводиться добре.

3) Метонімія належності (в основі — заміщення назви предмета вказівкою на ім'я його творця). Наприклад: «Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні» (Є. Маланюк). Коли мені сумно, читаю Ліну Костенко.

4) Метонімія матеріалу (в основі — заміщення предмета вказівкою на матеріал, з якого даний предмет зроблений). Уся шафа зайнята сріблом. Їв чи то на сріблі, чи на золоті, Жінки були у соболях.

5) Метонімія учасників заходу (перенос із соціального заходу на його учасників, наприклад: «Конференція ухвалила важливе рішення».

6) Метонімія вмісту (перенос посуду, тари тощо на вміст): Я з’їв три тарілки. Вона вже випила дві склянки. «Ми випили по кілька чарок, і моя голова з незвички трохи обважніла» (В. Підмогильний). Чайник закипів.

7) Метонімія знаряддя (перенос знаряддя на дію): Яке жваве перо!

8) Власник – власність: Сусіди горять! Степан розбився!

9) Одяг – людина: Капелюх вклонився.< чоловік у капелюсі>. Пальто зникло за рогом.

Як розрізнити метафору і метонімію?

У метафорі слова поєднуються між собою за принципом схожості, а в метонімії – за принципом логічної залежності. Метафору можна перетворити на порівняння, а метонімію – ні, її можна лише доповнити. Наприклад, вираз «сніг грає на сонці самоцвітами» легко трансформується у порівняння – «сніг грає на сонці, як самоцвіти».

На відміну від метафори, що здатна зближувати найвіддаленіші поняття, метонімія ґрунтується лише реальних зв’язках. Отже, в основі метафори лежить ототожнення схожих явищ, а в основі метонімії – заміна понять, між якими існують тісні зв’язки.

Синекдоха

Синекдохою(грец. συνεκδοχή, від σύν — разом і εκδοχή — переймання) називається різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: «З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав» (Л. Боровиковський), де слово «татарин» вжито в значенні «татари». Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Найбільш уживаними є такі види синекдохи:

1) Вживання частини замість цілого. Напр.: «Плаче бідний та зітхає, // Сну не знають його очі» (М. Вороний); «Голова моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких» (нар. дума), Рука втомилася писати.

2) Вживання однини замість множини. Наприклад: «І на оновленій землі // Врага не буде, супостата. // А буде син і буде мати» (Т. Шевченко); «Кругом Січі Запорожця Москаль облягає» (народна пісня про руйнування Січі).

3) Вживання виду замість роду. Наприклад: «Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка» (М. Рильський) (поляки). «Вчися, Лідо, шанувати копійку, повчав батько дочку» (О.Донченко) (копійка тут значить гроші)

Евфемізм

Евфемізмом(грец. εύφημισμόζ – пом'якшений вираз) називається слово або словесний зворот, що пом'якшує форму вираження висловлюваної думки, описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять: «нечистий» замість «чорт», «обійтися за допомогою носової хустки» замість «висякатися»), заглядає у чарку (замість п’яниця), жінка легкої поведінки. Коні візників, як і завжди, залишали на брукові нормальну кількість спецхарчування для горобців. (В Чечвянський)

Алегорія

Алегорія (гp. allegoria – iносказання) – обpаз, в якому все зобpаження має пеpеносне значення; виpаження iдеї в пpедметному обpазi: лисиця – хитpiсть, осел – тупа упертість, вовк - хижацтво.

Перифраз

Перифразом(грец. περίφρασιζ — описовий вираз) називається заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, даним у формі описового словесного звороту, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки.
Наприклад: служитель Мельпомени (артист), мати городів Руських (Київ), чорне золото (вугілля), Дочка Прометея (Леся Українка); м'яке золото (хутро), голубе золото (газ), голуба вахта (охорона водойм), голубий екран (телевізор), жовтий диявол (золото), люди в білих халатах (лікарі), батько історії (Геродот), Країна вранішнього сонця (Японія), Країна ранкової свіжості (Корея), Країна вулканів (Ісландія), Північна Пальміра (Санкт-Петербург). Не будь тою людиною, що догори щетиною.

Пальміра — грецька назва стародавнього сирійского міста Тадмор.

Антономазі́я (антономасі́я)

Антономазі́єю(грец. άντονομασία,від άντονομάξω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії ґрунтується на тому, що «власне ім'я, найчастіше ім'я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфологізмів, літературних персонажів, історичних діячів стали традиційними: Цицерон — „красномовна людина", Плюшкін — „скупий", Марс — „війна" і т. д. Більшість власних імен, що використовуються в загальному значенні, передають одночасно й емоційну оцінку». Наприклад: «Ось і не треба газетних фраз! // — Біль є постійно біль! — // Мовчки зросте десь новий Тарас // Серед кривавих піль!» (Є. Плужник).

Гіпербола

Гіперболою(грец. υπερβολή – перебільшення) називається словесний зворот, в якому ознаки описуваного предмета подаються в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути до них особливу увагу читача. О. Потебня писав, що «гіпербола є наслідком якогось сп'яніння в почуттях, що перешкоджає бачити речі в їхніх звичайних розмірах». Наприклад: «Давно, давно вже Київ панував. // Його церкви аж хмари зачіпали» (А. Метлинський); «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ // Лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра).

Літота

Літотою(грец. λιτότηζ — простота) називається словесний зворот, в якому ознаки описуваного предмета подаються з надмірним їх применшуванням. Наприклад: жаль кpихти хлiба; слово надається; «О принесіть як не надію, // То крихту рідної землі: // Я притулю до уст її // І так застигну, так зомлію» (О. Олесь); Одну сльозу з очей каpих – і пан над панами (Т.Шевченко).

Символ

Символ (англ. symbol) – дещо, наприклад об'єкт, зображення, написане слово чи певний знак, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття).

ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини.

ОРЕЛ - символ відваги і сміливості, справжньої гордості та чоловічої краси.

Алюзія

Алю́зія (лат. allusio – натяк) – використання в мові широко вживаного вислову, що натякає на який-небудь загальновідомий історичний, міфологічний, літературний або побутовий факт. Напр.: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено»; „Слава Герострата“, «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий» (Леся Українка).