 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.
Рахунки бухгалтерського обліку, їх сутність та будова. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку. Подвійний запис та порядок відображення господарських операцій на рахунках. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок. Основні поняття.Система рахунків, активні рахунки, пасивні рахунки, основні рахунки, регулюючі рахунки, калькуляційні рахунки, транзитні рахунки, подвійний запис, кореспонденція рахунків, синтетичні рахунки, аналітичні рахунки. Питання 1. «Рахунки бухгалтерського обліку, їх сутність та будова.» Оперативне управління підприємством (установою, організацією) з метою прийняття відповідних управлінських рішень викликає необхідність мати постійну інформацію про стан і рух активів та джерел їх утворення. У зв'язку з цим в бухгалтерському обліку застосовується система рахунків. Система рахунків— спосіб економічного групування, поточного відображення і оперативного контролю за активами організації, джерелами їх утворення і господарськими операціями. Система рахунків практично знайшла своє відображення у Плані рахунків бухгалтерського обліку. Кожен рахунок призначений для відображення конкретного об'єкта обліку. Тобто, бухгалтерський рахунок виступає засобом групування (узагальнення) господарських засобів, джерел їх утворення, а також господарських процесів, які підтверджені документально і згруповані за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за змінами в процесі діяльності підприємства. Будь-який рахунок являє собою таблицю двохсторонньої форми, ліва частина якої має назву "дебет" (від лат. debet - він винен), права - "кредит" (від лат. credit — він вірить). Отже, дебет - це ліва частина таблиці, яка відображає побудову рахунка бухгалтерського обліку. Кредит— це права частина таблиці, яка відображає побудову рахунку бухгалтерського обліку. Рахунок складається з таких частин: найменування, залишок (сальдо), оборот по дебету, оборот по кредиту. Найменування рахунка- це найменування об'єкту господарських засобів, джерела їх утворення або господарського процесу, інформація про котрий відображається на рахунку. Залишок (сальдо,від італ. saldo - розрахунок, залишок) - сума засобів, наявна за певним їх видом (рахунком) на момент спостереження. Фактично він являє собою різницю між підсумками записів по дебету і кредиту рахунків з урахуванням змін по рахунку на кінець звітного періоду. Сальдо може бути початковим (вхідним),тобто залишок засобів на початок звітного періоду, і кінцевим (вихідним),тобто залишок засобів на кінець звітного періоду. В залежності від того, на якій стороні рахунка записується сальдо, воно може бути дебетовимабо кредитовим. Рахунок, який не має сальдо (воно рівне нулю), має назву закритий рахунок. Відкрити рахунок- означає відобразити на ньому залишок на початок періоду, закрити рахунок— звести його сальдо до нуля. Оборот по дебету — сума записів господарських операцій по дебету без врахування сальдо по дебету на початок періоду. Оборот по кредиту - сума записів господарських операцій по кредиту без врахування сальдо по кредиту на початок періоду. Значення господарських операцій, які збільшують рахунок, записуються на тій стороні рахунка, на котрій розміщене початкове сальдо. Записи, які зменшують рахунок, - на стороні, протилежній початковому сальдо. Числові записи по рахунку здійснюються без будь-яких додаткових арифметичних знаків „+" або „-". З учбовою метою можна користуватися спрощеною схемою побудови рахунка (інколи таку схему називають Т-рахунком) (рис. 1.). Залишок засобів або джерел їх утворення на початок або кінець періоду має назву „Сальдо". В нашому випадку сальдо початкове (Сп) дорівнює 30000 грн, а сальдо кінцеве (Ск) дорівнює 38100 грн. Сума по операціях за звітний період називається оборотом по рахунку. Рахунок може мати два обороти - дебетовий оборот (ОБд) і кредитовий оборот (ОБк). У нашому прикладі Обд = 21300 грн., Обк = 13200 грн. Рахунок „ Виробничі запаси'
Рис. 1.2. Спрощена схема побудови бухгалтерського рахунка (на прикладі рахунка 20 «Виробничі запаси»)
Рахунки бухгалтерського обліку по відношенню до балансу діляться на дві групи: рахунки для обліку господарських засобів (активні рахунки) і рахунки для обліку джерел утворення активів (рахунки джерел або пасивні рахунки). Всі рахунки господарських засобів - рахунки активні. Вони мають таку будову: - залишок по рахунку (може бути лише дебетовим); - оборот по дебету (означає надходження активів); - оборот по кредиту (означає використання, вибуття активів). Отже, активні рахунки- це рахунки, призначені для реєстрації, групування та систематизації інформації про стан, рух та зміни господарських засобів за їхніми видами (при їх класифікації за складом та функціональною роллю в процесі виробництва). Операції по будь-якому активному рахунку можуть мати сальдо кінцеве (Ск) більше або рівне 0. По активному рахунку сальдо кінцеве (Ск) менше нуля бути не може, оскільки неможливо витратити активів більше, аніж їх було. До активних відносяться рахунки: 10 „Основні засоби", 12 „Нематеріальні активи", 20 „Виробничі запаси", 30 „Каса", 31 „Рахунки в банках", 37 «Розрахунки з різними дебіторами» тощо. Всі рахунки джерел утворення активів — пасивні. В пасивному рахунку початковий залишок завжди відображається по кредиту (кредитове сальдо), на цій же стороні рахунка відображається і збільшення джерел. Зменшення джерел відображається по дебету пасивних рахунків. Пасивні рахунки- рахунки, призначені для групування, систематизації і вторинної реєстрації інформації про стан, рух та зміни джерел господарських засобів підприємства. До пасивних відносяться рахунки: 40 „Статутний капітал", 42 „Додатковий капітал", 50 „Довгострокові позики", 66 „Розрахунки за виплатами працівникам", 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» тощо. Особливу групу складають активно-пасивні рахунки,які об'єднують в собі ознаки активних і пасивних рахунків. Питання 2. «Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.» З метою глибокого розуміння здійснюваних господарських операцій та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку бухгалтерські рахунки необхідно певним чином класифікувати. Бухгалтерські рахунки класифікуються за двома ознаками (рис.2.1): 1) за економічним змістом; 2) за призначенням і структурою. Класифікація рахунків за економічним змістомдає можливість згрупувати рахунки в залежності від того, що на них обліковується. Класифікація рахунків за призначенням і структуроюдає можливість з'ясувати для яких цілей і отримання яких показників передбачено рахунок, що відображується по його дебету та кредиту, а також що характеризує залишок відповідного рахунка. Зауважимо, що обидві класифікації рахунків є взаємопов'язаними і доповнюють одна одну.
                    Рис. 2.1 КЛАСИФІКАЦІЯ РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ За економічним змістом бухгалтерські рахунки поділяються натри групи: 1) рахунки для обліку господарських засобів; 2) рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів; 3) рахунки для обліку господарських процесів. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено наступні рахунки для обліку господарських засобів: - клас 1. "Необоротні активи (рах. 10 "Основні засоби", рах. 12 "Нематеріальні активи" та ін.); - клас 2. "Запаси" (рах. 20 "Виробничі запаси", рах 25 - клас 3. "Кошти, розрахунки та інші активи" (рах. 30 "Каса", рах. 31 "Рахунки в банках", рах. 37 "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.). Поряд з тим, розрахунки для обліку джерел утворення господарських засобівподіляються на: - рахунки для обліку власних джерел; - рахунки для обліку залучених джерел. Рахунки для обліку власних джерелзнайшли своє відображення у класі 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань" Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема на рахунках: рах. 40 "Статутний капітал", рах. 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Рахунки для обліку залучених джерелзнайшли своє відображення у класі 5 "Довгострокові зобов'язання" та класі 6 "Поточні зобов'язання" Плану рахунків бухгалтерського обліку, зокрема на рахунках: рах. 50 "Довгострокові позики", рах. 51 "Довгострокові векселі видані", рах.60 "Короткострокові позики", рах. 62 "Короткострокові векселі видані", рах. 64 "Розрахунки за податками й платежами", рах. 66 "Розрахунки зоплати праці" та ін. Рахунки для обліку господарських процесівподіляються в свою чергу на: - рахунки для обліку процесу постачання; - рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємства; - рахунки для обліку реалізації, доходів і результатів діяльності. До рахунків по обліку процесу постачаннявідноситься рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" класу 6 "Поточні зобов'язання", а також рахунок, на якому проводиться відображення транспортно-заготівельних витрат підприємства. Рахунки для обліку витрат виробництва і діяльності підприємствавключають: - рахунок 23 "Виробництво" класу 2 "Запаси" по якому здійснюється облік витрат, пов'язаних із виробництвом; - рахунки класу 8 "Витрати за елементами" по яких здійснюється облік витрат за елементами витрат (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати) на окремих рахунках із щомісячним списанням - рахунки класу 9 "Витрати діяльності", на окремих рахунках, якого відображують, зокрема: рах. 91 "Загальновиробничі витрати", рах. 92 "Адміністративні витрати" та ін. До рахунків по обліку реалізації, доходів і результатів діяльностівідносяться: - рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи"; - рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності", по які у розрізі окремих рахунків здійснюється облік доходів від реалізації продукції, робіт і послуг, інвестиційної та фінансової діяльності, а також фінансових результатів підприємства. За призначенням і структурою бухгалтерські рахунки можливо об'єднати у наступні групи: 1) основні; 2) регулюючі; 3) операційні; 4) фінансово-результативні; 5) позабалансові. Рахунки, на яких здійснюється облік господарських засобів підприємства, а також джерел їх утворення, що в сукупності характеризують майновий стан підприємства - називаються основними, які в свою чергу поділяються на: - інвентарні; - по обліку власного капіталу; - розрахункові. Інвентарними називаються рахунки, на яких відображаються цінності, що враховуються при проведенні інвентаризації на підприємстві. Інвентарні рахунки поділяються на: а) матеріальні - на яких здійснюється облік наявності і руху матеріальних цінностей (рах. 10 "Основні засоби", рах 20 "Виробничі запаси", рах. 28 "Товари" та ін.); б) нематеріальні - на яких здійснюється облік наявності і руху нематеріальних цінностей (рах. 12 "Нематеріальні активи"); в) грошові - на яких здійснюється облік наявності і руху грошових коштів підприємства (рах. 30 "Каса", рах. 31 "Рахунки в банках" та ін.). Слід зауважити, що всі без виключення інвентарні рахунки є активними. На рахунках по обліку власного капіталу знаходять відображення власні джерела утворення господарських засобів (рах.40 "Статутний капітал", рах. 42 "Додатковий капітал", рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін.). Всі рахунки по обліку власного капіталу є пасивними. Для здійснення обліку розрахунків із різними як юридичними, так і фізичними особами (суб'єктами господарювання або працівниками підприємства) використовуються розрахункові рахунки, які можна розділити на три групи: • активні розрахункові рахунки; • пасивні розрахункові рахунки; • активно-пасивні розрахункові рахунки. Для обліку дебіторської заборгованості підприємству і розрахунків за нею із різними юридичними і фізичними особами використовуються активні розрахункові рахунки, які завжди залишаються активним (рах. 37 "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.). Для обліку кредиторської заборгованості підприємства і розрахунків за нею із різними юридичними і фізичними особами використовуються пасивні розрахункові рахунки, які завжди залишаються пасивними (рах. 50 "Довгострокові позики", рах. 62 "Короткострокові векселі ви дані", рах. 66 "Розрахунки з оплати праці", рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та ін.). Для обліку розрахунків із юридичними і фізичними особами, характер заборгованості із яким постійно змінюється (із дебіторської переходить у кредиторську і навпаки, або наявними є і дебіторська і кредиторська заборгованості одночасно), — використовуються активно-пасивні розрахункові рахунки, які, в залежності від обставин, можуть бути активними, пасивними або і активними і пасивними одночасно (рах. 64 "Розрахунки за податками й платежами", рах. 65 "Розрахунки за страхування", та ін.). Для обліку сум, які призначені для регулювання (збільшення або зменшення) залишків по основних рахунках, на яких обліковуються господарські засоби і джерела їх утворення, — використовуються регулюючірахунки. Слід зауважити, що самостійного значення регулюючі рахунки не мають, оскільки вони розглядаються лише у взаємозв'язку із тими основними рахунками, які вони регулюють. В залежності від того, яку функцію виконують регулюючі рахунки по відношенню до основних, вони поділяються на: - доповнюючі; - зменшуючі. Доповнюючі регулюючі рахунки використовуються для збільшення суми залишку по основному рахунку, який регулюється. В залежності від того, яким є основний рахунок (активний чи пасивний), доповнюючі регулюючі рахунки теж можуть бути активними чи пасивними. Приклад 1. Підприємство придбало будівельні матеріали загальною вартістю 3200 грн., які було віднесено на субрахунок 205 "Будівельні матеріали" рахунку 20 "Виробничі запаси". Поряд із тим витрати, пов'язані із доставкою будівельних матеріалів на підприємство, обліковувалися на окремому субрахунку "Транспортно-заготівельні витрати" рахунку 20 "Виробничі запаси" і склали 470 грн. Виходячи із цього, фактична собівартість придбаних будівельних матеріалів склала 3200 + 470 = 3670 грн. Наведений приклад показав, як субрахунок "Транспортно-заготівельні витрати" є активним доповнюючим регулюючим по відношенню до активного основного рахунку 20 "Виробничі запаси". Зменшуючі регулюючі рахунки використовуються для зменшення суми залишку по основному рахунку, який регулюється. В залежності від того, яким є основний рахунок (активним чи пасивним), зменшуючі рахунки поділяються на: • контрактивні; • контрпасивні. Контрактивні зменшуючі регулюючі рахунки призначені для регулювання (зменшення) залишку по активних основних рахунках. Контрактивні рахунки є пасивними, хоча знаходяться поряд із основним активним рахунком в Активі Балансу. Приклад 2. Свого часу підприємство придбало обладнання, "первинною вартістю 17000 грн., яке обліковується на рахунку 10 "Основні засоби". За період перебування на підприємстві в процесі роботи частина вартості обладнання (у вигляді амортизації) була перенесена на вартість створеної готової продукції. Сукупність всіх амортизаційних відрахувань за період експлуатації обладнання склала 6000 гри. і обліковується на пасивному (контрактивному) рахунку 13 "Знос необоротних активів". Контрпасивні зменшуючі регулюючі рахунки призначені для регулювання (зменшення) залишку по пасивних основних рахунках. Контрпасивні рахунки є активними, хоча знаходяться поряд із основними пасивними рахунками в Пасиві Балансу. Приклад 3. Підприємство "А" здійснило випуск цінних паперів (акцій), на які було здійснено підписку, а також проведена оплата зі сторони акціонерів. Після реалізації зазначеного статутний капітал підприємства зріс і становив 240000 грн. і обліковувався відповідно на рах. 40 "Статутний капітал". Вказані зміни були також зареєстрований у відповідних органах. Через певний час частина акціонерів за згодою підприємства перепродала йому належні їм акції на суму 60000 грн. Вартість акцій власної емісії, придбаних підприємством у своїх акціонерів, знайде своє відображення на активному контрпасивному рах. 45 "Вилучений капітал". Враховуючи те, що при викупі у акціонерів акцій власної емісії шляхом сплати грошей призвело до зменшення Активу Балансу на 60000 грн., дана сума має бути виключена і із підсумку по Пасиву Балансу. Як наслідок, у Пасиві Балансу поряд із сумою статутного капіталу по рах. 40 "Статутний капітал" — 240000 грн. зазначається інформація із активного контрпасивного рах. 45 "Вилучений капітал" — 60000 грн. Різниця між зазначеними рахунками - 180000, грн. (240000 грн. — 60000 грн.) і буде врахована при підрахунку Пасиву балансу. Для обліку витрат підприємства, які виникають в процесі господарської діяльності, призначені операційнірахунки, які можна розділити на такі групи: - калькуляційні; - збірно-розподільчі; - збірно-нерозподільчі; - транзитні. Для обліку затрат, які пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг підприємством, а як наслідок, і визначення їх фактичної собівартості, використовуються калькуляційні рахунки. До калькуляційних рахунків належать зокрема рах. 23 "Виробництво", рах. 15 "Капітальні інвестиції" та ін. Калькуляційні рахунки є активними, тобто, по дебету відображується накопичення витрат, а по кредиту - їх списання або на вироблену продукцію, або на створені власними силами підприємства основні засоби і нематеріальні активи. По калькуляційних рахунках може бути дебетовий залишок, що вказує на наявність на кінець періоду незавершеного виробництва (рах. 23 "Виробництво"), або незавершеного капітального будівництва, незавершеного виготовлення основних засобів і нематеріальних активів (рах. 15 "Капітальні інвестиції"). Збірно-розподільчі рахунки використовуються для попереднього накопичення витрат і послідуючого їх розподілу по об'єктах обліку. На даних рахунках обліковують витрати, які: • не можна прямо віднести на собівартість конкретного виду продукції: • не можна віднести до загальних витрат підприємства, або конкретного виду продукції в одному звітному періоді. Збірно-розподільчим рахунком, на якому здійснюється облік витрат, які не можна прямо віднести на собівартість конкретного виду продукції, є рахунок 91 "Загальновиробничі витрати", в дебеті якого обліковуються витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва. В кінці місяця із кредиту рах. 91 здійснюється списання загальновиробничих витрат на окремі об'єкти калькулювання в дебет рах. 23 "Виробництво" згідно визначеного на підприємстві порядку. Після списання витрат із рах. 91 він закривається (сальдо дорівнює нулю) і, як наслідок, в балансі не знаходить відображення. Збірно-розподільчим рахунком, на якому здійснюється облік витрат, які не можна віднести до загальних витрат підприємства або конкретного типу продукції в одному звітному періоді, є рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», в дебеті якого відображуються такі витрати: — орендна плата, сплачена підприємством орендарю за декілька місяців заздалегідь; — передплата за професійні видання, якими користуються спеціалісти підприємства у своїй роботі; — страхування майна та ін. В кінці місяця із кредиту рахунку 39 здійснюється списання витрат майбутніх періодів на окремі об'єкти калькулювання в дебет рах. 23 "Виробництво", або рахунки класу 9 "Витрати діяльності" пропорційно, в залежності від терміну, на який були розраховані певні витрати. Зважаючи на те, що списання витрат із рах. 39 проводиться поступово, дебетове сальдо по рахунку в кінці звітного періоду знаходить своє відображення в Активі Балансу. Збірно-нерозподільчі рахунки використовуються для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, робіт та послуг підприємства, а також для узагальнення інформації про втрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, які не включаються у собівартість продукції. Дані рахунки представлені рахунками класу 9 "Витрати діяльності" (за виключенням рах. 91 "Загальновиробничі витрати"). За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом — списання без розподілу суми витрат у кінці звітного року або щомісяця безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові результати". Транзитні рахунки використовуються для обліку витрат операційної діяльності за такими елементами витрат, як: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Транзитні рахунки представлені рахунками класу 8 "Витрати за елементами". На кінець звітного періоду рахунки класу 8 закриваються і кінцевого залишку не мають і, як наслідок, у балансі не відображаються. Фінансово-результативні рахунки використовуюся для відображення доходів і результатів діяльності підприємства. Вони поділяються на рахунки: - по обліку доходів; - порівняльні; - по обліку прибутків або збитків. Рахунки по обліку доходів представлені рахунком 69 "Доходи майбутніх періодів", а також рахунками класу 7 "Доходи і результати діяльності" (за винятком рах. 79 "Фінансові результати"), на яких узагальнюється інформація про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також, від надзвичайних подій. Рахунок 69 "Доходи майбутніх періодів" призначений для узагальнення інформації щодо одержаних доходів у звітному періоді, але які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах (авансові орендні платежі, абонентна плата за користування засобами зв'язку та ін.). За кредитом рах. 69 відображається сума одержаних доходів майбутніх періодів, за дебетом - їх списання на відповідні рахунки обліку доходів класу 7 та включення до складу доходів звітного періоду. Рахунки, на яких здійснюється співставлення по дебету — витрат і по кредиту — доходів підприємства, на яких визначається фінансовий результат його діяльності, — є порівняльні. Прикладом порівняльного рахунку є рах. 79 "Фінансові результати". Якщо кредит рахунку переважає дебет, - то доходи переважають витрати, якщо навпаки — то витрати переважають доходи. В кінці місяця рах. 79 закривається (сальдо переноситься на рахунки по обліку прибутків або збитків). Рахунки по обліку прибутків або збитків є тими рахунками, де безпосередньо обліковується різниця між доходами і витратами підприємства, і які представлені рахунком 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". При отриманні прибутку здійснюється запис: дебет рах. 79 "Фінансові результати" — кредит рах. 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". При отриманні збитку: дебет рах. 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" — кредит рах. 79 "Фінансові результати". Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (орендовані основні засоби, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці та ін.). Позабалансові рахунки не кореспондують із балансовими рахунками, а також не кореспондують між собою. Дані із позабалансових рахунків не знаходять свого відображення у Балансі і не враховуються при його підрахунку. Характеристика рахунків
Питання 3. «Подвійний запис та порядок відображення господарських операцій на рахунках.» Будь-яка господарська операція обов'язково має властивості двоїстості та взаємопов'язаності. Для збереження цих властивостей і контролю за записами господарських операцій на рахунках в бухгалтерському обліку використовується спосіб подвійного запису. Вперше принцип подвійного запису було описано в кінці XV ст. італійським науковцем Лукою Пачолі в роботі „Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції та відношення". Подвійний запис(double-entry bookkeeping) — спосіб відображення кожної операції в дебеті одного і кредиті другого взаємозв'язаних рахунків в одній і тій самій сумі. Вказана система запису відображає необхідність внесення як мінімум двох записів операції в рахунки для того, щоб зберігалась рівність частин балансу. Проілюструємо використання методу подвійного запису для реєстрації господарських операцій у наступному прикладі. Приклад.Залишок коштів на рахунку в банку підприємства на початок місяця склав 35000 грн.; заборгованість постачальників - 58000 грн.; залишок незавершеного виробництва – 5000 грн.; залишок виробничих запасів – 18000 грн. У звітному місяці були здійснені наступні господарські операції: - придбані виробничі запаси у постачальника на суму 25000 грн.; - сплачено постачальнику кредиторська заборгованість в сумі 30000 грн.; - використані виробничі запаси на виробництво готової продукції на суму 35000 грн. У звітному періоді підприємству слід відобразити операції на рахунках бухгалтерського обліку методом подвійного запису: 1. Отримання матеріалів вартістю 25000 грн. та зростання заборгованості постачальникам на 25000грн. 2. Зменшення заборгованості постачальникам на 30000 грн. та зменшення суми грошових коштів на поточному рахунку на 30000 грн. 3. Зменшення виробничих запасів на суму 35000 грн. та збільшення обсягу виробництва на суму 35000 грн. Відобразимо операції, що відбулись, на рахунках бухгалтерського обліку.
Властивості подвійного запису: - надає бухгалтерському обліку системний характер, забезпечує взаємозв'язок між рахунками, що дозволяє об'єднати їх в єдину систему; - має велике інформативне значення, оскільки дозволяє отримати інформацію про рух економічних ресурсів і джерел їх утворення, сприяє контролю за рухом активів і джерел їх утворення; - дає можливість перевірити економічний зміст господарських операцій і правомірність їх здійснення, починаючи від окремої операції і завершуючи відображенням в балансі, забезпечує виявлення помилок в рахункових записах. Кожна сума відображається по дебету і кредиту різних рахунків, тому оборот по дебету всіх рахунків повинен бути рівним обороту по кредиту цих рахунків. Порушення рівності свідчить про допущення помилок в записах. Короткий запис, що показує, як і на яких рахунках відображається операція, називають рахунковоюформулою, або проведенням. Взаємозв'язок між дебетом одного і кредитом другого рахунку, який виник в результаті подвійного запису по них господарської операції, називається кореспонденцією рахунків. Рахунки, між котрими такий взаємозв'язок виник, називаються кореспондуючими. Отже, можна сказати, що проведенням є позначення кореспонденції рахунків, тобто найменування рахунків, які дебетуються, та рахунків, які кредитуються, із зазначенням суми поданій операції. Бухгалтерські записи за кількістю використовуваних ними рахунків підрозділяються на прості та складні. Простимиприйнято називати такі бухгалтерські записи, в котрих кореспондують тільки два рахунки — один по дебету, а інший по кредиту. Приклад. Отримано грошові кошти в сумі 10000 грн із поточного рахунку підприємства в банку у касу. Бухгалтерський запис буде таким: Д-т рах. 30 „Каса" 10000 грн; К-т рах. 31 „Рахунки в банках" 10000 грн. Необхідно пам'ятати: - якщо кореспондують (залежно від змісту господарської операції) два активні рахунки або два пасивні рахунки, то обов'язково на одному з них буде відображено збільшення обороту, а на другому — зменшення; - якщо кореспондують один активний рахунок і другий пасивний, то на обох буде відображено збільшення оборотів або на обох — зменшення. Складниминазиваються бухгалтерські записи, в котрих один рахунок по дебету кореспондує з декількома рахунками по кредиту або навпаки. Такі записи роблять на основі документів, які містять комплексну інформацію. Приклад.Відпущено у виробництво матеріали на суму 12000 грн та напівфабрикати на суму 20000 грн. Бухгалтерський запис буде таким: Д-т рах. 23 „Виробництво" 32000 грн; К-т рах. 20 „Виробничі запаси" 12000 грн; К-т рах. 25 „Напівфабрикати" 20000 грн. Це складне проведення можна подати у вигляді двох простих: 1) Д-т рах. 23 „Виробництво" 12000 грн; К-т рах. 20 „Виробничі запаси" 12000 грн. 2) Д-т рах. 23 „Виробництво" 20000 грн; К-т рах. 25 „Напівфабрикати" 20000 грн. Для правильного складання бухгалтерського проведення необхідно отримати відповіді на такі запитання: 1. Які зміни спричинить дана господарська операція (визначення економічного змісту господарської операції)? 2. Яких рахунків вона стосується (процес визначення рахунків, які будуть задіяні в проведенні, має назву контирування)? 3. Що відбувається з об'єктами, які обліковуються (збільшення чи зменшення)? 4. У якій частині (лівій чи правій) рахунків слід відобразити ці зміни (правила запису на рахунках)? На кожному рахунку бухгалтерського обліку господарські операції відображають за їх здійсненням у календарній послідовності. Таке групування операцій на рахунках є хронологічним записом. Використання методу рахунків бухгалтерського обліку і подвійного запису дозволяє систематизувати інформацію про окремі господарські операції, отриману на етапі збору інформації, і узагальнити її для представлення в бухгалтерському балансі та інших формах фінансової звітності. Таким чином, в системі бухгалтерського обліку рахунки і подвійний запис займають проміжне положення між документами і фінансовою звітністю. Записи по рахунках здійснюються на основі первинних документів, а баланси та інші звіти складаються на основі записів на рахунках.
Питання 4. «Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.» Для управління господарською діяльністю необхідно мати інформацію про об'єкти бухгалтерського обліку різного ступеня деталізації за об'ємом інформації. Тому для отримання такої інформації всі рахунки в бухгалтерському обліку поділяються на дві групи: синтетичні і аналітичні. Синтетичні рахунки служать для укрупненого групування і обліку однорідних об'єктів, а аналітичні рахунки використовуються для детальної характеристики. Дамо визначення поняттям „синтетичні рахунки" та „аналітичний рахунки". Синтетичні рахунки— рахунки, які містять узагальнені показники про майно, зобов'язання і операції підприємства (організації, установи) за економічно однорідними групами, виражені в грошовому вимірнику. Аналітичні рахунки— рахунки, які деталізують зміст синтетичних рахунків, відображаючи дані за окремими видами майна, зобов'язань і операцій, виражених в натуральних, грошових та трудових вимірниках. Відображення об'єктів бухгалтерського обліку на синтетичних рахунках називається синтетичним обліком,а відображення їх на аналітичних рахунках - аналітичнимобліком. Синтетичний облік ведеться в грошовому обчисленні; в аналітичному - використовуються три групи вимірників. Таким чином, сальдо по синтетичному рахунку на кінець буде рівним сумі залишків по аналітичних рахунках. На аналітичних рахунках, які відображають джерела утворення майна, а також розрахунки, облік ведеться лише в грошовому обчисленні. Побудова таких рахунків більш проста. Наприклад, рахунок 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться виключно в грошовому виразі і демонструє розрахунки зі всіма постачальниками (синтетичний облік), а також з кожним постачальником окремо (аналітичний облік). Синтетичні та аналітичні рахунки тісно взаємозв'язані. Основою такого взаємозв'язку є паралельність записів на рахунках. Взаємозв'язок між синтетичними та аналітичними рахунками виражається в наступному: - аналітичні рахунки ведуться для деталізації синтетичних; - операція, записана по синтетичному рахунку, повинна бути обов'язково відображена і на відповідних аналітичних рахунках, відкритих до даного синтетичного рахунку; - на синтетичному рахунку операція відображається загальною сумою, а на його аналітичних рахунках - частковими сумами, які дають у підсумку ту саму загальну суму; - запис в аналітичні рахунки проводиться на ту саму сторону, що і в синтетичні рахунки, тобто їх будова однакова. Тому початковий і кінцевий залишки, а також обороти по дебету і кредиту синтетичного рахунку повинні дорівнювати загальним сумам відповідних залишків і оборотів його аналітичних рахунків, відкритих для його деталізації. При підведенні підсумку за звітний період дані синтетичного і аналітичного рахунків повинні звірятися і співпадати, що свідчить про правильність ведення обліку. Проміжне місце між синтетичними і аналітичними рахунками займають субрахунки. Субрахунок (синтетичний рахунок 2-го порядку)— спосіб групування даних аналітичних рахунків. Субрахунки, являючись проміжними рахунками між синтетичними і аналітичними, призначені для додаткового групування аналітичних рахунків у межах даного синтетичного рахунка. Декілька аналітичних рахунків складають один субрахунок, а декілька субрахунків - один синтетичний рахунок. Подамо взаємозв'язок між синтетичними рахунками, субрахунками та аналітичними рахунками схематично на прикладі рахунка 20 „Виробничі запаси" (рис. 4.1):
Рис. 4.1. Взаємозв'язок синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків на прикладі рахунка 20 „Виробничі запаси"
Кількість синтетичних рахунків і субрахунків визначаються потребами складання звітності, а кількість аналітичних рахунків - потребами управління господарюючим органом. Дані синтетичних та аналітичних рахунків узагальнюється в кінці звітного періоду з метою отримання зведеної інформації. Приклад. Підприємство «ПП «Сфера»» на 01.08.12р. має наступні об’єкти бухгалтерського обліку.
Протягом серпня 2012р. були здійснені наступні господарські операції: - отримані грошові кошти в сумі 10000 грн. від покупця на рахунок в банку, - сплачено постачальнику з поточного рахунку кредиторська заборгованість в сумі 15000 грн. - отримані грошові кошти з поточного рахунку в касу підприємства на виплату з/плати в сумі 4770 грн. - перераховано з поточного рахунку заборгованість фондам соціального страхування в сумі 1205 грн. - виплачено з/плата із каси підприємства в сумі 4770 грн. - отримано у постачальника паливо на суму 5000 грн. |
"Напівфабрикати" та ін.);
сальдо рахунків на рахунок 23 "Виробництво" і рахунки класу 9 "Витрати діяльності";
