ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальні вимоги щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Встановлення і зміна меж адміністративно-територіальних утворень здійснюється з дотриманням таких загальних вимог:

формування раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень з урахуванням містобудівної документації;

межі населеного пункту не можуть перетинатися межами іншого населеного пункту;

межі району не можуть перетинатися межами населеного пункту.

Встановлення меж адміністративно-територіальних утворень вважається таким, що відбулося, після внесення відомостей до Державного земельного кадастру на підставі відповідного державного акту України на межі адміністративно-територіального утворення.

20Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

. До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

1. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення

1. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку. До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

21. 1. Формування території сільських селищних рад і встановлення їх меж є необхідністю, що регулюється Земельним Кодексом України і проводиться з

метою створення територіальних умов для самостійного вирішення сільськими, селищними радами та їх органами усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, що проживає на цих територіях на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Межі території сільських, селищних і міських рад установлюються одночасно в межах усієї області або адміністративного району, у адміністративному підпорядкуванні яких є рада.

Межування району на території сільських, селищних і міських рад проводиться, як правило, по межах землеволодінь і землекористувань та чітко виражених контурах або існуючих урочищах. Межа території сільської, селищної або міської ради визначається з використанням техніко-економічного обгрунтування розвитку сіл, селиш, міст. Територія сільської, селищної або міської ради формується із земель усіх без винятку землеволодінь і землекористувань. До її складу входять землі всіх категорій, незалежно від їх цільового призначення

Проекти формування меж міст погоджують обласні ради, обласні державні адміністрації і затверджує Верховна Рада України. Проект формування меж території сільських і селищних рад погоджують районні державні адміністрації, районні ради і затверджує обласна рада.

Роботи, пов'язані з формуванням меж території сільських, селищних і міських рад, виконують у такому порядку:

· підготовчі роботи;

· розроблення схем формування території сільських, селищних і міських рад у межах адміністративних районів;

· розроблення проектів формування меж території сільських, селищних і міських рад;

· погодження та затвердження проектів формування меж;

· виготовлення проектної документації;

· перенесення проектів у натуру (на місцевість).

22. Створення землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств — це землевпорядні дії, що передбачають складання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки й оформляються на них правоустановчі документи. Проект створення землеволодіння або землекористування сільськогосподарського підприємства складається з таких частин:

• установлення площі землеволодіння або землекористування;

• розміщення і формування його земельного масиву;

• розміщення садиби нового господарства;

• установлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;

• розміщення меж землеволодіння або землекористування;

• визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

• складання схеми внутрішньогосподарської організації території господарства;

розроблення вихідних даних для визначення розмірів земельного податку, грошового оцінювання землі та інших економічних показників. Проекти впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових можуть складатися у разі:

• реорганізації сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств;

• виходу власників земельних часток (наїв) із сільськогосподарських підприємств і створення фермерських або селянських господарств;

• ліквідації недоліків у землекористуванні. ;

При складанні проекту створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з метою і реорганізації сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств застосовують варіанти перерозподілу земель:

• реорганізація сільськогосподарських підприємств, землекористування яких сформоване на різному праві;

• власники земельних часток (паїв) формують нові самостійні структури;

• здійснення економіко-землевпорядної оптимізації землекористування в процесі ринкового обігу земель.

При будь-якому із цих варіантів перерозподілу земель складання проекту землеустрою передбачає:

• уточнення складу і площ сільськогосподарських угідь, які підлягають перерозподілу, а за потреби проведення їх інвентаризації;

• встановлення площ і розміщення сільськогосподарських угідь, які передані в спільну власність, і їх перерозподіл;

• встановлення складу, площ і місця розміщення сільськогосподарських угідь, які передаються в оренду, сільськогосподарських підприємств або новостворюваних агроструктур;

• встановлення складу, площ і місця розміщення несільськогосподарських утідь, які передаються в спільну власність;

• встановлення меж і площ земельних ділянок, занятих будівлями і спорудами, які передаються новостворюваним агроструктурам;

• встановлення режиму і умов використання земель при виході власників земельних часток (паїв), визначення меж і площ земельних ділянок, обмежених у використанні або обмежених правами інших осіб.

При складанні проекту формування нових землеволодінь і землекористувань на основі виходу власників земельних часток (паїв) встановлюють:

• кількість земельних часток, на основі яких формуватимуться нові фермерські й селянські господарства або сільськогосподарські підприємства;

• місця розміщення земельних ділянок, які виділяються для організації селянських, фермерських господарств або сільськогосподарських підприємств, фактичний склад і площі виділених сільськогосподарських угідь;

• межі і площі земельних ділянок, зайнятих будівлями і спорудами, що виділяються новостворюваним фермерським господарствам або сільськогосподарським підприємствам;

• межі і площі несільськогосподарських угідь, що виділяються новоствореним агроструктурам;

• межі і площі земельних ділянок з особливим режимом використання і обмежених правами інших осіб.

При складанні проектів створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань потрібно керуватися основними принципами і вимогами:

• створення однакових умов для розвитку всіх форм землеволодіння і землекористування та господарювання на різних за якістю і місцем розміщення землях,

• добровільне волевиявлення власників земельних часток (паїв) щодо їх об'єднання в нові виробничі структури і розпорядження своїми частками на умовах визначених проектом землеустрою;

• урахування інтересів усіх землевласників і землекористувачів, які зачіпаються;

• максимальне збереження елементів організації території, що склалися в існуючих сільськогосподарських підприємствах;

• створення організаційно-територіальних умов, які забезпечують економіко-землевпорядну раціоналізацію землекористування, неухильне зростання родючості грунтів, збереження і поліпшення Довкілля і ландшафтів;

• межі земельних масивів новостворюваних землеволодінь і землекористувань слід установлювати з урахуванням інвестиційної привабливості типів землекористування, їх компактного розміщення, стабільності ландшафтів;

• виділення зрошуваних земель має здійснюватися сівозмінними полями або масивами, або площами, кратними сезонній продуктивності дощувальних машин і установок, та забезпечувати ефективне використання земель і поливного обладнання в проектному режимі;

• виділення осушених земель здійснюється на умовах, які забезпечують збереження осушувальної мережі в проектному режимі;

• несільськогосподарські угіддя передаються у власність з урахуванням розміщення земельних ділянок, які виділяються в рахунок земельних часток (паїв), існуючих і новостворюваних агроструктур, напрямів їх діяльності та вимог раціонального використання і охорони земель.

До земельних масивів, на яких організовують землеволодіння і землекористування нових господарств, висувають такі вимоги:

· вони мають бути добре вивченими й обстеженими;

· не повинні спричинювати спорів при вилученні й наданні або здійсненні інших ринкових операцій;

· мають бути досить великими за площею, правильної конфігурації, з необхідним складом земельних угідь;

· придатними для виробництва сільськогосподарської продукції і розміщення населених пунктів, садиб, проживання селянських родин (за будівельно-планувальними, санітарно-гігієнічними вимогами, умовами водопостачання, транспортної доступності);

· зручними за місцем розташування - мати зручний зв'язок з населеними пунктами, садибами, дорогами загального користування і, будучи задіяними в обіг, мати найменші витрати на створення інфраструктури (доріг, ліній електропередач, зв'язку та ін.).

Кожне землеволодіння і землекористування сільськогосподарського призначення характеризується показниками (параметрами):

· загальною площею;

· місцем розташування (розміщенням на визначеній території);

· складом, площею і якістю земельних угідь різних видів;

режимом і умовами користування землею;

· конфігурацією і ступенем компактності, розчленованістю і роз'єднаністю земельних масивів, що входять до складу господарства;

· розташуванням щодо населених пунктів, виробничих центрів, водних джерел, доріг;

· розміщенням меж.

23. 3. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами вказано в ст. 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок у власність громадян - працівників державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерів з їх числа, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому ст. 186 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для цілей, зазначених у п. 1 цієї статті, подають заяву до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, а із земель комунальної власності - до відповідної сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажані розміри земельної ділянки та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. При передачі земельної ділянки фермерському господарству, крім заяви, розглядається також висновок конкурсної комісії, яка утворюється органом, якому подана заява.

За новим ЗК України правовий статус фермерського і особистого селянського господарства розмежований. Однією з ознак такого розмежування є те, що при вирішенні питання про передачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з п. 7 цієї статті ЗК України вимагається проходження конкурсної комісії, тоді як для особистого селянського господарства проходження конкурсної комісії не вимагається. Другою відмінною ознакою є те, що особисте селянське господарство за своїм статусом наблизилося до особистого підсобного господарства, яке передбачалося ЗК України від 13 березня 1992 р. Однією з ознак особистого селянського господарства є те, що йому може надаватись у власність земельна ділянка у більшому розмірі (до двох гектарів), ніж це передбачалося раніше для особистого підсобного господарства. Важливою відмінністю особистого селянського господарства від фермерського є те, що воно не реєструється як юридична особа.

Проект відведення земельної ділянки розробляється спеціальними організаціями на замовлення громадян, який погоджується з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури, розглядається відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування. У місячний строк ці органи приймають відповідне рішення. У разі відмови цих органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання за заявою зацікавленої особи вирішується у судовому порядку.

24. - нераціональний розмір землеволодіння і землекористування — невідповідність структури і складу їхніх угідь спеціалізації і природоохоронним вимогам;

- черезсмужжя — розчленованість господарства на відособлені ділянки, розділені землями інших землевласників, що збільшує віддаленість земель і приводить до необхідності спілкування через землі інших господарств, погіршення умов керування виробництвом, зростання щорічних витрат виробництва і зниження його ефективності;

- вкраплення — розташування всередині земельного масиву і меж певного землеволодіння ділянки землі іншого землевласника, що збільшує транспортні витрати, потребує зустрічних переїздів, а іноді призводить до знеособлення у використанні землі;

- ламаність меж і вклинювання створюють незручності для внутрішньогосподарської організації території, спричинюють дроблення ділянок, погіршують їх конфігурацію, що ускладнює використання техніки, призводить до недоорювань, недосівів, виведення земель з обігу;

- далекоземелля, що виявляється в значній віддаленості земель господарства від населених пунктів, виробничих центрів, тваринницьких ферм, що заважає доступу до цих земельних ділянок, потребує додаткового будівництва доріг, збільшує транспортні витрати на перевезення продукції, робочої сили, ускладнює організацію виробництва.

- топографічне черезсмужжя, тобто розміщення в межах певного землеволодіння ділянок земель, які розділені перешкодами (за річкою, болотом, залізницею, автомагістраллю) і є важкодоступними, а також ерозійно небезпечне розташування меж, не погоджене з рельєфом місцевості, умовами стоку води, що призводить до виникнення ерозії ґрунтів.

Стаття 98.Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельногосервітуту - це право власникаабоземлекористувачаземельноїділянки на обмеженеплатнеабобезоплатнекористування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельнісервітутиможуть бути постійними і строковими.

3. Встановленняземельногосервітуту не веде до позбавленнявласниказемельноїділянки, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельнийсервітутздійснюється способом, найменшобтяжливим для власниказемельноїділянки, щодоякоївінвстановлений.

Стаття 99.Види права земельного сервітуту

Власникиабоземлекористувачіземельнихділянокможутьвимагативстановлення таких земельнихсервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатаціїлінійелектропередачі, зв'язку, трубопроводів, іншихлінійнихкомунікацій;

г) право прокладати на свою земельнуділянкуводопровідізчужоїприродноїводоймиабо через чужуземельнуділянку;

ґ) право відводу води зісвоєїземельноїділянки на сусіднюабо через сусіднюземельнуділянку;

д) право забору води з природноїводойми, розташованої на сусіднійземельнійділянці, та право проходу до природноїводойми;

е) право поїти свою худобу ізприродноїводойми, розташованої на сусіднійземельнійділянці, та право прогону худоби до природноїводойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановленнябудівельнихриштувань та складуваннябудівельнихматеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) іншіземельнісервітути.

Стаття 100. Порядок встановленняземельнихсервітутів

1. Сервітутможе бути встановлений договором, законом, заповітомаборішенням суду. Сервітутможеналежативласникові (володільцеві) сусідньоїземельноїділянки, а такожіншій конкретно визначенійособі (особистийсервітут).

2. Земельнийсервітутможе бути встановлений договором міжособою, яка вимагаєйоговстановлення, та власником (володільцем) земельноїділянки.

Договір про встановлення земельного сервітутупідлягаєдержавнійреєстрації в порядку, встановленому для державноїреєстрації прав на нерухомемайно.

{ Стаття 100 в редакції Закону N 997-V від 27.04.2007 }

Стаття 101.Діяземельногосервітуту

1. Дія земельного сервітутузберігаєтьсяуразі переходу прав на земельнуділянку, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, до іншої особи.

2. Земельнийсервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не можепередаватися будь-яким способом особою, в інтересахякоїцейсервітутвстановлено, іншимфізичним та юридичним особам.

3. Власник, землекористувачземельноїділянки, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, має право вимагативідосіб, в інтересахякихвстановленоземельнийсервітут, плату за йоговстановлення, якщоінше не передбачено законом.

4. Власникземельноїділянки, щодоякоївстановленийземельнийсервітут, має право на відшкодуваннязбитків, завданихвстановленнямземельногосервітуту.

Стаття 102.Припиненнядіїземельногосервітуту

1. Дія земельного сервітутупідлягаєприпиненню у випадках:

а) поєднання в однійособісуб'єкта права земельного сервітуту, в інтересахякоговінвстановлений, та власниказемельноїділянки;

б) відмови особи, в інтересахякоївстановленоземельнийсервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінченнятерміну, на якийбуловстановленоземельнийсервітут;

ґ) невикористання земельного сервітутупротягомтрьохроків;

д) порушеннявласникомсервітуту умов користуваннясервітутом.

2. На вимогувласниказемельноїділянки, щодоякоївстановленоземельнийсервітут, діяцьогосервітутуможе бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припиненняпідставйоговстановлення;

б) коли встановлення земельного сервітутуунеможливлюєвикористанняземельноїділянки, щодоякоївстановленоземельнийсервітут, за їїцільовимпризначенням.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, як і будь-який інший землевпорядний проект, охоплює правові, економічні та технічні документи, які містять розрахунки, опис, проектні плани, в яких обґрунтовуються і відображаються в графічній та текстовій формі заходи, реалізація яких передбачається при створенні нових і впорядкуванні існуючих земельних ділянок. При створенні нових і впорядкуванні існуючих земельних ділянок проекти землеустрою складають у вигляді проектних меж земельних ділянок під конкретні об'єкти виробництва, нерухомого майна тощо.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачає:

- підготовчі роботи;

- складання проекту;

- затвердження проекту;

- оформлення та виготовлення проектної документації;

- здача проекту замовнику.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677, визначає механізм розроблення таких проектів.

Відповідно до Порядку проект відведення земельної ділянки не розробляють, якщо:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка набувається у власність через купівлю-продаж, дарування, міну, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки можна не розробляти також в інших випадках, передбачених законом.

Проект відведення земельної ділянки розробляють на підставі:

- рішення сільської, селищної або міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок;

- укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки;

- судового рішення.

Розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (далі — виконавець).

Замовником проекту відведення земельної ділянки можуть бути сільська, селищна, міська рада, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інші особи відповідно до закону.

У разі ухвалення судом рішення про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність замовником проекту її відведення є фізична або юридична особа, на користь якої прийнято рішення.

Проект відведення земельної ділянки розробляють на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.

Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджує Кабінет Міністрів України. До договору замовник додає вихідну документацію, потрібну для розроблення проекту землеустрою.

Виконавець у встановлений договором термін розробляє проект землеустрою, який містить текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, потрібні для розв'язання питання щодо відведення земельної ділянки.

Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

У разі відведення земельної ділянки для розроблення корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органами державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яку проводить орган земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядають сільська, селищна чи міська рада, районна, Київська та Севастопольська міська держадміністрації, які затверджують його або в установленому порядку подають до інших органів, що мають повноваження надавати у користування або передавати у власність земельні

33Складові частини і елементи проекту внутрігосподарського землеустрою

Хоча зміст може мінятися і залежно від природних і економічних умов, але в загальному виді можна виділити такі складові частини:

1. Організація виробничих підрозділів і розміщення господарських центрів

2. Розміщення внутрігосподарських магістральних шляхів

3. Організація угідь і сівозмін

4. Устрій території сівозмін

5. Устрій території багаторічних плодових насаджень

б. Устрій території пасовищ

7. Устрій території сінокосів

Кожна з перелічених складових частин може вирішувати комплекс складних питань.

Змістом першої складової частини являється внесення змін в існуючі положення або утворення нової організаційно господарської структури господарства, уточнення або встановлення спеціалізації, площі та меж земельних масивів закріплених за господарством, а також місцеположення ферм, господарських центрів.

Друга складова частина включає розміщення внутрігосподарських шляхів, використовуємих для зв’язку між господарськими центрами , під’їздами до них, а також інших споруд. В той же час запроектовані шляхи, водогосподарські та інші інженерні споруди визначають розміщення угідь і подальше їх впорядкування.

Зміст третьої складової частини – організація угідь і сівозмін, відображає вимоги максимального використання кожної ділянки землі. По-перше необхідно покращити використання всіх земельних угідь, по-друге підвищити інтенсивність використання сільськогосподарських угідь.

Проектування сівозмін завжди вважалося основною складовою частиною внутрігосподарського землеустрою. При складанні проекту максимум уваги приділяють цій складовій частині.

Устрій території багаторічних плодових насаджень в комплексному проекті, як правило виконують схематично, так як для них розробляють робочі проекти закладки садів, ягідників і виноградників.

Останні дві складові проекту внутрігосподарського землеустрою це устрій території природних кормових угідь. Ці угіддя являються основним джерелом надходження грубих і зелених кормів.