ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

План семінару

1. Поняття і періодизація.

2. Морфологія епіграфічного уставного письма.

3. Морфологія уставу писемних пам’яток.

4. Пам’ятки писані уставом. Київська писемна школа.

План практичної частини

1. Читання фотокопій уставних текстів на семінарському занятті (1-2 тексти).

2. Розчитування одного тексту в якості домашнього завдання.

Самостійні письмові роботи

♦ Проблема періодизації уставного письма

♦ Київська писемна школа X–XII ст.

♦ Епіграфічне уставне письмо Софії Київської XI–XIV ст.

♦ Палеографічні особливості уставного письма берестяних грамот

♦ Пізнє уставне письмо Пересопницького євангелія 1556–1561 рр.

Література

1. Арциховский А.В.Новгородские грамоты на бересте. – Москва, 1963.

2. (Болховитинов) Евгений. Примечания на грамоту великого князя Мстислава Володимировича // Вибрані праці з історії Києва. – Київ, 1995.

3. Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. Короткий курс. – К., 1963.

4. Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI–XIV вв. – Київ, 1966.

5. Высоцкий С. А. Киевские графити XI–XVII вв. – Київ, 1985.

6. Висоцький С. О. Київська писемна школа X-XII ст. (До історії української писемності). – Львів-Київ-Нью-Йорк, 1998.

7. Вуйцик В. Графіті XII-XV століть церкви святого Пантелеймона в Галичі // ЗНТШ. Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін.– Львів, 1996.–С.189–194.

8. Геппенер Н. В. Отрывок пергаменного молитвенника кирилловского письма конца XIII в. // Труды отдела древнерусской литературы. – Москва; Ленинград, 1961. – С. 618–623.

9. Гнатенко Людмила. Хто писав Пересопницьке євангеліє 1556–1561 рр.? // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий науковий збірник / Редкол.: Р. Я. Пиріг (голова) та ін. – Вип. 3: Джерелознавчі дисципліни. – Київ, 2001. – С. 447–457.

10. Гординський Я. Уривок Псалтири XIII–XIV в. // Записки Наукового Товариства імени Шевченка. – Львів, 1911. – Т. CVI. – кн. VI. – С. 5–24.

11. Грамоти XIV ст. / Упор. М.М.Пещак. – Київ, 1974.

12. Гранстрем Е. Э. О связи кирилловского устава с византийским унциалом // Византийский временник – Москва; Ленинград, 1950. – Т. III. – C. 218–229.

13. Грузинский А.С.Палеографические и критические заметки о Пересопницком евангелии // Журнал министерства народного просвещения. Новая серия. – 1912. – Т.38. №4. – С.320–335.

14. Жуковская Л. П. Реймское евангелие: история его изучения и текст / Отв. Ред. В. Ю. Розенцвейг. – Москва, 1978.

15. Запаско Я. Українська рукописна книга. – Львів, 1995.

16. Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. – Ленинград, 1928.

17. Кісь Я. П. Палеографія. Навчальний посібник. – Львів, 1975.

18. Колесса О. Лаврівські перґамінові листки з XII–XIII в. // Записки Наукового Товариства імени Шевченка. – Львів, 1903. – Т. LIII. – кн. III. – С. 1–26.

19. Костюхина Л.М., Шульгина Э. В.Изборник 1073 года. Палеографический анализ и реконструкция рукописи // Древнерусское исскуство: Рукописная книга. – Москва, 1983. Сб.3.

20. Левочкин И. В. Русское уставное письмо и его хронологические параметры // Вспомогательные исторические дисциплины. – Ленинград, 1983. – Вып. 15.

21. Левочкин И. В. Киевские книгописные мастерские XI в. и Изборник Святослава 1073 г. // Рукописные фонды Центральной научной библиотеки им. В. И. Вернадского АН УССРС: Сб. науч. тр. – Киев, 1989. – С. 118–124.

22. Милов Л. В. Палеография и написание “роськая” // Ad fontem / У источника: Сб. статей в честь Сергея Михайловича Каштанова. – Москва, 2005. – С. 183–186.

23. Остромирово евангелие 1056–1057: Факсимильное воспроизв. – Ленинград; Москва, 1988.

24. Палеографический и лингвистический анализ Новгородских берестяных грамот. – Москва, 1955.

25. Панашенко В. В. До питання методики і термінології палеографічних досліджень українського скоропису XVII–XVIII ст. // Історичні джерела та їх використання. – Київ, 1972. – Вип. 7. – С. 88–92.

26. Пуцько В. Г. Київський рукопис французької королеви Анни // Рукописна та книжкова спадщина України. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. – Київ, 1998 – Вип. 4. – С. 93–99.

27. Різник М. Г. Письмо і шрифт / М. Г. Різник [за ред. В. І. Касіяна]. – Київ, 1978.

28. Свєнціцький І. Бучацьке євангеліє (палеографічний опис) // Записки НТШ. Львів, 1911. Т.105. – Вип.5. – С.5–17.

29. Свєшніков І. Відлуння ? Ні. Живий голос // Галицька брама. – 1994. № 1. – С. 6–7.

30. Свєшніков І. Звенигородські грамоти на бересті // Дзвін. – 1990. – № 6. – С. 127–131.

31. Слов’янські рукописи XI–XIV ст. у фондах відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки Академії наук Української РСР (Огляд, опис, публікації) / Склав М. В. Геппенер за участю М. П. Візира та Й. В. Шубинського. – Київ, 1969.

32. Срезневскій И. И. Славяно-русская палеография XI–XIV вв. Лекціи читанныя въ Императорскомъ С.-Петербургском Университете въ 1865–1880 гг. – С.-Петербургъ, 1885.

33. Стависький В. Грецькі написи з церкви Богородиці Десятинної у Києві // ЗНТШ. Т. 231. – Львів, 1996. – С. 182–188.

34. Тихомиров М. Н., Муравьев А. В. Русская палеография / 2-е изд., доп.– Москва, 1982.

35. Чаев Н. С., Черепнин Л. В. Русская палеография. – Москва., 1946.

36. Черепнин Л. В. Русская палеография. – Москва, 1956.

37. Щепкин В. Н. Русская палеография / 2-е вид. – Москва, 1967.

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

При підготовці до першого питання слід особливу увагу звернути на статті І. Льовочкіна “Русское уставное письмо и его хронологические параметры”, В. Панашенко, Є. Ґранстрем “О связи кирилловского устава с византийским унциалом”, а також інші посібники та підручники.

Поняття і періодизація уставного письма є більш-менш усталеними в історіографії. У XX ст. переважно російські дослідники висловлювали своє бачення його хронологічних параметрів, виходячи з особливостей суто російських рукописних пам’яток, зокрема йоговерхньої межі. Часові рамки уставного письма в російській історіографії бачилися суперечливо і розмито. На сьогоднішній день остаточно з’ясовано, що устав використовувався у XVII–XVIII ст., але вже поряд із півуставом та скорописом.

Отже, станом на сьогоднішній день періодизаційна і класифікаційна схема українського уставного письма виглядає наступним чином: ранній устав (IX–XII ст.), перехідний устав (XIII–XIV ст.), пізній устав (XV–XVIII ст.), біглий (скорописний) устав (XI–XIII ст.) Розвиток раннього уставного письма до походу монголів на «Русь» пов'язаний із численними епіграфічними пам’ятками Київської писемної школи 10-12 ст., центрами якої були Софія, Києво-Печерський і Видубицький монастирі. Поряд з ними були закладені й інші скрипторії. Існував скрипторій при Десятинній церкві, однією з найдавніших пам’яток якого є «Служебник (Молитовник)» князя Володимира Великого.

При розгляді другого питання варто звернути увагу на праці С. Висоцького, В. Вуйцика, В. Стависького. Друге і третє питання слід розглядати на основі доробку митрополита Євгенія (Болховітінова), С. Висоцького (“Київська писемна школа X-XII ст.”), М. Геппенера, Л. Гнатенко, Я. Гординського, Я. Запаска, Л. Жуковської, І. Льовочкіна, О. Колесси, І. Свєнціцького, В. Пуцька, а також каталогу “Слов’янські рукописи XI–XIV ст. у фондах відділу рукописів ЦНБ АН УРСР”.

Ранній устав (IX–XII ст.) у графіці кириличних літер генетично пов'язаний з візантійським літургійним уставом IX–X ст. Устав – це повільне і торжественне письмо, тому переписування рукописів було надзвичайно трудомісткою справою. Для сприйняття і читання він був легким, скорочень мав дуже мало. Літери уставу писалися окремо одна від одної, прямо, перпендикулярно до рядка з правильними лініями і заокругленнями. Чітке і каліграфічне написання літер уставу пов’язане з його графічним прототипом – візантійським (грецьким) літургійним уставом. Літери українськогоуставного письма характеризуються яскравими геометричними рисами. Проте устав не завжди був виключно каліграфічним письмом. В 11-12 ст. зустрічаються і недбалі, витягнуті і скошені літери. Тобто фактор індивідуального почерку починає відігравати важливе значення вже в найдавнішому типі кириличного письма – уставі.

Перехідний устав (XIII–XIV ст.). Літери уставного письма втрачають симетричний характер, з’являється декілька графічних варіантів літер. В ньому вже немає рис характерних для раннього уставу XI–XII ст. Нові елементи, які виникли в XIII ст. займають панівні позиції. Уставне письмо XIV ст. наближене видовженими вверх виносними літерами до півуставу.

пізній устав (XV–XVIII ст.) використовувався для переписування книг богослужбового, тобто літургійного призначення. У XVII–XVIII ст. він вживається дуже рідко і виключно для окремих найбільш важливих богослужбових книг (Євангелія). Дуже часто пізній устав важко надається до точної типологізації, оскільки має багато схожих рис півуставу. Найголовніша його особливість, що він надто відходить від характерних особливостей уставного письма у його класичному вигляді.

Біглий (скорописний) устав. Поняття біглого (скорописного) уставу не нове (на цьому зробив акцент ще В. О. Істрін). Але до початку другої половини XX ст. в історіографії його не виокремлювали від книжкового. Він застосовувався для звичайного, щоденного письма, насамперед у берестяних грамотах XI–XIII ст. Готуючи відповіді на 2-4 питання слід опиратися на ілюстративний матеріал, рекомендований викладачем семінарських занять (іл. 1-5, 7, 9, 11)

На семінарському занятті також буде присутній практичний аспект: спільне зі студентами тренінгове розчитування двох уставних текстів (іл. 5, 8). На самостійне письмове розчитування виноситься один текст (іл. 6). На початку наступного заняття усі письмові роботи здаються викладачеві.