ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство.

1 2 345

Статевий інстинкт з'явився у тварин не відразу, йому передував тривалий період фізіологічних процесів, які відбувалися за відсутності психологічного чинника. Цей інстинкт почав складатися з виокремлення нервової системи i того рівня її будови, коли інстинкти, хоча б тільки первинні, могли бути ii функціями, завдяки яким згодом сформувався статевий інстинкт, що на шляху свого розвитку пройшов кілька етапів систематичного ускладнення [5].

Репродуктивна поведінка.Біологічне пристосування визначається не тільки здатністю особини вижити, але и її внеском у генофонд наступних поколінь. Повний цикл розмноження складеться із залицяння (шлюбних церемоній), парування та піклування про потомство.

Функція залицяння полягає в тому, щоб звести разом дві тварини різної статі в умовах, які забезпечують найбільшу вірогідність успішного парування. Самиця не може безпосередньо оцінити пристосованість самця до репродуктивності. Перед нею е лише зовнішній вигляд самця та його поведінка на даний момент. Тому самиця повинна примусити самця виявити свою справжню вдачу i для цього намагається продовжити період залицяння. Крім того, вона мусить впевнитися, що ii потенційний партнер — самець того ж виду, що й вона, тому природний добір сприяє особинам з виразними статевими ознаками i відповідною поведінкою, які дозволяють ідентифікувати ix як представників конкретних видів.

Під час церемоній залицяння тварини демонструють партнеру частини тіла чи барвні плями, характерні для даної статі, причому іноді це нагадує справжній танець. Ритуал, пов'язаний з цією демонстрацією, складається з послідовних елементiв, порядок яких незмінний. Кожна реакція самця викликає відповідну реакцію самиці i навпаки.

Способи розпізнавання шлюбних партнерів незчисленні. 1снуе величезна кількість релізерів, які залежно від ситуації викликають або зближення статевих партнерів, або бійку суперників. Але не завжди у різних тварин на один i той же релізер виникає однакова реакція.

У комах, наприклад, у тарганів, самець піднімає надкрилля, під якими розташовані спеціальні залози. Запах; приваблює самиць, які злизують пахучий секрет, що и сприяє паруванню.

Релізерами такої поведінки е також звукові сигнали: вони надзвичайно різноманітні у різних тварин. На початку минулого століття К. Реген транслював через динаміки «любовну пісню» самця цвіркуна, i до цього динаміка збиралися всі самиці. Аналогічний експеримент був проведений за допомогою телефонного зв'язку, коли біля мікрофона був самець, а самиці збиралися біля телефонної трубки, з якої линула його "любовна пісня".

У птахів особливо інтенсивно співають самці, які не підібрали собі пару. У багатьох видів птахів спів припиняється, коли партнери знайшли одне одного. Отже, ритуалізація поведінкових реакцій надзвичайно важлива для продовження роду. Проте не менше значення має і статевий добір.

Щоб в певних умовах існування одержати гармонійне i повноцінне потомство, необхідне для прогресивної еволюції тварин, слід мати такий природний механізм, який повинен забезпечувати:

а) вибір шлюбних партнерів, причому не випадковий, а цілеспрямований, тобто підбір такої батьківської пари, яка дала найбільш життєздатне потомство;

б) здатність тварин за зовнішніми, фенотиповими ознаками партнера вгадувати и оцінювати певні властивості його генотипу, важливі для майбутнього потомства.

Отже, тваринам треба зробити не випадковий вибір, а оптимальний вибір на рівні генотипу. На перший погляд, це завдання здається фантастичним.

Експериментально встановлено, що тварини здатні визначати важливі властивості генотипу іншої особини з точністю до окремого гена. Цією здатністю вони керуються під час вибору шлюбного партнера. Значення такого механізму не викликає сумніву: він сприяє збагаченню генофонду популяції, перешкоджає близько родинному схрещуванню i виродженню.

А чим керується людина при виборі шлюбного партнера? Для людей також властивий закон вибору, який деякі автори називають "законом кохання". Не в змозі повістю знехтувати закон вибору шлюбних партнерів, людина все ж змогла послабити, загальмувати його дію. Проте підбір пар у людей не е випадковим стосовно цілоі низки ознак. Наприклад, коефіцієнт кореляцпі_ута<|5о€том становить приблизив 0,3, за розумовим роз-витком —\0,4,3эскільки люди намагаюткея-в'ибирати партнерів приблизно однакового росту i розумового розвитку. Щоправда, на такі кореляци можуть впливати i сощальні чинники, оскіль-ки між цими ознаками i соціально-економічним становищем ~\7також 1снуе позитивна корелящя.

Аналізуючи процес еволюци тварпнних білків, М. Гудмен визначив, що на етапі становления людини швидшсть ціеі ево-люцп знизилася у сім разів. Прийнято вважати, що протягом останніх 40-100 тис. років людина не змшювалася. Причин цьому достатньо, одтею з них е та, що припинив діяти закон \У?вибору шлюбних партнерів. Але протягом остантх трьох деся-^чтиріч досягнуто певного прогресу: за даними соціологічних опи-тувань у США, 80 % чоловіків i жшок вважають кохання одшею з найважливіших умов для людей, які виршшли побра-тися. В шших цив1лізованих крашах цей відсоток також е до-сить високим.

Пшлування про потомство.Як тварини тзнаютъ свое потомство? Для в1дповід1 на це запитання був поставлений та-кий дослід. Вадомо, що цихл1дов1 риби живляться дрібними рибками, які за своши розмірами нагадують ixnix власних мальків. I ось Дж. Нобль шдклав зашпднену шру 1ншого виду риб молодш парі цихлідових риб, що виводила свш перпіий приплід. Мальки вилупилися, i молоді батьки ix виростили, але коли тепер вони зустрічали мальків свого виду, то одразу ж ix поддали.

Така аномальна поведшка поширилася на всі наступиі поколі-ння 1хніх мальків. Отже, в певних випадках у пам'яті батыйв відбуваеться закарбування (імпритинг) характерних ознак маль-ків свого виду одразу ж після виведення першого приплоду.

А як мальки вшзнаютъ ceo'ix батъшв? Наприклад, малькИ / цихлідових риб безпомилково визначають того з батьків, який -' ix охороняе, i всюди слідують за ним (навіть якщо вгдокремлені від нього скляною перегородкою). Нерухома риба ix не приваб-люе, а якщо риба, навпаки, пливе дуже швидко, то мальки від Hei кидаються навтьоки. За рибою, яка пливе повшьно, вони слідують спокійно, оскільки сторож-батько теж завжди пливе повільно, а хижаки рухаються значно швидше. Отже, в цьому випадку основне значения у розшзнаванні батьків мальками мае швидкість руху, що и е релізером даного виду поведшки, У модельних експериментах мальки попливуть i за муляжем-диском, причому триматимуться від нього тим далі, чим біль-ший його діаметр, тобто вони завжди намагатимуться бачити "модель батька" шд тим самим кутом зору.

У птахів взаемне розшзнавання пташенят i батьшв такозк 1"рунтуеться на своерідних реліаерах., Наприклад, за кілька годин шсля вилуплення з яець чаенята починають вимагати 1жу, i чайки ix годують, простягаючи у дзьобі напівперетравлений харч. Пташенята опечатку незграбно, а потім все вправшше хапають хжу із дзьоба батьшв. Ця реакщя у чаенят природгке-на, оскшьки вони тягнуться до дзьоба батъшв без попередньо-го навчання. Які ж релізери п викликають? Виявляеться, що у новонароджених пташенят цю характерну реакцію можна викликати, показуючи im муляж голови i дзьоба дорослого птаха. Дзьоб мае бути жовтого кольору з помітною червоною пля- V_/ мою на кінщ. На модель без червоно'і плями пташенята реагу-ватимуть значно слабше, hіjk на муляж з плямою.

Курчата розшзнають голос csoei матері лише у тому випадку, якщо вони сшлкувалися з нею в перший тиждень свого життя. Якщо ix одразу ж після вилуплення ізолювати від кур-,.-' ки, то nismnie вони не можуть навчитися відрізняти голос своеі' матері від голосів інших курей. От»се, у курчат розшзнавання звукових сигналів матері здшснюеться за мехатзмом імприн-тингу. Самі ж курки не відрізняють одне курча від іншого. ^~

У ссавщв можна виділити дві групи самиць: тих, які вже при перших пологах повшстю виявляють материнську поведі-нку (миші, щури, морські свинки, хом'яки), i тих, у яких поведшка самиць при перших пологах значно відрізняеться від,'ixHboi' поведшки при наступних (мавпи). Типовым прикладом тварин другоі групи можуть бути шимпанзе, самиці яких, в перший раз народивши дитину, часто тримають li вниз головою або кусають за ноги, бояться ii. Ця поведшка молодоі' самиці різко контрастуе з поведінкою тако'і, що вже мае відповідний досвід.

У мавп ставлення матері до своі'х дітей проходить три стадп: стадія прихильності i захисту, перехідна стадія і стадія відда-лення.

У самих же малят ставлення до матері проходить чотири стадіі: рефлекторна стадія, коли маля смокче все, що попада-етъся, i мщно чіпляеться за будь-який предмет; стадія прихильності, коли воно чшляеться за матір i значний час зна-ходиться у неі на грудях; стадія пошуків захисту, коли маля рятуеться у матері від незнайомих предметів чи шших тварин; стадДя В1дділення, коли воно починае жити самостшно.

Малята мавп не весь час проводять з матір'ю, вони стлку-ються з шшими дітьми всіеі громади. Стосунки між ними про-ходять також чотири стадік рефлекторна стадія, коли малі тримаються разом; дослідницька стадДя, коли вони лапами i губами досліджують найближчі предметы i особливо тіла cboix сусідів; стадія мирних irop, коли тварини штовхаютъся, куса-ються (не по-справжньому), бігають одна за одною, причому переслідуваний може стати переслідувачем; агресивні ігри, коли тварини кусаються вже по-справжньому I коли відбу-ваеться формування іерархічних відносин.

Навіть у людини ставлення батьків до дітей зумовлене природженим мехатзмом. Як показав Лоренц, основными релізе-рами у немовляти, що викликають у дорослоі людини "батьків-ську" реакцію, е велика голова, круглі щДчки, шс-гудзик, товсті, короткі рученята i незграбні рухи. Ці релізери батьшвськоі по-^\/ведшки люди переносять на ляльок та звірів. Якщо яка-небудь I тварина мае круглу голову, коротку морду, короткі кшщвки i великі очі, то вона вважаеться симпатичною (наприклад, навіть іграшка Чебурашка). У зв'язку з цим у зоопарках найбшыною симпатіею користуються тварини, які нагадують (хоча б приблиз-но) людину: з круглою головою, хапальними кшщвками, що хоча б зрідка можуть стати вертикально тощо. Серед ссавщв це перш за все мавпи i ведмеді, а серед птахів — шнгвши. Всім відомо, що плюшевий ведмедик зробив "величезну кар'еру" у всьому світі.

Територ1альна поведшка

Територп різних видів тварин можуть частково чи повтстю збігатися, але тварини одного виду зазвичай мають свою влас-ну територію. Територіальна поведінка властива i людям: якщо на стріху вашего будинку сяде голуб чи ворона, це мало хви-люе, але якщо ми у своему домі, шд''ізді або в саду зустршемо непроханого гостя, то це викличе негативні відчуття.

Загальна площа залежить від двох чинників: від потреб у V і'жі 'ii хазяша i від продуктивності грунту. Територія тварини поділяеться на різні ділянки, з якими пов'язані щлком певні види діяльності, тобто існуе внутрішній поділ територй'. Тери-торія багатьох видів тварин містить: домівку перпюго порядку (місце найб1лыпо1 безпеки), домівки другого i третьего поряд-ків, перешкоди, туалет, комфортне місце (наприклад, дерево, що використовуеться для чухання), місце купания, місце хар-чування (щальня), комору, місце водопою тощо. На територй існують основні i другорядні стежки. Тобто, тварина живе в 'організовашй просторово-часовій системі, вона прив'язана до 'окремих місць, де в певний час відбуваються певні дп. Сте,жки тварин мають аналоги i у людей, причому не тільки в сілъськш місцевості, а и навіть у сучасних великих містах: адже в біль-шості випадків люди ходять певним маршрутом, переходять вулицю в певному місщ, воліють ходити певною частиною тротуару тощо. У дітей, що йдуть до школи, спостерігаеться навіть своерідний ритуал, коли дитина проходить лише певними міс-цями, здійснюе на своему шляху певні матпуляцп (наприклад, торкаеться телефонноі будки чи стовпа). Якщо ж цей ритуал з якихось причин порушуеться, то це викликае неспокш, перед-чуття нещастя (наприклад, формуеться негативна самооцшка тощо).

У чужих незвичних місцях людина відчувае дискомфорт. Наприклад, европейцю тяково у тротчному лісі, а пігмея при-гшчуе тривале перебування на відкритому просторі, оскшьки f його психологічний стереотип — первісний незайманий ліс. Отже, для кожного виду існуе свій специфічний психотип — психобіологічний i поведшковий комплекс, найлшще пристосо-ваний до життя.

Домінування та lepapxm

Одтею з наибольших потреб жквих 1стот е необх1дшсть за-ймати певне місце у стадшй iepapxii". Шд iepapxieio розуміють порядок шдпорядкування тварин у групі.

При цьому зовсім не обов'язково, щоб домшуючою особиною була найсильтша i най-агресивніша тварина — ранжирування за цими критеріями за-звичай icnye, але тшьки у тих видів, де це виправдано інтере-сами популящг в щлому. В шших випадках критеріями, які визначають ранг тварини, е щлком інші часто психолопчш ознаки. Так, у деяких птахів домшуюча особина здатна до роз-в'язання таких завдань, які неспроможш вирішити шші пред-ставники даного гурту.

В основі iepapxii часто лежить агресивна поведшка. На думку Лоренца, у тварин icnye внутрішня непереборна потреба до arpecii, яка обов'язково вимагае свого виходу назовиі.. Тому тварина низького рангу, яка не мае на кого спрямовувати свою arpeciio, часто переводить ц на себе (наприклад, мавпи кусають CBoi кшщвки).

Найчіткіша 1ерарх1я існуе у комах i птахів. Але в rpyni ссавщв домшування одних тварин над шшими може шоді змі-нюватися протягом кшькох годин залежно від того, хто is cy-пернишв голодшший чи сердитплий, а хто воліе заради свого спокою поступитися, оскшьки в даний момент його не дуже цшавить предмет конкуренцц (1'жа, житло, самиця тощо). Роль заспокшливих чинниклв у ссавщв Biflirpae грумшг (чищення хут-ра), а у птахів — алоприншг (запрошення до чищення nip'я).

Стосунки домшування-шдпорядкування у свош основі "особисті", вони неможливі, якщо тварини не втзнають одна одну. Наприклад, бшки між свинями вдалося припинити, обприскав-ши ix парфумами, оскшьки ці тварини перестали розрізняти одна одну i порушилася іерархія.

Домінують зазвичай найсильшші, найкрупніші та найваж;чі тварини. Як правило, ці якості перш за все пов'язаш з віком. Важливу роль також вцпграе агресивність, яка у самщв тісно пов'язана з шньою статевою актившстю. Розрізняють кшька основних тишв домшування:

1) лтшна iepapxm, коли найсильтша тварина погрожуе тварині, яка сто1ть на ступшь нижче, а та — шшш підлеглій особині i т. д. Л1н1йну iepapxiro можна схематично зобразити так:а=>р=^>у^=>—^а)- Тварина-альфа фактично шдтримуе дисциплшу вгурті, а тварина-омега icnye для психологічноі розрядки всіх1нших члешв групи, які ввдганяють ii від 1жі, а шоді навіть за-бивають до смерті. Часто самці-омега (займають у iepapxii най-нижче становище) не можуть паруватися, оскшьки самищ ix неприймають;

2) трикутна iepapxinспостерігаеться 1ноді в невеликій гру-пі курей чи молодих швників, коли встановлюеться "трикут-ний" іерархічний порядок дзьобання один одного. Ця іерархія
може зберігатися досить довгий час, хоча пояснити ii дужеважко; ~"

3) двоступенева iepapxin,при якій одна особина домшуе надрештою тварин, які мають однаковий ранг. Дом1нування одтеітварини над усіма іншими членами групи називаеться деспо-тіею. Цей тип іерархічних вщносин зустрічаеться досить часто,особливо серед мишей i щурів; v_-'

4) змінене домшування, коли то один, то шший член гуртупереважае над шшими. Часто це залежить від того, на чиш те-pnTopii знаходиться тварина. У пересл1дувано1' тварини на
власній територй' посилюються домінантні властивості, i вона починае активно виганяти переошдувача, запал якого на чужій територй помітно згасае; ____

5) паралелъна iepapxiaспостерігаеться тоді, коли у самщв е своя іерархія, а у самиць — шша. Це бувае у шимпанзе, пацюків, мишей, птахів.

Як вже згадувалося, найжорстшша іерархія існуе у безхре-бетних тварин (комах). У вищих тварин завдяки зростанню ролі , шдивідуального досвіду в поведінці кожного члена громади ви-никае порівняно м'яка іерархія (дельфіни, шимпанзе, гіенові собаки). 1ерархічш відносини у стаді е основою поведінки тва-/ рин, вони стабілізують групову організацію, що мае велике зна-¹ Ч.чення для виживання особини i виду в щлому.

1 2 345