ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Рецензія на фільм «Ганнібал. Легендарний полководець»

«Ведя войну с Римом он был похож на Геракла сокрушающего Лернейскую гидру. Правда в отличии от мифа, реальность оказалась печальной.»

Невідомий автор

Ганнібал Барка – карфагенський полководець, який по сьогоднішній день вважається одним з найвеличніших воєначальників та політичних діячів, а його тактика цілком успішно до сих пір практикується сучасними військовими. Він став ворогом номер один для Римської республіки та останнім могутнім лідером Карфагену перед остаточним зникненням цієї, колись могутньої, імперії з політичної арени.

Історія Ганнібала бере свій початок в далекому Карфагені, тоді ще процвітаючому, неймовірно розкішному центрі могутньої імперії – батьківщині майбутнього полководця. З давніх давен Карфаген вважався центром торгівлі, це був рай для купців, які й складали еліту імперії, тож до Ганнібала, нащадка спадкових воїнів з роду Барків, сина воєначальника Гамількара, завжди ставилися з побоюванням, вбачаючи в ньому приховану загрозу розміреному існуванню налагодженої торгівлі.

Вперше з Римом Ганнібалу довелося зіткнутися ще в дитинстві, під час запеклої боротьби карфагенян і римлян за вплив на Середземному морі та острів Сицилія – важливий торгівельний та географічний пункт, захопивши який Рим впритул наблизився до володінь Карфагену. Таким чином малолітній Ганнібал став свідком занепаду своєї держави та народження нової майбутньої над імперії – Риму. Його батько болісно переживав поразку співвітчизників та втрату міжнародного статусу Карфагеном, тож для роду Барків ненависть до римлян стала подальшим змістом життя, а найзаповітнішою мрією - знищення Риму. Після смерті батька Ганнібал – уже цілком зрілий та визнаний солдатами молодий воєначальник, почав ретельну підготовку до звершення давньої мрії – мрії помсти.

Становище Ганнібала ускладнювалося тим, що після поразки Карфагену, могутня колись імперія пішла в занепад, поволі втрачаючи залишки впливу в Середземному морі. Карфаген більше не був хазяїном довколишніх вод. Така ситуація повністю виключала можливість не тільки морської війни, а й навіть спроби наблизитися до Риму зі сторони Середземного моря. З іншої ж сторони Римська держава була оточена неприступними Альпами, тож ніхто: ні римляни, ні, навіть, соратники Ганнібала не могли уявити собі яким чином карфагеняни можуть підійти до Риму, не вв’язуючись в війну на власній території.

Проте Ганнібал не міг більше сподіватися сприятливої обстановки, він мусив діяти швидко, допоки молода імперія ще остаточно не сформувалася. Сили Ганнібала були не рівні Риму, а політична ситуація, як зовнішня так і всередині самого Карфагену не сприяла веденню війни, проте Ганнібал все ж наважився кинути виклик Риму. Він був блискучим тактиком, його воєнна стратегія та гострий розум дозволяли йому бути завжди на крок попереду свого противника, тож напавши на союзницю Риму – Іспанію, Ганнібал, чудово знаючи римський норов та воєнну практику римлян, уже знав наступний крок Риму в цій війні і підготував план, який увійшов в історію під назвою Карфагенський бліцкриг.

Ганнібал не мав наміру воювати в Іспанії, як цього чекали від нього римляни. В такому б разі він не мав би військової переваги, а боротьба з численним, дисциплінованим римським військом майже напевно закінчилася б поразкою. Він був занадто хитрий, щоб так одразу кидати своє військо на вірну смерть. В його планах було перетнути Альпійський хребет і, заставши зненацька, несподівано вдарити по противнику на його ж території.

Вже за сам цей похід Ганнібал посів заслужене місце в підручниках з історії. До сьогоднішнього дня його похід через Альпи здається неймовірним проривом. Людина, яка зважилася на таку затію повинна була володіти вродженими лідерськими якостями, неабиякою харизмою та здатністю переконувати. Армія Ганнібала – це передусім найманці, які воювали за ту сторону, яка більше платила. Справжнім дивом було те, що під час походу через Альпи, Ганнібал, хоч і втратив багато людей, не лише зберіг боєздатність армії, не звиклої до подібних кліматичних умов, а й не дав пропасти мотивації найманого війська, підтримував його морально, заохочуючи римськими багатствами, без чого його б армія просто розбіглася б. Подвигом було вже те, що його військо зуміло наперекір усім прогнозам перетнути гірський хребет, не кажучи вже про те, що втративши при важкому переході половину своїх людей, Ганнібал здобув абсолютну перемогу, цілком розбивши переважаюче його військо.

Справа в тому, що геній знаменитого полководця був не так в його силі, як в таланті блискучого організатора та тактика. Він зумів максимально мобілізувати карфагенське військо, компенсувавши недостачу в кількості солдат якістю самої армії. Можна з впевненістю сказати, що серед сучасників Ганнібала, його армія не мала собі рівних. Це була грізна бойова машина, яка складалася з кількох частин різної функціональності, які злагоджено працювали як єдине ціле, доповнюючи та прикриваючи недостатки одна одної. Вперше як воєнна сила були використані слони, що справляло гнітюче враження на противника. Це, а також унікальна здатність Ганнібала з точністю прораховувати кожен крок ворога, його геніальні військові стратегії, відіграло вирішальну роль у розвитку подій в війні між Римом і Карфагеном. В своїх перших битвах на території Італії він зумів одержати перемогу, використовуючи ефект несподіванки.

Проте, як відомо, перемога в битві ще не означає виграної війни. Наступний крок Ганнібала перекреслив всі минулі досягнення великого полководця. Одержавши одна за одною блискучі перемоги, Ганнібал відмовився продовжити просування в центр імперії – Рим. Як правильно зазначив один з карфагенських воєначальників, Ганнібал умів перемагати, але не зміг скористатися перемогою. Наступні чотирнадцять років солдати Ганнібала лише намагалися спровокувати римлян на конфлікт, відмовившись від агресивного нападу та надіючись на те, що римляни врешті признають свою поразку, проте римляни, навчені попереднім досвідом не піддавалися на провокацію. Це стало початком трагедії Ганнібала. Війна затягувалася – це було вигідно римлянам, які мали достатньо часу, щоб зібратися з силами, виробити стратегію та підготовитися до відповідного удару. Для Ганнібала, навпаки, затягування війни лише ослаблювало його військо, яке поволі покидало свого командира, відмовляючись воювати без винагороди. Через декілька сотень років середньовічний історик Ніколло Макіавелі скаже: «Ніколи не буде ні сильною, ні довговічною та влада, яка опирається на наймане військо». У випадку Ганнібала це твердження повністю себе оправдало – через нетривалий час полководець позбувся майже всієї своєї армії. Більше того, за роки війни римляни встигли вивчити Ганнібала та його тактику і не знайшовши ніякої альтернативи, вирішили скопіювати методи противника. Так Ганнібал був змушений продовжити воєнні дії на власній території – в Карфагені, де він потрапив у власну пастку, а його сили були повністю розбиті. Рим врахував помилку Ганнібала – «Нема надійнішого способу оволодіти містом, ніж знищити його». Згодом Карфаген – батьківщина полководця, був повністю стертий з лиця землі.

«Ганнібал біля воріт» - ця фраза ще довго після смерті полководця була римським кошмаром, проте вона стала й римським генієм, адже страх перед Ганнібалом штовхнув Рим на створення того, що в майбутньому вже інші народи кидатиме в холодний піт – Великої Римської Імперії.

Документальний фільм «Ганнібал. Легендарний полководець» проводить захоплюючий екскурс для глядача крізь героїчний життєвий шлях знаменитого полководця, дозволяючи вийти на деякий час за рамки сухих книжкових фактів і наочно побачити та пережити все те, що випало на долю Ганнібала, а головне, збагнути, чому ж той, хто вселяв жах в римлян ще задовго після своєї смерті, не зміг втримати перемогу, та як сталося так, що рятівник Карфагену став його загибеллю?

Люди завжди прагнули дізнатися істину, відтворити «історію, якою вона була насправді», і хоча сучасні історики поволі починають доходити висновку, що будь яка реконструкція – це перш за все суб’єктивна версія подій крізь призму бачення самого дослідника, одвічна мрія доторкнутися до справжнього минулого нікуди не зникла. Глядач має унікальний шанс стати свідком детальної реконструкції минулих подій, автори фільму до деталей продумали кожен діалог, кожен елемент одягу та побуту, що створює незабутній ефект присутності епохи.

А. Рій