ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Беззубі, або вусаті, кити.

Родина Вовчі.

До цієї родини належать вовк, собака, песець, шакал, лисиця, єнотоподібний собака тощо. Це середні за розмірами тварини, мають довгі кінцівки з невтяжними кігтями; під час бігу вони спираються лише на пальці. Здатні тривалий час переслідувати здобич.

Вовк поширений майже всюди в Україні. Це сильний і спритний хижак: тіло може сягати завдовжки 160 см і маса - до 79 кг. Вовки утворюють зграї до 20 особин. Лігво влаштовують у важкодоступних місцях: розколинах скель, під вивернутими коренями дерев, інколи риють нори або займають нори інших тварин. У роки масового розмноження вовки становлять небезпеку для тваринництва та мисливства. Зграї вовків можуть нападати навіть на людину. Вовка вважають предком собаки свійського.

Родина Котячі.

Ця родина об'єднує тварин середніх і великих розмірів із довгими кінцівками та втяжними кігтями. На відміну від вовчих, котячі зазвичай чатують на здобич, а не наздоганяють її. У котячих, порівняно з вовчими, гірший нюх, але добре розвинені зір і слух.

Найбільший представник котячих - тигр (тіло завдовжки до 3 м, маса до 270 кг), що мешкає у Південній Азії та на півдні Далекого Сходу Росії. Лев поширений у Центральній Африці та Південній Азії, він дрібніший за тигра (тіло завдовжки до 2,5 м, маса до 230 кг). Леви тримаються родинними групами - прайдами, до складу яких входить самець і декілька самок. Ці види потребують охорони, їх занесено до Міжнародної Червоної книги.

Рись живе у лісовій зоні Євразії та Північної Америки. В Україні трапляється на Поліссі та в Карпатах. Цю тварину можна розпізнати за китицями на верхівках вушних раковин і коротким хвостом. Живляться рисі тваринами різних розмірів: від мишоподібних гризунів до великих копитних тварин.

Кіт лісовий зовні нагадує свійського кота, але відрізняється від нього більшими розмірами (тіло завдовжки до 80 см, його маса до 6 кг) і відносно коротким хвостом. Живе у дуплах, ущілинах скель, а також норах борсуків і лисиць. Живиться гризунами та дрібними птахами. Поширений у Західній Європі та деяких місцевостях Азії. В Україні цей рідкісний вид трапляється у гірських лісах Карпат і Закарпаття, в також на Буковині.

Свійську кішку людина одомашнила приблизно 5 тис. років тому для захисту запасів зерна від гризунів. її предком була африканська дика кішка.

Родина Куницеві- дрібні та середніх розмірів тварини з вкороченими кінцівками й видовженим гнучким тілом. Більшість видів веде наземний спосіб життя, багато з них добре лазить по деревах. Борсуки більшість життя проводять у глибоких норах.

Річкова видра та морська видра, або калан, - представники куницевих, які на здобич полюють у воді. Річкова видра живе в чистих водоймах України і живиться переважно рибою, взимку - жабами. Річкова видра та калан мають цінне хутро.

Серед куницевих є багато цінних хутрових звірів, які є об'єктом промислу. Це соболь, тхір, норка, горностай, ласка тощо. Мешкають у лісах, живляться здебільшого дрібними птахами та гризунами.

Родина Ведмежі.

До цієї родини належать великі хижі тварини, які мають дуже короткий хвіст, рухаючись, спираються на всю стопу, а не на пальці, як вовчі чи котячі.

Тіло бурого ведмедя сягає 2,5 м завдовжки, маса - до 750 кг. Він надає перевагу глухим лісам, а живиться на відкритих ділянках рослинною їжею, хоча може нападати і на тварин - лосів, оленів, кабанів тощо. При цьому здатен тривалий час переслідувати свою здобич. Живе в барлогах, у гірських районах - у печерах. Узимку впадає у сплячку. Під час відлиги або за нестачі їжі ведмідь може прокинутися. Такі тварини («шатуни») дуже небезпечні для свійських тварин і людини. В Україні бурий ведмідь трапляється в Карпатах.

Найбільший з ведмедів - білий - мешкає в Арктиці. Він добре плаває і пірнає, полюючи на рибу та ластоногих.
Багато видів хижих потребують охорони. До Червоної книги України занесені: горностай, тхір степовий, норка європейська, перев'язка звичайна, борсук, видра річкова, кіт лісовий і рись звичайна.

Ряди Ластоногі та Китоподібні - це ссавці, життя яких здебільшого (ластоногі) або повністю (китоподібні) пов'язане з водним середовищем. У зв'язку з цим вони мають обтічну форму тіла, голова плавно переходить у тулуб, а шия не виражена. Кінцівки ластоногих і китоподібних перетворилися на ласти, що нагадують плавці риб. У цих тварин добре розвинений підшкірний прошарок жиру, що захищає організм від переохолодження та підвищує плавучість тіла, оскільки жир легший за воду.

Більшу частину життя ластоногі мешкають у воді, на суходіл виходять лише для відпочинку, розмноження та линяння. Волосяний покрив цих тварин частково редукований. Більшість видів не мають вушної раковини, але слух у них розвинений добре. Зуби поділені на різці, ікла та кутні, але не так чітко, як у хижих. Живляться ластоногі переважно рибою, молюсками чи ракоподібними. Морський леопард може споживати й водоплавних птахів (пінгвінів) чи дрібних тюленів. Деякі види мігрують (наприклад, гренландський тюлень, котики), інші (наприклад, морський заєць) ведуть осілим спосіб життя.

Найбільші за розмірами серед ластоногих - морські слони (тіло завдовжки до 6 м, маса до 2,5 т ) та моржі (відповідно 4,5 м і 1,8 т).

Відомо приблизно 30 видів ластоногих. Поблизу морських берегів України колись мешкав тюлень-монах, поширений переважно в субтропічній зоні Атлантичного (Середземне, Егейське, Адріатичне, Чорне моря) та Тихого океанів. Його занесено до Червоної книги України.

Ластоногі – промислові тварини.

Людина цінує їхнє хутро, м’ясо та жир.

Китоподібні повністю перейшли до водного способу життя. Їхні передні кінцівки перетворились на ласти, задні зникли, а хвостовий плавець – це згортка шкіри, що рухається у вертикальній площині. На спині згортка шкіри часто утворює спинний плавець, який надає тілу стабільного положення у воді. Шкіра китоподібних майже позбавлена волосяного покриву, відсутність якого компенсується добре розвиненим підшкірним жировим прошарком (його товщина може перевищувати 50 см). Легені мають великий об’єм (у синього кита до 14000 л), що надає змоги тваринам тривалий час (від 15 хв до 1,5 год) перебувати під водою. Ніздрі зсунуті на тім’я, відкриваються лише при вдиху та видиху, решту часу – закриті клапанами. У прохолодну погоду водяна пара з повітря, яке видихається (іноді – з бризками води), конденсується, утворюючи фонтан – своєрідну «візитну картку» китів.

У китоподібних добре розвинені зір і слух. Зубаті кити здатні до ехолокації. Кити народжують сформованих малят, що відразу можуть плисти за матір’ю. Опинившись на суходолі, ці тварини, незважаючи на легеневе дихання, гинуть, бо не здатні самостійно повернутись до води. Їхній скелет на суходолі не витримує великої маси тіла: це заважає дихальним рухам, а також призводить до травмування внутрішніх органів.

Відомо близько 80 видів китоподібних (в Україні - 3), яких поділяють на два види – беззубі, або вусаті, і зубаті кити.

Беззубі, або вусаті, кити.

Представники цієї групи замість зубів мають рогові пластинки (180-400 пар), вони розташовані на верхній щелепі та піднебінні й утворюють цідильний апарат (так званий китовий вус). Голова велика, іноді становить до 1/3 довжини тіла. Вусаті кити поширені в морях і океанах, передусім холодного та помірного поясів. Зазвичай тримаються невеликими групами (по 5-8 особин), можуть здійснювати регулярні міграції. Наприклад, гренландський, сірий та горбатий кити живляться планктоном, проціджуючи через китовий вус значну кількість води. Проціджена їжа (переважно планктонні рачки) за допомогою язика спрямовується до глотки. До вусатих китів належить найбільша тварина з усіх, що мешкають на Землі – синій кит. Великі розміри має і фінвал (тіло завдовжки до 27 м). На відміну від синього кита, який живиться виключно дрібними планктонними ракоподібними, фінвал споживає головоногих молюсків і дрібну рибу.

Інтенсивний промисел вусатих китів, яких здобували заради м’яса, жиру та китового вуса, призвів до значного зменшення чисельності цих тварин. На деякі види (наприклад, синього кита) полювання заборонено взагалі, на інші види – обмежене. П’ять видів вусатих китів занесено до Міжнародної Червоної книги.