ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальне і особливе в функціонуванні опублікованих, неопублікованих документів, що не публікуються

Поділ документів на опубліковані та неопубліковані це зовсім різні поняття. Термін "неопубліковані" однозначно заперечує друкування документа в подальшому, в даному випадку доведення інформації до визначеного або невизначеного кола користувачів не може бути здійснено взагалі, тобто ніколи.

Н.Кушнаренко вважає, що неопублікований документ призначається для одноразового використання, необхідний для прийняття і використання безпосередньо управлінських рішень, що містять початкові вихідні, тобто фактичні дані, показники, параметри та інше.

Щодо терміна-визначника «документ, що не публікується», то його однозначне трактування викликає сумнів, а точніше є помилковим, тому, що жодний фахівець навіть найвищого рівня не може визначити або передбачити подальшу долю рукописного того або іншого документа, навіть особистих листів чи щоденників, записок, адміністративно-господарських, планово-економічних, організаційно-розпорядчих, фінансових, технологічних, конструкторських та інших матеріалів. Тобто документи, що належать особі або окремій установі, в майбутньому можуть набути міжгалузевого, державного, або міжнародного значення, коли через ряд причин (політичних, економічних, історичних) виникне необхідність у їхній публікації у різних видах і типах документів — від монографій, збірників матеріалів до газетних публікацій. Особливо цей рух спостерігається у нестабільні політичні та економічні періоди. Ці фактори ще раз ставлять під сумнів використання терміна "неопубліковані документи" в наукової діяльності.

Але порівняно з названими термінами з кожним роком у фаховій літературі все активніше вживаються і такі терміни, як "опубліковані" і "неопубліковані" документи, розділяючи таким чином матеріали на два окремі класи.

Масив неопублікованих документів дуже складний і включає різні документи (звіти з НДР і пояснювальні записки до ДКР, дисертації, ДНР, наукові переклади, алгоритми і програми, звіти про відрядження, конструкторсько-технологічна документація, рукописи тощо). Останнім часом вони поповнились новими документами — проектами, пілотними проектами, БД ідей та іншими матеріалами.

Назріла необхідність знайти такі критерії, які б дозволили об'єктивніше розмежувати класи цих документів — наслідків наукової діяльності.

Розглянувши названі терміни-визначники і обґрунтувавши їхнє право на існування чи навпаки, все ж у науковій термінології слід віддати перевагу термінам-визначникам і класифікації документів на опубліковані та неопубліковані. Вона вдаліша і підтверджує те, що дані терміни останніми роками частіше ніж інші використовуються в наукових і нормативних документах. Так здійснювались спроби розподілу матеріалів за критерієм читацького призначення, коли опубліковані видання адресувалися невизначеному, тобто широкому колу фахівців, а неопубліковані види документів навпаки — вузькому, конкретно визначеному. Однозначне трактування при розподілі документів на опубліковані і неопубліковані, виходячи з факту доведення або недоведення їхнього змісту до суспільства, є теж не дуже вдалим, скоріше умовним оскільки документи, які доведені до громадськості є опублікованими, а ті що з якихось причин не були доведені, є неопубліковані. Проблема полягає ще й в тому, що останні мають властивість змінювати свій статус. Частково інформація про неопубліковані документи доводиться до суспільства шляхом створення вторинних документів, тобто з моменту публікації реферату наукової праці, вона відноситься, згідно з чинним законодавством, до класу опублікованих документів. Слід ще раз підкреслити — відноситься, проте не вважається опублікованою. Частина ж документів таких, як НДДКР та ДНР, за існуючими інструктивно-методичними та нормативно-технічними документами може бути видана повністю за визначеними умовами, тобто за необхідності доведення наукової праці в повному її обсязі до наукової громадськості з ініціативи автора чи авторів або установ чи організацій, але за домовленістю з автором або авторами:

Терміни-визначники "опубліковані" та "неопубліковані" вдаліші, бо вони кристалізують у собі якість як першого, так і другого масиву, тобто перший — це видані документи, другий — це рукописи, які мають здатність, при необхідності змінювати свій статус або назавжди залишаються рукописами, тобто архівними матеріалами.

Опубліковані і неопубліковані документи міцно ввійшли до сфери науки та техніки, а також до бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, архівознавства та інші галузі знань, де вагоме значення має сам розподіл цих документів, для проходження ними всіх бібліотечно-інформаційних технологій, але слід зауважити, що досі останні, на жаль, не мають нормативного закріплення.

2. Офіційне видання, їх визначення, функціональне призначення, види

Офіційне – це видання, що публікується від імені державних органів, установ, відомств або громадських організацій, що містить матеріали нормативного або директивного характеру.

До офіційних видань належать видання Конституції, законів, указів, ухвал, розпоряджень, рішень, циркулярів, програм, статутів, інструкцій, методичних вказівок, прейскурантів, а також стандартів, нормативів і норм.

Функціональне призначення офіційних видань – уводити в дію і поширювати встановлені, тобто затверджені відповідними органами, норми, вимоги й правила у сфері суспільного життя, науки, культури, виробництва та ін. Більшість з них, як правило, має обов'язковий характер, тобто юридичну силу.

З урахуванням вищевикладених ознак виділяють такі види офіційних видань: нормативно-правові; нормативні видання зі стандартизації і нормативно-інструктивні видання.

Для офіційних видань характерний компактний набір (вживання шрифтів дрібних кеглів), невеликі береги, дробова рубрикація тексту. Часто застосовуються двосторонні поточні колонтитули. Переважають брошури з м'якою обкладинкою, віддруковані на дешевих ґатунках паперу. Проте деякі видання виготовляються з дорогих ґатунків паперу, покриваються тканинною палітуркою і золотим тисненням. Так часто видають Конституцію (основний закон) держави.

3. Наукові видання: визначення, види, особливості функціонування в системі наукових комунікацій

Наукове видання (НВ) містить результати теоретичних або експериментальних досліджень, а також науково підготовлені до публікації пам'ятники культури, історичні документи й літературні тексти.

Головною функцією сучасних НВ є документне забезпечення науковою інформацією різних сфер діяльності суспільства: науки, виробництва, освіти, культури, управління.

За характером інформації, співвідношенням теоретичного й емпіричного матеріалу НВ поділяються на два підвиди: науково-дослідні видання й джерелознавчі видання (пам'ятники історії й культури).

Науково-дослідне видання призначене для наукової роботи й містить теоретичні або експериментальні дані (відомості).

Джерелознавче видання класичних творів, документів, архівних матеріалів тощо. відрізняється особливою ретельністю підготовки тексту до публікації і розгалуженим науково-довідковим апаратом.

За додатковим цільовим призначенням і специфікою інформації науково-дослідні видання розподіляються на такі підвиди: монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей наукової конференції, матеріали конференції, збірник наукових праць.

Носіями наукової інформації є не лише наукові видання, але й неопубліковані (дисертація, звіт про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, депонований рукопис, інформаційний листок, рукопис перекладу) й непубліковані документи (звіт про закордонні відрядження, протокол випробувань виробів і матеріалів), а також документи на нетрадиційних носіях інформації (мікрофільм, мікрофіша, магнітна плівка, диск, дискета, відеодиск та ін.).

4. Практичні видання: визначення, споживацька адреса, функціональне призначення, види, місце в підвищенні професійної кваліфікації

Інструктивно-методичне видання: Виробничо-практичне видання, що містить документи певного типу і методичні рекомендації по їх використанню, адресовані фахівцям допомогу в їх практичній діяльності в рамках даного відомства

Практичний посібник: Виробничо-практичне видання, призначене для оволодіння знаннями (навичками) при виконанні будь-якої роботи (операції, процесу)

Практичне керівництво: Практичний посібник розраховано на самостійне оволодіння якими-або виробничими навичками.

Пам'ятка: Виробничо-практичне видання, що має невеликий об'єм, що містить практичні відомості, корисні у виробничій діяльності або повсякденному житті.

5. Навчальні видання: визначення, функціональні призначення, види підвиди. Особливості функціонування в системі безперервної освіти

Навчальне видання (НВ) містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення і викладання, і розраховане на учнів різного віку й ступеня навчання.

Цільове призначення навчальних видань – забезпечення процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах певної системи освіти, підготовки й перепідготовки кадрів. Вони частково виконують також виховну функцію.

За читацьким призначенням вони поділяються на три основні групи: для загальноосвітньої школи (початкової і старшої школи), вищої школи I-II (середні спеціальні заклади), III і IV рівнів акредитації (вищі навчальні заклади).

За роллю в навчальному процесі виділяють наступні підвиди НВ: 1) підручники; 2) навчальні посібники; 3) практикуми; 4) програмно-методичні видання.

Оформлення навчальних видань залежить від того, для якого типу навчальних закладів вони призначені й до якого виду належать. У підручниках і практикумах для загальноосвітньої школи застосовуються шрифти різноманітного кегля – від кг 16-14 в книгах 1-4 кл., до кг 10 у книгах для старших класів. Система рубрикації в них відрізняється поділом і графічною яскравістю. Застосовується велика кількість різноманітних внутрішніх виділень, зокрема шрифтових набірних, колірних. У навчальних виданнях для загальноосвітньої школи ілюстрації займають до 20% площі набору, для старших класів – 12-15%. Ілюстрації часто даються і на палітурках, і на форзацах. Переважають багатоколірні ілюстрації.

6. Науково-популярні і масово-політичні видання: їх споживацька адреса, функціональне призначення, різновиди, характер інформації, місце в самостійній діяльності особливості

Науково-популярне видання (НПВ) – видання, що містить відомості про теоретичні або експериментальні дослідження в галузі науки, культури й техніки, викладені у формі, доступній читачу-неспеціалісту.

Цільове призначення НПВ – поширення і пропаганда наукових та інших спеціальних знань в галузі області науки, техніки, виробництва, зокрема їх історії. Вони містять відомості наукового або прикладного характеру, але не в усьому обсязі, а тільки у вигляді загальних законів, понять, висновків, знання яких необхідне суспільству в цілому.

За читацькою адресою НПВ розподіляються на видання, розраховані: 1) на масового читача; 2) на осіб, які не є фахівцями в даній галузі; 3) на фахівців, що працюють в суміжних областях науки; 4) на практичних працівників, що хочуть застосовувати результати наукових досліджень у своїй професійній діяльності.

Серед НПВ найбільш поширені науково-популярні монографії, нариси, тематичні збірники, серії, вибрані твори, огляди, енциклопедії.

НПВ, як правило, є малим за обсягом виданням з великою кількістю ілюстрацій. Серед них великий відсоток брошур. У книгах з природних і прикладних наук як ілюстрації нерідко застосовується карикатура – малюнок, у якому в гумористичній формі зображуються різні явища й процеси. НПВ виходять в основному в сюжетно-шрифтових багатобарвних обкладинках.

Суспільно-політичне – це видання суспільно-політичної тематики. У масово-політичному виданні агітаційно-пропагандистського й виховного характеру інформація викладена у формі, доступній широкому колу читачів.

Книжкові видання випускаються найчастіше в обкладинках. Ілюстрацій у них небагато – до 2% площі набору. Найчастіше як ілюстративний матеріал використовуються фотографії. У їх обсязі велике місце займають аркушеві видання. Крім того, велика частина газет за своїм змістом і завданням належать до масово-політичних видань.

7. Дозвілеві видання: їх споживацька адреса, функціональне призначення, різновиди, місце в організації культурно-досудової діяльності

Попередниками дозвілевих журналів були так звані «вкладиші». У щоденних газетах радянського періоду були вкладиші з ТБ-програмою на сьогоднішній день», тобто коли приносили газету, приміром, за 19 лютого, то і вкладена програма була складена на той же день. А по п'ятницях був прикріплений вкладиш на всю подальшу тиждень.

Типологічні ознаки - властивості, показники, складові внутрішню структуру типу як моделі

Поділяються на:

- Вторинні ознаки

- Формальні ознаки

8. Літературно-художні видання: функціональне призначення, диференціація за споживацькою адресою, особливості підготовки тексту; місце в системі художньо-естетичного виховання людини

Літературно-художні видання— видання, що об'єднують усі твори художньої літератури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ

До них належать:

наукове літературно-художнє видання(підготовлені з найбільшою повнотою, з урахуванням попередніх редакцій і варіантів, ретельно прокоментовані і призначені для дослідницької роботи твори художньої літератури);

науково-масове літературно-художнє видання(містить найзначніші твори письменника, збагачене вступною статтею, примітками, коментарями і призначене для поглибленого вивчення творчості письменника);

масове літературно-художнє видання(містить окремі твори письменника, здебільшого без вступної статті, приміток чи коментарів і призначене широкому колу читачів);

Різновидом масових літературно-художніх видань може бути альманах, антологія, документально-художнє видання, науково-художнє видання.

9. Довідкові видання: визначення, специфічні особливості, різновиди, місце в забезпеченні інформаційних потреб суспільства

Довідкове видання (ДВ) містить короткі відомості наукового, агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформлені й розташовані в порядку, зручному для їх швидкого знаходження, не призначені для суцільного читання.

ДВ – видання, як правило, великі за обсягом, що нерідко складаються з кількох томів. Ці видання виходять в різноманітних форматах, від найменших (60x84/32) до найбільших (84x108/8). ДВ видають у міцних палітурках, найчастіше в цільнокритих тканинних, іноді – пластмасових. Друкують їх на міцному й разом з тим тонкому паперу.

За функціональним призначенням і характером інформації ДВ прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники й довідники.

10. Інформаційні вторинні документи: визначення, різновиди. Диференціація вторинних документів за функціональним призначенням, повноті відображення документів, ступені згорнутості інформації

Вторинний документ— це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної переробки одного або кількох первинних документів. Вторинний документ містить відомості про первинні документи, одержані шляхом їх інформаційного аналізу (бібліографічний, реферативний, оглядовий).

Метою створення вторинних документів є інформування споживачів про потоки і масиви первинних документів, щоб у згорнутому, узагальненому вигляді викласти основний їхній зміст.