ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

МОВЛЕННІ. РОЗЩЕПЛЕННЯ ПРИСУДКА.

СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВИХ ПАПЕРІВ

(СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ)

ПЛАН

Характерні ознаки синтаксису писемного ділового мовлення.

Віддієслівні іменники в писемному діловому мовленні. Розщеплення присудка.

Узгодження присудка з підметом в писемному діловому мовленні.

Складні випадки керування в писемному діловому мовленні.

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ СИНТАКСИСУ ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ.

Враження стрункості викладу, чіткості й логічності документа досягається за рахунок синтаксису, точніше – через бездоганне дотримання тих правил, які для ділового стилю є обов′язковими.

1. Діловий папір має розповідний характер.

2. Переважає прямий порядок слів:

· група підмета ставиться перед групою присудка;

· узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;

· неузгоджене – одразу ж після означуваного слова;

· вставні слова стоять на початку речення.

3. Вживаються усталені форми присудка: має форму теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності. Значного поширення набули пасивні конструкції – у них вибір присудка буває досить обмежений. Наприклад: вимоги до якості – задовольняються

показники плану – встановлюються

прибуток – одержується

4. Одним із характерних проявів ділового стилю є нанизування відмінкових форм – розміщення підряд кількох слів в одному відмінку, найчастіше в родовому або в орудному. Наприклад: В основу роботи підприємства „Карпати” покладено принципи ефективного використання деревини.

5. Довжина і складність будови простого речення зростає за рахунок віддієслівних уменників. Наприклад: розпорядження чиє? про що? кому?

поліпшення чого?

6. Синтаксис ділового писемного мовлення важко уявити без інфінітивних конструкцій. Розпорядчі документи повинні містити дієслова інфінітивної форми : зобов′язати, надати, звільнити, затвердити, попередити.

7. Типовими для ділових текстів є дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Вони надають змогу чітко виявити логічне підпорядкування частин висловлюваної думки, економніше висловити її.

Правила вживання дієприслівникового звороту:

· дієприслівниковий зворот не висловлює час, причину, умови; отже, якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, не слід вживати дієприслівниковий зворот;

· не бажано розпочинати кожне речення або кожний абзац дієприслівниковим зворотом;

· якщо в діловому тексті виявилося забагато зворотів, частину з них можна замінити підрядними реченнями. Наприклад: Зважаючи на викладене вище, хочемо... – Як вказувалося (говорилося) вище, треба...

8. У діловому мовленні надається перевага непрямій мові, тоді як в науковому поширене цитування. Пряме відтворення чужої мови в діловій документації використовується як посилання на прийняті закони, видані розпорядження.

9. В діловому писемному мовленні доводиться вдаватися до складних речень, так як прості речення не завжди можуть відтворити всю складність взаємозв′язків між фактами, їх послідовність. У діловому стилі переважають з′ясувальні, означальні, мети й умови. Означальні підрядні речення ставляться поряд із тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні речення стоять поруч із присудком; обставинні речення мети й причини розміщуються перед головним реченням або після нього, залежно від призначення.

ВІДДІЄСЛІВНІ ІМЕННИКИ В ПИСЕМНОМУ ДІЛОВОМУ

МОВЛЕННІ. РОЗЩЕПЛЕННЯ ПРИСУДКА.

Практика ділових паперів свідчить, що віддієслівні іменники є необхідним і виправданим засобом ділового стилю і що заміна всіх дієслівних іменників дієслівними формами неможлива.

Зловживання віддієслівними іменниками викликає справедливе нарікання, бо вони подовжують і ускладнюють речення так як ведуть за собою цілі ряди означень, додатків у родовому відмінку, збільшується кількість пасивних зворотів.

Наприклад: Вивчення стану справ з метою подальшого виробничого процесу.

(Щоб вивчити стан справ)

Проте деякі властивості віддієслівних іменників роблять їх необхідними для ділового стилю – це здатність віддієслівного іменника називати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї. Дієслово шукати називає дію вузьку, конкретну, а це ж саме поняття, „розщеплене” на допоміжне дієслово та віддієслівний іменник вести пошук - дію широку, узагальнену.

РОЗЩЕПЛЕННЯ ПРИСУДКА –це заміна однослівного присудка двослівним допомогти – надати допомогу

перемогти – здобути перепогу.

Причини цього явища:

1. Далеко не всі словосполучення (дієслово + іменник) мають однослівний дієслівний відповідник встановити порядок, виявити увагу, вести справу, заподіяти ускладненням.

2. Навіть і тоді, коли є дієслівний відповідник, заміна неможлива, бо дієслово і словосполучення (дієслово + іменник) далеко розійшлися за своїми значеннями: оперувати – провести операцію

оглянути – зробити огляд

Розщеплені присудки набули термінологічного значення, а дієслова

зберігли багатозначність.

3. До складу розщепленого присудка часто входить віддієслівнийіменник- термін, який точно кваліфікує певне явище, дає йому наукове визначення. Цього не може зробити загальновживане слово:

наїхати – зробити наїзд (юридичний термін – назва певного типу

правопорушень).

4. Розщеплений присудок може бути розширений за рахунок означень: надати – грошому, матеріальну, технічну, юридичну – допомогу.

5. Розщеплений багатослівний присудок через свою громіздкість краще фіксується в пам′яті читача.

3. УЗГОДЖЕННЯ ПРИСУДКА З ПІДМЕТОМ В ПИСЕМНОМУДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ.

Правила узгодження:

1. Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю( 21, 141 ) – присудок при такому підметі ставиться в однині.

Сорок один працівник підприємства отримав премію.

2. Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, п′ять – присудок ставиться у множині.

Однина надає реченню безособового характеру. Було переведено 3 працівники.

3. Підмети зі словами більшість,меншість,ряд,частина,багато,кілька вимагають від присудка форми однини.

4. При підметі, вираженому займенниками хто,ніхто,дехто,ніщо – присудок ставиться в однині. Ніхто з присутніх участі в розмові не брав.

5. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Вагон-лабораторія прибув до другої колії.

6. Присудок ставиться в однині: коли однорідні підмети тематично близькі та перед ними вживаються слова весь,кожний,ніякий при перерахуванні. Кожний студент, аспірант, викладач прийшов на вибори.

7. Якщо підмет виражений родовою назвою і символічною – присудок узгоджується із загальною, родовою назвою. Об′єднання „Світанок” уклало угоду на постачання друкарського паперу.

8. Якщо підмет виражений абревіатурою – то присудок узгоджується у роді й числі з головним словом в словосполученні. УАН (Українська академія наук) була заснована в 1918 році.