 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Тести для рубіжного контролю
1. Специфічною психологічною ознакою епохи Середніх віків є: Феномен індивідуальної самодостатності перед світом Зв'язок протилежностей 2. Ситуацію вчинку В.А.Роменець визначає як: Сукупність істотних відношень людини до світу, що залежать і не залежать від намірів Суперечність Гуманні ідеї Наміри 3. Основу гуманістичної ренесансної психології становить суперечність: «Я – інший» «Я – душа» «Я – світ» «Я – особистість» 4. Необхідним компонентом творчості є: Деструкція Асоціація Феномен Світова культура 5. Засновником емпіричної психології є: Хуан Луїс Вівес Григорій Ніський Аврелій Августин Фома Аквінський 6. Дія у психології трактується як: Центральне поняття Логічний осередок Послідовний аналіз Чітка система 7. Вчинкову структуру психічного в цілому та його окремих компонентів розглядали: П. К .Анохін Л. С. Виготський О. М. Леонтьєв С.Л.Рубінштейн 8. Людську пам'ять та процес навчання досліджують: Р. Аткінсон П. Я. Гальперін С.Л. Рубінштейн Г. Спенсер 9. Ситуативний компонент учинку розглядають: В. М . Бехтєрєв І. П. Павлов А. Дюрер Т . Мурнер 10. Мотиваційна сторона вчинку визначає основні віхи становлення психології: Ренесансу Просвітництва Середні віки Стародавнього світу 11. «Мотиви розкриваються через предмет, який перебуває в ситуації та якому скоряються почуття», так стверджує: Діоніс Галікарнаський Діон Кассій Овідій Фома Аквінський 12. Ситуація значень детально розглядається : У психології міфологічного періоду У психології Ренесансу У психології Середніх віків У психології ХІХ ст. 13. Ситуація конфліктних відношень розкривається у: Психології Стародавнього світу Психології Аристотеля Психології Платона Психології Фоми Аквінського 14. Колізятна? Ситуація детально трактується у: Період середніх віків Працях Аврелія Августина Фоми Аквінського Альберта Великого 15. Прийняття рішення як історико-психологічний принцип ґрунтується на: Синтезі емоцій Інтелекту Волі Самосвідомості 16. Просвітництво надає перевагу Інтелектуальній здатності людини Культурному спрямуванню Мотивації Психологічному феномену 17. Дійове визначення вчинку досліджували: Ж.-Ж. Руссо К. Гельвецій Д. Лихачов Марк Аврелій 18. Принцип особистості було реалізовано із соціальним ухилом у працях: К.Горні Е.Фромма Ж.Піаже Г.Спенсера 19. Рух є першим індикатором психічного життя: І. Сєченов І. Павлов В.Бехтерев Марк Аврелій 20. Цілісність і шаристість людської психіки розглядають: Т. Рібо І. І. Мечніков В. Джемс В.Оккам 21.Центрацію і децентрацію як специфічні акти особистості розглядав: Ж. Піаже А. Адлер К. Горні Г. Спенсер 22. Ситуативне визначення вчинку поділяли на такі складові: Ситуація значень Ситуація конфлікту Ситуація колізії Ситуація чисел 23.Міфологічна психологія у первісному суспільстві поділялася на: Фаталізм Магія Табу Оргіастична розкутість поведінки 24. Ситуацію конфлікту у Стародавньому світі вивчали: Конфуцій Лаоцзи Будда Демокрит 25.Психологізм(виділення душі) у Стародавньому світі поділявся на: Психологія вчинку-ритуалу Психологія страждання Психологія відношення «мікрокосмос» Психологія особистості 26.У Середні віки психологію вивчали за такими ознаками: Феноменологічна психологія Психіка як образ буття Категорійна сума схоластичної психології Вікова психологія 27.Вчинковий принцип в історії психології поділяється на: Міфологічну психологію Філософську психологію Наукову психологію Психологію нового часу 28.Філософська психологія охоплює Психологію стародавнього світу Психологію середніх віків Психологію Відродження Психологію Нового часу 29.Психологія епохи Відродження поділяється на: Психологію титанізму Фаустівську психологію Гуманістичну психологію Психологію само здійснення через перманентну роздвоєність 30.Основними напрямами філософської психології є: Субстантивізм Антропологізм Критицизм Екзистенціалізм 31.Основними напрямами психології Нового часу є: Критицизм Екзистенціалізм Гуманізм Реалізм 32.Яскравими представниками психології епохи Відродження є: Рабле Ніколай Кузанський Гокленіус Еразм Роттердамський 33.Субстантивізм середніх віків описували у своїх працях: Августин Григорій Ніський Абеляр Фома Аквінський Список основної та додаткової літератури. 1. Основна література:
2. Додаткова література: 1. Абеляр Петр. История моих бедствий. М., 1959. 2.Августин. Творения Блаж. Августина. К., 1901-1912.Ч. 1-10 3. Аристотель. О душе. Этика. Соч. в 4 т. М., 1975. -т. 1. 4. Асмус В. Ф. Античная философия. М., 1978. Б.Спіноза „ Избаные произвидения в двух томах» Том 1. Москва.1951 5. Беркли Дж.Сочинения. М., 1978. 6. Боргош Ю. Фома Аквинский. М., 1975. 7. Вундт В. Элементы психологии народов. СПб., 1913. 8. Выготский Л.С. Современные течения в психологии. М., 1960. 9. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковно го и гражданского. 10.Гомер. Іліада. К., 1978. 10. Грасіан „Кишенеьковий оракул чи наука благочестя” Мінськ Білоруська радянська енциклопедія” імені Петруся Бровки, 1991. 11. Данте Алігіері. Божественна комедія. К., 1976. 12.Декарт Р. Избранные произведения. М., 1950. 13.Захара I. С. Курс психології Стефана Яворського. К., 1981. 14.Исторический путь психологии: прошлое, настоящее, будущее. М., 1992. 15.История психологии. Екатеринбург, 1999. 16.Іваньов. В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди. К. 1983. 17.Історія філософії на Україні. Т 1,2. К., 1987. 18.Козельский Я. П. Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании. М., 1952. 19.Костюк Г. С. Нариси з історії вітчизняної психології XVI-XVIII ст. К.1955. 20 .Леви-Стросс К. Структурная антропология. М., 1983. 21.Лейбниц Г. В. Сочинения: В 4 т. 1982-1984. 22.Локк Дж. Избранные философские произведения.: В 2 т. М., 1960. 23.Махабхарата. Философские тексты «Махабхараты». Ашхабад, 1977. 24.Морамарко М. Масонство в прошлом и настоящем. М., 1992. 25.Ницше Ф. По ту сторону добра и зла... Мн., 1997. 26.Пашук А. І. Іван Вишенський. Львів, 1989. 27.Петровский А. В. История советской психологии. М., 1967. 28.Пиаже Ж. Избранные психологические труды. М., 1969. 29.Платон. Сочинения. М., 1968-1972. Т 1-3. 30 .Плотин. Эннеады. В кн. Браш М. Классики философии. 1. 31.Психоанализ и науки о человеке. М., 1996. 32.Руссо Ж.-Ж. Эмиль или О воспитании. М., 1896. 33.Самосознание и защитные механизмы личности. Самара, 2000. 34.Сковорода Г. С. Твори: В 2 т. К., 1961. Т 3-2. 35.Соколов В. В. Средневековая философия. М., 1979. 36.Спенсер Г. Начала социологии. К., 1989. 37.Сумерки богов. М., 1989. 38.Тейлор.Э. Б. Первобытная культура. М., 1989. 39.Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987. 40.Фома Аквинский. Антология мировой философии. Т 1. 41.Франко I. Твори. В 50 т. К., 1978. Т. 7. «Француский мудрец – Паскаль, его жизнь и труды» Составлено А.И.Орловым.москва « И.В.Болдынь и В» Арбат.1911. 42.Фрейд 3. Тотем и табу. М., 1923. 43.Фромм Э. Иметь или быть? М., 1990. 45 .Шопенгауэр А. Две основные проблемы этики... Мн., 1997. 46.Юнг К. Г. Сознание и бессознательное. СПб, 1997.
|
