ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Визначення твердості за Віккерсом (HV)

123 4 5 6

У шліфовану поверхню матеріалу вдавлюють під сталим навантаженням чотиригранну алмазну піраміду з кутами при вершині a= 136° (мал. 2).

Твердість за Віккерсом визначають як відношення прикладеного навантаження Р до площі поверхні отриманого відбитка F:

(2)

де Р- навантаження на індентор, кг,

d - середнє арифметичне довжини обох діагоналей відбитка після зняття навантаження, мм.

Довжину діагоналі відбитка визначають за допомогою мікроскопа приладу. У приладі застосовують навантаження в 1, 3, 5, 10, 30, 50, 100, 120 кг. Для вимірювання твердості тонких шарів використовують менші навантаження: 5 або 10 кг. Методом Віккерса можна визначити твердість поверхневих шарів товщиною до ( 0.03... 0.05) мм.

Числа твердості за Віккерсом і Брінеллем мають однакову розмірність і для матеріалів з твердістю до НВ 4500 практично співпадають.

Результати вимірювання твердості занести до табл.2.

Підготовка звіту по роботі

Звіт по роботі повинен мати: номер, назву та мету роботи; короткий виклад способів вимірювання відбитка та визначення твердості; мал. 1, 2; табл.2 з результатами визначення твердості; графік залежності твердості від вмісту вуглецю.

Мал. 2

Лабораторна робота №3

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ФАЗОВОЇ (СТРУКТУРНОЇ)

СКЛАДОВОЇ В СПЛАВІ

Мета роботи:ознайомити студентів з точковим методом визначення та провести конкретне дослідження кількості структурної складової на мікрошліфі доевтектоїдної вуглецевої сталі, склад якої невідомий.

Теоретичні відомості

Властивості металічних сплавів, поряд з формою та розміром фазових і структурних складових, визначаються також відносною кількістю останніх. Тому для висновків про працездатність сплавів у тих або інших умовах часто потрібно визначати в них обємну частку тої або іншої складової. Після такого визначення, якщо фазовий склад невідомий може бути також з’ясований і склад сплава в цілому.

Встановлено, що обємна частка фазової (або структурної) складової в сплаві дорівнює відносній площі, яку займає ця фаза в довільному плоскому перерізі зразка. Це дозволяє за мікроструктурою на мікрошліфі визначити кількість будь-яких складових у сплаві.

Оскільки на площі шліфа фазові складові можуть мати самі різні форму та розміри, зрозуміло, що кількісний аналіз складових сплава повинен мати статистичний характер. Найбільш зручним із відомих є точковий метод, сутність якого полягає в наступному. Якщо якимось чином випадково наносити на поверхню мікрошліфа точки, потрапляння цих точок у будь-яку ділянку шліфа буде рівновірогідним, і при великій кількості нанесенних точок вони покриють поверхню шліфа рівномірно. У цьому випадку відношення кількості точок, які потрапили на досліджувану складову, до загальної клькості нанесених точок буде дорівнювати об’ємній частці цієї складової, тобто:

, (1)

або y % ,

де V₁ і S₁ – об’єм і площа шліфа, які займає складова, що нас цікавить. Відповідно

V і S- об’єм і площа шліфа;

n - кількість точок, які потрапили на складову, що нас цікавить;

N – загальна кількість нанесених точок;

P – відносний об’єм фазової складової.

Експеримент звичайно проводять таким чином. Зображення структури розглядають за допомогою окуляра Гюйгенса, у фокальній площині якого розташована скляна пластинка з нанесеною на неї квадратною сіткою (звичайно у 100 клітинок). У цьому випадку зображення структури суміщують із зображенням сітки, і перехрестя ліній сітки можуть бути точками, які наносять на зображення структури (мал.1)

Абсолютна похибка визначення кількості фазової складової за формулою (1) може бути врахована за формулою:

, (2)

де: σ - середньоквадратична похибка визначення;

Мал. 1

P- обємна частка питомої складової;

N – загальна кількість точок, нанесе-них на зображення структури.

Відносна похибка визначення буде:

, % (3)

З формул (2) і (3) можна зробити висновок, що відносна похибка визначення зростає зі зменшенням N і P.

Порядок проведення роботи:

1. Роботу проводять на мікрошліфі доевтектоїдної вуглецевої сталі, склад якої невідомий.

2. Підбирають збільшення мікроскопа у межах 60-150.

3. Досліджуваний шліф встановлюють на столик мікроскопа. Зображення структури фокусують на окулярі з сіткою (окуляр Гюйгенса 7).

4. Наочно визначають приблизний вміст “P” перліту в сталі.

5. За формулами (2) і (3) визначають кількість точок N, яку потрібно нанести на зображення шліфа для того, щоб відносна похибка не перевищувала 2%.

6. Суміщення зображення сітки з зображенням структури проводять кілька разів. Кожного разу підраховують кількість точок, які потрапили на перлітне зерно, а потім за формулою (1) визначають процентний вміст перліту в сталі. (Повторні суміщення зображень структури сталі та сітки окуляра проводять переміщенням столика мікроскопа за допомогою мікрогвинтів. У цей час структуру не спостерігають).

7. Враховуючи, що перліт містить у собі 0,8% вуглецю, визначають вміст вуглецю в сталі: С(% вуглецю в сталі)= 0,8P, де P – знайдена обємна частка перліту в сталі.

8. Похибка визначення вмісту вуглецю буде δc = С0,02%

9. Визначають марку сталі за стандартом.

Підготовка звіту по роботі

Звіт по роботі повинен мати: номер, назву та мету роботи; короткі теоретичні відомості з мал. 1 та формулами (1), (2) і (3); конкретну практичну частину з визначенням P та марки сталі.

Лабораторна робота №4

123 4 5 6